Експрес-аналіз фінансового стану підприємства

|підприємства * 100) / джерела власних засобів                        |      |

 

 

      Цей  показник визначає величину прибутку, що його  одержують  з   кожної

гривні, вкладеної  в підприємство.

      Рентабельність  власного капіталу ТОВ «Вікторія» (2005) =  2  *  100  /

3802 = 0,05;

      Рентабельність  власного капіталу ТОВ «Вікторія» (2006) = 80  *  100  /

6719 = 1,19.

      5. Рентабельність  реалізованої продукції:

|Рентабельність  реалізованої продукції = (прибуток  у розпорядженні    |(2.6) |

|підприємства * 100) / сума виручки від реалізації  продукції          |      |

 

 

      Рентабельність  реалізованої продукції ТОВ «Вікторія» (2005) = 2 *  100

/ 600 = 0,33;

      Рентабельність  реалізованої продукції ТОВ «Вікторія» (2006) = 80 * 100

/ 840 = 9,52.

                                                                 Таблиця 2.5

      Динаміка  показників ефективного використання  майна ТОВ «Вікторія»

|Показник                               |2005 рік |2006 рік |Відхилення, (  |

|Рентабельність  активів                 |0,51     |12,18    |+11,67         |

|Рентабельність  поточних активів        |0,08     |2,94     |+2,86          |

|Рентабельність  інвестицій              |3,42     |6,78     |+3,36          |

|Рентабельність  власного капіталу       |0,05     |1,19     |+1,14          |

|Рентабельність  реалізованої продукції  |0,33     |9,52     |+9,19          |

 

 

      Як  видно з таблиці 2.5, всі показники  ефективного  використання  майна

ТОВ «Вікторія» значно  зросли,  що  свідчить  про  високий  рівень  розвитку

підприємства.

      Отже, проаналізувавши склад, структуру   майна  підприємства  і  джерел

його утворення, можна  зробити висновок, що для вивчення цього питання  можна

застосувати модель економічного аналізу, що передбачає такі операції:

               - визначення питомих складових  і джерел набуття майна в   його

                 загальній вартості на початок  і кінець звітного періоду;

               - порівняння даних на кінець  звітного  періоду  з  даними  на

                 його початок і визначення  причини зміни;

               - вивчення причин зміни складу  структури майна і джерел  його

                 набуття, і передовсім тих,  що  негативно  позначаються  на

                 фінансовому стані підприємства;

               - доведення до відома  керівництва   підприємства  інформації,

                 яка сприятиме прийняттю управлінських   рішень,  спрямованих

                 на усунення причин, що негативно   впливають  на  фінансовий

                 стан підприємства.

      Аналізу  структури майна достатньо для  того, щоб оцінити стан активів  і

наявність коштів на підприємстві для повернення боргів, але його замало  для

відповіді на запитання, наскільки вигідно інвестору  вкласти  капітал  у  це

підприємство.   Тому   наступним   напрямком   аналізу   фінансового   стану

підприємства і  для внутрішніх, і для  зовнішніх  користувачів  інформації  є

детальне вивчення ліквідності та платоспроможності  підприємства.

 

 

 

3. Аналіз фінансової  стійкості та ліквідності підприємства  ТОВ «Вікторія»

 

 

 

      У  ринковій економіці, коли можлива  ліквідація підприємств унаслідок  їх

банкрутства,  одним  з  найважливіших   показників   фінансового   стану   є

ліквідність.

      Фінансовий   стан   підприємств   можна   оцінити   з   погляду   його

короткострокової   та   довгострокової   перспектив.   У    короткостроковій

перспективі  критерієм  оцінки  фінансового  стану   підприємства   є   його

ліквідність і платоспроможність,  тобто  здатність  своєчасно  і  в  повному

обсязі   розрахуватися   за   короткостроковими    зобов’язаннями.    Термін

«ліквідний»  передбачає   безперешкодне   перетворення   майна   на   гроші.

Ліквідність підприємства – це його спроможність  перетворювати  свої  активи

на гроші для  покриття всіх необхідних платежів.

      Найліквіднішою  є готівка (або сальдо балансового  рахунка 311  «Поточні

рахунки в національній валюті»). Наступним за рівнем ліквідності  активом  є

короткострокові інвестиції (цінні папери), оскільки у разі  необхідності  їх

швидко можна реалізувати.

      Дебіторська   заборгованість   –   теж   ліквідний   актив,   оскільки

передбачається, що дебітори оплатять рахунок у найближчому  майбутньому.

      Найменш  ліквідним поточним активом є  запаси, бо для перетворення їх  на

гроші спочатку треба  їх продати. Отже,  під  ліквідністю  будь-якого  активу

слід розуміти можливість перетворення його на гроші,  а  рівень  ліквідності

визначається   тривалістю   періоду,   протягом   якого   відбувається    це

перетворення. Що коротшим є цей період, то  вищою  буде  ліквідність  даного

виду активів.

      Короткострокові  зобов’язання –  це  борги,  строк  погашення  яких  не

перевищує одного року. Коли настає строк платежу, у  підприємства  має  бути

достатньо  грошей  для  сплати.  Аналіз  ліквідності   балансу   полягає   в

порівнянні коштів з активу, згрупованих за  рівнем  їхньої  ліквідності,  із

зобов’язаннями  за пасивом, об’єднаними за строками їх погашення і в  порядку

зростання цих строків. Залежно від  рівня  ліквідності  активи  підприємства

поділяються на такі групи:

      Найбільш  ліквідні активи (А1) – це суми  за всіма статтями коштів та  їх

еквівалентів, тобто  гроші, які можна використати  для  поточних  розрахунків.

Сюди належать також  короткострокові фінансові вкладення, цінні  папери,  які

можна прирівняти до грошей (це рядки 150,  220,  230,  240  другого  розділу

активу балансу).

      Активи, що швидко реалізуються, (А2) –   це  активи,  для  перетворення

яких на гроші  потрібний  певний  час.  У  цю  групу  включають  дебіторську

заборгованість (рядки 160 до  220).  Ліквідність  цих  активів  є  різною  і

залежить від суб’єктивних та об’єктивних факторів:  кваліфікації  фінансових

працівників, платоспроможності  платників,  умов  видачі  кредитів  покупцям

тощо.

      Активи, що реалізуються повільно (А3), –  це статті 2-го розділу активу

балансу, які включають  запаси та інші оборотні  активи  (рядки  100  до  140

вкл., а також ряд. 250). Запаси не можуть бути продані, поки немає  покупця.

Інколи певні запаси потребують додаткової обробки для  того,  щоб  їх  можна

було продати, а  на все це потрібен час.

      Оборотні  активи взаємопов’язані в межах  кругообігу коштів (рис.  3.1).

Зв’язки, показані на рис. 3.1, відображують послідовну трансформацію  коштів

з однієї групи активів  у іншу:

               - зв’язок 1 – технологічний процес  виробництва  продукції  з

                 відповідної     сировини,      матеріалу      (перетворення

                 напівфабрикатів у готову продукцію);

               - зв’язок 2 – надходження на  поточний  рахунок  платежів  за

                 продукцію, боргів від дебіторів;

               -   зв’язок   3   –    реалізація    сировини,    матеріалів,

                 напівфабрикатів стороннім організаціям.

 

 

                                    [pic]

 

 

                  Рис. 3.1. Трансформація оборотних  активів

Рис. 3.1. Трансформація  оборотних активів

 

 

      Активи, що важко реалізуються  (А4),  –  це  активи,  які  передбачено

використовувати в  господарській діяльності протягом тривалого періоду. У  цю

групу  включають  усі  статті  1-го  розділу  активу  балансу   («Необоротні

активи»).

      Перші   три  групи  активів  (найбільш  ліквідні;  активи,  що   швидко

реалізуються;  активи,  що   реалізуються   повільно)   протягом   поточного

господарського періоду  постійно  змінюються  і  тому  належать  до  поточних

активів підприємства.

      Пасиви  балансу відповідно до зростання  строків  погашення  зобов’язань

групуються так:

      Негайні  пасиви (П1) – це кредиторська  заборгованість (рядки 530 до 610

вкл.), розрахунки за дивідендами, своєчасно не погашені кредити  (за  даними

додатку до балансу).

      Короткострокові  пасиви (П2) – це короткострокові  кредити банків (рядок

500), поточна заборгованість  за довгостроковими зобов’язаннями (рядок  510),

векселі видані (рядок 520). Для розрахунку основних  показників  ліквідності

можна   користуватися   інформацією   4-го   розділу    балансу    («Поточні

зобов’язання»).

      Довгострокові  пасиви (П3) – це довгострокові  зобов’язання – 3-й розділ

пасиву балансу.

      Постійні  пасиви (П4) – це статті 1-го розділу  пасиву балансу («Власний

капітал») – (ряд. 380, а також ряд. 430, 630).

      Схематично  процедура порівняння статей  активів з відповідними статтями

пасивів подана на рис. 3.2).

 

 

                                    [pic]

 

 

      Рис. 3.2. Класифікація статей активу  і пасиву балансу для аналізу

                                 ліквідності

 

 

      Баланс  вважають абсолютно ліквідним,  якщо:

      А1 ? П1;

      А2 ? П2;

      А3 ? П3;

      А4 ? П4.

      При  цьому, якщо виконуються перші  три обов’язкові умови ліквідності  А1

? П1;  А2  ?  П2;  А3  ?  П3,  тобто  поточні   активи  перевищують  зовнішні

зобов’язання підприємства, то виконується і остання нерівність А4 ? П4,  яка

має балансуючий  характер та підтверджує наявність  у суб’єкта  господарювання

власних оборотних  коштів і означає дотримання мінімальної  умови  фінансової

стійкості.

      Підприємство  буде ліквідним, якщо його поточні  активи перевищуватимуть

короткострокові зобов’язання. Підприємство може бути ліквідним у  більшій  чи

меншій мірі. Якщо на підприємстві оборотний капітал  складається в  основному

з коштів (грошей) та короткострокової дебіторської заборгованості,  то  таке

підприємство вважають ліквіднішим, ніж те, де оборотний  капітал  складається

в основному із запасів. Для оцінки реального рівня ліквідності  підприємства

необхідно  провести   аналіз   ліквідності   балансу.   Аналіз   ліквідності

підприємства передбачає два такі етапи:

               - складання балансу ліквідності  (табл. 3.1);

               - розрахунок та аналіз основних  показників ліквідності.

      Ліквідність  балансу – це рівень покриття  зобов’язань підприємства його

активами, строк перетворення яких  на  гроші  відповідає  строкам  погашення

зобов’язань.

      Для  визначення ліквідності балансу   необхідно  порівняти  підсумки  за

кожною групою активу і пасиву балансу.

                                                                 Таблиця 3.1

            Аналіз ліквідності балансу ТОВ  «Вікторія», тис. грн.

|Актив                                                                |Код   |

|                                                                     |рядка |

 

 

      Кз.л  (2005) =

      Кз.л  (2006) =

      Він  показує, скільки гривень поточних  активів підприємства припадає  на

Він показує, скільки  гривень поточних активів підприємства припадає на

одну гривню поточних зобов’язань. Логіка цього показника  полягає в тому,  що

підприємство погашає  короткострокові зобов’язання  в  основному  за  рахунок

поточних  активів.   Отже,   якщо   поточні   активи   перевищують   поточні

зобов’язання,  підприємство   вважається   ліквідним.   Розмір   перевищення

задається коефіцієнтом покриття. Значення цього  показника  залежить  і  від

галузі, і від виду діяльності. У європейській обліково-аналітичній  практиці

наводиться  критичне  мінімальне  значення  цього  показника.  Визнано,   що

поточні активи повинні  вдвічі перевищувати короткострокові  зобов’язання.

      Якщо  на підприємстві відношення поточних  активів  і  короткострокових

зобов’язань нижче  за 1 : 1, це є  свідченням  високого  фінансового  ризику,

оскільки підприємство не в змозі оплатити свої рахунки. Співвідношення  1  :

1 припускає рівність  поточних активів і короткострокових  зобов’язань.  Але,

зважаючи на різний рівень ліквідності активів,  можна  вважати,  що  не  всі

активи будуть негайно  реалізовані, а тому  виникає  загроза  для  фінансової

стабільності  підприємства.  Якщо  значення  коефіцієнта   покриття   значно

перевищує співвідношення 1 : 1, то можна висновувати,  що  підприємство  має

значні оборотні  кошти,  сформовані  завдяки  власним  джерелам.  З  позиції

кредиторів  підприємства  такий  варіант  формування  оборотних   коштів   є

найбільш прийнятним. Проте, з погляду менеджера, значне накопичення  запасів

на  підприємстві,  відвернення  грошей  у  дебіторську  заборгованість  може

пояснюватись  незадовільним  управлінням   активами.   Скорочення   величини

коефіцієнта покриття може статися  під  впливом  двох  факторів:  збільшення

поточних активів  і значного зростання короткострокових зобов’язань.