Система финансового контроля

Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської  справи

Національного банку України»

 

Кафедра цивільно-правових дисциплін

Та банківського права

 

ФІНАНСОВЕ ПРАВО

 

Курсова робота з теми:

«Система фінансового контролю»

 

Виконав:

Студент групи ЗП 01

  юридичного факультету

Заочної форми навчання

Стеценко Р.В.

 

Науковий  керівник:

Ас. Плотнікова М.В.

 

 

 

 

 

 

 

Суми

ДВНЗ  «УАБС НБУ»

2013

 

ЗМІСТ

 

 

Вступ 3

Розділ 1. Сутність фінансового  контролю 5

1.1. Зміст і призначення  фінансового контролю 5

1.2. Фінансовий контроль  як виразник контрольної функції  фінансів 8

1.3. Організація фінансового  контролю 9

Розділ 2. Види фінансового  контролю 13

2.1. Державний, відомчий  і громадський фінансовий контроль 13

2.2. Незалежний фінансовий  контроль (аудит) 16

Розділ 3. Форми фінансового  контролю 22

Розділ 4. Методи фінансового  контролю 26

4.1. Ревізія 26

4.2. Перевірка 32

4.3. Непрямі методи контролю 32

Висновки 34

Література 36

 

Вступ

Фінансові ресурси розподіляються між різними групами населення. Зростає обсяг руху фінансових і  економічних ресурсів між державами. В процесі розподілу ресурсів використовуються різні способи. Це міжбюджетне регулювання, надання  кредитів, створення спільних підприємств, фінансових груп, холдінгових компаній та ін. Розподіл ресурсів між групами громадян проводиться шляхом надання державних дотацій, допомоги, кредитування (як споживчого, так і підприємницького), фінансування створення додаткових робочих місць, проведення перепідготовки кадрів та ін.

За допомогою фінансів здійснюється організація раціонального  і ефективного використання залучених  ресурсів. Коли ресурси не дають  необхідної віддачі, це приводе до виникнення збитків і дестабілізує господарський  розвиток підприємства. Тоді виникає  необхідність проведення суттєвих змін як в структурі, так і способах використання залучених ресурсів. Аналіз використання ресурсів виявляє напрями  їх оптимізації. На державному рівні  вдалий розподіл видатків між розпорядниками ресурсів автоматично не передбачає їх раціонального використання. Задача досягнення фінансових результатів  в діяльності суб'єктів полягає  в цільовому і ефективному  використанні державних програм.

Функція здійснення контролю за формуванням і використання ресурсів полягає в тому, що за допомогою  фінансових важелів і показників проводиться контроль за діяльністю суб'єкту. Такий контроль передбачає вивчення і прийняття рішень щодо доцільності і ефективності виконання  функцій мобілізації, розподілу  та використання економічних і фінансових ресурсів. Контрольна функція здійснюється різними суб'єктами. До них, зокрема, відносяться власники, державні органи управління, громадські організації  та ін.

Власники здійснюють контроль за діяльністю правління шляхом аналізу  звітів та показників, які відображають результати роботи суб'єкта господарювання. На основі такого аналізу розробляються  і впроваджуються заходи впливу на правління з метою підвищення ефективності його діяльності. Державний контроль – це контроль з боку державних органів управління за фінансовою діяльністю державних установ управління, юридичних і фізичних осіб. Важлива роль в проведенні контролю належить і громадським організаціям. Так, профспілки зацікавлені в проведенні фінансових операцій з урахуванням інтересів працівників і службовців, які залучаються на умовах найму.

Таким чином, практична значимість вказаних проблем і об`єктивна  необхідність розвитку фінансового  контролю в Україні зумовили актуальність теми дослідження даної курсової роботи, мету і завдання, предмет та об`єкт дослідження.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження даної курсової роботи виступає проблема вивчення теоретичних підвалин фінансової науки.

Предмет дослідження. Предметом дослідження даної курсової роботи є проблема фінансового контролю, зокрема дослідження його видів, форм і методів.

Мета дослідження. Метою роботи є дослідження економічної ефективності і значимості фінансового контролю та узагальнення висновків, що стосуються даної проблеми.

Мета роботи передбачає виконання  таких завдань:

• розкрити сутність фінансового контролю;
• проаналізувати види фінансового контролю;
• дослідити форми фінансового контролю;
• дослідити методи фінансового контролю.

 

Розділ 1. Сутність фінансового  контролю

1.1. Зміст  і призначення фінансового контролю

Економічний контроль сприяє підвищенню ефективності виробничої і  фінансово-господарської діяльності підприємств з різними формами  власності. При цьому поєднується  державний контроль і внутрішній контроль власників, зацікавлених у  виконанні державних замовлень, контрактів. За допомогою контролю держава захищає інтереси споживачів, перевіряє якість продукції, забезпечує доступність і вірогідність інформації про кількість і якість асортименту  продукції.

Раціональне господарювання неможливе без застосування економічних  заходів щодо дотримання законодавства  в галузі господарської політики, тобто без систематичного і дієвого  контролю з боку держави за виробництвом, споживанням суспільного продукту, використання як живої, так і матеріалізованої суспільної праці.

Отже, контроль – це система спостереження і перевірки відповідності процесу функціонування об'єкта управління прийнятим управлінським рішенням, визначення результатів управлінського впливу на керований об'єкт з виявленням відхилень, допущених в ході виконання цих рішень. За допомогою контролю встановлюють причини і винних у відхиленнях із метою усунення негативних явищ і недопущення їх у майбутньому [10, 6-12].

Економічний контроль поширюється  на сферу розвитку народного господарства – галузі, підприємства. Економічний  контроль, крім того, передбачає систематичне спостереження за фінансовим станом підприємства, конкурентоспроможністю його продукції на внутрішньому і  світовому ринку. Отже, зміст економічного контролю – це система конкретних заходів, спрямованих на раціональне  господарювання підприємств з різними  формами власності в умовах ринкових відносин.

Функція економічного контролю поширюється на економічну діяльність усіх ланок народного господарства.

Фінансовий контроль за своєю  економічною суттю – це функція  управління, яка включає сукупність спостережень, перевірок за діяльністю об'єкта управління з метою оцінки обґрунтованості й ефективності прийняття рішень і результатів  їх виконання. Загалом фінансовий контроль – явище універсальне, він застосовується в різних сферах суспільного життя  – економічній, політичній, соціальній, науковій тощо. Його суть розкривається  у взаємозв'язку зі сферою застосування й сферою функціонування фінансів.

Фінансовий контроль застосовується там і тоді, де функціонують фінанси, Фінанси, будучи інструментом розподілу  й перерозподілу валового внутрішнього продукту в процесі його руху, забезпечують створення й використання фондів грошових засобів для задоволення  економічних і соціальних потреб.

Створення й використання фондів коштів, які є фінансовими  ресурсами, здійснюється під впливом  різних як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів. Цим і зумовлена об'єктивна  необхідність фінансового контролю як важливої сфери фінансової діяльності, інструменту впливу на становище  й розвиток усієї економічної  системи держави. З огляду на це можна  дійти висновку, що:

• фінансовий контроль є об'єктивно зумовленою складовою процесу економічної діяльності;
• фінансовий контроль є однією з функцій управління фінансами;
• безпосереднім об'єктом фінансового контролю є процеси формування й використання фондів фінансових ресурсів при створенні, розподілі та споживанні валового внутрішнього продукту;
• специфіка фінансового контролю полягає в тому, що при його проведенні використовуються вартісні показники, які визначають кінцевий результат господарського процесу [4, 382-384].

Фінансовий контроль ґрунтується  на відповідних принципах. До їх числа  належать: законність; об'єктивність; поєднання  державних і приватних інтересів. Розвиток суспільства зумовив інтеграційні процеси у фінансовому контролі. Нині існує багато міжнародних організацій, які працюють над розробкою єдиних вимог до фінансового контролю. Отже, актуальними є рішення, прийняті міжнародною організацією вищих контрольних органів (INTOSAI), де сформульовані принципи контролю загалом, у тому числі вони повною мірою стосуються фінансового контролю. До найважливіших із них належать:

• незалежність фінансового контролю як невід'ємного атрибута демократії й обов'язкового елемента управління фінансовими ресурсами;
• законодавче закріплення незалежності органів фінансового контролю;
• визначення необхідності здійснення попереднього контролю й контролю за фактичними результатами;
• наявність внутрішнього та зовнішнього контролю як обов'язкової умови існування фінансового контролю;
• гласність та відкритість контрольних органів з обов'язковою вимогою дотримання комерційної та іншої таємниці, що захищається законом [4, 382-384].

Отже, фінансовий контроль – це один з елементів управління фінансами; особлива діяльність по перевірці правильності вартісного розподілу валового національного продукту, утворення і витрачання фондів грошових коштів.

Принципи фінансового контролю:

• незалежність;
• гласність;
• превентивність (попереджувальний характер);
• дієвість;
• регулярність;
• об'єктивність;
• всеохоплюючий характер.

Розрізняють види, форми та методи фінансового контролю (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Класифікація фінансового контролю [8, 63]

1.2. Фінансовий  контроль як виразник контрольної  функції фінансів

Суть контрольної функції полягає в тому, що фінанси виступають інструментом контролю за формуванням і використанням доходів суб'єктів обмінно-розподільних відносин. У процесі цього контролю охоплюється вся діяльність юридичних і фізичних осіб та держави.

У практичній діяльності контрольна функція знаходить свій прояв  у фінансовому контролі. Необхідність контролю випливає з того, що фінансові відносини мають яскраво виражений суперечливий характер, оскільки кожний суб'єкт прагне отримати якомога більше. Саме для того, щоб в процесі розподілу ВВП окремі суб'єкти не привласнювали неналежну їм частку, необхідний постійний всеохоплюючий фінансовий контроль.

Фінансовий контроль виступає у таких формах:

• державний;
• відомчий;
• внутрішній;
• незалежний;
• суспільний [14, 15-16].

Державний – це контроль з боку держави за фінансовою діяльністю юридичних і фізичних осіб. Це найбільш організована та дійова форма. Він охоплює загальнодержавний рівень розподілу ВВП.

Відомчий контроль здійснюється галузевими міністерствами і відомствами відносно до підпорядкованих їм підприємств, організацій, установ. Його об'єктом виступає фінансова діяльність підприємств та внутрішньовідомчі розподільні відносини.

Внутрішній контроль полягає у самоперевірці фінансової діяльності кожним суб'єктом розподільних відносин.

Незалежний фінансовий контроль проводиться спеціальними органами – аудиторськими фірмами з метою встановлення правильності й законності у фінансовій діяльності окремих суб'єктів.

Суспільний – це контроль з боку суспільства за фінансовою діяльністю держави. Він здійснюється як за рахунок відкритості й гласності фінансової діяльності держави і надання права кожному громадянину вільного ознайомлення, наприклад з бюджетом, так і через виборчу систему (обираючи певні партії і певних кандидатів, виборці обирають чи відкидають певну фінансову політику).

Фінансовий контроль виступає одним з найбільш дійових видів  контролю у суспільстві. На відміну  від інших він охоплює все  суспільство: кожний суб'єкт перевіряє  кожного. Оскільки фінансові показники  діяльності виступають результативними, то фінансовий контроль є наскрізним – він фактично охоплює всі  аспекти діяльності держави, юридичних  і фізичних осіб. Звідси випливають широкі повноваження органів фінансового  контролю, їх доступність до будь-яких документів і сфер діяльності. Відповідно і результати контролю підлягають повному  оприлюдненню. Фінансова діяльність кожного суб'єкта має бути прозорою, що створює передумови для її законності [14, 17].

1.3. Організація фінансового контролю

Фінансовий контроль як економічний  процес включає такі елементи: суб'єкт  контролю; об'єкт контролю; предмет  контролю; принципи контролю; методи контролю; техніка й технологія контролю; процес контролю; прийняття рішень за результатами контролю.

Організація контролю потребує чіткого визначення суб'єкта контролю. Він, як правило, визначається законодавством держави, нормативно-правовими актами суб'єктів фінансової діяльності. Суб'єкт  контролю – це носій контрольних  функцій щодо об'єкта контролю.

При визначенні в законодавчому  порядку суб'єкта контролю визначається, відповідно, об'єкт контролю. Кількість  об'єктів контролю не означає кількісної ідентичності їм суб'єктів контролю. Кожний із суб'єктів здійснює перевірку  певної групи об'єктів контролю, об'єднаних певною спільністю їхньої діяльності. Створення конкретних суб'єктів  контролю доцільно, як правило, у тому разі, якщо об'єкти контролю не входять  до сфери діяльності інших суб'єктів. Водночас багато об'єктів можуть перебувати в одній сфері контролю різних суб'єктів, тому що суспільні явища перебувають у взаємозв'язку і взаємно обумовлені [4, 384-393].