Суть і функції фінансів

      Якщо  держава не застосовує регулювання  цін, вона повинна буде коректувати  соціальні виплати і збільшувати  мінімальну оплату праці. Тому в більшості  країн регулюються ціни на основні товари, які мають соціальне значення.

      З іншого боку, при реалізації товару ціна визначається на основі попиту і  пропозиції. Тому на ринку інколи трапляються  різкі коливання загального рівня  цін, які можуть суттєво вплинути на стан фінансової сфери та фінансової безпеки держави.

      Фінанси і заробітна плата.

      Фінанси передують категорії „заробітна плата”. Взаємозв’язок фінансів і  заробітної плати проявляється у  тому, що держава регулює величину заробітної плати за допомогою фінансових важелів, зокрема, податків, створюючи загальнодержавні фонди фінансових ресурсів. Одночасно держава за допомогою цих же фондів може стимулювати розвиток окремих видів діяльності, і як наслідок, - сприяти зростанню оплати праці певних галузей.

      Відмінності:

• Фінанси розподіляють валовий внутрішній продукт, а заробітна плата – категорія, яка стосується лише частини ВВП, а саме – фонду оплати праці;
• Заробітні плата пов’язана лише з одним фактором виробництва – робочою силою, а фінанси впливають на використання всіх факторів виробництва (предмети праці, знаряддя праці тощо).

Фінанси і кредит.

      Спільним  для обох цих категорій є те, що вони використовуються в кругообігу коштів і сприяють підвищенню ефективності виробництва.

      При нестачі фінансових ресурсів підприємство залучає кредитні ресурси, а при надлишку фінансових ресурсів – підприємство може тимчасово вільні кошти надавати в кредит іншій установі.

      Відмінності між фінансами і кредитом полягають  у тому, що фінансам притаманний  односторонній рух вартості, а  кредиту – двосторонній рух вартості. До того ж за допомогою фінансів розподіляється валовий внутрішній продукт, а кредит діє лише на стадії перерозподілу тимчасово вільних ресурсів.

      Фінансам  і кредиту притаманні різні методи спрямування коштів:

• Фінансам – фінансування 9надання коштів на безповоротній основі);
• Кредиту – кредитування (надання коштів за принципами платності, строковості, поверненості).

      Тема 2. Фінансова політика держави. 

1. Сутність  і значення фінансової політики.
2. Фінансовий механізм та його роль в реалізації фінансової політики.
3. Фінансова політика України на сучасному етапі.

1. Сутність  і значення фінансової політики.

      В будь-якому суспільстві держава  використовує фінанси для виконання  своїх функцій і завдань, досягнення певних цілей. Важливе значення в  досягненні поставлених цілей відіграє фінансова політика. Через фінансову політику, яка є складовою частиною економічної політики держави, здійснюється вплив фінансів на економічний і соціальний розвиток суспільства.

      Таким чином, фінансова політика – це особлива сфера діяльності держави, що спрямована на мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл і ефективне використання для здійснення державою її функцій.

      Держава, в особі законодавчої та виконавчої влади, є основним суб’єктом фінансової політики. Ними розробляються заходи, методи і форми організації та використання фінансів для забезпечення соціально-економічного розвитку держави.

      Фінансова політика включає як самостійні складові частини – бюджетну, податкову, грошово-кредитну, інвестиційну, валютну політику, так і окремі напрямки в галузі страхування, державного боргу, фінансового ринку, співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями тощо.

      Фінансова політика залежить від багатьох як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. Зовнішніми є, зокрема, фактори залежності держави від економічних взаємовідносин з іншими державами щодо поставок сировини, матеріалів, інших ресурсів; обміну технологіями; експортних можливостей самої держави; її інтеграції до світових економічних систем тощо.

      До  внутрішніх факторів належать форма власності, структура економіки, соціальний склад населення, стан розвитку економіки і організація грошового обігу, стабільність національної грошової одиниці тощо.

      Основним  завданням фінансової політики є  забезпечення фінансової стабільності в державі й на цій основі – досягнення невпинного збільшення темпів економічного розвитку держави і підвищення  рівня життя населення.

      Найважливішими  умовами результативності фінансової політики є:

• врахування дії об’єктивних економічних законів розвитку суспільства;
• вивчення та використання досвіду попередніх етапів господарського будівництва;
• врахування специфіки сучасних умов, змін у зовнішній та внутрішній політиці;
• комплексність у розробці заходів, пов’язаних із вдосконаленням фінансових відносин.

      В залежності від характеру заходів  і часу, на який вони розраховані, виділяють  фінансову стратегію і фінансову  тактику.

      Фінансова стратегія – довгостроковий курс фінансової політики, який розрахований на тривалу перспективу і передбачає вирішення, як правило, великомасштабних завдань. Вибір довгострокових цілей і розробка цільових програм у фінансовій політиці необхідні для зосередження фінансових ресурсів на основних напрямках економічного і соціального розвитку. Прикладом стратегічних завдань є впровадження власної грошової одиниці, проведення приватизації, подолання інфляції й спаду виробництва тощо.

      Фінансова тактика – це методи вирішення  фінансових завдань на найважливіших  ділянках фінансової стратегії. Яскравим прикладом фінансової тактики є: удосконалення системи оподаткування, надання пільг окремим платникам, територіальний розподіл фінансових ресурсів через бюджетну систему тощо.

      В кожній країні конкретні методи проведення фінансової політики залежать від історичних умов, рівня економічного розвитку, національних традицій та ін. 
 

2. Фінансовий  механізм та його роль в реалізації фінансової політики.

      Для реалізації фінансової політики, її успішного  впровадження в життя використовується фінансовий механізм. Фінансовий механізм – це комплекс спеціально розроблених і законодавчо закріплених в державі форм і методів створення і використання фінансових ресурсів для забезпечення економічного розвитку та соціальних потреб громадян. Фінансовий механізм – це, по суті, методичні, організаційні та правові положення та заходи, які визначають функціонування фінансів в економіці держави, їх практичне використання для досягнення визначених цілей і завдань.

      Призначення фінансового механізму зводить  до двох основних функцій: фінансового  забезпечення та фінансового регулювання економічних і соціальних процесів у державі.

      Фінансове забезпечення здійснюється шляхом використання методів бюджетного фінансування, самофінансування, кредитування тощо.

      Фінансове регулювання – це метод здійснення державою функцій управління економічними і соціальними процесами за використання фінансів.

      Структура фінансового механізму досить складна (рис. 3).

      Процес  розподілу і перерозподілу виробленого  в суспільстві ВВП починається, в першу чергу, із застосування такого фінансового методу як фінансове планування і прогнозування. Фінансове планування – це діяльність по складанню планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб’єктів господарювання, їх об’єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць та країни в цілому. На цій стадії визначаються фінансові можливості держави щодо фінансового забезпечення розвитку її економіки та соціальної сфери.

      При виконанні фінансових планів виникає  потреба в оперативному управлінні як діяльності, пов’язаній із необхідністю втручання в розподільчі процеси з метою ліквідації диспропорцій, подолання недоліків, своєчасного перерозподілу коштів, забезпечення досягнення запланованих результатів.

      Рисунок 3. Склад фінансового механізму. 

      Під час складання і виконання фінансових планів, а також по закінченні певних періодів проводиться фінансовий контроль, спрямований на перевірку вартісного розподілу і перерозподілу ВВП, а також цільового витрачання коштів із відповідних фондів. Фінансовий контроль є необхідною умовою безперебійного і поступового розвитку економіки.

      Фінансові показники – це абсолютні величини, які характеризують створення і  використання фінансових ресурсів в  економіці держави, її фінансове  становище, результати господарської діяльності підприємницьких структур, рівень доходів населення тощо. Вони можуть бути загальні та індивідуальні (витрати бюджету на одного жителя; розмір податків, що сплачується одним працівником тощо)

      Нормативи характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів ( ставки заробітних плат, пенсій, стипендій; ставки податків і зборів; норми амортизаційних відрахувань тощо).

      Ліміти  є певними обмеженнями на витрати  в інтересах держави, підприємства або громадянина (ліміти бюджетного фінансування, неоподатковуваний мінімум доходів громадян тощо).

      Резерви покликані нейтралізувати негативний вплив непередбачуваних факторів, що можуть виникнути в майбутньому (фінансові резерви підприємства; валютні резерви Національного  банку; резервні фонди комерційних банків і страхових компаній тощо).

      До  фінансових стимулів належать пільги за податками, податкові канікули та ін.

      Фінансові санкції покликані посилити матеріальну  відповідальність суб’єктів господарювання за виконання взятих зобов’язань. Найбільш розповсюдженими серед них є штрафи і пені (за порушення податкового законодавства; за несвоєчасну сплату платежів; за нецільове використання бюджетних коштів тощо).

      Для нормального функціонування фінансового  механізму необхідним є його відповідне нормативно-правове забезпечення, яке представлене, передусім Конституцією України, численними законами, а також підзаконними нормативно-правовими актами.

      Формуючи  фінансовий механізм, держава прагне забезпечити найбільш повну відповідність  вимогам фінансової політики того чи іншого періоду, що є запорукою повноти реалізації її цілей і завдань. При цьому зберігається постійне прагнення до найбільш повної ув’язки фінансового механізму і його окремих елементів з інтересами держави, суб’єктів господарювання та громадян.

      В сучасних умовах реформування економіки  України відбувається вдосконалення  фінансового механізму. Найважливішими проблемами, які вирішуються при  цьому, є такі:

• створення передумов для розвитку і становлення ринкових відносин в Україні;
• забезпечення раціональних пропорцій розподілу і перерозподілу ВВП;
• забезпечення необхідних темпів економічного зростання;
• науково обґрунтоване фінансове планування і прогнозування обсягів централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів, їх розподілу і використання;
• підвищення результативності фінансового контролю;

• адекватне правове і нормативне забезпечення функціонування усього фінансового механізму.