Фактори та умови, що впливають на якість продукції

Підвищення якості (технічного рівня) насамперед знарядь праці  справляє не абиякий вплив на прискорення  темпів певних напрямків науково-технічного прогресу.

Зокрема підвищення надійності машин, устаткування, приладів та інших  технічних пристроїв забезпечує розширення масштабів розвитку комплексної  механізації та автоматизації виробничих процесів, гнучких автоматизованих  виробництв, роботехнічних комплексів тощо.

Не потребує особливих  доказів безпосередній вплив  більш надійної техніки та якісних  конструкційних матеріалів на ефективне  використання основних і оборотних  фондів підприємств, обсяг витрачання інвестиційних ресурсів.

Зрештою високоякісна продукція  повніше і дешевше задовольняє  різноманітний попит населення  на споживчі товари. Лише постійний  і зростаючий випуск конкурентноспроможної продукції (за технічним рівнем, дизайном, продажною ціною, експлуатаційними витратами) є необхідною умовою виходу того чи іншого підприємства на світовий ринок, формування сталого іміджу продуцента як економічно надійного партнера на ньому, розвиток зовнішньо економічної діяльності, забезпечення стабільного прибутку і фінансового становища.

Неухильне зростання ефективності виробництва на кожному підприємстві за рахунок якісних чинників передбачає чітке визначення і комплексне використання усіх можливих шляхів поліпшення якості виробів. Останні за своїм змістом  та цілеспрямованістю можна об’єднати  у три взаємопов’язані групи: технічні, організаційні і соціально-економічні.

Більш висока якість обходиться дорожче. Це найпоширеніша думка  щодо якості. Але новий погляд на механізми створення якості і  процеси виробництва показав, що висока якість не завжди коштує дорожче. Важливо зрозуміти, як створюється  якість виробу при сучасному масовому виробництві. На основі потреб ринку  якість спочатку визначається на папері у вигляді проекту. Потім все  це втілюється в реальний вибір за допомогою відповідних виробничих процесів. Вкладання більших коштів в наукові дослідження і дослідні розробки може дати в результаті помітне  підвищення якості виробу. Це широко продемонстровано в Японії і на Заході на всьому діапазоні  промислових товарів масового виробництва: комп’ютери,побутова електроніка і побутові прилади. За останні десятиліття якість цих виробів помітно поліпшилась, а вартість впала.

Акцент на якість веде до зменшення продуктивності. Думка, що якість може бути отримана тільки за рахунок  кількості – широко розповсюджена  серед керівників виробництва помилка. Ця точка зору є останньою з  того періоду, коли управління якістю полягало у фізичному огляді кінцевого  виробу. У цій ситуації більш жорсткі  вимоги контролю призводили до відбраковки більшої кількості готової продукції. Але з того часу контроль якості став більш скрупульозним. В сучасній структурі управління якістю акцент змінився на попередження недоліків на стадіях розроблення і виготовлення. Тому дефектні вироби, перш за все, не виробляються. Зусилля, потрачені на те, щоб поліпшити якість і зберегти кількість, сприяли тому, що поліпшення якості призводить як правило, до більш високої продуктивності.

На якість впливає структура  праці робочої сили. Виробники  звертають вину за низьку якість своїх  виробів на відсутність розуміння  якості і низьку культуру праці своїх  працівників. Більш глибокий аналіз цього питання показує, що працівники можуть нести відповідальність тільки в тому випадку, якщо керівництво  забезпечило:

всебічне навчання операторів обладнання;

працівників детальними інструкціями щодо роботи;

засобами для перевірки  або оцінювання результатів дій  цих робітників;

засобами для регулювання  обладнання або процесу у випадку, якщо результат являється незадовільним.

Правдива оцінка виробників скоріше всього покаже, що їх керівництво  нездатне забезпечити ці дуже важливі  вихідні умови на більшості робочих  місць. І замість того, щоб шукати винних працівників, компаніям необхідно  вивчити слабкі місця своїх систем управління.

Сувора перевірка якості. Контроль був першим офіційним механізмом управління якістю на початку цього  століття, і більшість виробників досі впевнені, що якість може бути поліпшена  за допомогою суворого контролю. Слід відмітити, що перевірка може привести тільки до відокремлення якісних  виробів від неякісних. Сама по собі вона не може поліпшити якість виготовленої продукції. Більш того, тоді як останні  дослідження показали, що від 60 до 70% всіх дефектів, виявлених на виробництві, прямо або посередньо відносяться  до помилок, допущенних на таких ділянках, як проектування, технологічна підготовка виробництва і закупівля матеріалів, майже всі перевірки і дії  з управління якістю все-таки спрямовані на виробничу ділянку. Щоб бути ефективним, цей процес повинен охоплювати операції всіх відділів, включаючи ті, які  займаються маркетингом, проектно-конструкторськими  розробками, технологією, виробництвом, пакуванням, диспетчеризацією і транспортуванням.

Фактично, управління якістю повинно охоплювати діапазон від  постачальників вихідного матеріалу  до замовників. Важливо зрозуміти  вимоги споживачів і мати точний зворотний  зв’язок, який дає інформацію про  їхнє сприйняття виробів, які вони отримують.

З метою підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, підтримки вітчизняних товаровиробників, захисту прав споживачів і сприяння інтеграції України у світову  економіку Указом Президента України  від 02.09.97 р. за № 942/97 було створено (як консультативно-дорадчий орган) Національну  раду з питань якості при Президентові України, затверджено її склад у  кількості 15 чол., та Положення про  Національну раду.

       4. Методи забезпечення якості

Сучасні умови господарювання вимагають від кожного підприємства запровадження і дотримання належного (дійового) комплексного механізму  управління якістю продукції. Визначальними  елементами цього специфічного менеджменту, що справляють найбільш істотний вплив  на процес постійного забезпечення виробництва  і постачання на ринок конкурентноспроможної продукції, є: стандартизація і сертифікація виробів; внутрішніх систем якості; державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил і відповідальність за їх порушення; внутрішньовиробничий технічний контроль якості.

4.1. Стандартизація продукції

Жодне суспільство не може існувати без технічного законодавства  та технічних документів, які регламентують  правила, процеси, методи виготовлення та контролю продукції, а також гарантують безпеку життя, здоров’я і майна  людей та навколишнього середовища. Стандартизація якраз і є тією діяльністю, яка виконує ці функції.

Стандартизація не є вольовим актом, який нав’язується технічному прогресу ззовні, а випливає як неминучий  наслідок відбору засобів, методів  і матеріалів, що забезпечують високу якість продукції на даному етапі розвитку науки і техніки. З роками з’являються нові методи виробництва і матеріали., що призводить до заміни старих стандартів новими. В цьому безперервному процесі головна мета полягає в тому, щоб на якому завгодно етапі розвитку суспільства створювати якісні вироби при масовому їх виготовленні.

Таким чином, об’єктивні закони розвитку техніки і промисловості  неминуче ведуть до стандартизації, яка  є запорукою самої високої  якості продукції, що може бути досягнута  на даному історичному етапі. Завдяки  стандартизації суспільство має  можливість свідомо керувати своєю  економічною і технічною політикою, домагаючись випуску виробів  високої якості.

Результати стандартизації знаходять відображення у спеціально-технічній  документації. Основними її видами є стандарти і технічні умови  – документи, що містять обов’язкові  для продуцентів норми якості виробу і засоби їх досягнення (набір  показників якості, рівень кожного  з них, методи і засоби вимірювання, випробування, маркеровки, упаковки, транспортування і зберігання продукції). Застосовувана на підприємствах нормативно-технічна документація охоплює певні категорії стандартів, які відрізняються ступенем жорсткості вимог до виробів і сукупністю об’єктів стандартизації (мал.4).

Практична реалізація можливостей  національної системи стандартизації ускладнюється хибами законодавчої бази у цій сфері: закони сформульовані  у дуже загальній формі у дуже загальній формі. Крім того, в Україні ще діють норми колишнього СРСР, які не відповідають міжнародним вимогам і заважають виконати умови приєднання України до ГАТТ/СОТ та реалізувати ст.51 та 56 ЕС. У такій ситуації український ринок наповнюється низькоякісною імпортною продукцією, які іноземні виробники не можуть реалізувати у своїх країнах через невідповідність міжнародним стандартам.                        

     Необхідно пам´ятати, що управління якістю — це не ізольований вид діяльності відділу технічного контролю або управління якістю. Щоб бути ефективним, цей процес має охоплювати операції всіх відділів, включаючи ті, які займаються маркетингом, проектно-конструкторськими розробками, технологією, виробництвом, пакуванням, диспетчеризацією і транспортуванням. Фактично управління якістю має охоплювати діапазон від постачальників вихідного матеріалу до замовників. Важливо зрозуміти вимоги споживачів і мати точний зворотний зв´язок, який дає інформацію про їхнє сприйняття виробів, які вони отримують.

Список використаної літератури:

Войчак А. В. Маркетинговий менеджмент: Підруч. — К.: Вид-во КНЕУ, 1998. 
 
Гаркавенко С. С. Маркетинг: Підруч. для вузів. — К.: Лібра, 1998. 
 
Герасимчук В. Г. Маркетинг: теорія і практика: Навч. посіб. — К.: Вища 
шк., 1994. 
 
Державна система стандартизації. — К.: Держстандарт України, 1994. 
 
Евдокимов Ф. И., Гавва В. М. Азбука маркетинга: Учеб. пособие. — 3-е 
изд., перераб. и доп. — Днепропетровск: Сталкер, 1998. 
 
Кардаш В. Я. Маркетингова товарна політика: Навч. посіб. — К.: Вид-во 
КНЕУ, 1997.