Облік лізингових операцій банків

Міністерство освіти і  науки України

Державний вищий навчальний заклад

Київський національний економічний  університет

імені Вадима Гетьмана

Криворізький економічний  інститут

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Облік у банках»

ТЕМА : Облік лізингових операцій банків.

 

 

 

 

 

ДВО 7.03050901

«Облік і аудит:

Контроль і Ревізія»

IV курс, 10 варіант

Тарчук Юлія Юріївна

 

 

 

 

 

 

 

2013 рік. 

 

Зміст

Введення.

Розділ I. Лізинг і нині лізингові операції: історія, види, техніка операцій

1.1. Історія розвитку  та поняття лізингу

1.2. Основні види  лізингу

1.3. Організація  і лізингових операцій

Розділ II. Відображення у бухгалтерському обліку операцій із договору

Лизинга

2.1. Бухгалтерський облік у лізингодавця

2.2. Бухгалтерський облік у лізингоодержувача

Висновок

Література  

 

 

Введення.

Гострий економічну кризу, з яким зіштовхнулися багато країн на початку 1980-х років, зажадав перебудови державного регулювання економіки, початку розвитку ринкових відносин. Основних напрямів економічних реформ у Росії стали приватизація (перехід державного майна в руках), лібералізація цін, фінансова стабілізація (боротьби з інфляцією, зміцнення курсу національної валюти).

За підсумками цього виникли тісні зв'язки між виробником і споживачем продукції, які у своє чергу викликає і розвивають принципово нові джерела фінансування і кредитування. Однією з таких нових джерел став лізинг.

Виходячи з розуміння, що лізингове майно є основних засобів, методологія його обліку на балансі економічного суб'єкта відповідає основоположних принципів обліку основних засобів. Проте у з наявністю особливостей лізингових операцій їх свій відбиток у бухгалтерський облік суб'єктів лізингового договору має власну специфіку. І з цим у цій роботі розглянуть специфіка таких операцій.

 

Розділ I. Лізинг і нині лізингові операції: історія, види, техніка операцій.

1.1. Історія розвитку  та поняття лізингу.

Ідея лізингу  не нова. На думку істориків і  економістів лізингові угоди укладалися задовго до нової доби у старовинному державі Шумер. Історики стверджують, що Аристотель торкнувся ідеї лізингу у своєму трактаті “Багатство полягає у користуванні, а чи не у праві власності”, написаному близько 350 р. е. У Венеції вже у ХІ ст. існували угоди, схожі з лізинговими операціями: венеціанці здавали у найм торговцям та господарям торгових суден дуже дорогі в ті часи якоря. Після закінчення плавання “чавунні цінності” поверталися їх власникам, які знову здавали в оренду.

Введення ЄІАС у  економічний лексикон терміна “лізинг” (від анг. 1еasе — здавати у  найми) пов'язують із операціями телефонної компанії “Белл”, керівництво якої у 1877 р. прийняв рішення не продавати свої телефонні апарати, а здавати у найм. Проте перше суспільство, котрій лізингові операції стали основою своєї діяльності, було створено лише у 1952 р. в Сан-Франциско американської компанією “Юнайтед стейтс лізинг корпорейшн”, отже, США стали батьківщиною бізнесу, і зокрема банківського. На середину 1960-х років лізингові операції у країні становили 1 млрд. дол., а до кінця 80-х вони перевищили 110 млрд. дол.1, тобто. за століття розширилися більш ніж на 100 раз. Настільки стрімке зростання операцій із оренді викликаний певними перевагами, одержуваними партнерами по лізингової угоді. У даний період країнах із ринковою економікою лізингові операції для господарюючого суб'єкту стають преимущественными при технічне переозброєння виробництва.

У Західної Європи перші финансово-лизинговые суспільства з'явилися наприкінці 50 — початку 1960-х років. Проте розвиток лізингових операцій стримувалося невизначеністю їхнього статусу з позицій громадянського, торговельного і податкового законодавства. Тільки після того як і податкове законодавство відбито правове закріплення статусу лізингових договорів, їх зростання характеризується на високі темпи.

З початку 1960-х років лізинговий бізнес отримав свій розвиток на Азіатському континенті.

Нині переважна  більшість світового фінансового ринку лізингових послуг зосереджена трикутнику “США - Західна Європа - Японія”. У Західної Європи лизингодателями виступають переважно спеціалізовані лізингові компанії, які у 75—80% випадків контролюються банками чи вважаються їх дочірніми товариствами.

Міжнародний ринок  лізингових послуг — один з найбільш динамічних. За оцінками експертів, до початку 1988 р. за умов лізингу реалізовувалося основних фондів на 250 млрд. дол., тоді як і 1979 р. — лише з 50 млрд. дол1.

Лізинг є середньо- й довгострокову оренду машин, устаткування, транспортних засобів, будівельної, сільськогосподарської техніки, коштів тілі- і радіозв'язку, обчислювальної техніки, різних споруд виробничого призначення, і навіть прав інтелектуальної власності - ліцензій, комп'ютерних програм, ноу-хау тощо.

Існує значна частина  різновидів лізингу, і залежно від цього чи іншого виду в угоді можуть брати участь від двох чотирьох (і навіть більш) сторін. Обов'язковою учасником лізингової операції є лизингодатель, за який можуть виступати або підприємства - виробники об'єкта лізингу (наприклад, тоді, коли над ринком товарів складається несприятлива їм кон'юнктура і цього падає платоспроможний попит на вироблену продукцію, за наявності до того ж час потреби у ній), або самостійні лізингові фірми, котрим відповідна діяльність є основним статутний метою та які зазвичай створюються за чиєї активної фінансовому участі комерційних банків, або ці банки, оскільки лізинг має багато з банківськими операціями.

Іншим обов'язковим  учасником угоди є лизингополучатель, тобто. підприємство будь-який організаційно - правової форми власності, потребує конкретному майні та испытывающее фінансових проблемах, що перешкоджають придбання необхідного майна за власні чи позикові кошти.

Крім цього, в угоді зазвичай бере участь підприємство - виробник (але з лизингодатель) цінностей, виступаючих об'єктом лізингу, і навіть комерційний банк, також що у тому випадку лизингодателем, а лише який фінансує операції останнього, наприклад, лізингової компанії, яка реалізації лізингу потребує кредитних ресурсах. 

1.2. Основні види лізингу.

Класифікація видів лізингу ускладнена декількома обставинами:

- у правових системах різноманітних країн існують не тільки різноманітні визначення лізингу, але і окремі його вигляди;

- риси різноманітних видів угод лізингу можуть поєднуватись в одному договорі в залежності від конкретних, узгоджених учасниками умов;

- при виділенні видів лізингу виходять з декількох ознак класифікації.

Найбільш характерними є  наступні види лізингу:

1. Фінансовий лізинг характеризується передусім тим, що термін на який обладнання передається в тимчасове користування, співпадає по тривалості з терміном його повної амортизаціі. По закінченню терміну користувач може придбати майно у власність або відновити договір на нових умовах. У першому випадку у договорі передбачається право опціону лізингоотримувача на покупку. Повний обсяг обов'язків по страхуванню, технічному обслуговуванню і ремонту покладається на користувача майна.

2. Оперативний лізинг відрізняється тим, що термін оренди за ним менший, ніж економічний термін служби майна. Объктом оперативного лізингу, як правило, є обладнання з високими темпами старіння.

3. Лізинг з поверненням розглядається як різновид фінансового лізингу. Його ознака полягає у тому, що власник майна передає право власності на нього майбутньому лізингодавцю на умовах купівлі-продажу, тобто продає його і водночас вступає з ним в інші відношення -- у якості користувача цього майна.

4. Те що складається на внутрішньому ринку країни дефіцит товарно-матеріальных цінностей відкриває перспективи такому виду лізингу, як лізинг по залишковій вартості. Він застосовується на обладнання що вже знаходиться в експлуатації, тому обєкт лізингу оцінюється не по початковій, а по залишковій вартості, що повинно значно знизити вартість лізингу.

5. Відносини, при яких  технічне обслуговування обладнання повністю лягає на лізингоотримувача визначаються як чистий лізинг. Власну назву він отримав тому, що улізингові платежі в даному випадку не включаються виплати лізингодавця по експлуатації.

6. Якщо лізингодавець може запропонувати лізингоотримувачу набір послуг по експлуатації обладнання, то має місце так званий «мокрий» лізинг. При передачі укористування обладнання зі складними технічними характеристиками застосовують данийвид лізингу.

7. Міжнародний лізинг може бути експортним або імпортним. 

При експортному лізингу  зарубіжною стороною є лізингоотримувач, а при імпортному -- лізингодавець. До цього ж виду лізингу відносяться і угоди, які проводятьсялізингодавцем і лізингоотримувачем однієї країни, якщо хоча б одна з сторін будує свою діяльність і має капітал спільно з зарубіжною фірмою, наприклад, є спільним підприємством.

1.3. Організація  лізингових операцій.

1.Подписание лізингового контракту.

Здійсненню лізингової угоди передує отримання заявки від підприємства (наукову організацію) на якесь устаткування. Зазвичай потенційний (майбутній) орендар поводиться з цієї заявкою до свого банку, а останній вже пропонує здійснити договір спеціалізованої компанії; до того ж час, звісно, цілком можливо і холодне поводження орендаря безпосередньо до лізингової компанії з пропозицією укласти лізинговий контракт. При позитивному відповіді даний контракт полягає між лизингодателем і лизингополучателем водночас з оформленням придбання товару лизингодателем у постачальника.

2. Придбання товару.

Придбання машин, приладів, устаткування й інших тих матеріальних цінностей, є предметом лізингового  контракту, проводиться у разі дорученням клієнта лизингодателем у вигляді  підписання контракту купівлі-продажу.

3. Постачання товару.

Постачання товару здійснюється продавцем (постачальником) відповідно до умовами договору з  попереднім попередженням орендаря про майбутні поставки.

4. Приймання товару.

Здійснюється підписанням протоколу приймання, у якому обов'язково бере участь постачальник і лизингополучатель .

Постачальник цим  документом і підтверджує виконання своїх зобов'язань перед лизингодателем (за договором купівлі-продажу) і претендує тут на оплату поставленого товару.

5.Кредитування банком операції придбання лізингової компанією товару.

6. Оплата поставки.

Підставою для розрахунків між постачальником і лизингодателем є отримання останнім комплекту документів, оформлюваних і підписуваних у процесі приймання товару.

Оплата може здійснюватися  такими способами:

- 100% оплата по  підписанні протоколу приймання;

- початковий аванс.

7.Выплата лізингових  платежів.

Платежі на користь  лізингодавця є основою повернення отриманого матеріального кредиту; у яких закладено погашення вартості взятих у оренду устаткування й оплата відсотків, і навіть деяких інших  витрати. У цьому можливий варіант, коли як оплати здійснюється постачання продукції, виробленої з допомогою орендованих коштів (компенсаційний лізинг).

8.Возврат кредиту  зі сплатою відсотків з нього.

У банківській практиці лізингові фірми, зазвичай, вважаються надійними платниками і мають  пільгові умови її кредитування.

Після закінчення терміну контракту орендоване майно може бути повернуто лізингової компанії, або викуплено по залишкової (можливо - символічною) вартості, або контракт можна продовжити нового термін

 

 

 Розділ II. Відображення у бухгалтерському обліку операцій із договору лізингу.

2.1. Бухгалтерський облік у лізингодавця.

1) врахування лізингово майна у балансі

Витрати, пов'язані  після придбання лізингового майна рахунок власних чи позикових коштів, відбиваються записами по дебету рахунки 08 “Капітальні вкладення”, субрахунок “Придбання окремих об'єктів основних засобів”. На дату передачі лизингополучателю майна, покликаного забезпечити здачі у найм за договором лізингу, майно приходуется у сумі всіх витрат, пов'язані з його придбанням, по дебету рахунки 03 “Доходные вкладення матеріальних цінностей”, субрахунок “Майно для здачі у найм” в кореспонденції з рахунком 08.

Передача лизингополучателю  лізингового майна вартістю менш 100 мінімальних розмірів оплати праці відбивається записами за кредитами рахунки 12 “Малоценные і быстроизнашивающиеся предмети” і дебету рахунки 03, субрахунок “Инвентарь й інші малоцінні знаряддя праці і якісь інструменти” на дату фактичної передачі майна.

Витрати лізингодавця у здійсненні лізингової діяльності формуються відповідно до Положенням складу витрат з виробництва та реалізації продукції (робіт, послуг), які включаємо в собівартість продукції (робіт, послуг), та про порядок формування фінансових результатів, врахованих при оподаткування прибутку і враховуються на рахунку 20 “Основне виробництво” в кореспонденції із рахівницею обліку відповідних цінностей, розрахунків й т. д.

Нарахування амортизаційних відрахуванні на повне відновлення  лізингового майна, який обліковується лизингодателем своєму балансі (на рахунку 03), виробляється рівномірно по дебету рахунки 20 “Основне виробництво” і кредиту рахунки 02 “Зношеність основних коштів” і рахунки 13 “Знос малоцінних і швидкозношувані предмети”, субрахунок “Знос за довгостроковими вкладенням в матеріальних цінностей”. Щомісяця накопичені на рахунку 20 суми списуються в дебет рахунки 46 “Реалізація продукції (робіт, послуг)”.