Теоретичні та нормативні основі управлення фінансовим станом комерційного банку

2) Адекватність регулятивного капіталу (платоспроможність) (Н₂), норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспроможності) відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її приймають на себе власники банку; і навпаки: чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори (вкладники) банку.

Значення показника  адекватності регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу до сумарних активів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями та на суму забезпечення кредиту (вкладень в боргові цінні папери).

3) Адекватність основного  капіталу (Н_з), норматив адекватності основного капіталу встановлюється з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів і вкладників від не передбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків. Показник адекватності основного капіталу банку розраховується як співвідношення основного капіталу до загальних активів банку, зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями банків.

Нормативи ліквідності:

1) норматив миттєвої ліквідності (Н4), встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках).

Норматив миттєвої ліквідності  встановлюється для контролю за здатністю  банку забезпечити своєчасне  виконання своїх грошових зобов’язань  за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках).

2) норматив поточної ліквідності (Н5), встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов’язань банку.

Для розрахунку нормативу  поточної ліквідності враховуються вимоги і зобов’язання банку з кінцевим строком погашення до 30 днів (включно).

3) норматив короткострокової ліквідності (Н6), встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов’язання за рахунок ліквідних активів.

Нормативи кредитного ризику:

1. максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента (Н7), встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов’язань.
2. великі кредитні ризики (Н8).  Норматив великих кредитних ризиків установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом. Кредитний ризик уважається великим, якщо сума всіх зобов’язань контрагента і всіх позабалансових зобов’язань, наданих банком щодо цього контрагента становить 10 відсотків і більше регулятивного капіталу банку. Тобто, якщо значення нормативу Н₇ 0,1, то такий кредитний ризик уважається великим.
3. максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), установлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для банку, що призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об’єктивно.
4. максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10), установлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку.

Нормативи інвестування:

1. інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), встановлюється для обмеження ризику, пов’язаного з операціями вкладання коштів до статутних фондів установ, що може призвести до втрати капіталу банку.
2. загальна сума інвестування (Н12), встановлюється для обмеження ризику, пов’язаного з операціями вкладання (прямого чи опосередкованого) коштів банку до статутних фондів будь-яких юридичних осіб, що може призвести до втрати капіталу банку. Цей норматив характеризує використання капіталу банку для придбання акцій (паїв/часток) будь-яких юридичних осіб.

Економічні нормативи, які є обов'язковими для виконання всіма банками представлені в таблиці 1.2

Таблиця 1.2 - Економічні нормативи і вимоги до них

Банкам, що не дотримуються вимог Національного банку, рекомендується розробити програму їх капіталізації та встановлюються такі обмеження:

- припинити виплату дивідендів у будь-якій формі;

- припинити залучення коштів фізичних та юридичних осіб;

- припинити вкладення коштів у статутні фонди інших юридичних осіб;

- припинити надання бланкових та пільгових кредитів;

- припинити подальшу емісію цінних паперів (крім власних акцій).

Таким чином, дотримання банками нормативів, встановлених НБУ, є важливою умовою їх ефективного, сталого розвитку, а також захисту інтересів клієнтів і забезпечення фінансової надійності.