Здоровий спосіб життя, як основа фізичного виховання школярів

Крім того, є багато випадків коли школярі звертаються до лікаря під час занять. Поширеними скаргами є різні розлади шлунково-кишкового тракту, головна біль, кровотеча з носа, порушення менструального циклу у дівчат.

Слід зауважити, що рухова активність у період росту і розвитку школярів, поряд з іншими факторами здорового способу життя, є чинником, що сприяє підвищенню резистентності організму до несприятливих умов навколишнього середовища.

Судячи з  анкети хронометражу тижневої РА, проведеного нами в досліджуваному класі  ми встановили, що додатково фізичною культурою займаються 15,2% учнів 10-Б класу, 94,8%  школярів до таких занять ставляться байдуже.

В процесі  педагогічного експерименту (анкетування  і бесіди) було встановлено, що рухова активність молодших школярів вища з рухову активність старшокласників.

В результаті дослідження ми отримали такі дані: низьку активність показують 73,25% першокласників і 65,66% десятикласників, середню – 18,84% першокласників і 22,34% десятикласників, високу – 7,25% першокласників і 13,95% десятикласників. Ці цифри говорять про те, що велике число дітей, не займаються фізичною культурою і спортом регулярно. Секційна робота в школі ведеться на низькому рівні. Якщо додаткові (секційні) заняття фізичною культурою в школі можна починати з другого класу, після адаптації малюків до школи, учбового процесу, то мале число старшокласників що займаються фізичною культурою виправдати нічим.

За результатами проведеного анкетування було встановлено, що інтерес до проблем здорового способу життя виявляють більше половини учнів досліджуваного класу. Це видно з варіантів відповідей на запитання "Як часто Ви обговорюєте стан свого здоров’я в колі своїх друзів"   (варіанти відповідей “обговорюю часто” та “обговорюю дуже часто” обрали 51% респондентів

Слід зазначити, що дівчата більш уважно ставляться до свого здоров’я порівняно з  юнаками (52 та 44% відповідно).

Журнали, газети і телепрограми, як вагомий чинник впливу на спосіб життя, важливі для учнів старших класів (такими, що впливають “значною мірою” або “вирішальним чином”, вважають 25% респондентів). Для багатьох учнів визначальний вплив на спосіб життя справляють кумири мистецтва – 24% сприймають його як “значний” і “вирішальний”. Сприйняття кумирів спорту як приклад для наслідування, відзначили 28% респондентів. Юнаки набагато частіше за дівчат схильні вбачати у видатних спортсменах чинник, що визначає спосіб життя – відповідно 37 та 26% зазначили, що кумири спорту “значною мірою” або “вирішальним чином” впливають на формування способу їх життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Вивчення і аналіз науково-методичної літератури по проблемі формування культури ЗОЖ школярів дозволили нам зробити наступні висновки:

• здоров'я людини (стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя) залежить від способу життя (до 70%), спадковості (15%), навколишнього середовища (8-10%), медицини (8-10%);
• основною задачею в збереженні і зміцненні здоров'я дітей є формування у них культури ЗСЖ. Спосіб життя дитини можна вважати здоровим, якщо вона активно існує в умовах сприятливого психофізичного простору, не проявляючи по відношенню до себе і простору агресивності в небезпечних формах;
• важливо знати і пам'ятати, що здоров'я людини, яка не страждає природженими або придбаними захворюваннями, потрібно в першу чергу охороняти і укріплювати, а здоров'я людини, що має недуги, потребує корекції;
• самостійні переконання щодо збереження свого здоров'я у дітей виробляються на основі знань і досвіду, які набуваються в школі. Все це приводить до формування валеологічної культури, як частини культури школяра в цілому;
• даний процес буде більш ефективним, якщо в його основі будуть покладені накопичення традицій ЗСЖ;
• отже, основною задачею в збереженні і зміцненні здоров'я дітей є формування у них культури ЗОЖ, що знаходиться в компетенції педагогічних працівників.

 

 

 

 

 

 

ПРАКТИЧНІ РЕКЛМЕНДАЦІЇ

 

Комплексна  медико-соціальна і педагогічна  розробка чинників впливу, аналіз структурних  елементів способу життя, пов'язаних з формуванням здоров'я, дозволила нам обґрунтувати рекомендації по вдосконаленню способу життя школярів і запропонувати раціональні поведінкові моделі.

Важливо не тільки накопичувати знання, але і знаходити  їм практичне і постійне застосування на рівні природних потреб та звичок. Недостатньо знати і розуміти, важливо жити цим.

Значну користь  для формування здорового способу  життя отримується шляхом раціонального використання нововведень в області інформації та інформаційних технологій, які, зокрема, спрямовані на молодь та підлітків. Це потребує також залучення вчителів, керівників спортивних та розважальних установ. Іншими словами, законодавство має сприяти створенню та реалізації цілісної, скоординованої соціальної заохочувальної програми. Така солідарність може привести до реальних успіхів в формуванні здорового способу життя, якщо місцеві органи влади візьмуть на себе забезпечення персоналом, матеріальними та фінансовими ресурсами.

Упровадження ЗСЖ в повсякденну діяльність школярів здійснювати на основі формування традицій. Для цього вважаємо за необхідне навкруги дітей з найранішого дитинства створювати таке учбово-виховне середовище, яке б було насичене атрибутами, символікою, термінологією, знаннями, ритуалами і звичаями валеологічного характеру.

При організації  занять оздоровчо-педагогічного характеру ми пропонуємо виходити з концепції формування культури і традицій ЗОЖ, запропонованої А. А. Дмитриєвим і І. Ю. Жуковиним (1999). Основними положеннями даної концепції є:

• облік принципів, закладених Л. З. Виготськім;
• цілісність і систематичність отримання учнями знань валеологічного характеру;
• активне використання позаурочних форм роботи;
• формування практичних навиків і умінь валеологічного характеру;
• систематичний контроль за станом здоров’я і розвитком школярів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Айрапетов С. Г. Здоровье, эмоции, красота. 3-е изд., испр. и доп. М.: Молодая гвардия, 1977. 96с.
2. Амосов Н. М. Раздумья о здоровье. 2-е изд. М.: Молодая гвардия, 1979. 191с.
3. Антропова М. В. Гигиена детей и подростков. 6-е изд., перераб., и доп. М.: Медицина, 1982. 176с.
4. Белецкая В. И., Громова З. П., Егорова Т. И., Школьная гигиена: Учебное пособие для студентов биологических специальностей педагогических институтов. М.: Просвещение, 1983. 160с.
5. Гигиена детей и подростков/Под редакцией В. Н. Кардашенко. М.: Медицина, 1980. 440с.
6. Грегор О. Жить не старея (Искусство вести здоровый образ жизни. Не стареть - это искусство.): Пер. с чешского/Предисловие Н. Б. Коростелева. М.: Физкультура и спорт, 1991. 271с.
7. А. А. Дмитриев А.А.,  Жуковин И.Ю. Оздоровление учащихся средствами физической культуры. Красноярск, 1990. 81с.
8. Если хочешь быть здоров: сборник/составитель Исаев А. А.. М.: Физкультура и спорт, 1988. 352с.
9. Запорожченко В. Г. Образ жизни и вредные привычки. М.: Медицина, 1984. 32с.
10. Здоровье народа - богатство страны. М. : Советская Россия, 1989. 128с.
11. Змановский Ю. Ф. Воспитаем детей здоровыми. М.: Медицина, 1989. 128с.
12. Змановский Ю. Ф. К здоровью без лекарств. М.: Советский спорт, 1990. 64с.
13. Колбанова В.В., Соковні-Семенової І.І Человек и его здоровье. М.: Знание, 1985. 192с.
14. Колбанов В. В. Валеология: Основные понятия, термины и определения. СПб.: ДЕАМ, 1998. 232с.
15. Колесов В. Д. Предупреждение вредных привычек у школьников. М.: Педагогика, 1982. 176с.
16. Коршунова Н. 5 слагаемых здорового образа жизни.//Здоровье 2000 №2. с. 5 - 8.
17. Куинджи Н. Н. Валеология: Пути формирования здоровья школьников: Методическое пособие. М.: Аспект Пресс, 2000. 139с.
18. Лаптев А. П., Горбунов В. В. Коварные разрушители здоровья. М.: Советский спорт, 1990. 45с.
19. Лебедева Н. Т. Формирование здорового стиля жизни школьника. Минск: Народная асвета, 1996. 144с.
20. Мерзляков Ю. А. Путь в страну здоровья. Минск: Польсмя, 1982. 96с.
21. Пароль в страну здоровья. М.: Физкультура и спорт, 1977. 112с.
22. Педагогика здоровья. М.: Педагогика, 1990. 288с.
23. Педагогика: Учебное пособие для студентов педагогических институтов/ Под. ред. Ю. К. Бабанского. М.: Просвещение, 1983. 608с.
24. Первоочередные направления научных исследований, способствующих достижению здоровья для всех. Копенгаген: ВОЗ/ЕРБ, 1989. 226с.
25. Психологическая диагностика детей и подростков. Учебное пособие для студентов/Под. ред. К. М. Гуревича и Е. М. Борисовой. М.: Международная педагогическая академия, 1995. 360с.
26. Ротенберг Р. Расти здоровым: Детская энциклопедия здоровья /Пер. с английского. М.: Физкультура и спорт. 1991. 592с.
27. Рубинштейн С. Я. О воспитании привычек у детей. Учебное пособие для студентов. М.: Институт практической психологии, 1996. 41с.
28. Синяков А. Ф. Познать себя (самоконтроль физкультурника). М.: Советский спорт. 1990. 40с.
29. Студенкин М. Я. Книга о здоровье детей. 3-е издание, исправленное и дополненное. М.: Медицина. 1982.  240с.
30. Ткачева Т. А., Томачев А. А. Методы сбора, обработки и представления информации в педагогическом исследовании. М., 1996. 96с.
31. Чумаков Б.Н. Сохранить здоровье смолоду. М.: Педагогика. 1987. 144с.
32. Щедрина А. Г. Онтогенез и теория здоровья: Методологические аспекты. М.: Наука. 1989. 136с.