Карнавал: на межі мистецтва та життя

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 26 Августа 2013 в 14:05, статья

Краткое описание

У сучасному соціокультурному просторі виникає нове співвідношення між святковістю та буденністю, що, насамперед, характеризується стиранням межі між ними, взаємопроникненням святкового в буденне і навпаки. Цей процес знаходить відображення у феномені карнавалізації.
Поняття «карнавалізація» використовується для осмислення найрізноманітніших культурних, соціальних і мистецьких явищ. Термін у цілому відображає специфіку сучасної культури, тому що такі значущі сфери життя людини як економіка, політика, релігія, спорт та ін. набувають рис видовищності, театральності, святковості, що відображається на існуванні та особливостях функціонування в сучасному суспільстві явищ, які належать до даних сфер.

Вложенные файлы: 1 файл

Поправко_Карнавал на межі мистецтва та життя.doc

— 68.50 Кб (Скачать файл)

Свято дарує людині свободу, тобто можливість миттєво задовольнити всі бажання. Саме вона є метою і результатом карнавалу. Свобода – це легкість буття. На святі все є бажаним, все несе радість, відсутні будь-які обмеження, гріх і провина. Будь-яка дія є творчістю, а тому вона виправдана в процесі карнавалізації.

Карнавал зі своєю  безмежністю, свободою, нерозмежованістю справжнього й ілюзорного нагадує  гру. Виключення з «буденного» життя, переважно радісна діяльність, обмеження в просторі і часі, поєднання суворої визначеності й справжньої свободи, за словами Йохана Гейзинги, є найважливішими рисами, що поєднують гру і свято [4, с. 34].

Так само, як і в грі, на святі розгортається бурхлива діяльність. Усі дії тут є необов’язковими, але бажаними. Карнавал, подібно до гри, є вільним від досягнення певних цілей. У свою чергу, гра сприймається як свято, зі своїми сакральними діями у сакральному просторі і часі, запускаючи механізм самого свята. Актори, клоуни дають відчуття нереальності події, все здається ілюзорним, несправжнім. Та майже відразу уява бере гору над реальністю і мрії здійснюються.

Карнавал – це віртуальна реальність. Він живе за своїми власними законами, які вільно встановлюються. Бурхливий характер, спонтанність, алогічність, ірраціональність свята є тією основою, де реальне й фантастичне міняються місцями. На карнавалі зникає межа між високим і низьким, небом і землею, між реальністю та вимислом.

На святковій площі  виникала нова культура, яка творила  інший світ, «світ навпаки». Однак  це не було просто запереченням існуючого  устрою, а й відродженням та відновленням. Святковий сміх був загальнонародним, універсальним і амбівалентним. Він одночасно заперечував і стверджував, вбивав й відроджував. Середньовічне свято стало символом прагнення нового життя, прагненням створити на землі омріяний народом рай.

Карнавал був поза офіційно-церковною культурою Середньовіччя, він навпаки уособлював пародію  на культові дійства, тобто був грою, яка балансувала на межі мистецтва й самого життя. Саме в цьому сконцентровано специфічну природу карнавалу, особливість його буття. Карнавал – це друге життя народу, підґрунтям якого є сміх.

Отже, карнавал у Середні  віки за своєю суттю був різновидом свята, яке допомагало людині відволіктись від буденності життя, нівелюючи встановлені правила та канони, стираючи межу між суспільними прошарками. Учасники цього дійства тимчасово поринали в утопічну царину масовості, безмежної свободи, рівності й достатку. Тобто, під час карнавалу гра перетворювалась на омріяне людиною життя, яке при цьому вона мала змогу творити самостійно. Карнавал – це гра, котра лежала на межі мистецтва і самого життя. В цьому його специфічна природа, особливість його буття. Це було не просто свято, це вихід за межі офіційного устрою життя. І в той самий час середньовічне свято – хоча й тимчасове, та все ж реальне життя, протилежне буденності. Таким чином, на карнавалі саме життя грало, а гра на певний час ставала самим життям.

 

Література:

  1. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. – 2-е изд. – М.: Художественная литература, 1990. – 543 с.
  2. Новиков А. Праздник нового типа // Знамя.  – 2000. – № 6. – С. 210-214
  3. Гуревич А.Я. Проблемы средневековой культуры. – М.: Искусство, 1981. – 359 с.
  4. Хайзинга И. Homo Ludens; статьи по истории культуры / Пер., сост. и вступ. ст. Д.В. Сильвестрова; Комент. Д.Э. Харитоновича. – М.: Прогресс – Традиция, 1997. – 416 с.
  5. Хайзинга И. Осень Средневековья. Соч. в 3-х томах. Том 1 / Пер., вступ. ст. и общ. ред. Уколовой В.И. – М.: Издательская группа «Прогресс» – «Культура», 1995. – 416 с.

 

Ольга Поправко

В статье рассмотрена сущность карнавала как праздничной формы средневековой культуры. Раскрыто феномен карнавала как средства консолидации общества.

Ключевые слова: официальная культура, народная культура, праздник, карнавал, утопическая свобода, виртуальная реальность, «мир наоборот», игра.

 

Olga Popravko

The article deals with the essence of a carnival as celebration form of medieval culture. The carnival phenomenon as a mean of society consolidation is considered.

Keywords: formal culture, folk culture, festival, carnival, utopian freedom, virtual reality, «the world is on the contrary», the game.


Информация о работе Карнавал: на межі мистецтва та життя