Страховий ринок, його становлення і розвиток в Україні

- компенсаційну;

- накопичувальну;

- розподільну;

- попереджувальну;

- інвестиційну.

Компенсаційна функція страхового ринку виражається в забезпеченні страхового захисту юридичним і фізичним особам у формі відшкодування збитку при настанні несприятливих явищ, які були об'єктом страхування.

Накопичувальна функція (ощадна) забезпечується страхуванням життя і дозволяє накопичити в рахунок укладеного договору страхування заздалегідь обумовлену суму.

Розподільна функція страхового ринку реалізує механізм страхового захисту. Сутність цієї функції - у формуванні та цільове використання страхового фонду. Формування страхового фонду реалізується в системі страхових резервів, які забезпечують гарантію виплат і стабільність страхування.

Попереджувальна функція страхового ринку працює на попередження страхового випадку і зменшення збитку.

Інвестиційна функція реалізується через розміщення тимчасово вільних коштів у цінні папери, депозити банків, нерухомість.

Суб'єктами страхового ринку є страховики, страхувальники, застраховані та страхові посередники.

Страховики - це юридичні особи, які мають державну ліцензію на проведення операцій із страхування і організують освіту і витрачання страхового фонду.

Як страховиків можуть бути державні страхові організації, акціонерні страхові товариства, товариство взаємного страхування і страхові пули. Страховий ринок - складна інтегрована система.

Структура страхового ринку формується з:

- страхових організацій;

- страхувальників;

- страхових продуктів;

- страхових посередників;

- професійних оцінювачів страхових ризиків і збитків;

- об'єднань страховиків;

- об'єднань страхувальників;

- системи державного регулювання страхового ринку.

Страхові організації - інституціональна основа страхового ринку, конкретна форма організації страхового фонду страховика. Страхова компанія здійснює укладання договорів страхування і їх обслуговування. Страхові організації структурують за належністю, характером виконуваних операцій, зоні обслуговування.

Страхові організації діляться на:

- акціонерні;

- приватні;

- публічно-правові;

- товариства взаємного страхування.

Акціонерна форма страхових компаній домінує на розвинених ринках. Акціонерна страхова компанія - недержавна організаційна форма, в якій в якості страховика виступає приватний капітал, оформлений як акціонерне товариство. Статутний капітал акціонерного страхового товариства формується з акцій та інших цінних паперів, що дозволяє при обмежених коштах значно збільшити свій фінансовий потенціал.

Приватні страхові компанії належать одному власнику або його сім'ї.

У державному страхуванні як страховика виступає держава. Організація державних страхових компаній здійснюється шляхом їх установи з боку держави чи націоналізації акціонерних страхових компаній і звернення їх майна в державну власність.

Урядові страхові організації відносяться до некомерційних структурам, діяльність яких заснована на субсидуванні. Урядові страхові організації спеціалізуються на страхуванні від безробіття та виплати компенсацій робітникам і службовцям, тимчасово втратив роботу.

Товариство взаємного страхування - це особлива недержавна організаційна форма, що виражає домовленість між групою фізичних або юридичних осіб про відшкодування один одному майбутніх можливих збитків у певних частках відповідно до встановлених правил страхування. Взаємне страхування - некомерційна форма організації страхового фонду, яка забезпечує страховий захист майнових інтересів членів свого суспільства.

У розвинених країнах частка ринку взаємного страхування досягає 50 % всього страхового ринку.

Товар страхового ринку - страховий продукт. Просування і реалізацію продукту на страховому ринку здійснюють страхові посередники.

Спеціалізовані страхові компанії проводять окремі види страхування, наприклад, страхування життя, автотранспорту тощо До цього виду компаній відносяться і перестрахувальні компанії, які приймають від страховиків за певну плату частину застрахованого ризику. Мета перестрахування - створення збалансованого портфеля договорів перестрахування, забезпечення фінансової стійкості й рентабельності страхових операцій.

Універсальні страхові організації пропонують широкий набір страхових послуг. Оскільки на страховому ринку здійснюється купівля-продаж страхового продукту, то необхідні і просування страхових агентів на ринку, і їх реалізація. Ці операції здійснюють страхові посередники: страхові агенти та страхові брокери.

Страхові агенти - фізичні або юридичні особи, що діють від імені страховика і за його дорученням відповідно до представленими повноваженнями.

Страхові брокери - незалежні фізичні або юридичні особи, які мають ліцензію на проведення посередницьких операцій по страхуванню від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика. Страховий брокер не є учасником страхового договору. Його послуги - посередницькі у виконанні договору страхування, за які він стягує обумовлений відсоток.

Функціонування страхового ринку припускає наявність професійних оцінювачів ризиків і збитків - сюрвейєрів і аджастерів.

Сюрвеєри - інспектори або агенти страхової організації, що здійснюють огляд застрахованого майна. За висновком сюрвейєра страхова компанія приймає рішення про укладання договору страхування.

Аджастер - це уповноважені особи або компанії, що займаються встановленням причин, характеру та розміру збитків.

Отже, спираючись на твердження вчених можна зробити висновок, що страхування це: по-перше - спосіб захисту інтересів підприємств та окремих громадян в умовах ринкової економіки; по-друге - певна система відносин, в яких бере участь як мінімум дві сторони, два суб'єкти (страховик та страхувальник); по-третє, солідарний перерозподіл збитку.

Дослідження питання еволюції та генезису страхування дозволить уточнити поняття страхування: страхування - це система економічних відносин між страховиком і страхувальником, що виникають на основі ефективного задоволення економічних інтересів обох сторін, де з одного боку, забезпечується захист матеріальних, трудових, фінансових і інших ресурсів споживачів страхової послуги через створення і розподіл страхового фонду, а з іншого, - формуються страхові фонди за рахунок кола учасників і за допомогою цього забезпечується підтримка безперервності виробничого процесу і відтворення трудових ресурсів. -

 

Як бачимо, поняття «страховий ринок» містить два складових елементи: ринок і страхування. Деякі економісти розглядають ринок як відносини з приводу купівлі-продажу, інші на перше місце ставлять наявність певних інститутів, які зводять покупців і продавців.

Отже, усі суб'єкти страхового ринку дуже тісно взаємодіють один з одним, що дозволяє страховикам та посередникам надавати страхові послуги, а страхувальникам їх отримувати.

 

1.2. Діяльність страхових компаній на страховому ринку України

 

Законодавство України розрізняє дві головних галузі страхування. Одна з них заснована на ідеї піклування про суспільне благо, складає частину соціальної політики держави і іменується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, або, скоріше, страхуванням трудящих. І друга галузь - це страхування. Під ним згідно Закону України «Про страхування» від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР, передбачають всі галузі страхування, виключаючи соціальне страхування. Іноді її називають ще приватним страхуванням.

Правовідносини, що виникають при здійсненні загальнообов'язкового державного соціального страхування, є фінансовими правовідносинами. По-перше, ці відносини завжди мають грошовий характер. По-друге, одна зі сторін правовідносин (страховик) наділений державою владними повноваженнями по відношенню до інших учасників відносин, тобто відсутня рівність сторін. По-третє, відносини щодо здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування виникають, змінюються і припиняються на підставі закону, а не волевиявлення сторін.

Страховиками із соціального страхування є цільові страхові фонди з пенсійного страхування; медичного страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами , зумовленими народженням та похованням; страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; страхування на випадок безробіття. Страхові фонди є організаціями, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, здійснюють збір і акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за соціальним страхуванням.

Основними страхувальниками з соціального страхування виступають роботодавці.

Правовідносини, що виникають при приватному страхуванні, - це цивільно-правові відносини. Для цих відносин характерно рівність сторін, яке зберігається навіть при здійсненні обов'язкових видів страхування, передбачених статтею 7 Закону України «Про страхування».

Страховиками по приватному страхуванню є суб'єкти господарської діяльності - юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариства з додатковою відповідальністю. Передбачено, що страховиком може бути також юридична особа, єдиним власником якого є держава. Однак, незважаючи на те, що організація є державною, воно не наділяється державою владними повноваженнями.

Страхувальниками по приватному страхуванню виступають юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали договір страхування , сплатили відповідні платежі і мають право у випадки настання страхового випадку отримати відшкодування в межах страхової суми.

Класифікація страхування на види здійснюється залежно від об'єктів страхування.

Стаття 4 Закону України «Про страхування» визначає наступні види страхування:

- особисте страхування, об'єктом якого є майнові інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю або з додатковою пенсією;

- майнове страхування, об'єктом якого є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майна;

- страхування відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси, пов'язані з необхідністю призвести страхувальником відшкодування заподіяної їм шкоди третім особам.

Відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, об'єктом соціального страхування є страховий випадок, при настанні якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг. Залежно від страхового випадку в Україні передбачено здійснення таких видів загальнообов'язкового державного соціального страхування:

- пенсійне страхування;

- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

- медичне страхування;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

- страхування на випадок безробіття.

Незалежно від виду загальнообов'язкове державне соціальне страхування громадян України здійснюється за принципами:

- законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян - суб'єктів підприємницької діяльності;

- надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;

- обов'язковості фінансування страховими фондами (установами ) витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, в обсягах, передбачених законами з окремих видів загальнообов'язкового соціального страхування;

- солідарності та субсидування;

- державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

- забезпечення рівня життя, що не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування;

- цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- паритетності представників усіх суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування в управлінні загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

За формою проведення страхування ділиться на: добровільне й обов'язкове.

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страховиком і страхувальником. Загальні умови і порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що розробляються страховиком самостійно і підлягають обов'язковій реєстрації в Уповноваженому органі. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування. Види добровільного страхування в даний час закріплені в статті 6 Закону України «Про страхування»: страхування життя, страхування від нещасних випадків, медичне страхування (безперервне страхування здоров'я), страхування здоров'я на випадок хвороби, страхування залізничного транспорту, страхування наземного транспорту (крім залізничного), страхування повітряного транспорту, страхування водного транспорту (морського, внутрішнього та інших видів водного транспорту), страхування вантажів та багажу (вантажобагажу), страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ , страхування майна , страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника), страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника), страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника), страхування відповідальності перед третіми особами, страхування інвестицій, страхування фінансових ризиків, страхування виданих гарантій (поручительств) та прийнятих гарантій, страхування медичних витрат.