Моніторинг сучасного стану фінансового апарату України

Потребує також удосконалення дохідна частина бюджетів. Загальний рівень оподаткування, розміри ставок податків, їхня кількість і база оподаткування повинні набути стабільності. Загалом, система оподаткування має забезпечити оптимізацію структури розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту через бюджет у межах 45—47% від ВВП.

Дохідна частина бюджету повинна набути стабільності й забезпечити обов'язковість і рівномірність у сплаті податків усіма юридичними та фізичними особами, неприпустимість будь-яких проявів дискримінаційного ставлення до окремих платників. Удосконалення системи мобілізації доходів до бюджетів потребує змін у підходах щодо надання пільг деяким платникам. Надмірна перевантаженість чинного податкового законодавства великою кількістю наданих пільг призводить до всіляких викривлень економічних умов господарювання різних господарських суб'єктів і невиправданого, з економічної точки зору, перерозподілу доходів.

Нагальною щодо удосконалення чинної системи мобілізації доходів є потреба законодавчого забезпечення захисту прав платників податків, розробка норм і правил ведення обліку та форм звітності для цілей оподаткування з використанням міжнародних стандартів. Усе це повинно бути відображено у податковому кодексі держави.

У фінансовій системі України виникла та розвивається нова підсистема, яка одержала назву "Централізовані і децентралізовані фонди цільового призначення". До неї належать: Пенсійний фонд, Фонд зайнятості, Фонд конверсії, Державний інноваційний фонд, позабюджетні фонди місцевих рад та інші. Загалом в Україні нині налічується понад 350 різних позабюджетних фондів.

Усі централізовані та децентралізовані фонди на сьогодні концентрують у своєму розпорядженні майже чверть усіх фінансових ресурсів держави. Кошти означених фондів витрачаються, як правило, на соціальні потреби, вони допомагають насамперед підтримувати життєвий рівень значної частини населення, які закінчили свою трудову діяльність за віком, у зв"язку з втратою працездатності або безробіттям. Ці фонди сприяють локалізації-негативних соціальних виявів у суспільстві, допомагають певним громадянам здійснити перекваліфікацію тощо.

Приміром, Фонд конверсії та Державний інноваційний фонд впливають на розвиток економіки завдяки фінансуванню інноваційних проектів, створенню нових виробництв і технологій, форм організації господарської діяльності. Тому актуальними є питання наукового обгрунтування обсягу та цільового призначення фондів, а також контролю за цільовим використанням їхніх коштів.

Підсистема "Державний кредит" покликана мобілізувати фінансові ресурси для фінансування витрат із бюджету, які не відшкодовуються його доходами. Назва "Державний кредит" не зовсім відповідає своїй суті. Тут точнішою була б назва "Державний борг".

Державний борг буває зовнішній і внутрішній. Усі кошти як у межах держави, так і за зовнішніми запозиченнями, як правило, спрямовуються на покриття дефіциту бюджету. Мобілізація коштів через державний кредит дає змогу впливати на інфляційні процеси в державі в бік їхнього зменшення.

На сьогодні ця підсистема не розвинена і, як правило, втілена в двох формах: вкладів населення в Ощадному та інших банках, а також продажу державних боргових зобов'язань. Із розвитком фондового ринку перерозподіл фінансових ресурсів, що здійснюється за допомогою згаданої підсистеми, зростатиме і в абсолютних, і у відносних розмірах. Це досягатиметься за рахунок збільшення продажу державних цінних паперів як фізичним, так і юридичним особам. У 1995 році започатковано проведення аукціонів із продажу державних цінних паперів. Ця діяльність держави на фондовому ринку триватиме. Зростатимуть також і вклади населення в банках. Про це свідчить динаміка щодо збільшення обсягів банківських депозитів останніми роками. Так, на і січня 2000 року грошові заощадження населення становили 126 млрд. гривень. Деякі зміни сталися в структурі заощаджень — готівка зменшилася з 82,6 до 80,5%, а залишки їхніх вкладів в Ощадному та комерційних банках підвищилися з 17,3 до 19,5%.

Важливу роль у фінансовій системі повинна відігравати підсистема "Страхові та резервні фонди". Реформування економіки передбачає виникнення великої кількості господарських суб'єктів, зацікавлених у забезпеченні захисту своєї підприємницької діяльності, майна та доходів від різних негативних наслідків і непередбачених ситуацій. Саме в цей час повинна набути значного розвитку страхова справа і насамперед ті види страхування, які майже не розвивалися раніше.

Наприкінці 1999 року в Україні налічувалося 700 страхових організацій, яким було видано ліцензії на здійснення страхової діяльності. Як відомо, створення страхових організацій відбувається у формі господарських товариств переважно закритого типу. Становище у страхуванні дає підставу для висновку, що тут слід вжити рішучих заходів щодо його розвитку та перетворення в надійний інструмент ринкових відносин.

Неабияке значення для ефективного функціонування фінансової системи має підсистема "Фінансовий ринок". Фінансовий ринок має у своєму складі ринок грошей, ринок кредитів, ринок цінних паперів і ринок фінансових послуг, що лише формується в Україні. Упродовж 1999 року інтенсивного розвитку набув лише один напрям фінансового ринку — ринок цінних паперів.

Прийняття Указу Президента України "Про інвестиційні компанії" дало поштовх до розвитку спільного інвестування в цінні папери, що створює механізм захисту дрібних інвесторів. На фондовому ринку нині працює понад 500 торговців цінними паперами, які отримали відповідні дозволи.

Розроблена й подана на розгляд урядові концепція створення та розвитку фондового ринку України, її' погоджено з відповідними відомствами, фондовою біржею та Асоціацією торговців цінними паперами.

Протягом 1999 року закінчено формування законодавчої бази для випуску державних цінних паперів, які забезпечують державі неінфляцшні засоби фінансування бюджетного дефіциту.

Створення повноцінного фінансового ринку потребує прискореного розвитку ринку кредитів і ринку грошей. Надалі ці напрямки матимуть сприятливі умови для свого удосконалення й активніше впливатимуть на стабілізацію фінансового стану в державі[7; с.215-238].

Функціонування кожної зі складових фінансової системи держави можливе лише за умов чіткого законодавчого урегулювання їхньої взаємодії та якщо вони доповнюють одна одну. Так, наприклад, при недоліках в організації фінансової діяльності підприємницьких структур, їхньої збитковості зменшуються надходження до бюджетної системи, централізованих позабюджетних фондів, страхових і резервних фондів. Це звужує фінансові можливості держави, зумовлюючи дефіцит бюджету. Дефіцит бюджету може призвести до зростання інфляції або державного боргу, що негативно позначиться на діяльності всіх учасників фінансового ринку.

Схожих взаємозумовлених як негативних, так і позитивних варіантів може бути багато. Важливо в цьому разі своєчасно їх споогнозувати та розробити заходи щодо їх локалізації.

 

3.2 Шляхи вдосконалення і стабілізації фін а псової системи україни

 

Проблеми стабілізації і оздоровлення фінансової системи України це зараз найбільш актуальне для держави.

Мета стабілізації — створити реальні стартові передумови структурної перебудови економіки, відновлення інвестиційного процесу, мобілізації через становлення фінансового ринку та інших фінансових інституцій відповідних фінансових ресурсів.

Об'єктивна передумова фінансової стабілізації — глибока реформа фінансової системи України.

Реформа фінансової системи — це:

• реальне розмежування фінансової і кредитної системи,

• реальне розмежування фінансів державних підприємств та Державного бюджету;

• розробка зведеного балансу фінансових ресурсів держави — доходів і витрат всіх без винятку юридичних і фізичних осіб, через які проходить розподіл і перерозподіл національного доходу;

• здійснення децентралізації державних фінансів, структурного розмежування державного та місцевих бюджетів за джерелами надходжень та витрат;

• здійснення заходів з перебудови системи оподаткування у напрямку її подальшої лібералізації та децентралізації, утворення на її основі механізмів стимулювання виробництва та підприємництва;

• здійснення ефективних заходів з налагодження системи достовірного фінансового обліку, державної звітності та своєчасної сплати податків. Що пропонується для вдосконалення і стабілізації фінансової

системи:

1. Продовжити реформування  бюджетної системи згідно з  концепцією бюджетної реформи. Забезпечити  перехід до середньострокового  бюджетного та фінансового планування, виділення асигнувань окремо на витрати бюджету розвитку. Раціоналізувати структуру видатків на розвиток соціальної сфери, оборони, національної безпеки, забезпечення правопорядку Удосконалити механізм фінансового забезпечення місцевого самоврядування та механізм реалізації Державного бюджету.

2. З метою підвищення дієвості бюджетної політики, організації здійснення контролю за виконанням Державного бюджету, регулювання відносин між державним та місцевими бюджетами продовжити роботу з удосконалення системи Державного казначейства, Державної податкової адміністрації. Запровадити, починаючи з 1998 року, режим повного розподілу бюджетних коштів через Державне казначейство, забезпечувати прозорість реалізації бюджету.

Удосконалювати систему справляння податків, завершити роботу із запровадження ідентифікаційних номерів фізичних осіб, створити загальнодержавну інформаційну базу платників податків шляхом запровадження єдиних реєстрів платників податків.

3. Основою фінансової стабілізації  має стати здійснення цілісної  системи заходів із зменшення  бюджетних видатків та відповідного  скорочення дефіциту Державного бюджету.

4. Завершити роботу з  формування ринку обслуговування  державного боргу на основі  розміщення на ньому державних  позик та облігацій державних короткострокових казначейських зобов'язань.

5. Суттєво оздоровити фінанси  базової ланки економіки —  фінансів підприємств та організацій, стимулювати ділову активність, підприємництво. Першоосновою цього є вжиття заходів щодо подолання платіжної кризи.

6. Поглибити банківську  реформу, всебічно зміцнювати банківську  систему, утвердити дворівневу структуру  банківських відносин, прискорити  розробку і прийняття комплексу  законів про банківську та кредитну діяльність: «Про валютне регулювання», «Про фонд страхування вкладів фізичних осіб», «Про банківські електронні платежі», «Про кредит», «Про банківську таємницю», «Про банкрутство банків», «Про зміни і доповнення до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Створити механізм надійної системи страхування депозитів населення, розробити схему банківського обслуговування казначейської системи касового виконання Державного бюджету України, активізувати довгострокове кредитування, створивши відповідні нормативні акти, запровадити єдиний реєстр застав, розробити механізм погашення заборгованості держави комерційним банкам.

7. Завершити грошову реформу.

8. Лібералізацію і децентралізацію  валютного ринку розвивати з  врахуванням світових тенденцій, нормативів.

9. Цінова політика, цінова реформа повинні виконати головне завдання — ліквідувати диспропорції між платоспроможним попитом та пропозицією товарів і послуг та вартісними, матеріально-речовими

пропозиціями, радикально змінити державну монополію у цій сфері на конкурентний механізм.

Слід підкреслити, що тільки за умови значного оздоровлення фінансів підприємств і організацій можливо досягти зміцнення фінансово-грошової системи України. Першоосновою розв'язання цього завдання є вжиття дійових заходів, які уточнюють і доповнюють вищезазначені:

• створення нормальних умов для вексельного обігу й розвитку на цій основі цивілізованого взаємного комерційного кредитування підприємств і організацій;

• здійснення радикальних заходів стосовно подальшого вдосконалення механізмів платіжних операцій;

• зміна існуючого порядку стягнення з підприємств податків та зборів — перехід від авансованого внесення платежів у бюджет до виконання зобов'язань перед бюджетом за кінцевими результатами фінансово-господарської діяльності, тобто при отриманні прибутку;

• надання державної допомоги тим підприємствам, котрі потрапили, незалежно від результатів діяльності, в скрутне становище, діяльність яких не може бути призупинена, виходячи із загальнодержавних інтересів;

• поступове згортання неперспективних виробництв водночас Із соціальним захистом населення;

• стимулювання торговельно-посередницької діяльності, розширення відповідної інфраструктури, її ефективне кредитування, що має сприяти подоланню платіжної кризи, та інші заходи.

Досить вагомий внесок в подальший розвиток фінансової системи, уточнення шляхів її стабілізації внесли «Невідкладні заходи щодо прискорення реформ і виведення економіки України з кризи»

Згідно з «Невідкладними заходами щодо прискорення реформ і виведення економіки України з кризи», затвердженими Президентом України після розгляду Вищою економічною Радою Президента України, Радою регіонів при Президентові України та Кабінетом Міністрів України 18 серпня 1997 р. (№ 298/97-РП), передбачається предусім іти шляхом, з одного боку, поглиблення грошової та макроекономічної стабілізації, з іншого — суттєвого зниження податкового тиску на товаровиробника, його ефективного захисту, прискорення амортизаційного процесу.