Корекційне спрямування фізичного виховання дітей з вадами зору у спеціалізованих дошкільних закладах

Сходяща косоокість (око косить до носа) зустрічається у 10 разів частіше, ніж розходяща.  Вона в 70 – 80 відсотках випадків сполучається з далекозорістю.

Розходяща косоокість супроводжується у 60 відсотків випадків короткозорою рефракцією. Існують думки про короткозорість як фактор виникнення розходящої косоокості.

Косоокість буває однобічною (монолтеральною) – косить постійно одне око – та двобічною (альтерніруючою) - почергово косять обидва ока. У другому випадку зір, як правило, достатньо високий та однаковий у обох очей. Постійна косоокість складніше альтерніруючої (то косить, то не косить), тому що при постійному відхиленні одного ока, за відсутності фузії (злитті двох зображень) доволі швидко розвивається амбліопія.

Порушення злиття двох зображень у єдине може виникати внаслідок посиленої (при далекозорості) або послабленої (при короткозорості) акомодації та пов’язаної з цим конвергенції (зведення вісей очей). Така косоокість називається акомодаційною, а всі інші форми співдружньої косоокості – неакомодаційними. При акомодаційній косоокості, що зустрічається у 25-40 відсотках випадків, носіння окулярів призводить до симетричного положення очей. Неакомодаційна косоокість вимагає тривалого комплексу лікування, включаючи оперативне лікування. Успіх в даному випадку залежить від часу виявлення косоокості, ступеню амбліопії та початку відновлювального лікування. Чим раніше воно розпочато, тим більше можливостей для отримання позитивних результатів. На жаль, батьки не завжди вчасно помічають цей дефект.

При косоокості зорова вісь одного ока відхиляється від сумісної крапки фіксації. У такому випадку зображення об’єкта потрапляють на неідентичні крапки сітківок правого і лівого ока, стають несумісними, з’являється тенденція до подвоєння зорового зображення, утруднюється орієнтування у просторі. Гострота зору відхиленого ока знижується, розвивається амбліопія цього ока. Функції зору виконує одне око.

Терміном “амбліопія” позначають такі форми ураження зору, які не мають видимої анатомічної або рефракторної основи. Найчастіше причиною амбліопії є косоокість. В залежності від ступеня зниження гостроти зору розрізняють амбліопію слабкого (гострота зору 0,8 – 0,4), середнього (гострота зору 0,3 – 0,2), високого (гострота зору 0,1 – 0,05), дуже високого (гострота зору 0,04 та нижче) ступеня (Е.С. Аветісов, 1963).

Розрізняють наступні види амбліопії: дисбінокулярна, обскураційна, рефракційна, істерична.

Дисбінокулярна амбліопія виникає внаслідок розладу бінокулярного зору.

Рефракційна амбліопія виникає внаслідок аномалій рефракції, які на даний час не піддаються корекції. За умови носіння правильно підібраних окулярів гострота зору поступово може підвищитись, навіть до нормальної. Причиною виникнення  цього виду амбліопії є постійне і тривале проектування на сітківку ока нечіткого зображення предметів зовнішнього світу при високій далекозорості і астигматизмі.

Обскураційна амбліопія розвивається в результаті помутніння оптичних середовищ ока (катаракти, помутніння рогівки), переважно вроджених або рано набутих.

Істерична амбліопія виникає миттєво, частіше після якого-небудь афекту. Функціональні розлади на підставі істерії можуть приймати характер послаблення або втрати зору.

Здійснення корекції амбліопії можливе при правильно організованій корекційно-педагогічній роботі з використанням спеціальних оптичних і технічних засобів корекції і компенсації, а також вправ і дидактичних завдань, що стимулюють діяльність сітківки ока для підвищення гостроти зору.

Таким чином, розуміння структури зорового дефекту дозволяє організувати не лише відповідну медичну допомогу, але правильно здійснити психолого-педагогічну корекційну роботу.

Доведено, що зоровий дефект обумовлює вцілому увесь шлях психічного розвитку дитини, тому необхідна спеціальна медико-психолого-педагогічна допомога, яка дозволить поповнити нестачу зорової інформації і нормалізувати формування особистості дитини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ З ВАДАМИ ЗОРУ

Для дітей з порушеннями зору існують диференційовані дошкільні заклади та дошкільні групи при дитячих закладах та школах-інтернатах.

Метою таких закладів є забезпечення лікування, можливого відновлення зору та попередження погіршення його стану, а також створення корекційно-компенсаторних умов в процесі навчання і виховання з метою попередження появи вторинних відхилень при ранньому виявленні очної патології, та подолання, послаблення або знищення недоліків пізнавальної діяльності, фізичних відхилень деяких небажаних особистісних якостей дітей з порушенням зору.

Дошкільні заклади для дітей з порушенням зору працюють за спеціальною програмою, яка побудована з урахуванням особливостей розвитку, формування пізнавальної діяльності, рухової сфери та якостей особистості дітей.

Навчання дітей спрямоване на всебічний розвиток, корекцію і компенсацію вад розвитку, обумовлених ступенем і характером зорового дефекту.

Спеціальні програми розроблені на основі програми виховання у загальноосвітньому дошкільному закладі. Поряд з цим введені спеціальні розділи для розвитку зорового сприйняття та формування предметних уявлень, соціальної адаптації та орієнтування у просторі, розвитку дотику, слухового сприйняття, лікувальної фізичної культури, ритміки, корекції порушень мови.

Методи навчання у закладах означеного типу будуються на основі загально-дидактичних принципів навчання та з урахуванням особливостей розвитку дітей з вадами зору, способів їх сприйняття (зорового і тактильного), пізнавальної діяльності та компенсаторних можливостей.

Застосування спеціальних методів і прийомів спрямоване на корекцію зорового сприйняття, предметних уявлень, орієнтування у просторі, подолання недоліків мовного розвитку, предметно-практичної діяльності тощо. Важливе місце у навчанні займає наочність, адаптована до умов сприйняття (зорового і тактильного), широко використовуються оптичні засоби корекції зорового сприйняття наочно-ілюстративного матеріалу. Для корекції недоліків розвитку предметно-практичних дій використовується метод поетапного, поопераційного виконання завдань в ручній праці, конструюванні, ліпленні, аплікації тощо.

У результаті комплексного підходу до навчання і виховання дітей формується діяльність дитини і його взаємодія з оточуючою дійсністю та людьми.

У дошкільні заклади означеного типу приймаються діти з 2 до 7 років.

Відбір дітей здійснюється на основі медичного заключення і психолого-педагогічного обстеження психолого-медико-педагогічною комісією. Методика обстеження представляє собою серії ігрових завдань, які дозволяють виявити рівень психофізичного розвитку дитини певного віку.

Рішення про зарахування дитини у заклад і вихід з нього приймає психолого-медико-педагогічна комісія.

 Навчання і виховання у  спеціалізованих дошкільних закладах  для дітей з вадами зору ставить наступні завдання:

• уточнення рівня психофізичного розвитку і організація відповідних умов для навчання і виховання;
• забезпечення загального рівня розвитку, виховання і навчання;
• створення корекційних умов для подолання відхилень у психофізичному розвитку.

Розвиток зорового сприйняття здійснюється на спеціальних корекційних заняттях, а також в процесі гри, загальнорозвиваючих занять та у повсякденному житті.

Корекційні заняття з розвитку зорового сприйняття, орієнтування у просторі, соціально-побутового орієнтування проводяться вчителем-дифектологом (тифлопедагогом). Заняття з подолання мовних недоліків проводяться логопедом. Крім того, з дітьми проводяться спеціальні заняття з лікувальної фізичної культури, ритміки, так як у дітей з порушенням зору спостерігаються відхилення у розвитку рухової сфери.

Таким чином, весь навчально-виховний процес у дитячому закладі будується з урахуванням  вимог лікувально-відновлювальної роботи.

 

2.1. Умови виховання та навчання  дітей з порушенням зору

Діти з порушенням зору обмежені в безпосередньому зоровому сприйнятті оточуючого світу, вони погано бачать об’єкти: дома, предмети, що рухаються, птахів на деревах, літак у небі тощо. Тому, щоб забезпечити дітям необхідне середовище, яке сприяло би процесу навчання, необхідно:

• створити відповідні умови для зорового сприйняття;
• оптимально використовувати наочні посібники;
• застосовувати спеціальні методи навчання і вести корекційно-педагогічну роботу з урахуванням особливостей порушення зору кожної дитини;
• підходити до навчання індивідуально, враховуючи психофізіологічні особливості кожної дитини.

Для зорового сприйняття сприятливі такі умови: достатнє освітлення приміщення, зручне розташування дітей за столами, розташування наочного матеріалу на рівні очей дітей та на доступній відстані, відповідна тривалість зорових навантажень, організація під час занять різноманітних корекційних вправ для зору.

Поняття достатнього освітлення приміщення включає: яскравість фону, рівномірний розподіл яскравості у полі зору, видалення засліплюючої дії джерела світла, а також різких і глибоких тіней, наближення спектру випромінювання штучних джерел до спектру денного світла.

Правильне розміщення світильників (у два ряди по три світильника, відстань від стін до світильників 1,5 м, між рядами – 3 м) забезпечує рівномірне освітлення.

Для забезпечення достатнього освітлення робочого місця столи, за якими працюють діти, розташовують не далі ніж 0,5 м від світлонесучої стіни, так, щоб світло падало зліва. Не рекомендується закривати шторами верхню частину вікна, занавіски слід розташовувати по краю вікон.

Меблі повинні бути підібрані відповідно до зросту дітей. Важливо слідкувати за правильною посадкою дітей протягом усього заняття. Також слід постійно спостерігати за тим, щоб діти не знімали окуляри і не дивились поверх скелець, як часто роблять діти молодшого дошкільного віку.

Слід враховувати, що дітям з порушенням зору необхідно більше часу для розглядання предметів, виділення їх характерних ознак. Всі предмети, які потрапляють до дітей, повинні бути  ними всебічно обстежені. Індивідуальний ілюстративний матеріал: іграшки, малюнки та інші предмети – дітям слід розглядати на відстані не менше 30-35 см від очей (відстань від ліктя до кінчиків пальців). Така відстань є найоптимальнішою для зорової роботи.

Для покращення зорового сприйняття і попередження швидкої втоми слід пам’ятати про необхідність достатнього контрасту між фоном, на якому проходить демонстрація, та самим демонстраційним матеріалом. При демонстрації будь-якого предмету слід прибрати з поля зору зайві предмети.

На 5-7 хвилині, якщо робота проходить на близькій для зору відстані, необхідно проводити фізкультурні паузи для зняття зорової втоми.

 

2.2. Основні принципи корекційної  роботи у дитячому закладі  для дітей з порушенням зору

“Вростання нормальної дитини у цивілізацію представляє зазвичай єдиний сплав з процесами її органічного дозрівання. Обидва плани розвитку – природній і культурний – співпадають і зливаються один з одним”, пише Л.С. Виготський  [10].

На відміну від дітей, які нормально розвиваються, “у дефективної дитини таке злиття не спостерігається”, причиною цього є “органічний дефект”, який ”викликає випадіння окремих функцій”, порушує тим самим “вростання дитини в культуру”.

Отже, корекційна робота постає регулятором і активізатором усіх психічних процесів дитини з порушенням зору. Ефективність корекційної роботи залежить від розуміння педагогом цілей, завдань та ролі корекційної роботи у подоланні недоліків у розвитку дітей з порушенням зору [4].

Тому педагогам важливо дотримуватись низки принципів, які визначають ефективність корекційної допомоги.

Одним з таких принципів є первентивна (попереджувальна) спрямованість, яка дозволяє вирішувати завдання випереджального характеру з попередження відхилень у психофізичному розвитку дітей з порушенням зору.

Успішність корекційної роботи у такому випадку залежить від термінів виявлення дитячої патології і своєчасної організації корекційної допомоги у сім’ї або в умовах спеціального дошкільного закладу. При цьому важливо спрогнозувати результати корекційно-компенсаторної допомоги у розвитку і становленні особистості дитини не лише у недалекому майбутньому, але, користуючись прогнозами відновлення, збереження і розвитку зору, визначити подальші перспективи її соціальної адаптації, абілітації або реабілітації.

Іншим принципом є принцип пропедевтичної спрямованості корекційної роботи. Його здійснення дозволяє підготувати дитину з порушенням зору до різних видів дитячої діяльності: гри, занять, праці. Зважаючи на те, що у дітей з порушенням зору наявні специфічні труднощі чуттєвого орієнтування, необхідно забезпечити їм соціально-адаптивні способи орієнтації у оточуючому світі. Так, наприклад, пропедевтичний курс необхідний для підведення дитини з порушенням зору до гри, коли її слід навчити ігровим, рольовим діям, розвинути уявлення про оточуючий світ задля сюжетного збагачення гри.

Таким чином, пропедевтичне значення корекційної роботи полягає у зближенні дитини з порушенням зору з оточуючим світом, у підготовці до навчання, вихованні у неї спеціальних соціально-адаптивних способів орієнтації при оволодінні тими або іншими знаннями, вміннями і навичками. Без пропедевтичної роботи дітям з порушенням зору неможливо у повному обсязі оволодіти знаннями, увійти у загальноосвітній процес.