Отчет по практике в ООО "ПриватБанк"

Національний  банк України має право визначати  своєю постановою інші статті балансу банку для включення до додаткового капіталу, а також умови і порядок такого включення. Додатковий капітал не може бути більшим 100 відсотків основного капіталу.

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути менше:

1) для місцевих  кооперативних банків - 1 мільйона  євро;

2) для комерційних  банків, які здійснюють свою діяльність  на території однієї області, - 3 мільйонів євро;

3) для банків, які здійснюють свою діяльність  на території всієї України, - 5 мільйонів євро.

Перерахування розміру статутного капіталу у гривні здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день укладення  установчого договору.

За підсумками року на основі фінансової звітності  банки зобов'язані коригувати розмір статутного капіталу на індекс девальвації чи ревальвації гривні за рахунок та в межах валових доходів або валових витрат банку відповідно до методики, встановленої Національним банком України.

Національний банк України  має право встановити для окремих банків залежно від їх спеціалізації диференційований мінімальний статутний капітал на момент реєстрації банку, але не нижче розмірів, передбачених цією статтею.

Статутний капітал банку  формується відповідно до вимог Закону, законодавства України та установчих документів банку.

Формування та збільшення статутного капіталу банку може здійснюватися  виключно шляхом грошових внесків. Грошові  внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти  України здійснюють у гривнях, а нерезиденти - в іноземній вільно конвертованій валюті або у гривнях.

    Статутний капітал банку не повинен формуватися з непідтверджених джерел.

     Банк має право збільшувати статутний капітал після того, як усі учасники повністю виконали свої зобов'язання щодо оплати паїв або акцій і попередньо оголошений підписний капітал повністю оплачено.

     Банк не має права без згоди Національного банку України зменшувати розмір регулятивного капіталу нижче мінімально встановленого рівня. Капітал банку не може бути меншим статутного капіталу, необхідного для заснування банку.

     Банки здійснюють емісію власних акцій та оголошують підписку на паї відповідно до законодавства України про господарські товариства [4] та цінні папери [3] з урахуванням особливостей, визначених цим Законом [1].

     Банкам забороняється випуск акцій на пред'явника. Наявність збитків у банку не є перешкодою для оголошення підписки на акції або паї банку та збільшення статутного капіталу банку.

     Банки мають право придбавати власні акції або паї з наступним письмовим повідомленням Національного банку України про укладені угоди, яке має бути надіслане протягом 5 робочих днів з дати укладення угод. Банкам не дозволяється придбання власних акцій, якщо це може призвести до падіння регулятивного капіталу нижче за мінімальний рівень.

Про намір банку придбати загальну кількість власних акцій  або паїв у розмірі 10 і більше відсотків загальної емісії банк письмово повідомляє Національному  банку України за 15 календарних  днів до укладення угод. Національний банк України має право заборонити банку купівлю власних акцій або паїв у разі, якщо це може призвести до погіршення фінансового стану банку.

Банк-емітент продає свої акції на первинному ринку безпосередньо  або через андеррайтерів. Банку дозволяється виступати посередником для купівлі-продажу власних акцій або паїв.

Юридична чи фізична особа, яка має намір придбати істотну  участь у банку або збільшити  її таким чином, що така особа буде прямо чи опосередковано володіти чи контролювати 10, 25, 50 та 75 відсотків статутного капіталу банку чи права голосу придбаних акцій (паїв) в органах управління банку, зобов'язана отримати письмовий дозвіл Національного банку України.

Для отримання такого дозволу  заявник повинен надати інформацію, передбачену нормативно-правовими актами Національного банку України, щодо фінансового стану та ділової репутації майбутнього власника істотної участі банку.

Національний банк України  приймає рішення про задоволення  чи відмову в задоволенні прохання про надання дозволу на придбання чи збільшення істотної участі у банку в місячний строк з дня отримання всієї необхідної інформації. Відмова у дозволі на придбання чи збільшення істотної участі у банку надається в письмовій формі із зазначенням відповідних підстав.

Національний банк України  не дає дозволу на придбання чи збільшення істотної участі у банку  відповідно до частини першої цієї статті у разі, якщо:

1) особа, яка придбаває  істотну участь, не має бездоганної  ділової репутації. У разі, якщо  такою особою є юридична особа, цей критерій поширюється на членів виконавчого органу і наглядової ради юридичної особи, а також на власників істотної участі, що є фізичними особами;

2) відсутні власні  кошти у розмірі, достатньому  для здійснення заявленого внеску;

3) придбання  чи збільшення істотної участі  загрожуватиме інтересам вкладників  та інших кредиторів банку  або розвитку конкурентного середовища  у банківській системі. 

Якщо особа  володіє істотною участю у банку  чи збільшує свою участь до рівня, визначеного частиною першою цієї статті, без одержання письмового дозволу Національного банку України останній має право заборонити такій особі прямо чи опосередковано, повністю чи частково користуватися правом голосу придбаних акцій (паїв) та брати участь будь-яким чином в управлінні справами банку.

У разі встановлення заборони користуватися правом голосу відповідно до придбаних акцій (паїв) право брати участь у голосуванні  передається довіреній особі, яка  призначається Національним банком України за поданням банку. Довірена особа зобов'язана при голосуванні діяти в інтересах кваліфікованого та зваженого управління банком.

        Банки, а також власники істотної участі зобов'язані підтримувати норматив співвідношення між розміром регулятивного капіталу і сумою зважених до ризику активів - адекватності капіталу. Від банків вимагається підтримувати їх регулятивний капітал на рівні, що становить не менше 8 відсотків зважених до ризику активів і позабалансових зобов'язань. Для банку, що розпочинає операційну діяльність, цей норматив протягом перших 12 місяців має становити не менше 15 відсотків, протягом наступних 12 місяців - не менше 12 відсотків.

           Національний банк України має також право встановлювати мінімальний коефіцієнт співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів. У разі коли рівень регулятивного капіталу банку досягне рівня нижче від встановленого Національним банком України, банк зобов'язаний протягом одного місяця, починаючи з дня встановлення факту зменшення рівня капіталу, подати на розгляд Національного банку України план заходів щодо порядку і строків відновлення рівня регулятивного капіталу банку.

Банку забороняється  виплачувати дивіденди чи розподіляти  капітал у будь-якій формі, якщо така виплата чи розподіл призведе до порушення  нормативу адекватності капіталу.

У разі, якщо за попередній рік діяльність банку  була неприбутковою, банку дозволяється виплачувати дивіденди чи розподіляти  капітал у будь-якій формі у  сумі, що не перевищує 50 відсотків від  різниці між капіталом банку  і рівнем регулятивного капіталу.

Банки зобов'язані  формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків по всіх статтях  активів та позабалансових зобов'язаннях. Розмір відрахувань до резервного фонду  має бути не менше 5 відсотків від  прибутку банку до досягнення ними 25 відсотків розміру регулятивного капіталу банку. У разі коли діяльність банку може створювати загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, Національний банк України має право вимагати від банку збільшення розміру резервів щорічних відрахувань до них

 

 

 

 

Характеристика  депозітів та вкладів клієнтів

         Здійснення банком депозитних і ощадних операцій пов'язане з відкриттям депозитних і ощадних рахунків. 
 
         Депозитний (ощадний) рахунок - це рахунок, на якому враховуються засоби клієнта, передані в тимчасове користування банку.

strong>Все банківські депозити класифікуються таким чином. 
 
1. По категорії вкладника на :

2. За формою вилучення засобів :

термінові депозити - засоби, що привертаються банками на певний термін; 
умовні депозити - засоби, які підлягають вилученню при настанні наперед обумовлених умов. 
нестандартні депозити -- новий вигляд депозитів, які не можна віднести ні до одного з вищеперелічених.

           Особливість депозиту полягає в його подвійній здатності приносити дохід: з одного боку, банк виплачує відсотки за тимчасове використання засобів, що складає дохід для клієнта; з іншого боку, банк, вкладаючи отримані ресурси, отримує прибуток. Отже, ніж більший прибуток чекає отримати банк від вкладення отриманих ресурсів, тим велику ціну він за них заплатить. 
 
            Депозити до запитання. До депозитів до запитання відносяться: внески до запитання населення, розрахункові і ін. рахунку юридичних осіб (окрім термінових депозитних рахунків), рахунки типу «Ларо». Основним завданням всіх вказаних видів внесків є обслуговування поточних розрахунків, що подразумеваєт можливість власника рахунку у будь-який момент часу вилучити засоби. 
            Отже, вони є короткими ресурсами для банку, тобто банк не може вкладати отримані по депозитах до запитання ресурси на тривалий термін і, відповідно, не може чекати отримання великого прибутку. 
Виходячи з особливості депозиту приносити подвійний дохід, можна зробити висновок, що винагорода, яка виплачується по депозитах до запитання, мінімально. 
          Світова практика показує, що середня ставка по депозитах до запитання населення не перевищує 0,5-2% при стабільному стані економіки. 
Термінові депозити. Термінові депозити - це грошові кошти клієнтів, які передаються банкам на певний термін.

Термінові депозити розділяються на

власне термінові  депозити; 
 
термінові депозити з повідомленням.

Власне термінові  депозити - це термінові депозити, при  яких передача засобів банку проводиться  на певний термін за умов, обумовлених умовами внеску або депозитним договором.

 
З метою збільшення надійності використання ресурсів, отриманих по термінових депозитах, банк може запропонувати  відкриття термінового депозитного  рахунку з попереднім повідомленням. 
 
Окрім класичних умов, такий депозит передбачає, що після закінчення терміну клієнт може отримати свої кошти і винагороду тільки після попереднього повідомлення банку за певний період. Так само обмовляється можливість отримання коштів без повідомлення. 
 
Збільшення терміну повідомлення подразумеваєт збільшення виплачуваної винагороди. 
 
Оподаткування доходів, отриманих по термінових депозитах юридичними особами, здійснюється по ставці податку на прибуток.

Умовні депозити. Умовний депозит - це засоби клієнта, передані банку в тимчасове використання до настання визначеної договором умови. 
 
Особливість цього виду депозиту полягає в тому, що отримати кошти до виконання всіх умов можна тільки при отриманні мінімальної винагороди, незалежно від фактичного терміну їх використання банком. 
 
Умовні депозити відкриваються, як правило, фізичним особам. 
 
Процентна ставка, відповідно до подвійної прибутковості депозитів, тим більше, чим більший час пред¬полагается до виконання умов по внеску.

Нестандартні форми депозитів. Нестандартна форма депозиту подразумеваєт, що, окрім класичних умов, в депозитний договір включаються додаткові умови.

До нестандартних депозитів відносяться:  
 
НАУ-рахунок; 
 
депозит на термін обслуговування (САПС-рахунок); 
 
депозит, що передбачає кредитування клієнтів; 
 
депозит з прогресуючою процентною ставкою; 
 
депозит з виплатою відсотків вперед;

Нау-счегп . НАУ-рахунок - це рахунок підприємства або приватної особи, по якій проводяться всі поточні розрахунки і здійснюється нарахування відсотків в за-вісимості від среднедневного залишку.

Депозит на термін обслуговування. Депозит на термін об-служіванія відкривається в тому ж банку, в якому у клієнта відкритий рахунок для проведення поточних розрахунків. При недостатності засобів на рахунку допускається його поповнення за рахунок зменшення суми депозиту без зміни процентної ставки. Депозит поновлюється на первинну суму у будь-який момент за бажанням клієнта. 
Винагорода нараховується по ставці, що перевищує ставку депозиту до запитання.

Депозит, що передбачає кредитування . Відкриваючи такий депозитний рахунок, клієнт має право після закінчення обумовленого терміну і накопичення определен¬ной суми на отримання кредиту від банку на суму, що не перевищує суму депозиту. 
При цьому клієнт протягом терміну використання кредиту має право сни¬мать з депозитного рахунку тільки суму винагороди, яка нараховується по нижчій ставці, ніж сума відсотків по кредиту.

Депозит з прогресуючою процентною ставкою . Такий вид депозиту передбачає збільшення про-центной ставки, по якій нараховується вознагражде-ніє, залежно від фактичного терміну використання засобів клієнта. Такий підхід стимулює власників депозитних рахунків зберігати свої гроші в банці, і останній дістає можливість на довгострокове вкладення.

Депозит з виплатою відсотків вперед. Відкривши такий вид депозиту, клієнт у момент відкриття отримує відсотки за певний термін. Проте протягом цього терміну клієнт вже не має права вилучити свої засоби, навіть погасивши відповідну суму відсотків. Вигода клієнта очевидна, а банк отримує ресурси гарантовано на термін, обумовлений при відкритті такого депозиту. 
Проте оскільки відбувається реальне зменшення суми ресурсів для банку, процентна ставка по цьому виду депозиту звичайна менше ставки по депозитах на аналогічну суму і термін.