Загрози економічній безпеці. Критерії, індикатори та порогові значення економічної безпеки країни

3. Зовнішньоекономічна безпека − це такий стан відповідності зовнішньоекономічної діяльності національним економічним інтересам, що

забезпечує мінімізацію збитків держави від дії негативних зовнішніх економічних чинників та створення сприятливих умов розвитку економіки завдяки її активної участі у світовому розподілі праці.

4. Інвестиційна безпека – це  такий рівень національних та  іноземних інвестицій (за умови  оптимального їх співвідношення), який здатен забезпечити довгострокову  позитивну економічну динаміку  при належному рівні фінансування науково-технічної сфери, створення інноваційної інфраструктури та адекватних інноваційних механізмів.

5. Науково-технологічна безпека  – це такий стан науково-технологічного  та 

виробничого потенціалу держави, який дає змогу забезпечити належне

функціонування національної економіки, достатнє для досягнення та підтримки конкурентноздатності вітчизняної продукції, а також гарантування державної незалежності за рахунок власних інтелектуальних і технологічних ресурсів.

6. Енергетична безпека – це  такий стан економіки, який забезпечує захищеність національних інтересів у енергетичній сфері від наявних і потенційних загроз внутрішнього та зовнішнього характеру, дає змогу задовольняти реальні потреби в паливно-енергетичних ресурсах для забезпечення життєдіяльності населення та надійного функціонування національної економіки в режимах звичайного, надзвичайного та воєнного стану.

Об’єктами економічної безпеки є:

- держава;

- суспільство;

- громадяни;

- підприємства, установи та організації;

- території;

- окремі складові економічної безпеки.

Основним суб’єктом економічної безпеки виступає держава, яка здійснює свої функції у цій сфері через органи законодавчої, виконавчої та судової гілок влади.

 

3. Чинники формування економічної  безпеки особистості, підприємства,

регіону.

Внутрішні фактори економічної безпеки держави формуються категоріями

економічної безпеки особистості, підприємства, регіону. Економічна безпека кожної із цих категорій стосується трьох складових економічного процесу:

- засобів отримання доходу;

- методів збереження активів;

- шляхів витрачання доходу.

Економічна безпека особистості формується з таких чинників:

1) засоби отримання доходу:

- гарантія отримання заробітної  плати;

- гарантія отримання соціальних  виплат;

- законодавчо-економічні можливості отримання корпоративних дивідендних

виплат;

- гарантія отримання казначейських  процентних виплат;

- гарантія отримання банківських  процентних та дивідендних виплат.

2) методи збереження доходу:

- гарантія можливості депозитних  заощаджень (в т.ч. анонімних);

- гарантія легальності інвестицій  в корпоративні цінні папери;

- гарантія легальності інвестицій  в цінні папери фінансових  організацій;

- можливості мінімізації інфляційних  втрат заощаджень.

3) шляхи витрачання доходу:

- гарантія легальності єдиних грошових знаків;

- можливості уникнення знецінення  наявних грошей;

- можливості вільного вибору  методів і напрямків витрачання  грошей.

Зазначенні чинники економічної безпеки особистості формують у громадян

України довіру до держави, її економічної політики та існуючої економічної

системи, що має своє вираження у продуктивності праці, діловій активності, видах та розмірах приватних заощаджень та інвестицій у вітчизняні підприємства та фінансові установи.

Економічна безпека підприємства формується з таких чинників:

1) засоби отримання доходу:

- гарантія вільного вибору виду  діяльності;

- гарантія вільного вибору форми  власності;

- можливості залучення основних  фондів;

- можливості найму робочої сили;

- можливості вибору форми та  розмірів оплати праці;

- можливості вибору форми амортизації  основних фондів;

- величина податкового тиску;

- можливості проведення банківських  розрахункових операцій;

2) методи збереження активів  підприємства:

- гарантія вільного розпорядження  наявними безготівковими фінансовими

активами;

- можливості проведення валютних  операцій та взаєморозрахунків;

- гарантія власності на основні  фонди та землю;

- гарантія та можливості лізингових  операцій;

3) методи витрачання доходу підприємств  мають схожі проблеми економічної  безпеки із шляхами витрачання доходів фізичними особами, але на додаток:

- можливості довільного розпорядження  чистим прибутком;

- правові та ринкові інвестиційні  можливості.

Забезпечення вищезазначених умов створює підґрунтя для сприяння

виробничій, науковій та інвестиційній діяльності вітчизняних підприємств їх

розвитку, впровадженню новітніх технологій, розширенню ринків збуту, що

зменшує потреби зовнішніх фінансових вливань і, відповідно, знижує вплив

зовнішніх факторів економічної безпеки держави.

Економічна безпека регіонів, а саме міст, районів, областей, економіко-

технологічних регіонів поєднаних єдиним економічним процесом пов’язана,

передусім із відносинами з місцевими та державним бюджетами, галузевою та регіональною економічною політикою уряду.

 

3. Критеріальна оцінка безпеки: сутність, функції.

Критерій соціально-економічної безпеки - це оцінка стану економіки з

погляду найважливіших процесів, що відображають сутність соціально-економічної безпеки.

Критерії економічної безпеки − це реальні статистичні показники, за якими

здійснюється оцінка стану економіки країни з точки зору забезпечення її сталого розвитку.

Індикатори економічної безпеки − це реальні статистичні показники

розвитку економіки країни, які найбільш повно характеризують явища і тенденції в економічній сфері.

Оптимальні значення індикаторів – це інтервал величин, у межах яких створюються найбільш сприятливі умови для відтворюваних процесів в економіці.

Порогові значення індикаторів – це кількісні величини, порушення якихвикликає несприятливі тенденції в економіці.

Граничні значення індикаторів – це кількісні величини, порушення яких викликає загрозливі процеси в економіці.

Критеріальна оцінка безпеки включає в себе оцінки:

- ресурсного потенціалу і можливостей  його розвитку;

- рівня ефективності використання ресурсів, капіталу та праці та її

відповідності рівню в найбільш розвинених та передових країнах, а також рівня, при якому загрози зовнішнього і внутрішнього характеру зводяться до мінімуму;

- конкурентоспроможності економіки; цілісності території та економічного

простору;

- суверенітету, незалежності і  можливості протистояння, зовнішнім  загрозам;

- соціальної стабільності та  умов запобігання і вирішення  соціальних конфліктів.

Система показників-індикаторів, що отримали кількісне вираження, дозволяє

завчасно сигналізувати про небезпеку і вживати заходів щодо її попередження.

Важливо підкреслити, що найвищий ступінь безпеки досягається за умови, що весь комплекс показників перебуває в межах допустимих меж своїх порогових значень, а порогові значення одного показника досягаються не на шкоду іншим.

Наприклад, зниження темпу інфляції до граничного рівня не повинно приводити до підвищення рівня безробіття понад допустиму межу, або зниження дефіциту бюджету до граничного значення - до повного заморожування капіталовкладень і падіння виробництва і т. д.

Отже, можна зробити висновок, що за межами порогових значень показників

національна економіка втрачає здатність до динамічного саморозвитку,

конкурентоспроможність на зовнішніх і внутрішніх ринках, стає об'єктом експансії інонаціональних і транснаціональних монополій, роз'їдається виразками корупції, криміналу, страждає від внутрішнього і зовнішнього грабежу національного багатства.

4. Показники економічної безпеки: сутність, порогові значення.

Серед показників економічної безпеки можна виділити показники:

- економічного зростання (динаміка  і структура національного виробництва  і 

доходу, показники обсягів і темпів промислового виробництва, галузева структура господарства і динаміка окремих галузей, капіталовкладення та ін);

- що характеризують природно-ресурсний, виробничий, науково-технічний 

потенціал країни;

- що характеризують динамічність  і адаптивність господарського  механізму, а також його залежність  від зовнішніх факторів (рівень  інфляції, дефіцит

консолідованого бюджету, дія зовнішньоекономічних факторів, стабільність

національної валюти, внутрішню і зовнішню заборгованість);

- якості життя (ВВП на душу  населення, рівень диференціації  доходів,

забезпеченість основних груп населення матеріальними благами і послугами,

працездатність населення, стан навколишнього середовища і т. д).

Граничні рівні зниження безпеки можна охарактеризувати системою

показників загальногосподарського та соціально-економічного значення, що

відображають, зокрема:

- гранично допустимий рівень  зниження економічної активності, обсягів 

виробництва, інвестування та фінансування, за межами якого неможливо самостійне економічний розвиток країни на сучасному технічно, конкурентоздатному базисі, збереження демократичних основ суспільного ладу, підтримання оборонного, науково-технічного, інноваційного, інвестиційного та освітнього потенціалу;

- гранично припустиме зниження  рівня і якості життя основної  маси 

населення, за межами якої виникає небезпека неконтрольованих соціальних,

трудових, міжнаціональних та інших конфліктів; створюється загроза втрати

найбільш продуктивної частини національного «людського капіталу» і нації як органічної частини цивілізованої спільноти;

- гранично допустимий рівень  зниження витрат на підтримання і відтворення

природно-екологічного потенціалу, за межами якої виникає небезпека незворотного руйнування елементів природного середовища, втрати життєво важливих ресурсних джерел економічного зростання, а також значних територій проживання, розміщення виробництва та рекреації, нанесення непоправної шкоди здоров'ю нинішнього і майбутнього поколінь та ін.

          2. Поняття легалізації (відмивання) доходів, здобутих злочинним шляхом; ретроспектива його виникнення і застосування.

1. Характеристика основних способів отримання незаконних доходів в Україні.
2. Поняття і методи запобігання і протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом.

 

 

Про факти відмивання доходів злочинного походження до правоохоронних органів інформація надходить у більшості випадків від органів, на які покладено фінансовий моніторинг та виявлення сумнівних фінансових операцій. Про високу латентність легалізації свідчать також дані статистики про виявлені злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та злочинів економічного спрямування, які становлять основу в отриманні доходів злочинного походження.

В Україні, як і в багатьох інших країнах СНД, після здобуття незалежності стрімкого зростання набула «тіньова» економіка. Це зумовлено невідповідністю законодавчої бази тим ринковим відносинам, які почали зароджуватися.

Відмивання доходів безпосередньо пов’язане з ухиленням від сплати податків. Тому необхідно підвищити рівень свідомості людей, які займаються приватним бізнесом, щоб вони розуміли, яку проблему становить відмивання доходів, адже йдеться про кошти, котрі держава могла б використати для соціального захисту людей.

Тому законодавче регулювання відповідальності за відмивання «брудних» грошей необхідне, насамперед, в інтересах боротьби з організованою злочинністю. Колосальні цінності отримані від торгівлі наркотиками, ігорного та порнобізнесу, контрабанди, розкрадань та іншої незаконної діяльності, злочинці прагнуть легалізувати, тобто надати їм вигляд законних. Легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом є вчинення фінансових операцій чи укладення угоди з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення спільного небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння чи використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів (ст. 209 КК України).