Суть і функції фінансів

      Фінансова система – це сукупність різних сфер (ланок) фінансових відносин, кожна  з яких характеризується особливостями  у формуванні та використанні фондів грошових засобів та різною роллю в суспільному відтворенні.

           З організаційної точки  зору, під фінансовою системою розуміють  всі фінансові установи країни, які  обслуговують грошовий обіг.

     В загальній сукупності фінансів, що створюють фінансову систему,  можна виділити такі сфери:

     - загальнодержавні фінанси;

     - фінанси господарюючих суб’єктів;

     - фінанси населення;

     - страхування;

     - фінансовий ринок.

     Кожна з цих сфер має організаційну  структуру і складається з  декількох ланок, які схематично зображені на рис. 2. 

       
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Рис. 2. Схема фінансової системи України. 

     Фінанси підприємств різних форм власності  є основою єдиної фінансової системи  країни і обслуговують процес створення  і розподілу ВВП і НД в державі. Від стану фінансів комерційних  підприємств залежить забезпеченість централізованих грошових фондів фінансовими ресурсами. В умовах ринкової економіки підприємства здійснюють свою діяльність на основі комерційного розрахунку, метою якого є обов’язкове отримання прибутку. Відшкодування за рахунок власних коштів всіх затрат на основну діяльність, а також на розширення і розвиток. Вони самостійно розподіляють виручку від реалізації продукції, формують і використовують фонди виробничого і соціального розвитку, вишукують необхідні їм засоби для розширення виробництва продукції, використовуючи кредити і можливості  фінансового ринку.

     До  некомерційних належать установи, які  надають послуги або виконують  роботи безкоштовно чи за символічну плату, яка не відшкодовує їх затрат. Це – лікарні, школи, музеї, бібліотеки тощо. Метою діяльності таких установ не є отримання прибутку і, таким чином, платежі в бюджет у них є дуже незначними або взагалі відсутні. Головним джерелом фінансування видатків таких установ є бюджетні кошти, тому ці установи називаються бюджетними.

     Громадські  організації та доброчинні фонди – це добровільні об’єднання громадян за професіями, інтересами, захопленнями. Для фінансів громадських організацій та доброчинних фондів характерною є відсутність комерційної діяльності ( а отже, і доходів від такої діяльності) та відсутність державного фінансування. Головним джерелом доходів таких організацій є вступні і членські внески, добровільні й спонсорські пожертвування.

     Загальнодержавним фінансам належить провідна роль у  забезпеченні визначених темпів розвитку всіх галузей народного господарства, перерозподілі фінансових ресурсів між галузями економіки і регіонами країни, виробничою і невиробничою сферами, окремими групами населення. Провідне місце в державних фінансах належить державному бюджету.

     Державний бюджет представляє собою форму створення та використання централізованого фонду грошових засобів для забезпечення функцій органів державної влади.  Державний бюджет – це основний фінансовий план держави. Через бюджет держава фінансує галузі народного господарства, освіту, охорону здоров’я, культуру, мистецтво, оборону країни, утримання апарату державного управління тощо. За допомогою бюджету створюється можливість маневрування грошовими коштами і цілеспрямовано впливати на темпи і рівень розвитку суспільного виробництва, рівень життя населення.

     Загальнодержавні  фонди цільового призначення (позабюджетні фонди) – це засоби державних та місцевих органів влади, пов’язані  з фінансуванням  видатків, що не включені в бюджет. Вони формуються за рахунок обов’язкових відрахувань, які для звичайного платника податків ні чим від податків не відрізняються. Специфіка цих фондів полягає в тому, що вони мають суто цільове призначення і на інші цілі не використовуються.

     Державний кредит відображає кредитні відносини  з приводу мобілізації державою тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій і населення на принципах поверненості і платності для фінансування державних видатків. Він також використовується з метою стабілізації грошового обігу в країні. Існування державного кредиту веде до утворення державного боргу як сукупності зобов’язань держави перед населенням, юридичними особами, іноземними державами і міжнародними організаціями. Державний кредит – це також сукупність відносин, в яких держава виступає в ролі кредитора й гаранта.

     Фінанси домогосподарств відображають рівень життя та фінансового забезпечення населення. В соціально орієнтованій ринковій економіці стан розвитку та організації фінансів домогосподарств відображає ефективність функціонування фінансової системи в цілому. Доходи домогосподарств формуються із наступних джерел: заробітна плата працюючих членів; соціальна допомога та пенсії; доходи від підсобних господарств та присадибних ділянок; доходи від власного бізнесу; дивіденди та відсотки від цінних паперів, проценти від банківських вкладів тощо. Основну частку видатків домогосподарств становлять видатки на житло, харчування, одяг та речі побутового вжитку, соціально-культурні потреби, нагромадження.

     Страхування забезпечує відшкодування можливих збитків від стихійних лих та нещасних випадків, а також сприяє їх попередженню. Страхові фонди створюються за рахунок страхових внесків юридичних і фізичних осіб і перебувають в розпорядженні страхових організацій різних форм власності. Використовуються страхові фонди на відшкодування завданих збитків, у разі настання страхового випадку.

     Серед сфер фінансової системи фінансовий ринок займає особливе місце і  представляє собою сукупність фінансових відносин які виникають в процесі  купівлі-продажу фінансових активів (валюти, цінних паперів, кредитних ресурсів тощо). На фінансовому ринку мобілізуються тимчасово вільні кошти підприємств і населення і спрямовуються в ті галузі, які потребують додаткового фінансування і забезпечують достатній рівень доходу.   

   5. Поняття фінансових ресурсів та джерела їх формування. 
 

     В процесі розподілу валового внутрішнього продукту у держави, підприємств, організацій  формуються доходи і грошові нагромадження, які є основою фінансових ресурсів.

     Отже, фінансові ресурси – це грошові  фонди, які створюються в процесі розподілу і використання ВВП за певний період часу (макрорівень).

     Поняття фінансові ресурси визначають також  як акумульовані підприємством з  різних джерел грошові кошти, які  надходять в його обіг і призначені для покриття потреб підприємства (мікрорівень).

     Джерелом  утворення фінансових ресурсів є  вироблений валовий внутрішній продукт. Із трансформацією вартості ВВП у  відповідні фонди фінансових ресурсів починається вплив фінансів на процес розширеного відтворення, і вони починають діяти як складова частина економічного механізму.

     Загалом, фінансові ресурси являють собою  сукупність доходів, надходжень, які  перебувають в розпорядженні  підприємств, організацій та держави  і спрямовуються на задоволення  суспільних потреб з метою розширеного  відтворення та зростання матеріального добробуту населення.

       Фінансові ресурси держави охоплюють  ресурси всіх секторів економіки:  державного, підприємницького, а також  приватного сектора.

     В розпорядженні держави знаходяться  ресурси бюджетної системи, централізованих  і окремих децентралізованих фондів грошових коштів, а також державних фінансових інституцій (Національного банку, державних кредитних установ тощо).

     Джерела формування фінансових ресурсів держави:

1. Національний доход.
2. Амортизаційний фонд.
3. Відрахування підприємств у централізовані фонди державного соціального страхування, інші позабюджетні фонди.
4. Національне багатство, яке залучене в господарський оборот ( продаж золотого запасу країни, енергоносіїв тощо).
5. Надходження від зовнішньоекономічної діяльності держави, а також поступлення від продажу державних цінних паперів.
6. Поступлення від населення у вигляді сплати податків, проведення лотерей, доходи від надання позик.
7. Кредитні ресурси національного банку як державний грошовий резерв, закріплений за національним банком у вигляді статутного, резервного та інших фондів.

     Джерелами фінансових ресурсів підприємств є  статутний капітал, прибуток, амортизаційний фонд, резервний капітал, кредити  й позики, кредиторська заборгованість та ін. Таким чином, фінансові ресурси  підприємств поділяють на власні й залучені. До власних фінансових ресурсів відносять грошові кошти, отримані в ході фінансово-господарської діяльності (статутний , резервний капітал, прибуток тощо). Залучені ресурси – це грошові кошти, отримані на фінансовому ринку, у постачальників, інших кредиторів, які набувають характеру заборгованості (кредити і позики; фінансові ресурси, залучені шляхом випуску цінних паперів; кредиторська заборгованість).

     Актуальним  питанням вдосконалення фінансових відносин є питання про встановлення раціонального співвідношення між централізованими і децентралізованими фінансовими ресурсами. Високий рівень централізації податків та інших обов’язкових платежів призводить до зростання фінансових ресурсів державного сектора і, відповідно, зменшення фінансових ресурсів підприємств, що негативно відображається на результатах їх діяльності, підриває матеріальну зацікавленість у досягненні кращих показників, а також сприяє відтоку коштів у тіньовий сектор.

     Основні напрями використання фінансових ресурсів, які знаходяться у розпорядженні держави:

• розвиток народного господарства, його структурна перебудова;
• фінансування закладів соціальної сфери;
• соціальний захист населення;
• охорона навколишнього середовища;
• управління;
• оборона країни;
• створення матеріальних та фінансових резервів тощо.

Напрями використання фінансових ресурсів підприємств  є:

• розширене відтворення і розвиток підприємств;
• вирішення соціальних проблем;
• матеріальне стимулювання;
• створення фінансових резервів;
• задоволення інших потреб.

      Одним із елементів фінансових ресурсів є  фінансові резерви, які являють  собою грошові кошти, що свідомо  відволікаються з господарського обороту  і призначені для використання у  випадках збоїв у процесах суспільного  відтворення. 

6. Взаємозв’язок фінансів з іншими вартісними категоріями.

 

      Фінанси перебувають в тісному взаємозв’язку  з таким категоріями розподільчого  характеру як гроші, заробітна плата, ціна, кредит.

      Фінанси і гроші.

      Аналіз  категорій „фінанси” і „гроші”  свідчить про їх особливу систему  зв’язків, яка часто призводить до їх ототожнення. Фінанси нерідко (особливо на побутовому рівні) визначають як певну суму грошей, яка знаходить в розпорядженні юридичної чи фізичної особи.

      Звичайно, певна частка істини тут є. Справа в тому, що фінанси завжди мають грошове вираження. Проте певна сума грошей – це ще не фінанси.

      Крім  того, фінанси відрізняються від  грошей і за функціями, які вони виконують.

      Фінанси і ціни.

      І ціна, і фінанси беруть участь у  розподілі валового внутрішнього продукту.

      Ціна  є грошовим виразом вартості будь-якого товару. Вона виступає вихідним ступенем розподілу вартості ВВП та створює умови для подальшого його перерозподілу.

      Держава, використовуючи різноманітні фінансові  важелі впливає на рівень цін. Наприклад, у випадках нееквівалентного обміну одразу ж включаються відповідні фінансові важелі. Скажімо, якщо вартість товару більша за його ціну, то з’являється такий важіль як допомога держави у вигляді субсидій, дотацій, субвенцій ( наприклад, вугільній промисловості, комунальному господарству тощо); якщо ж вартість товару менша за його ціну, то держава залучає такий важіль як податки (акцизний збір).

      До  того ж, введення нових податків або  зміна існуючих ставок може призвести  до зменшення чи збільшення ціни. А  через такі фінансові важелі як норми амортизації, відрахування в цільові державні фонди держава може змінювати структуру ціни.