Особливості функціонування кредитних спілок в Україні

2.3. Проблеми та перспективи  розвитку кредитних спілок в Україні

В Україні зараз близько  700 кредитних спілок. Фахівці в галузі кредитного руху зазначають, що цей сегмент ринку має достатній запас розвитку, але для цього треба вирішити комплекс взаємопов’язаних питань. 

В першу чергу це стосується фактичної відсутності у кредитних  спілок можливості рефінансування їх діяльності з метою підтримки ліквідності, сприяння фінансовій стабільності та підвищення рівня захисту членів кредитних спілок, а також здійснення кредитування особливо вразливих в умовах кризи категорій позичальників. Крім цього, потребує суттєвого вдосконалення чинне законодавство, в першу чергу спеціальний закон «Про кредитні спілки» [8]. 

Потребує невідкладного  реформування і зміцнення система державного регулювання і нагляду за діяльністю кредитних спілок. З цією метою необхідно переглянути правовий статус та систему фінансування діяльності державного регулятора в особі Держфінпослуг, забезпечивши належний рівень його політичної, відомчої і фінансової незалежності в умовах фінансової кризи.  

Невирішеним до сих пір  залишається також питання утворення загальнодержавної системи гарантування вкладів членів кредитних спілок. Зокрема, прийняття законопроекту  № 3265 «Про Фонд гарантування вкладів кредитних спілок», який покликаний підвищити рівень захисту вкладів членів кредитних спілок, у першу чергу найбільш соціально незахищених верств населення. 

Є очевидною потреба утворення другого рівня системи кредитної кооперації в особі кооперативного банку, що дозволить уникнути конфліктів в системі кредитної кооперації та створить чітку перспективу розвитку кредитним спілкам та системі, яка стане більш інтегрована та ще більш кооперативна. Крім того, кооперативні банки будуть мати доступ як до джерел НБУ, так і до міжбанківських кредитів, що дозволить забезпечити безперервність фінансування кооперативним банком кредитних спілок, що особливо важливо під час економічних криз [33].

Значна частина кредитних спілок, особливо в сільській місцевості, діють у межах одного адміністративного району, направляючи акумульовані ресурси винятково на економічний і соціальний розвиток відповідної територіальної громади. При цьому, переважна більшість позичальників, що користуються послугами кредитних спілок, не є пріоритетною клієнтською базою для банків.

Показово, що навіть в умовах недавньої  фінансової кризи більшість кредитних  спілок продовжували кредитувати населення, залишаючись фактично єдиним джерелом фінансової підтримки для тисяч  рядових українців у цей складний час [34] .

На даний момент спеціальний  у цій сфері Закон України  «Про кредитні спілки» вже вимагає  істотного доопрацювання з метою  усунення необґрунтованих перешкод і існуючих ризиків у діяльності кредитних спілок на сучасному етапі  їхнього розвитку. У червні 2006 року була схвалена Урядом Концепція розвитку системи кредитної кооперації, яка визначила перспективну модель системи кредитної кооперації, що на даний момент не вдалося хоча б частково реалізувати на рівні законодавства й відповідних урядових рішень.

Прийнятий у першому читанні  проект Закону України «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України з питань діяльності системи  кредитної кооперації» (реєстраційний  №2256) передбачає, що для оптимізації  ринкової позиції кредитних спілок важливо вдосконалити перелік послуг, які кредитна спілка може надавати своїм членам, і розширення членства в кредитних спілок за рахунок юридичних осіб.

Сьогодні потрібно розглянути питання  залучення місцевих фінансових ресурсів для регіонального розвитку, дати можливість кредитним спілкам надавати послуги по веденню рахунків і здійсненню платежів, обслуговувати платіжні карти, забезпечити доступ малого бізнесу й фермерів до фінансових послуг кредитних спілок.

На жаль, закладена з 1993 року безсистемна модель розвитку кредитного руху так і не дозволила кредитним спілкам в Україні створити необхідну системну інфраструктуру, спрямовану на стабільну діяльність сектора.

Кредитні спілки не беруть участь у системі гарантування вкладів. За увесь час існування кредитних  спілок на фінансовому ринку України  так і не було утворено загальнодержавна система гарантування внесків членів кредитних спілок, як це має місце  відносно вкладників банків. Обговорення  даного питання на всіх владних рівнях протягом останніх п’яти років не привело до прийняття відповідних  політичних рішень і їхньої реалізації через законодавчі ініціативи [35].

У прийнятій недавно Постанові  Верховної Ради України щодо звіту  Тимчасової слідчої комісії з  питань розслідування обставин і  причин справжнього положення справ у системі кредитної кооперації була визнана відсутність довгострокової державної політики по розвитку й підтримці національної системи кредитної кооперації й наявність проблем у регулюванні діяльності кредитних спілок в Україні. Світова фінансова криза не була першопричиною виникнення сьогоднішніх проблем на ринку, вона тільки стала каталізатором і наочно виявила ці проблеми. Зокрема, стало очевидним, що саме кредитні спілки дотримувалися загальновизнаних міжнародних кооперативних принципів, з мінімальними втратами пережили активну фазу кризи й зараз починають активно відновлювати свої ринкові позиції [36]. 

Удосконалювання системи регулювання  діяльності кредитних спілок доцільно формувати на основі ефективної взаємодії  державного нагляду із самоконтролем, що повинна передбачати розширення законодавчої бази для здійснення самоконтролю з боку кредитних спілок і перегляд основ здійснення державного регулювання  й нагляду за їхньою діяльністю [37]. Для підвищення ефективності контролю за сектором необхідно передбачити обов’язкове членство кредитних спілок в одному з об’єднань кредитних спілок. Формування такими об’єднаннями адекватної системи нагляду за діяльністю своїх членів повинне стати умовою відповідного допуску кредитних спілок на ринок [38].

2011 року на щорічній конференції  Світової ради кредитних спілок, що проходила в місті Глазго (Шотландія), була представлена й  українська делегація кредитних  спілок з різних куточків України. 

Національний кредитний рух  в Україні почав відтворюватися в 1992 році. Ініціаторами його відтворення  стали представники етнічних українців  США, Канади, Австралії, які доклали  багато зусиль для повернення кооперативної  ідеї в суспільне життя України.

У межах сучасної України ми маємо  дві моделі існування нашої нації, які протирічать одна одній. З  одного боку — це безвідповідальність, бездуховність, нищення моральних  цінностей, основоположних традицій, діяльність спрямована лише на задоволення особистих  амбіцій. А з іншого боку — багатонаціональне  суспільство, в якому кожен громадянин є членом Великої Родини, де сповідується рівноправність, справедливість, моральна та матеріальна відповідальність. Саме завдяки цій стороні нашого суспільного  життя класичні кооперативні установи існують і надають послуги  своїм членам — членам своїх територіальних або професійних громад [39].

Практично на всій території України  існують кредитні спілки: на півдні деякі спеціалізуються на наданні  послуг особистим селянським господарствам, фермерським господарствам, у розвинутих промислових регіонах Запоріжжя, Приазов’я  існують і працюють кредитні спілки на базі трудових колективів великих  підприємств. На Західній Україні завдяки  діяльності кредитних спілок розвивається «зелений туризм», великим попитом  серед населення користуються кредитні програми, направлені на зменшення  витрат родин по опаленню осель (програма енергозбереження) [41].

Наразі в Україні працює дві  асоціації: Національна асоціація  кредитних спілок України (створена 1994 року, об’єднує 148 кредитної спілки) та Всеукраїнська асоціація кредитних спілок (працює з 2004 р., об’єднує 157 кредитних спілок). Уповноважені представники цих асоціацій постійно беруть участь у заходах, спрямованих на вдосконалення законодавства, яке дозволить створити фонд гарантування вкладів членів кредитних спілок, забезпечити доступ кредитних спілок до механізмів рефінансування з боку держави в особі НБУ; зняти соціальну напругу в суспільстві завдяки запровадженню механізмів компенсації з боку держави вкладів громадян, що були втрачені в збанкрутілих під час фінансової кризи кредитних спілках; забезпечити належний рівень регулювання та нагляду за діяльністю кредитних спілок [42].

Практично за 20 років розвитку кредитних спілок в незалежній Україні, сталося так, що, з одного боку, виникли сотні класичних кредитних спілок, які працюють, дотримуючись світових принципів управління, внутрішнього контролю, соціальної сумісної відповідальності перед громадами та кожним членом спілки. Саме ці кредитні спілки продовжують служити своїм територіальним громадам як в маленьких селищах, районних центрах, так і у великих містах нашої держави [43]. Однак, з іншого боку, виникали та нарощували свою присутність на ринку взаємного кредитування структури, що діяли під назвою кредитних спілок, але не мали нічого спільного з ними по своїй суті. Ці структури працювали як непрозорі бізнес-проекти, реалізуючи ризиковану фінансову політики, а подекуди сумнівні фінансові схеми. Саме вони спричинили формування негативного іміджу кредитних спілок в очах громадськості, та ні держава, ні об’єднання кредитних спілок не в змозі були дієво протистояти такому розвитку подій [44].

Таким чином можна зробити  висновок, що ступінь зрілості ринкових відносин часто оцінюють за ступенем розвитку кредитних відносин, завдяки яким дозволяється цілий ряд як чисто економічних, так і соціальних проблем. Становлення ринкової економіки і підвищення її ефективності неможливе без використання і подальшого вдосконалення кредитних відносин.

За офіційною інформацією Державної  комісії регулювання ринків фінансових послуг кількість кредитних спілок у 2011 році скоротилась на 10,2% у порівняні з 2010 роком, кількість членів також скоротилась і становила у третьому кварталі 2011 року – 1121,5 млн. осіб. Загальний обсяг активів кредитних спілок станом на 30.09.11 становив 2 432,8 млн. грн. і порівняно з аналогічним періодом 2010 року зменшився на 25,3% (станом на 30.09.10 становив 3 255,4 млн. грн.). Загальний обсяг капіталу кредитних спілок станом на 30.09.11 становив 958,8 млн. грн., що на 42,4 % більше показника за 9 місяців в 2010 році (673,4 млн.грн.). За 9 місяців 2011 року кредитний портфель скоротився на 26,0 % порівняно з аналогічним періодом минулого року і становив 2 281,9 млн. грн. Разом з цим розмір заборгованості за простроченими, неповерненими та безнадійними кредитами скоротився на 57,6 % порівняно з аналогічним періодом минулого року. Така тенденція є позитивною.

Також слід зазначити, що частка прострочених кредитів у кредитному портфелі значно знизилась починаючи з І кварталу 2011 року – з 40,5 % ( у 2010 році), до 18,2 % (у 2011році).

 Загалом можна зробити висновок  про те, що в 2008 році відбувся  спад усіх показників, після чого  знов спостерігається пожвавлення  розвитку кредитних спілок: вони виходять на докризові показники діяльності, змінюється структура капіталу.

Глобальними проблемами, які  впливають на розвиток кредитнокооперативного руху в Україні, є недостатнє розуміння державними органами та широкими верствами населення кооперативної природи кредитних спілок як неприбуткових громадсько-фінансових організацій; відсутність необхідної законодавчо-нормативної бази діяльності та проблема визначення статусу кредитної спілки; відсутність системи державного нагляду та підтримки.

Основною проблемою діяльності кредитних спілок є саме кредитування на селі. Немає надійних законів  про приватизацію, про продаж і  купівлю землі. Фермери, дрібні сільськогосподарські підприємства не мають можливості застави  землі і отримання позики для  розвитку. На жаль, ті спілки, що функціонують у селах, не мають достатнього  капіталу. Створюється замкнене коло - дрібні сільські кредитні спілки не мають  коштів для розвитку, відповідно вони не розвиваються й банкрутують.

Для оптимізації ринкової позиції кредитних спілок важливо вдосконалити перелік послуг, які кредитна спілка може надавати своїм членам, і розширення членства в кредитних спілках за рахунок юридичних осіб. На сучасному етапі розвитку необхідне формування системи рефінансування й підтримки ліквідності як фактора стабілізації й розвитку сектора; удосконалення системи державного регулювання діяльності кредитних спілок; подальший розвиток інститутів саморегулювання кредитних спілок.

З метою формування довіри населення  до фінансового сектора й усунення погрози для збереження внесків  членів кредитних спілок доцільно створити при участі й під контролем  держави систему гарантування внесків, як це має місце у випадку із вкладниками банків.

Здійснення контролю за діяльністю кредитних спілок через контрольоване державою об’єднання дозволить органам державного нагляду здійснювати прийнятий у міжнародній практиці непрямий державний нагляд, що істотно знизить потребу регулятора в людському й тимчасовому ресурсі й дозволить сконцентруватися на концептуальних питаннях регулювання й нагляду. 

ВИСНОВКИ

Серед різноманітних форм громадської самодопомоги, сьогодні в Україні правомірно розглядати кредитні спілки як один з оптимальних способів організації та виховання господарської активності та ініціативи. У формі їх управління та механізмі діяльності поєднуються соціальні принципи самоврядування та рівності всіх членів незалежно від власного фінансового стану, що є дуже актуальним для сьогоднішнього перехідного періоду нашого суспільства та економіки.

Унікальність кредитних  спілок полягає в тому, що вони поєднали в собі принципи та переваги кредитної  кооперації, споживчої кооперації та кас взаємодопомоги, народжених колись профспілками. Популярність кооперативної  ідеології, її життєстійкість, доведені історією кооперативного руху, пояснюється  тим, що кооперація базується на цінностях, прихильність яким забезпечує соціальне  здоров'я суспільства, його здатність  до самоорганізації та самозахисту. Ці цінності близькі світовідчуттям більшості населення, доступні розумінню  людей різних рівнів освіти та соціальної активності.