Експрес-аналіз фінансового стану підприємства

|Коефіцієнт довгострокового  залучення позичених коштів = Довгострокові|(3.8) |

|зобов’язання (3 розділ  пасиву) / Довгострокові зобов’язання (3 розділ|      |

|пасиву) + власний  капітал (підсумок 1 розділу пасиву)                |      |

 

 

      Коефіцієнт  довгострокового залучення позичених  коштів (2005) =  220  /

220 + 3802 = 3803;

      Коефіцієнт  довгострокового залучення позичених  коштів (2006) =  300  /

300 + 6719 = 6720.

      Він  характеризує  структуру  капіталу.  Зростання  цього  показника   в

динаміці – негативна  тенденція, яка означає, що підприємство  дедалі  більше

залежатиме від  зовнішніх інвесторів.

      6. Коефіцієнт  співвідношення власних і залучених  коштів:

|Коефіцієнт співвідношення  власних і залучених коштів = Залучений     |(3.9) |

|капітал (підсумок 3 розділу пасиву балансу) +  Короткострокові       |      |

|кредити банків (у  4 розділі пасиву) / Власний капітал  (підсумок 1    |      |

|розділу пасиву  балансу)                                              |      |

 

 

      Коефіцієнт  співвідношення власних і залучених  коштів (2005)  =  220  +

120 / 3802 = 0,089;

      Коефіцієнт  співвідношення власних і залучених  коштів (2006)  =  300  +

190 / 6719 = 0,073.

      Цей  коефіцієнт  є  найбільш  загальною   оцінкою  фінансової  стійкості

підприємства.

      Якщо  значення цього показника 0,073, то це означає, що на кожну  1 грн.

власних коштів припадає 7,3 коп.  позичених.  Зростання  цього  показника  в

динаміці  свідчить  про  посилення  залежності  підприємства  від  зовнішніх

інвесторів і кредиторів, тобто про певне зниження  фінансової  стійкості,  і

навпаки.

      7. Коефіцієнт  структури залученого капіталу:

|Коефіцієнт структури  залученого капіталу = Довгострокові  зобов’язання|(3.10)|

|(3 розділ пасиву) / Залучений капітал (4 розділ пасиву) / Поточні    |      |

|зобов’язання                                                         |      |

 

 

      Коефіцієнт  структури залученого капіталу (2005) = 220 / 578  /  248  =

0,001;

      Коефіцієнт  структури залученого капіталу (2006) = 300 / 747  /  372  =

0,001.

      8. Коефіцієнт  забезпеченості  оборотних  коштів  власними  оборотними

коштами  розраховують  як  відношення  власних  оборотних  коштів  до  всієї

величини оборотних  коштів:

|Коефіцієнт забезпеченості  оборотних коштів власними оборотними       |(3.11)|

|коштами = (розділ 2 активу балансу – 4 розділ  пасиву «Поточні        |      |

|зобов’язання») / 2 розділ  активу балансу                             |      |

 

 

      Коефіцієнт  забезпеченості оборотних коштів  власними оборотними коштами

(2005) = (2492 - 578) / 2492 = 0,77;

      Коефіцієнт  забезпеченості оборотних коштів  власними оборотними коштами

(2006) = (2719 - 747) / 2719 = 0,72.

      Мінімальне  значення цього показника –  0,1. Коли  показник  опускається

за це значення, то структура  визнається  незадовільною,  а  підприємство  –

неплатоспроможним. Збільшення  величини  показника  свідчить  про  непоганий

фінансовий  стан  підприємства  і  його  спроможність  проводити   незалежну

фінансову політику.

      Коефіцієнт  співвідношення необоротних і  власних коштів  розраховується

як відношення необоротних  коштів  до  власного  капіталу  (розділ  1  активу

балансу  /  розділ  1  пасиву).   Він   характеризує   рівень   забезпечення

необоротних активів  власними коштами. Приблизне значення цього  показника  –

необоротних активів  власними коштами. Приблизне значення цього  показника  –

0,5 … 0,8. Якщо показник  має значення менше за 0,5,  то  це  свідчитиме  про

те,  що  підприємство  має  власний  капітал  в  основному  для   формування

оборотних коштів, що, як правило, розцінюють негативно.  За  значення  цього

показника більшого за 0,8  роблять  висновки  про  залучення  довгострокових

позик і кредитів для формування частини необоротних  активів,  що  є  цілком

виправданим для  будь-якого підприємства.

      9. Коефіцієнт  відношення виробничих активів  і вартості майна:

|Коефіцієнт відношення  виробничих активів і вартості  майна =          |(3.12)|

|(Виробничі активи (основні засоби, виробничі запаси, тварини на      |      |

|вирощуванні та  відгодівлі, незавершене виробництво) + Розділ 3-й     |      |

|активу «Витрати  майбутніх періодів») / Балансова  вартість майна      |      |

 

 

      Коефіцієнт  відношення виробничих активів  і  вартості  майна  (2005)  =

(500 + 400 + 10 + 50) / 4672 = 0,21;

      Коефіцієнт  відношення виробничих активів  і  вартості  майна  (2006)  =

(2570 + 450 + 60 + 70) / 7882 = 0,40.

      Мінімальне  нормативне значення цього   показника  0,5.  Вищий  показник

свідчить про збільшення виробничих можливостей підприємства.

      10. Коефіцієнт окупності відсотків  за кредити:

|Коефіцієнт окупності  відсотків за кредити = (Чистий  прибуток +       |(3.13)|

|Витрати на виплату  відсотків) / Витрати на виплату  відсотків за      |      |

|кредити                                                              |      |

 

 

      Коефіцієнт  окупності відсотків за кредити  (2005) = (2 + 5) / 5 = 1,4;

      Коефіцієнт  окупності відсотків за кредити  (2006) = (80  +  6)  /  6  =

14,3.

      Він  показує, скільки разів протягом  року підприємство  заробляє  кошти

для оплати відсотків  і  характеризує  рівень  захищеності  кредиторів.  Цей

коефіцієнт має  бути не меншим за 3.

      Для  оцінки фінансової стабільності  підприємства  використовують  також

коефіцієнти стабільності економічного зростання і чистої  виручки.  Для  цих

показників нормативів не встановлено.

      11. Коефіцієнт стабільності  економічного  зростання  розраховують  як

відношення різниці  між чистим прибутком (П) і дивідендами, що  їх  виплачено

акціонерам (ДА), до власного капіталу (ВК):

|Кс.е.зр = (П – ДА) / ВК                                              |(3.14)|

 

 

      Кс.е.зр (2005) = (2 – 2000) / 3802 = -0,526;

      Кс.е.зр (2006) = (80 – 40000) / 6719 = -5,941.

      Розрахований   коефіцієнт   економічного   зростання   порівнюють   із

коефіцієнтом  за  попередній  звітний  період,  а   також   з   аналогічними

підприємствами.   Цей   коефіцієнт   характеризує   стабільність   одержання

прибутку, який залишається  на підприємстві для його  розвитку  та  створення

резерву.

      Якщо  цей коефіцієнт становитиме, наприклад, 0,185, то це  означає,  що

прибуток у розмірі 18,5 % власного капіталу за рік направлено на розвиток  і

створення резервів підприємства.

      12. Коефіцієнт чистої виручки розраховують  як відношення суми  чистого

прибутку та амортизаційних відрахувань до виручки від реалізації,  продукції

і послуг.

      Коефіцієнт  чистої виручки (2005) = (2 + 119) / 600 = 0,20;

      Коефіцієнт  чистої виручки (2006) = (80 + 140) / 840 = 0,26.

      Показники  чистого прибутку на одну акцію   розраховують  як  відношення

чистого  прибутку  до  кількості  акцій;  дивідендів  на  одну  акцію  –  як

відношення суми  дивідендів,  виплачених  акціонерам,  до  кількості  акцій;

дивідендів на одну акцію до ринкового  курсу  акцій  –  як  відношення  суми

дивідендів, виплачених акціонерам на одну акцію, до ринкового  курсу акцій.

      Уже  із самої методики  визначення  коефіцієнтів  випливає,  що  аналіз

коефіцієнтів  –   це   знаходження   співвідношення   між   двома   окремими

показниками. Як бачимо, коефіцієнтів є багато, але всі  їх можна об’єднати  в

5 груп за характеристиками:

      а)  можливості погашення поточних  зобов’язань;

      б)  руху поточних активів;

      в)  власного капіталу;

      г)  результатів основної діяльності;

      д)  інформації про ринкові ситуації.

      Методика  аналізу  названих  вище  коефіцієнтів  полягає,  головно,  у

Методика  аналізу  названих  вище  коефіцієнтів  полягає,  головно,  у

порівнянні:

               - фактичних коефіцієнтів поточного  року з торішніми, а  також

                 з коефіцієнтами за кілька  звітних періодів;

               -   фактичних   коефіцієнтів   з   нормативними    (щоправда,

                 користувачі  фінансових  звітів  рідко   коли   можуть   це

                 зробити);

               -   фактичних   коефіцієнтів   підприємства   з   показниками

                 конкурентів  (дані  беруться  з   фінансових   звітів,   що

                 подаються у фінансові статистичні  органи);

               - фактичних коефіцієнтів із галузевими  показниками.

      За  допомогою  аналізу  коефіцієнтів  можна  виявити  сильні  й   слабкі

позиції різних підприємств,  фірм.  Менеджери  використовують  ці  дані  для

контролю діяльності підприємства, щоб не допустити банкрутства.  Важливим  є

й те, що аналіз коефіцієнтів дає змогу  ліпше  зрозуміти  взаємозв’язок  між

балансом  і  звітом  про  доходи.  Наприклад,  щоб  підрахувати   дохідність

інвестицій, необхідно  взяти загальну суму активів з  балансу та чистий  дохід

із звіту про  доходи. Деякі коефіцієнти показують, чи  ефективно  поєднуються

підприємством різні  активи і пасиви та як це впливає  на прибуток.

      Треба   зазначити  також,  що  кредитори   уважно   стежать   за   цими

показниками,  щоб  пересвідчитись,  що  підприємство  може   оплатити   свої

короткострокові боргові  зобов’язання,  а  також  покрити  фіксовані  платежі

доходами.

      Банки   значною  мірою  будують   свою  кредитну  політику  на  підставі

відповідних  коефіцієнтів.  Фінансові   експерти   використовують   їх   для

порівняння відносних  переваг різних підприємств.

      Аналізуючи  фінансову стабільність підприємства, можна дійти  висновку,

що власники підприємства (акціонери, інвестори та  інші  особи,  що  зробили

внески в статутний  капітал) завжди  віддають  перевагу  розумному  зростанню

частки позичених  коштів; кредитори  (постачальники  сировини  і  матеріалів,

банки, що надають  короткострокові  позички)  навпаки  –  віддають  перевагу

підприємствам з  високою часткою власного капіталу.

      Відтак,  аналіз  фінансової  стабільності  дає   можливість   оцінити,

наскільки підприємство готове до погашення  своїх  боргів  і  відповісти  на

запитання, наскільки  воно  є  незалежним  з  фінансового  боку,  зростає  чи

зменшується рівень цієї незалежності, а також чи відповідає стан  активів  і

пасивів підприємства завданням його фінансово-господарської  діяльності.

 

 

 

 

 

 

4. Аналіз руху  грошових коштів

 

 

 

      Ефективне   використання   фінансових   ресурсів    визначається    їх

оборотністю. Термін «оборотний капітал» (або в практиці  роботи  українських

підприємств «оборотні  кошти») характеризує поточні активи підприємства.

      У   практиці  планування,   обліку   та   аналізу   оборотний   капітал

класифікується за такими ознаками:

      1) За  функціональним  призначенням  у   процесі  виробництва:  оборотні

фонди та фонди обігу.

      До  оборотних   фондів   відносять   виробничі   запаси,   незавершене

виробництво, витрати  майбутніх періодів.

      Фонди  обігу –  це  готова  продукція,  товари,  гроші  (кошти)  та  їх

еквіваленти, розрахунки з підприємствами та організаціями.

      Такий  поділ оборотного капіталу необхідний  для окремого  аналізу  часу

перебування оборотного капіталу в процесі виробництва  та обігу.

      2) За  практикою  контролю,  планування  та  управління:  нормовані   та

ненормовані оборотні кошти.

      На  підприємстві можуть бути встановлені   норми  на  виробничі  запаси,

готову продукцію, товари.

      3) За  джерелом формування оборотного  капіталу:  власний  і  позичковий

оборотний капітал.

      Величина  власного оборотного капіталу  визначається як різниця між  2-м

розділом активу балансу «Оборотні активи» і  4-м  розділом  пасиву  «Поточні

зобов’язання».

      Позичковий  оборотний капітал формується  у формі банківських  кредитів,

а також кредиторської  заборгованості.

а також кредиторської  заборгованості.

      4) За  ліквідністю (швидкістю перетворення  на гроші): найбільш ліквідні

активи, активи, що швидко реалізуються, активи,  що  реалізуються  повільно,

активи, що реалізуються важко.

      5)  За  рівнем  ризику  вкладення   капіталу:   оборотний   капітал   з

мінімальним, невеликим, середнім та високим ризиком вкладення.

      Оборотний   капітал  з  мінімальним   ризиком  вкладення  –   це   кошти,

короткострокові фінансові  вкладення. Оборотний капітал з  невеликим  ризиком

–  дебіторська  заборгованість  (крім  сумнівної),  виробничі  запаси  (крім

залежалих),  залишки  готової  продукції  і  товарів  (крім   тих,   що   не

користуються  попитом).  Оборотний  капітал  із  середнім  ризиком  –   МШП,

незавершене виробництво, витрати майбутніх  періодів.  Оборотний  капітал  з

високим ризиком  – сумнівна дебіторська  заборгованість,  залежалі  виробничі