Отчет по практике в ООО "ПриватБанк"

     власник  рахунку в банку (далі - власник рахунку) - особа, яка  
відкриває  рахунок  у  банку і має право розпоряджатися коштами на  
ньому;

     дата  валютування   -  зазначена   платником  у  розрахунковому  
документі або в документі на переказ  готівки  дата,  починаючи  з  
якої   кошти,   переказані   платником  отримувачу,  переходять  у  
власність отримувача.  До настання дати валютування сума  переказу  
обліковується в банку,  що обслуговує отримувача, або в установі -  
члені платіжної системи;

     дистанційне  обслуговування - комплекс інформаційних послуг за  
рахунком клієнта та здійснення операцій за  рахунком  на  підставі  
дистанційних розпоряджень клієнта;

     дистанційне  розпорядження  -  розпорядження   банку   виконати  
певну  операцію,  яке  передається  клієнтом за погодженим каналом  
доступу, без відвідання клієнтом банку;

     документи,  що   засвідчують   особу,  -  паспорт  громадянина  
України,  для громадян інших країн - паспортний документ, посвідка  
на   проживання   особи   без   громадянства  та  інші,  визначені  
законодавством, документи;

     електронний  розрахунковий  документ - документ,  інформація в  
якому представлена у формі електронних даних, уключаючи відповідні  
реквізити  розрахункового  документа,  який може бути сформований,  
переданий,   збережений   і   перетворений   у   візуальну   форму  
представлення електронними засобами;

     заявник  акредитива - платник, який подав  обслуговуючому банку  
заяву про відкриття акредитива;

     інкасування  (інкасо)  -  здійснення  банком   за   дорученням  
клієнта  операцій  з  розрахунковими та супровідними документами з  
метою  одержання  платежу  або  передавання  розрахункових   та/чи  
супровідних    документів    проти    платежу,   або   передавання  
розрахункових та/чи супровідних документів на інших умовах;

     клієнт - особа, яка має рахунок у банку або користується його  
послугами;

     код банку   -  реквізит  банку,  визначений  і  включений  до  
довідника     банківських     установ     України     згідно     з  
нормативно-правовими  актами  Національного  банку,  що  регулюють  
питання міжбанківських розрахунків в Україні;

     код платника/отримувача    -    ідентифікаційний   код   або  
реєстраційний  номер  облікової  картки платника податків; { Пункт  
    неналежний  отримувач -  особа,  якій  без законних підстав  
зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у  готівковій  
формі;

     неналежний  платник  -  особа,  з  рахунку  якої помилково або  
неправомірно переказана сума коштів;

     неналежний  стягувач - особа,  що не  має   визначених  Законом  
України  "Про  платіжні  системи  та  переказ  коштів  в  Україні"  
(  2346-14  )  підстав для ініціювання переказу коштів з рахунку  
платника;

     обслуговуючий  банк  (банк,  що  обслуговує)  - банк,  у якому  
відкрито рахунок учаснику безготівкових  розрахунків  та/або  який  
здійснює  для  нього  на  договірних умовах будь-яку з операцій чи  
послуг,  передбачених Законом  України  "Про  банки  і  банківську  
діяльність" ( 2121-14 ).  Обслуговування установ та  організацій,  
оплата   видатків   яких  здійснюється  з  єдиного  казначейського  
рахунку,   виконує  також  орган  Державної  казначейської  служби  
України; { Абзац пункту 1.4 глави 1 із змінами, внесеними згідно з  
Постановою Національного банку N 154 ( z0935-11 ) від 18.05.2011 }

     отримувач/одержувач  -  особа,  на  рахунок якої зараховується  
сума переказу або яка отримує суму переказу в готівковій формі;

     операційний  день  -  частина  робочого  дня  банку  або іншої  
установи - члена  платіжної  системи,  протягом  якої  приймаються  
документи  на  переказ  і документи на відкликання та за наявності  
технічної можливості здійснюється  їх  оброблення,  передавання  і  
виконання.  Тривалість  операційного дня встановлюється банком або  
іншою  установою  -  членом  платіжної   системи   самостійно   та  
зазначається в їх внутрішніх правилах;

     операційний  час - частина операційного дня   банку  або  іншої  
установи - члена платіжної системи,  протягом якої приймаються від  
клієнтів документи на переказ і документи на відкликання, що мають  
бути  оброблені,  передані  та  виконані цим банком протягом цього  
самого робочого дня.  Тривалість операційного часу  встановлюється  
банком  або  іншою установою - членом платіжної системи самостійно  
та зазначається в їх внутрішніх правилах;

     платіжна вимога  - розрахунковий документ,  що містить вимогу  
стягувача або в разі договірного списання отримувача до банку,  що  
обслуговує платника,  здійснити без погодження з платником переказ  
визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача;

     платіжна  вимога-доручення   -  розрахунковий документ,  який  
складається з двох частин:

     верхньої -  вимоги  отримувача  безпосередньо  до платника про  
сплату визначеної суми коштів;

     нижньої  -   доручення   платника   обслуговуючому  банку  про  
списання  зі  свого  рахунку  визначеної  ним   суми   коштів   та  
перерахування її на рахунок отримувача;

     платіжне  доручення  -  розрахунковий   документ,  що   містить  
письмове  доручення  платника обслуговуючому банку про списання зі  
свого рахунку  зазначеної  суми  коштів  та  її  перерахування  на  
рахунок отримувача;

     платіжні  інструменти -  засіб  певної  форми  на  паперовому,  
електронному  чи іншому виді носія інформації,  використання якого  
ініціює переказ коштів з відповідного рахунку платника;

     платник  -  особа,  з рахунку якої ініціюється переказ коштів  
або яка  ініціює  переказ  шляхом  подання  до  банку  або   іншої  
установи -  члена  платіжної  системи документа на переказ готівки  
разом з відповідною сумою кошт;

     помилкове  списання/зарахування  коштів - списання/зарахування  
коштів,  унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається  їх  
списання  з  рахунку  неналежного  платника  та/або зарахування на  
рахунок неналежного отримувача;

     розрахунковий  документ  -  документ  на паперовому носії,  що  
містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку  
платника на рахунок отримувача;

     розрахунковий  чек - розрахунковий документ,  що містить нічим  
не  обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця)  
банку-емітенту,  у  якому  відкрито  його  рахунок,   про   сплату  
чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів;

     розрахунково-касове  обслуговування - надання  банком  клієнту  
на  підставі укладеного між ними договору послуг,  які пов'язані з  
переказом коштів  з/на  рахунку(ок) цього  клієнта,  видачею  йому  
коштів  у  готівковій  формі,  а також здійсненням інших операцій,  
передбачених  договором,  форму  та  зміст  якого  банк  розробляє  
самостійно;

     списання  договірне  (далі  -  договірне  списання) - списання  
банком з рахунку клієнта коштів без  подання  клієнтом  платіжного  
доручення,  що  здійснюється  банком  у  порядку,  передбаченому в  
договорі, укладеному між ним і клієнтом;

     списання  примусове  (далі  -  примусове   списання  коштів)  -  
списання коштів,  що здійснюється стягувачем без згоди платника на  
підставі  встановлених  законом  виконавчих документів у випадках,  
передбачених законом;

     сума  переказу  -  відповідна  сума  коштів,  яка в результаті  
переказу має бути зарахована на рахунок отримувача або видана йому  
в готівковій формі;

     супровідні  документи  -  документи,  подання   яких  разом  із  
розрахунковим   документом   передбачене   цією   Інструкцією  або  
договором, укладеним між банком та клієнтом;

     учасники безготівкових  розрахунків  -  банки  та  їх  філії,  
підприємства, фізичні особи та інші клієнти банку, з рахунків яких  
списуються  або  на  рахунки  яких  зараховуються  кошти;  { Абзац  
п'ятдесят перший

     Учасники безготівкових розрахунків відкривають рахунки в  
порядку,    що    встановлюється    нормативно-правовими    актами  
Національного банку з питань відкриття та використання рахунків, а  
також рахунки для  обліку  коштів  у  розрахунках  за  конкретними  
операціями (акредитиви, розрахункові чеки тощо).  

      Порядок організації безготівкових розрахунків в Україні 
Організація безготівкових розрахунків в Україні регламентується законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", нормативно-правовими актами НБУ, у тому числі Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 135. 
При здійсненні розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форма розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді. 
        Кошти з рахунків клієнтів банки списують тільки за дорученнями власників цих рахунків або за розпорядженнями стягувачів у встановлених законодавством випадках. Доручення платників та розпорядження стягувачів про списання коштів з рахунків платники та стягувачі складають на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються Інструкцією № 135. Платник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунку в формі електронного розрахункового документа, якщо це передбачено договором між ним і банком. 
          Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків приймаються банками до виконання виключно в межах наявних на цих рахунках коштів або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках. У разі відсутності/недостатності коштів на рахунку платника банк не здійснює облік заборгованості платника, не сплаченої у строк, та не веде реєстру розрахункових і виконавчих документів, не оплачених у строк у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку платника, за винятком здійснення банком таких операцій у межах укладених ним цивільно-правових договорів і в порядку, визначеному цими договорами. 
          Будь-який розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека) виписується в кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків (але не менше двох), з використанням електронно-обчислювальних та друкарських машин (далі - технічні засоби), за один раз із використанням копіювального або самокопіювального паперу. Дозволяється заповнювати розрахунковий документ від руки (кульковою ручкою, чорнилом темного кольору). Перший примірник розрахункового документа (незалежно від способу його виготовлення) має містити відбиток печатки (якщо наявність печатки передбачена) та підписи/підпис відповідальних осіб/ особи. Під час підписування розрахункового документа не дозволяється використовувати факсиміле, а також виправляти та заповнювати розрахунковий документ у кілька прийомів. 
        Банки приймають до виконання тільки розрахункові документи: 
- своїх клієнтів, які подають їх до банку у порядку, передбаченому договорами про розрахунково-касове обслуговування цих клієнтів; 
- клієнтів інших банків або органів Державного казначейства, якщо документи надсилають безпосередньо інші банки або органи Державного казначейства. 
         Платежі з рахунків клієнтів банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня. 
До платіжних інструментів, що використовуються при безготівкових розрахунках, чинне законодавство відносить: платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; меморіальні ордери; акредитиви. Для здійснення безготівкових розрахунків клієнти банків самостійно обирають платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладення договорів. 
         Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача. Платіжне доручення оформляється платником за встановленою формою згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів та подається до банку, що обслуговує його, не менше ніж у двох примірниках.              Платник має право зазначати у платіжному дорученні дату валютування, яка не може бути пізніше десяти календарних днів після складання платіжного доручення (день складання не враховується). Банк платника не приймає платіжного доручення, якщо визначена в ньому дата валютування пізніше 10 календарних днів після складання платіжного доручення. Платіжні доручення застосовуються у розрахунках за товарними і нетоварними платежами: 
- за фактично відвантажену/продану продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо); 
- у порядку попередньої оплати - якщо такий порядок розрахунків встановлено законодавством та/або обумовлено в договорі; 
- для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, які складені не пізніше строку, встановленого чинним законодавством; 
- для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їх рахунки, що відкриті в банках; 
- для сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та/або державних цільових фондів; 
- в інших випадках відповідно до укладених договорів та /або чинного законодавства. 
            Фізичні особи використовують платіжні доручення у разі перерахування коштів зі своїх поточних та вкладних/депозитних рахунків згідно зі встановленим законодавством режимом використання цих рахунків. 
              Платіжне доручення приймається банком платника до виконання протягом десяти календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується. Банк приймає до виконання платіжне доручення від платника за умови, якщо сума цього платіжного доручення не перевищує суми, що є на його рахунку. Платіжні доручення платника у разі відсутності/недостатності коштів на його рахунку банк приймає лише тоді, якщо порядок приймання та виконання таких платіжних доручень передбачено договором між банком та платником. 
                 Платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхньої - вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату певної суми коштів, нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача. Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватися у розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків.Банк платника приймає вимогу-доручення від Порядок виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів з платників, рахунки яким відкриті в органах Державного казначейства, визначається і регулюється нормативно-правовими актами             Банки виконують платіжні вимоги на примусове списання (стягнення) коштів з усіх рахунків підприємств (у тому числі поточних, депозитних, відкритих за рахунок цього підприємства для здійснення розрахунків за акредитивами) та платіжні вимоги на примусове списання (стягнення) коштів з вкладних (поточних і депозитних) рахунків фізичних осіб. Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів з дати їх складання. У своєму листі "Про відміну примусового стягнення податкового боргу за рішенням податкового органу" від 10 лютого 2003 р. № 25-110/190-1033 Національний банк України повідомив, що згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 січня 2003 р. № 20/383 набрало чинності рішення Господарського суду м. Києва від 19 вересня 2002 р. у справі № 20/383, згідно з яким визнано недійсними абзац другий п. 4, абзац третій п. 7, п. 13, п. 15 розділу V Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 29 березня 2001 р. № 135, в , частині встановлення порядку примусового списання (стягнення) коштів на списання податкового боргу за рішенням податкового органу. Зазначене рішення суду підлягає негайному виконанню. 
            Видаткові операції за рахунками юридичних або фізичних осіб зупиняють уповноважені державні органи відповідно до законів України і виключно у випадках, передбачених ними. Відновлюються такі операції за рахунками тільки органом, який прийняв рішення про їх зупинення, або за рішенням суду. У разі надходження до банку рішення суду про стягнення коштів з рахунків юридичних чи фізичних осіб, за якими уповноваженим державним органом зупинено видаткові операції, воно підлягає негайному виконанню, за винятком випадків введення мораторію згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність". 
             Списання коштів з рахунку платника, залежно від конкретного випадку, документально оформляється в банку платника розрахунковим документом, а у випадках, передбачених законодавством, - меморіальним ордером або реєстром чеків чи реєстром документів за акредитивом.              
             Банк (установа банку), який не може виконати розрахунковий документ на списання (стягнення) коштів з рахунку клієнта банку у встановлений чинним законодавством термін через відсутність/ недостатність коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: 
- взяти розрахунковий документ платника /стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; 
- надіслати письмове повідомлення платнику /стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: 
"Відсутність/недостатність коштів на кореспондентському рахунку банку"; 
- вжити заходів для відновлення своєї платоспроможності. Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до чинного законодавства. 
Розрахунковий чек - розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів.      .          Один або кілька розрахункових чеків на ім'я чекодавця (фізичної особи) банк-емітент може видати на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена ним готівкою. Строк дії чекової книжки - один рік, розрахункового чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, - три місяці з дати їх видачі. День оформлення чекової книжки або розрахункового чека не враховується. Розрахункові чеки, виписані після зазначеного строку, вважаються недійсними і до оплати не приймаються. Строк дії невикористаної чекової книжки може бути подовжений за погодженням з банком-емітентом, про що він робить відповідну позначку на обкладинці чекової книжки (у правому верхньому куті), яка засвідчується підписом головного бухгалтера і відбитком штампа банку. Чекова книжка може видаватися для розрахунків з будь-яким конкретним постачальником або з різними постачальниками. 
              Розрахунковий чек обов'язково має містити всі реквізити, що передбачені Інструкцією НБУ№ 135, і заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом темного кольору) або з використанням технічних засобів (місяць видачі та сума розрахункового чека мають зазначатися словами). Вносити до розрахункового чека виправлення та використовувати замість підпису факсиміле не дозволяється. Розрахунковий чек, заповнений із порушенням встановлених правил, вважається недійсним і без виконання повертається банку чекодавця у встановленому порядку. 
               Розрахунковий чек з чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки розрахункового чека не враховується). Розрахунковий чек приймається чекодержателем до оплати безпосередньо від чекодавця, на ім'я якого оформлено документи, що підтверджують отримання ним товарів (виконання робіт, надання послуг). 
              Юридичним особам забороняється передавати розрахунковий чек/чекову книжку його/її власником будь-якій іншій юридичній або фізичній особі, а також підписувати незаповнені бланки розрахункового чека і проставляти на них відбиток печатки. За бажанням фізичної особи розрахунковий чек може виписуватися на ім'я іншої особи, яка стає в цьому разі його власником. Видача розрахункових чеків на пред'явника не проводиться. 
Акредитив -договір, що містить зобов'язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж. Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами мають бути передбачені в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива і не повинні суперечити чинному законодавству, у тому числі нормативно-правовим актам Національного банку. Якщо це передбачено в тексті договору, то розрахунки за акредитивами регулюються Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів в редакції 1993 р. (публікація Міжнародної торгової палати № 500 у частині, що не суперечить чинному законодавству, у тому числі нормативно-правовим актам Національного банку). 
За операціями з акредитивами всі заінтересовані сторони мають справу тільки з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов'язань, з якими можуть бути пов'язані ці документи. 
Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів: 
покритий - акредитив, для здійснення платежів за яким завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку. 
непокритий - акредитив, оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту. 
Акредитив може бути відкличним або безвідкличним. Це зазначається на кожному акредитиві. У разі відсутності такої позначки акредитив вважається безвідкличним. Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара (наприклад, У разі недодержання умов, передбачених договором, дострокової відмови банком-емітентом від гарантування платежів за акредитивомДля відкриття акредитива клієнт подає до банку-емітента заяву на акредитив за встановленою формою не менше ніж у трьох примірниках та в разі відкриття покритого акредитива - відповідні платіжні доручення. Акредитив має містити лише ті умови, які банк може перевірити документально. Реквізити, передбачені формою заяви, є обов'язковими, тому в разі відсутності одного з них акредитив не відкривається і заява повертається заявникові без виконання. Якщо відкривається покритий акредитив, депонований у виконуючому банку, який не є банком-емітентом, то заявник подає до банку-емітента, крім заяви, платіжне доручення на перерахування коштів для бронювання їх у виконуючому банку. Акредитив вважається відкритим після того, як здійснено відповідні бухгалтерські записи за рахунками та надіслано повідомлення про відкриття та умови акредитива бенефіціару. 
Дата виконання платіжних доручень, наданих разом із заявою на акредитив, і дата повідомлення бенефіціару мають збігатися. Банк-емітент інформує виконуючий (авізуючий) банк про відкриття акредитива шляхом надсилання йому електронною поштою (електронне повідомлення), або іншими засобами зв'язку, що передбачені договорами між банками, заяви або повідомлення. Заяву або повідомлення банк-емітент надсилає авізуючому банку не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви від клієнта. У повідомленні мають бути зазначені номер акредитива, усі його умови, спосіб платежу, місце виконання та строк дії акредитива. Повідомлення має містити повноваження авізуючого банку щодо виду акредитивної операції. 
Про відкриття та умови акредитива виконуючий (авізуючий) банк повідомляє бенефіціара (авізує акредитив) протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення від банку-емітента (авізуючого банку). 
У разі неотримання відповіді протягом семи робочих днів після відправлення повідомлення або надходження негативної відповіді виконуючий банк повертає бенефіціару всі документи за акредитивом, зазначивши на зворотному боці першого примірника реєстру документів за акредитивом причини повернення документів і засвідчивши цей запис підписами відповідального виконавця та працівника, на якого покладено функції контролера, і відбитком штампа банку.

Касові операції банків по обслуговуванню клієнтів 

      Важливим напрямом діяльності банків є касові операції. Вони полягають у прийманні готівки від клієнтів, зарахуванні її на рахунки, збереженні прийнятих коштів та видачі готівки за вимогами клієнтів. Особливо важливим і відповідальним для банку є своєчасне і повне задоволення вимог клієнтів на видачу готівки. Від цього залежить довіра клієнтів до банку, їх можливість вільно розпоряджатися своїми коштами, нормально виконувати свої зобов’язання по заробітній платі та інших платежах, що здійснюються готівкою. 
        Касові операції мають велике значення для самих банків, для їхніх клієнтів і для банківської системи в цілому. Приймаючи готівку від клієнтів — юридичних та фізичних осіб, банки збільшують свої вільні резерви, за рахунок чого розширюють активні операції та забезпечують зростання доходів. Видаючи готівку клієнтам, банки стягують комісійну плату, яка поповнює їхні доходи. В операціях з готівкою банки можуть надавати своїм клієнтам чимало додаткових послуг (з інкасації, самообслуговування тощо), які також дають додаткові доходи. 
   Клієнти банків через касові операції надають своїм грошовим коштам депозитну форму, що сприяє їх кращому збереженню та використанню, одержанню додаткових доходів від депозитних процентів. Водночас у них зростає ймовірність втрат завдяки ризику неліквідності банків. 
   Банківська система, регулюючи касові операції, залучає готівку у внутрішньобанківський оборот. Завдяки цьому вона збільшує свої резерви і скорочує витрати на готівковий обіг, поліпшує структуру грошової маси, підвищує регульованість і прозорість грошового обороту, обмежує використання грошей для обслуговування тіньових доходів. 
   Важлива роль касових операцій у діяльності банківської системи обумовлює необхідність їх централізованого регулювання. З метою його здійснення НБУ ухвалив три нормативні документи: 
- Інструкцію № 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України; 
- Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні; 
- Інструкцію № 4 “Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України”. 
   Вказаними документами визначені основні вимоги до організації банками касового обслуговування клієнтів: 
- дотримання норм чинного законодавства та вимог нормативних актів НБУ щодо регулювання обсягів та структури грошової маси; 
- прогнозування установами НБУ готівкового обігу на підставі вимог основних напрямів грошово-кредитної політики та контроль за дотриманням прогнозних показників; 
- обмеження готівкової емісії відповідно до зміни реального обсягу попиту на готівку; 
- своєчасна видача установами банків готівки в межах наявних на рахунках коштів і на цілі, попередньо визначені клієнтами в їх грошових чеках; 
- дотримання встановлених правил та порядку здійснення касових операцій, єдиних для всіх банків України. 
   Для здійснення касових операцій установи банків організовують прибуткові каси, в яких здійснюється приймання готівки від клієнтів, та видаткові каси, в яких здійснюється видача готівки. В банках з невеликими обсягами касових операцій можуть організовуватися об’єднані прибутково-видаткові каси. Якщо установа банку здійснює інкасацію виторгу клієнтів силами інкасаторського апарату, то вона може створити, крім прибуткової каси, ще й касу перерахунку, в якій перераховується вміст інкасаторських сумок. Банки можуть організовувати також вечірні каси для приймання від клієнтів виторгу, який надходить після закінчення операційного дня банку. Видаткові операції вечірні каси не здійснюють. 
   Банківські касові операції базуються на організаційних заходах, пов’язаних з регулюванням готівкового обігу. Це передусім складання прогнозних розрахунків касових оборотів та організація контролю за виконанням прогнозних показників з надходжень і видач готівки; розроблення календаря видач готівки по днях місяця і по окремих клієнтах; установлення для кожного клієнта ліміту залишку каси; визначення строків та порядку інкасації виторгу для організацій торгівлі та сфери послуг тощо. Згідно з цими заходами кожний клієнт банку для одержання касових послуг повинен попередньо: 
- повідомити розрахунок ліміту й одержати встановлений банком ліміт залишку каси; 
- подати прізвище особи, відповідальної за одержання і доставку готівки з банку, та спосіб її транспортування.