Сутність, призначення та особливості формування державного бюджету в Україні

Однак, зростання потреби  фінансування бюджету за рахунок  запозичень "може спровокувати кризу  державної заборгованості й порушити хитку макрофінансову стабільність у країни. Боргова криза може виникнути або у 2012 році на фоні зниження попиту інвесторів на боргові зобов’язання держави й неспроможності уряду рефінансувати накопичені борги, або у 2013–му в умовах стрімкого зростання витрат бюджету на погашення й обслуговування державного боргу, що підштовхуватиме державу до дефолту чи реструктуризації боргів, які підлягають погашенню".

Таблиця 2.4

Боргові інструменти  фінансування бюджету у 2012 році

Загальний фонд		88 352,7
Внутрішній борг	Всього	55 952,7
	ОВДП (10-річні)	12 000,0
	ОВДП (12 - місячні)	8 424,1
	ОВДП (2 - річні)	8 000,0
	ОВДП (3 - місячні)	1 750,0
	ОВДП (3 - річні)	9 000,0
	ОВДП (5- річні)	5 500,0
	ОВДП (6 - місячні)	4 825,0
	ОВДП (9 - місячні)	6 453,6
Зовнішній борг	Всього	32 400,0
	ОЗДП	28 350,0
	Світовий банк	4 050,0
Спеціальний фонд		10 131,9
Внутрішній борг	ОВДП (3 - річні) Агрофонд	5 000,0
Зовнішній борг	Всього	5 131,9
	СБРР	854,1
	Свроиейський інвестиційний банк	731,8
	Німеччина	30,6
	Світовий банк	3 335,4
	Японія	180,0
Разом		98 484,6

 

 

Відповідно до прогнозу Державного бюджету України на 2013 та 2014 роки планування внутрішніх і зовнішніх державних запозичень повинно здійснюватись так, щоб на кінець бюджетного періоду обсяг державного боргу перебував у межах граничного обсягу, визначеного в Законі про Державний бюджет України, відповідно до ч. 1 ст. 18 Бюджетного кодексу (60% ВВП).

За період 2008-2009 років  та за перші 2 місяці 2010 року було нарощено державний борг з 71,3 млрд. грн. до майже 230 млрд. грн., тобто зростання становило 3,2 раза (табл. 2.5). При цьому цей приріст в основному складався з вкрай невигідних запозичень на короткі терміни та під високі відсотки. Це спричинило інерційне зростання боргу і збільшення виплат з його обслуговування за результатами 2010 року і в 2011 році. У 2011 році вперше за 4 роки зламано негативну тенденцію зростання рівня державного боргу.

Таблиця 2.5

Відношення державного та гарантованого державного боргу  України до ВВП (на кінень відповідних років), %

Показники	роки
	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Гарантований державою борг	7,5	5,6	5,0	4,3	5,1	3,4	2,7	2,4	6,2	9,9	9,9	8,8
Державний борг	37,8	31,0	28,6	24,7	19,6	14,3	12,1	9,9	13,8	24,9	29,6	27,2
Державний та гарантований державою борг	45,3	36,5	33,5	29,0	24,7	17,7	14,8	12,3	20,0	34,8	39,5	36,0

* за даними Міністерства фінансів України

 

 

За прогнозними даними Державного бюджету України на 2013 та 2014 роки [17]. планується утримання обсягу державного боргу на рівні, що не перевищує 28 % ВВП, що повинно сприяти покращенню іміджу України як інвестиційнопривабливої держави, зміцнити довіру іноземних інвесторів, зменшити уразливість фінансової системи країни в умовах несприятливої кон’юнктури зовнішніх фінансових ринків.

Загалом, на думку вчених, залучення масштабних позик на внутрішному ринку призводить до звуження джерел позичкових коштів для вітчизняних підприємств, а великі обсяги зовнішніх державних запозичень породжують ризики дестабілізації платіжного балансу і знецінення національної валюти в період здійснення боргових виплат. Обслуговування зростаючого обсягу державного боргу країни виливається у відволікання все більшої частки бюджетних ресурсів на боргові виплати. Доходять до висновків, що державний борг, його розміри, методи розміщення і погашення прямо чи опосередковано впливають майже на всі процеси економічного життя держави: економічне зростання і розподіл доходів, бюджетний дефіцит і розмір грошової маси в обігу, звуження чи розширення сукупного попиту і пропозиції, рівень споживання та нагромадження, баланс поточних зовнішніх рахунків. Тому держава не повинна категорично відмовлятися від залучення державного боргу як макроекономічного інструменту у процесі реформ. Залучення зовнішніх позик означає надходження додаткових ресурсів, що можуть дати поштовх економічному зростанню, а зовнішня заборгованість дає можливість країні здійснювати більші сукупні витрати, ніж вироблений національний дохід та фінансувати інвестиції, що не забезпечуються внутрішніми заощадженнями.

Проте, поруч із надмірними державними витратами, незбалансованістю бюджету, неефективною податковою політикою, помилками у валютній політиці, зовнішній борг може спровокувати надзвичайно важкі фінансові кризи.

Другим за вагомістю  джерелом фінансування бюджету є  надходження від приватизації державного майна. Загалом, за роки приватизації (з 1992 по 2010 рр.), за даними Фонду державного майна України, роздержавлено більше 125 тис. об’єктів (28 608 об’єктів державної форми власності та 97 278 об’єктів комунальної власності). Законом України "Про державний бюджет на 2010 рік" було встановлено планове надходження від приватизації державного майна та інших надходжень, безпосередньо пов’язаних з процесом приватизації до державного бюджету у розмірі 6 350 млн. грн, однак фактично надійшло 1 093 млн. грн.. Невиконання плану пояснюється ФДМУ тим, що при встановленні завдання на 2010 рік передбачалося включення до переліку об’єктів цілого ряду інвестиційно-привабливих підприємств за рахунок зняття мораторію на їх приватизацію. Однак, протягом 10 місяців 2010 року продовжувала діяти заборона на приватизацію стратегічно-важливих інвестиційно-привабливих підприємств, встановлена Указами Президента України від 06.03.2008. №200/2008 та від 16.05.2008 №449, крім того, не була прийнята нова Державна програма приватизації, що повинна була вирішити проблемні питання, накопичені за період дії чинної Державної програми приватизації на 2000-2002 рр. За рахунок коштів від приватизації державного майна у 2012 році планувалось профінансувати дефіцит державного бюджету на суму 10 000 млн.грн. шляхом продажу ще 265 об’єктів державної власності.

Розглянуті джерела  фінансування бюджету (запозичення та надходження від приватизації) при неефективному управлінні та використанні несуть загрозу фінансовій безпеці держави, мають вичерпний характер та не вирішують глибинних проблем розбалансування бюджету.

У Методиці розрахунку рівня  економічної безпеки України, затвердженої наказом Міністерства економіки України від 02.03.2007 № 60, фінансова безпека має певні складові, зокрема виділяється бюджетна безпека, яка характеризується як стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів. Цією ж Методикою визначені індикатори та порогові значення індикаторів стану фінансової безпеки України, які запровадженні з метою моніторингу та контролю фінансового розвитку держави. Найбільш розповсюдженим індикативним показником, що використовується для оцінки стану бюджетної безпеки на сьогодні, є відношення дефіциту, профіциту державного бюджету до ВВП, яке не повинно перевищувати 3%, що є одним з критеріїв оцінки бюджетної безпеки країн членів Європейського союзу відповідно до Маастрихтського договору 1992 (міжнародний правовий документ про утворення міжнародного політико-економічного об'єднання європейських держав — Європейського Союзу, підписаний державами — членами Європейських співтовариств (Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Франція) у м. Маастрихті (Нідерланди)).

Для бюджетної практики в Україні накладання самообмежень є новим.

В Україні протягом 2007-2011 рр. (табл. 2.6) показник бюджетного дефіциту по відношенню до ВВП перевищував встановлене порогове значення лише у 2009-2010 рр., та становив відповідно 3,88% та 6,5%

Таблиця 2.6

Показники стану бюджетної безпеки протягом 2007-2014 рр.

Показники	Роки
	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013	2014
ВВП, млн.грн.	720731	948056	914720	986926,29	1038246,4	1475500	1708000	1887000
Доходи, млн.грн.	165939,2	231722,9	209700,3	240615,2	314 572,5	332821,35	361627,8	371502,9
У % до ВВП	23,02	24,44	22,93	24,38	30,29	24,38	21,17	19,69
Видатки, млн.грн.	174254,3	241490,1	242437,2	303588,7	333414,5	358010,38	373880,5	395102,0
У % до ВВП	24,18	25,47	26,50	30,76	32,11	24,26	21,89	20,94
Дсфіцит(-У профіти!*). млн.грн	-9842,9	-12502,0	-35517,2	64 265,5	23 554,0	25129,48	17080,0	28305,0
У % до ВВП	1,37	1,32	3,88	6,5	2,3	1,7	1,0	1,5

* Розраховано за даними Міністерства фінансів України

 

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПОДОЛАННЯ ДЕФІЦИТУ БЮДЖЕТУ В УКРАЇНІ

 

Вкрай негативні наслідки (фінансові, економічні, соціальні) величезного  бюджетного дефіциту потребують здійснення системи заходів для його подолання, проведення активного фінансової політики, використання узвичаєних у світовій практиці методів боротьби з дефіцитом.  Прагнення до рівноваги бюджетних доходів і витрат шляхом збалансованості державного бюджету – це сьогодні одна з головних задач.  Тільки вирішуючи її, можна проводити цілеспрямовану фінансову політику [21, с. 24-34].

При цьому варто враховувати, що засоби розв'язання даної задачі багато в чому визначається тим, до якої межі (нульового чи іншого) і  якими темпами потрібно прагнути до збалансування бюджетних витрат і доходів.

Теоретично, можна виділити чотири основних напрямки подолання дефіциту бюджету:

- збільшення дохідної частини бюджету;

- скорочення видаткової частини бюджету;

- здійснення внутрішніх і зовнішніх позик;

- проведення грошової і кредитної емісії.

Перший напрямок —  збільшення дохідної частини бюджету. Може бути пов’язаний з проведенням оптимальної податкової політики, яка б стимулювала виробників до розвитку виробництва і збільшення його обсягів. Це стане передумовою збільшення національного доходу як основного джерела поповнення бюджетних ресурсів. Сюди ж варто віднести проведення реформи заробітної плати, зростання доходів основної частини населення, що прямо пов’язано із заінтересованістю виробників у збільшенні випуску продукції, а також із підвищенням платоспроможного попиту населення і, як наслідок, зростанням обсягів виробництва і бюджетних засобів за рахунок бюджетних відрахувань [20, с. 21-24].

Другий напрямок —  скорочення витрат державного бюджету. Сюди варто насамперед віднести скорочення витрат на народне господарство, зменшення до мінімуму участі держави у виробничих інвестиціях. Винятком повинні стати лише окремі об’єкти інфраструктури, пріоритетні напрямки у структурі промислового виробництва, охорона навколишнього середовища, включаючи витрати, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Витрати ж, пов’язані  з проведенням інноваційної політики та подальшим розвитком виробництва, повинні бути покладені переважно  на самі підприємства, які для цього можуть використовувати частину амортизаційних відрахувань, частину прибутку, а також частину дивідендів і прибутку від операцій з цінними паперами, банківські кредити. [19, с. 127-128].

На сучасному етапі  економічного розвитку скорочення видаткової частини бюджету може бути пов’язане з тимчасовим скороченням витрат на соціально-культурні заходи (освіту, охорону здоров’я тощо) і зі скороченням витрат на управління.

Скорочення видаткової частини бюджету може бути досягнуте  за рахунок зменшення усіх видів дотацій, субсидій. Мова йде насамперед про скорочення дотацій підприємствам-виробникам і переділу дотацій споживачам.

Третій напрямок скорочення дефіциту бюджету — здійснення внутрішніх і зовнішніх позик, тобто пошук джерел фінансування дефіциту, що склався.

При виробленні стратегії  боротьби з бюджетним дефіцитом, на мою думку, необхідно керуватися наступним:

- «злом» для економіки і фінансів країни є мниме усунення дефіциту бюджету шляхом чисто математичних операцій, тому що в цьому випадку замість «лікування» економіки її хвороба переходить у приховані форми, боротися з якими набагато важче;