Корекційне спрямування фізичного виховання дітей з вадами зору у спеціалізованих дошкільних закладах

Третій принцип – принцип преобразуючої, трансформуючої спрямованості корекційної роботи. Суть його полягає у формуванні нових обхідних способів орієнтації у оточуючій дійсності, коли у дітей з’являються спеціальні знання, вміння і навички, засновані на перебудованій взаємодії всіх психічних функцій, і нестача зору компенсується за рахунок полісенсорних зв’язків збережених аналізаторів, підсилення регулюючої ролі мови, мислення, пам’яті, тобто коли активізується і розширюється роль і значення інших психічних функцій.

Досить важливим є принцип диференційованого підходу до корекційної роботи, яка організується з кожною групою дітей, в залежності від ступеня вираженості зорового дефекту, характеру зору і рівня розвитку пізнавальних можливостей.

Також необхідно окреслити принцип оптимальної інформаційної наповненості корекційної роботи. Всі її форми і засоби повинні служити забезпеченню найбільш повного спілкування та самопрояву дитини на базі її можливостей, потреб, схильностей. Пізнавальний процес у дитини з патологією зору значно збіднений. Тому інформаційний дидактичний матеріал може мати великий корегуючий вплив. Надання інформації у формі, доступній дитині, є важливою умовою успішної її соціальної адаптації.

Важливе значення в корекції має принцип єдності педагога і дитини, який вміщує наступні критерії:

• адекватність змісту психолого-педагогічного впливу стану і рівню психофізичного розвитку дитини з порушенням зору;
• оптимальна спрямованість корекційної роботи і її процесів на досягнення об’єктивно обґрунтованих цілей;
• забезпеченість практичної взаємодії дитини з реальним світом.

Особливе значення для корекційного впливу має взаєморозуміння між педагогом і дитиною. Педагог уважно повинен вивчати дитину і допомагати їй в процесі організованої діяльності, побудованої з урахуванням її інтересів, схильностей і пізнавальних можливостей. Емоційний комфорт дитини багато в чому залежить від ступеня її довіри до педагога як головного посередника між нею і оточуючою дійсністю.

Головним засобом позитивного впливу є передусім сам педагог і його педагогічна майстерність, його вміння розуміти психіку дитини, використовувати багатий арсенал прийомів і засобів психолого-педагогічного корегуючого впливу, постійне прагнення задовільняти всі потреби дитини у пізнанні оточуючого світу. При логічно поставлених цілях і виправданих засобах, змісту і методах можливо досягти максимальних результатів у корекції недоліків психофізичного розвитку дітей і формування у них соціально-адаптивних способів орієнтації у оточуючому світі.

Найважливіша умова успішності корекційної роботи – це забезпечення практичних дій дитини. Важливо, щоб у дитини була постійна можливість пересвідчуватись у правильності, достовірності, істинності здійснюваних дій, щоб вона мала змогу в результаті конкретних практичних дій досягати бажаної мети.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ ЗОРУ У СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Чимало авторів справедливо відзначають, що для організму, який росте, рухова активність та робота м'язів є біологічним фактором розвитку та обов'язковою умовою росту та розвитку дитини з обмеженими можливостями. Застосування фізичних вправ має ряд позитивних особливостей: а) їх глибока біологічність та адекватність; б) універсальність, оскільки немає жодного органу, який би не реагував на рух; в) відсутність негативної побічної дії при застосуванні оптимальних фізичних навантажень; г) можливість тривалого застосування [9].

Діти з недостатнім зором потребують:

1. корекції самих рухів, оскільки рухи дитини з порушеним зором скуті та не координовані;
2. корекції зорового сприйняття;
3. корекції тілобудови, постави та плоскостопості;
4. корекції розвитку фізичних якостей;
5. корекції диференціювання часу, зусиль, простору, точності рухів тощо [1,5, 8,9 та ін ].

Великий внесок в теорію виховання та навчання дітей з вадами зору , в тому числі й засобами фізичної культури, зробили Л.С. Виготський,          А.А. Ккрогіус, А.М. Щербина, В.І. Коваленко, М.І. Земцова, В.С. Свердлова та ін. Ґрунтовна науково-дослідна робота з питань фізичної культури і лікувальної фізкультури була проведена Б.В. Сермеєвим, Л.Б. Самбікіним,  Л.А. Семеновим [1, 3, 4 та ін ]. Їх дослідження розкрили основні загальні і специфічні закономірності формування особистості сліпих і слабкозорих, дозволили конкретизувати в теорії і на практиці задачі виховного процесу, визначити найважливіші форми і методи корегувальної роботи, спрямовані на розвиток компенсаторної функції дитячого організму, на подолання різних недоліків, що виникають під впливом втрати або порушення зору. Велика роль в цьому процесі відводилась фізичним вправам, іграм [4].

 В науково-методичній літературі  даються рекомендації виключити  з засобів фізичного виховання  дітей з порушеннями зору стрибки  з висоти, вправи з великим  і тривалим напруженням [5], оскільки відомо [2], що при різких струсах тіла, зміні тиску в судинах голови, при різких нахилах тулуба можуть відбуватися порушення судин ока і сітківки. Протипоказаними вважаються такі вправи: стійки на голові, руках тощо, далекі і високі стрибки, нахили вперед з положення стоячи, ігри, де можливі зіткнення, також вправи зі статичним напруженням, значним обтяженням, прискоренням [3].

Показаними фахівці вважають елементи гри в настільний теніс, загальнорозвиваючі вправи, вправи на розслаблення м'язів, ходьба, повільний біг, лижні прогулянки, плавання, метання м'ячиків тощо [6]. Рекомендуються [5] включати у заняття з фізичного виховання елементи спортивних ігор (баскетбол, теніс, футбол), оскільки доведено, що постійне переключення зору з близької відстані на далеку і навпаки, сприяє посиленню акомодації і профілактиці прогресування хвороби.

Дослідження проведені О. Макаренко, були присвячені вивченню застосування більш сучасної методики фізичного виховання дітей з ослабленим зором. Фахівець вважає, що стато-динамічні вправи є ефективним засобом фізичного виховання дітей з порушеннями зору. Стато-динамічні вправи призводять до посилення пластичних процесів у скелетних м'язах, стимулюють обмін білка, жировий обмін, підвищують аеробні можливості повільних м'язових волокон. Стато-динамічні вправи викликають максимальний вихід гормонів у кров при мінімальному збільшенні артеріального тиску і при відсутності затримки дихання. При виконанні стато-динамічних вправ людина відчуває больові відчуття, психічну напругу, що призводить до виходу в кров гормонів гіпофізу, мозкової речовини наднирників і андрогенів, тим самим підвищує концентрацію в крові соматотропного гормону і андрогенів, що призводить до підвищення потенційних можливостей імунної системи. Надавати перевагу рекомендується методам силового тренування, спрямованих на збільшення сили повільних м'язових волокон. Сукупність змін в результаті застосування стато-динамічних вправ дає підставу для припущення про високу ефективність застосування їх в оздоровчій фізичній культурі. Апробація методики фізичного виховання дітей з міопією середнього ступеня показала, що застосування цієї методики сприяє профілактиці прогресування міопії

Поряд із загальними завданнями охорони і укріплення здоров’я фізичне виховання спрямоване на подолання недоліків фізичного розвитку дітей з вадами зору. Порушення зору негативно впливає на оволодіння дітьми рухами, орієнтування у просторі, що призводить до гіподинамії і відбивається на загальному фізичному розвитку дітей та стану їх здоров’я.

Тому фізичне виховання включає низку спеціальних корекційних завдань, які визначають процес подолання недоліків фізичного розвитку:

• досягнення відповідного віковим особливостям рівня розвитку основних рухів, фізичних якостей (бистроти, точності, витривалості, рівноваги), а також орієнтування у просторі, координації рухів;
• корекція здоров’я і фізичного розвитку шляхом застосування спеціальних засобів і методів, які сприятимуть підвищенню функціональних можливостей, укріплюватимуть опорно-руховий апарат, серцево-судинну і дихальну системи, розвиватимуть і відновлюватимуть зір і  зорово-рухове орієнтування;
• подолання недоліків (скутості, малорухомості, невпевненості, страху простору), які виникають на фоні зорової патології при оволодінні рухами;
• активізація і вправляння зорових функцій в процесі фізичного виховання, які здійснюються у тісній взаємодії з лікувально-виховною роботою.

Поряд  із загальнопедагогічними завданнями і заходами, фізичне виховання дітей з порушенням зору передбачає проведення спеціальних занять пропедевтичного характеру, особливо з тими дітьми, які не можуть оволодіти програмою при фронтальних методах навчання. Значна увага приділяється розвитку орієнтування у просторі, формуванню точності і координації рухів.

Зміст спортивних і рухливих ігор передбачає розвиток зорово-рухових навичок з опорою на полісенсорні взаємозв’язки, мову, мислення, тобто формування компенсаторних шляхів розвитку дітей з порушенням зору.

Для подолання недоліків рухової сфери розроблені заняття з лікувальної фізичної культури і ритміки.

Лікувальна фізична культура направлена на лікування захворювань, профілактику їх ускладнень, на попередження загострень у дошкільників з порушенням зору.

При плануванні і проведенні занять потрібно враховувати особливості організму дітей, їх знижені функціональні можливості, сповільнена адаптація до фізичних навантажень. В залежності від виду і глибини захворювання пропонується застосування фізичних вправ у різній послідовності і дозуванні.

В програмі в залежності від віку і рівня психічного розвитку дітей визначені вимоги до формування просторових уявлень на рівні зорового та інших видів сприйняття. При цьому важливо сполучати орієнтування на зір з опорою на слухову, тактильно-рухову та інші види орієнтувань. При формуванні просторового орієнтування важливо навчити слабкозорих дітей спиратись на сенсорні еталони просторових ознак: форму, колір, величину і місцерозташування предметів. Важлива роль відводиться мові як регулятору практичних дій дітей.

 

 

 

ВИСНОВКИ

Отже, зробивши спробу визначити роль і місце фізичного виховання дітей з функціональними порушеннями зору у змісті корекційної роботи в спеціалізованих дошкільних закладах дійшли наступних висновків:

• діти з порушенням зору – це сліпі з повною втратою зору та діти із залишковим зором, при якому гострота дорівнює 0,05 та нижче на оці, що краще бачить; слабкозорі із зниженням зору від 0,05 до 0,2 на оці, що краще бачить з корекцією окулярами; діти з косоокістю та амбліопією;
• фахівцями доведено, що зоровий дефект обумовлює вцілому увесь шлях психічного розвитку дитини, тому необхідна спеціальна медико-психолого-педагогічна допомога, яка дозволить поповнити нестачу зорової інформації і нормалізувати формування особистості дитини. Таким чином, розуміння структури зорового дефекту дозволяє організувати не лише відповідну медичну допомогу, але правильно здійснити психолого-педагогічну корекційну роботу;
• для дітей з порушеннями зору існують диференційовані дошкільні заклади та дошкільні групи при дитячих закладах та школах-інтернатах. Метою таких закладів є забезпечення лікування, можливого відновлення зору та попередження погіршення його стану, а також створення корекційно-компенсаторних умов в процесі навчання і виховання з метою попередження появи вторинних відхилень та подолання, послаблення або знищення недоліків пізнавальної діяльності, фізичних відхилень деяких небажаних особистісних якостей дітей з порушенням зору;
• корекційна робота постає регулятором і активізатором усіх психічних процесів дитини з порушенням зору. Ефективність корекційної роботи залежить від розуміння педагогом цілей, завдань та ролі корекційної роботи у подоланні недоліків у розвитку дітей з порушенням зору. Тому педагогам важливо дотримуватись низки принципів, які визначають ефективність корекційної допомоги: первентивної (попереджувальної) спрямованості корекційної роботи, принцип преобразуючої, трансформуючої спрямованості корекційної роботи, принцип диференційоваого підходу до корекційної роботи, принцип оптимальної інформаційної наповненості корекційної роботи, принцип єдності педагога і дитини;
• в усіх видах корекційної роботи, у тому числі і з фізичного виховання,  передбачається взаємозв’язок з лікувальною і загальноосвітньою роботою;
• поряд із загальними завданнями охорони і укріплення здоров’я фізичне виховання спрямоване на подолання недоліків фізичного розвитку дітей з вадами зору;
• зі змісту занять з фізичного виховання дітей з вадами зору у спеціалізованих дошкільних закладах рекомендації виключити стрибки з висоти, вправи з великим і тривалим напруженням. Протипоказаними вважаються такі вправи: стійки на голові, руках тощо, далекі і високі стрибки, нахили вперед з положення стоячи, ігри, де можливі зіткнення, також вправи зі статичним напруженням, значним обтяженням, прискоренням;
• показаними фахівці вважають елементи гри в настільний теніс, загальнорозвиваючі вправи, вправи на розслаблення м'язів, ходьба, повільний біг, лижні прогулянки, плавання, метання м'ячиків тощо. Рекомендуються  включати у заняття з фізичного виховання елементи спортивних ігор (баскетбол, теніс, футбол), оскільки доведено, що постійне переключення зору з близької відстані на далеку і навпаки, сприяє посиленню акомодації і профілактиці прогресування хвороби.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Макаренко О. Реабілітація слабкозорих дітей 13-15 років в умовах школи-інтернату засобами фізичного виховання. Збірник наукових статей з галузі фізичної культури та спорту. Вип. 4. Молода спортивна наука України. Львів-ЛДІФК, 2000. - С. 277-278.
2. Методика фізичного виховання студентів, віднесених за станом здоров'я до спеціальної медичної групи. Дубогай О.Д., Завацький В.І., Короп Ю.О. Луцьк: Надстир'я, 1995. - 220 с.
3. Ніцеля О. Вплив фізичних навантажень на стан зорової функції. 36. н.ст.з гал.фк та с. Вип. 4. Молода спортивна наука України. Львів-ЛДІФК, 2000. – С. 328-330.
4. Синьова Є.П; Очеретнюк Т.Л. Методика проведення лікувально-фізкультурних занять в початкових класах шкіл слабозорих. - Кіровоград, 1992. — С.4-5.
5. Аветисов Є.С. й др. Заняття физической культурой при близорукости /  Є.А. Аветисов. Е.Й. Ливадо. - Изд.2-е, перераб., доп. -М.: ФиС. 1983. - 103 с.
6. Булич Є.Г. Физическое воспитание в специальных медицинских группах.: Учеб. Пособие для техникумов. -М.: Высшая школа. - 1986. - 255 с.
7. Демирчоглян Г.Г., Демирчоглян А.Г. Специальная физическая культура для слабовидящих школьников. - М.: Советский спорт. - 2000.  - 7с.
8. Ростомашвили Л.Н. Физические упражнения для детей с нарушениелі зрения. - Санкт-Петербург. 2001. - 4с.
9. Сермеев Б.В. Физическое воспитание детей с нарушением зрения. – К. "Здоров'я" 1987.- С. 3-5.
10. Специальная дошкольная педагогика: Учебное пособие /                  Е.А. Стребелева, А.Л. Венгер, Е.А.Екжанова и др.; Под ред.               Е.А. Стребелевой. – М.: Издательский центр «Академия», 2001. – С. 125-158.