Сутність, призначення та особливості формування державного бюджету в Україні

- баланс бюджету і навіть перевищення бюджетних доходів над витратами не слід розглядати як невід’ємну рису здорової економіки, що динамічно розвивається. Світовий досвід показує, що на окремих етапах розвитку суспільства, в умовах специфічних для кожної країни, бюджетний дефіцит цілком допустимий;

- величина бюджетного дефіциту, про що свідчить світовий досвід, не повинна перевищувати гранично припустимого розміри, обумовленого 2-3% ВВП.

- для покриття бюджетного дефіциту можуть використовуватися різні форми державного кредиту (як внутрішнього, так і зовнішнього). Робота друкарського верстата, що приводить до емісії, не обумовленої потребами товарообігу, повинна, розцінюватися як міра, що грубо порушує закони грошового обігу, а тому, неприпустима.

- для подолання бюджетного дефіциту необхідно «лікування» самої економіки, тому що без забезпечення динамізму в її розвитку і реально відчутної ефективності неможливо домогтися фінансової стійкості країни, які б прогресивні фінансові міри ні застосовувалися при цьому.

Перераховані принципи повинні обов’язково реалізовуватися  при розробці конкретної програми заходів  для зниження бюджетного дефіциту і керуванню їм.

Швидка ліквідація бюджетного дефіциту, не підкріплена реальними кроками в напрямку стабілізації самої економіки лише ускладнить і без того важку фінансову ситуацію в країні, створить непотрібні перешкоди на шляху гідного виходу з кризи. [21, с. 36].

У програму конкретних заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту варто включити такі міри, що з одного боку, стимулювали б приплив коштів у бюджетний фонд країни, а з іншого, сприяли скороченню державних витрат, наприклад:

- зміна напрямків інвестування бюджетних коштів у галузі державного господарства з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної бюджетної гривні;

- більш широке використання фінансових пільг і санкцій, що дозволяють повніше враховувати специфічні умови господарювання і стимулюючих зростання суспільного виробництва;

- збереження фінансування лише найважливіших соціальних програм; мораторій на прийняття нових соціальних програм, що вимагають значного фінансування;

- заборона НБУ надавати кредити урядовим структурам оформлення заборгованості державними цінними паперами.

У світовій практиці для  зниження бюджетного дефіциту використовується така форма, як залучення в країну іноземного капіталу. З його допомогою  вирішуються відразу кілька задач:

- скорочуються бюджетні витрати, призначені на фінансування капіталовкладень (а значить зменшується розрив між доходами і витратами);

- розширюється база для виробництва товарів і послуг;

- з’являється новий платник податків (отже, збільшуються дохідні надходження в бюджет);

- поліпшується стан платіжного балансу.

Розуміючи виняткову  вигідність політики залучення в  країну іноземного капіталу, усі країни, включаючи і розвиті економіки, прагнуть заохочувати імпорт капіталу.

Розробка і послідовна реалізація мір спрямованих на збільшення доходів бюджету і скорочення його розмірів, регулювання бюджетного дефіциту, цілеспрямоване керування його розміром у сукупності з іншими економічними антикризовими заходами дозволить стабілізувати фінансове положення нашої країни. [13, с. 30].

Слід зазначити, що проблема подолання дефіциту бюджету в Україні є однією з найважливіших і найсуперечливіших фінансових проблем. Під час її обговорення нерідко розглядають досвід зарубіжних країн, економіка яких функціонує нормально і за п’яти-, і за десятивідсоткових рівнів бюджетного дефіциту щодо валового внутрішнього продукту. Однак тут слід мати на увазі, які джерела фінансування дефіциту бюджету Існують у цих країнах, оскільки саме вибір джерел фінансування дефіциту бюджету, а не його розмір сам собою має принципове значення для функціонування економіки.

Зменшити дефіцит бюджету  уряд може і шляхом накопичення заборгованості – прострочування платежів по боргах або за куплені товари, а також  за рахунок підвищення податків. Ці заходи теж мають неінфляційний характер.

У програму конкретних заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту варто включити і послідовно проводити в життя такі заходи, що, з одного боку, стимулювали б приплив коштів у бюджетний фонд країни, а з іншого боку — сприяли скороченню державних витрат.

Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є внутрішні та зовнішні запозичення. Запозичення не можуть використовуватися для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги. 
Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень у межах і на умовах, передбачених законом про Державний бюджет України, належить державі в особі Міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України [14, с. 114].

При фінансуванні дефіциту бюджету за рахунок внутрішніх запозичень наслідки такої заборгованості залежать від економічної кон’юнктури і стану ринку праці і ринку капіталу. При наявності в населення вільних коштів і недостатності попиту на капітал з боку приватного сектора, високому рівні схованого безробіття, збільшення державних витрат, що фінансуються за рахунок внутрішніх запозичень, є чинником, який сприяє економічному розвитку країни. У випадку, якщо уряд країни має можливість поширити серед населення і підприємств цінні урядові папери в розмірах, достатніх для покриття бюджетного дефіциту, означає, що збільшення державних витрат відбувається за рахунок скорочення особистого споживання. Такий перерозподіл напрямків використання валового продукту має переваги і не представляє небезпеки для економічного становища країни. Однак результати емпіричних досліджень учених показують, що в Україні зберігається низька еластичність заощаджень по процентних ставках, а, отже, існує низька імовірність збільшення добровільних заощаджень населення при бюджетному дефіциті [2].

Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх запозичень означає виникнення можливості здійснення додаткових державних видатків без  обмеження поточного споживання та реальної інвестиційної діяльності приватного сектору. Разом з тим, повернення боргу і його обслуговування будуть відбуватися за рахунок майбутнього виробництва, а це потребує в майбутньому відповідного збільшення імпортованих товарів та послуг. Важливо при цьому мати на увазі, що при кредитному фінансуванні державних видатків відбувається перерозподіл у часі фінансових витрат, частина з яких прийдеться відшкодовувати майбутнім поколінням. Це навантаження можливо перекладати дише в тому випадку, коли мова йде про видатки, ефект ви яких з’явиться через певний інтервал часу.

Існування бюджетного дефіциту вимагає постійного пошуку шляхів його подолання і, в ідеалі, збалансування  доходів і витрат бюджету. 
Конкретні заходи держави в цьому напрямку можуть бути різними, але в результаті усі вони зводяться до створення можливостей зростання доходів і скорочення витрат бюджету. З цією метою необхідно:

- удосконалити податкову систему, забезпечити оптимальний рівень податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів і створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;

- посилити відповідальність суб’єктів господарювання і їхніх керівників, зокрема особисто майнову і кримінальну, та дотримання вимог податкового законодавства, своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом і державними позабюджетними фондами;

- удосконалити інструменти залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення;

- забезпечити фінансову підтримку малого і середнього бізнесу шляхом розробки і виконання цільових програм розвитку малого і середнього підприємництва;

- ввести твердий режим економії бюджетних коштів;

- перейти від бюджетного фінансування до системи надання субсидій, субвенцій, інвестиційних позик суб’єктам господарювання;

- ввести науково обґрунтовану систему прогнозування показників, що беруться за основу формування доходів і витрат бюджету, використовувати при бюджетному плануванні нормативи бюджетної забезпеченості.

Також має місце варіант продажу державних активів. Приватизація крупних підприємств досить часто застосовується Україною, але платежі при цьому здійснюються однократно.

Треба керуватися теоретичними основами та підходами управління бюджетним  дефіцитом, міркуваннями щодо національної безпеки задля фінансування бюджетного дефіциту. До самих же джерел треба відноситися з остереженням та розрахунками наперед, так як кожні з них мають як свої переваги так і недоліки.

 

 

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

 

Бюджетний дефіцит –  це фінансове явище, що необов’язково  відноситься до розряду надзвичайних подій. В сучасному світі немає  держави, яка в ті чи інші періоди  своєї історії не зіткнулася б з бюджетним дефіцитом. Однак якість самого дефіциту може бути різною:

• дефіцит може бути пов’язаний з необхідністю втілення крупних  державних вкладень в розвиток економіки. В цьому випадку він відображає не кризову течію суспільних процесів, державне регулювання економічної кон’юнктури;

• дефіцити виникають  в результаті надзвичайних обставин (війни, великомасштабних стихійних  лих і т.п.), коли загальних резервів стає недостатньо і доводиться прибігати  до джерел особливого роду;

• дефіцит може відображати кризові явища в економіці, неефективність фінансово-кредитних зв’язків, нездатність уряду тримати під контролем фінансову ситуацію в країні. В цьому випадку він – явище надзвичайно тривожне, що потребує прийняття не тільки невідкладних економічних заходів, але і відповідних політичних рішень.

В умовах динамічної економіки із сталими, а головне – ефективними міжнародними зв’язками бюджетний дефіцит не страшний.

Розмір дефіциту бюджету  залежить від правильного віднесення операцій органів державного управління до основних категорій статистики державних фінансів, що складають її аналітичну, концептуальну основу, тобто до доходів, видатків та фінансування.

Надзвичайно цікавим  та актуальним є відображення в українській  бюджетній класифікації надходжень від приватизації та операцій стосовно обслуговування та погашення за рахунок бюджету іноземних кредитів, гарантованих Кабінетом Міністрів України, та їх відшкодування підприємствами-боржниками.

 

Дослідження показало, що протягом періоду 2010-2012рр. в Україні державні видатки були більші за державні доходи. Бюджетний дефіцит порівняно з 2010 роком трохи зменшився у 2011р., однак у 2012р. знову зріс. Державний борг має стійку тенденцію до зростання. Поєднавши ці результати ми можемо зробити висновок, що державна політика у бюджетній сфері потребує реформування. З цією метою слід звернути особливу увагу на інструменти та важелі (у податковій та інвестиційній сферах), які дозволять збільшити державні доходи та зменшити видатки з державного бюджету.

Для покриття бюджетного дефіциту можуть використовуватися  різноманітні форми державного кредиту.  Робота друкарського верстата, що призводить до емісії, повинна розцінюватися як міра, що грубо порушує закони грошового обігу, а тому неприпустима.  Дефіцит може покриватися тільки на позиковій основі шляхом розміщення на фінансовому ринку державних цінних паперів.

Для подолання  бюджетного дефіциту необхідно “лікування”  самої економіки, тому що без забезпечення динамізму в її розвитку і реально  відчутної ефективності неможливо домогтися фінансової стійкості країни, які б прогресивні міри не застосовувалися при цьому.

Для покриття дефіциту можуть бути використані різні форми  державного кредиту.

Секвестр витратної  частини бюджету не є повним розв'язанням  проблеми, а буде лише сприяти збільшенню прихованого дефіциту бюджету України. Для ліквідації дефіциту необхідно лікувати саму економіку.

У програму конкретних заходів  щодо скорочення бюджетного дефіциту необхідно включити заходи, які стимулювали  б притоку коштів до бюджету країни і сприяли б скороченню державних витрат. До них відносяться:

1. Зміна напрямів інвестування  бюджетних коштів в галузях  економіки з метою значного  підвищення фінансової віддачі  від кожної гривни.

2. Більш широке використання  фінансових пільг і санкцій, які стимулюють зростання суспільного виробництва.

3. Різке скорочення  сфери державної економіки і  державного фінансування.

4. Скорочення військових  витрат.

5. Збереження фінансування  тільки самих важливих соціальних  програм, неприйняття нових.

6. Створення умов для залучення іноземних інвестицій.

Проблема дефіциту бюджету  і способів її рішення власне результат  економічної політики будь-якого  уряду. Тільки неймовірно міцна економіка  і гранично-благополучне суспільство  можуть дозволити собі бажати забезпечити основні пріоритети:

1) сприяння підприємництву, розвитку виробництва, ділової  активності через обдумані соціальні  витрати;

2) жорстка антиінфляційна  політика через мінімальний дефіцит  державного бюджету.

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Антология экономической классики: В. Пети, А. Смит, Д. Риккардо: В 2 т. Т.1: / [Сост. И.А. Столяров]. – М.: Эконов, 1991. – 475 с.

2. Бюджетний кодекс України: за станом на 1 січн. 2011 р. / Верховна Рада України. – [Електронний ресурс] – Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2456%D0%B0-17/paran11#n11

3. Ганіч А.Є. Суть  державного бюджету та його  вплив на соціально-економічний  розвиток України [Текст] / А.Є.  Ганіч // Науковий вісник НЛТУ  України. – 2010. − Вип. 20.6. –  С. 180-185.

4. Гладченко Л. П. Оптимізація бюджетного дефіциту: західна теорія і практика: дис. … канд. екон. наук : 08.04.01 / Л. П. Гладченко. – К., 2004. – 217 с.