Фінансові інвестиції та формування портфеля фінансових інвестицій

                               

ЗМІСТ

 

Вступ	3
Розділ 1. Інвестиції як основна складова фінансової діяльності підприємства	6
Поняття, склад і структура інвестицій	6
1.2 Види фінансових  інвестицій	10
1.3 Порядок  розробки фінансового інвестиційного проекту	15
Розділ 2. Аналіз фінансово-інвестиційної  діяльності підприємства ТзОВ „ММГ”	22
2.1 Економічна доцільність  фінансових інвестицій	22
2.2 Розробка та реалізація фінансового інвестиційного проекту	26
2.3 Оцінка  ефективності фінансових інвестицій підприємства	31
Висновки	39
Список  використаної літератури	41

 

 

Вступ

Актуальність  теми. В умовах започаткування структурної перебудови економіки України дуже гостро постала проблема значних інвестицій для розширення та відтворення основних фондів і виробничих потужностей господарства, розвитку економіки та істотного підвищення її ефективності.

У період переходу до ринкової економіки суб’єктами інвестиційної  діяльності можуть бути державні, кооперативні, акціонерні та інші установи, а також  приватні особи, причому всі вони мають однакові права й соціально-економічні гарантії. Таку їх розмаїтість вже не можна регулювати адміністративними методами, тому виникла потреба в швидкому розробленні й запровадженні такого механізму інвестування, який би зробив цей процес ефективним.

Ефективність інвестиційної  діяльності залежить від рівня розвитку капітального будівництва, інвестиційного та промислово-будівельного комплексів, що, у свою чергу, зумовлюється виробничим потенціалом їх матеріально-технічної  бази, кваліфікацією виконавців, науково-технічним рівнем проектних рішень, станом організації та планування забезпечення інвестиційного процесу фінансовими ресурсами.

В Україні на сучасному  етапі розвитку економіки необхідною умовою ефективності інвестиційної  діяльності є відродження фінансово-кредитного та інвестиційного ринків. Економічного підсилення та активності інвестиційної діяльності можна досягти тільки шляхом створення ринку капіталів. Виконання цього багатопланового завдання, розрахованого на короткий і довгостроковий періоди, передбачає розв’язання проблеми розвитку ринку акціонерних капіталів і державних цінних паперів. Останнє досягається заохоченням надходжень та інвестицій, а також коштів від приватизації.

Економічного підйому  та інвестиційної активності можна досягти тільки через створення діючого ринку капіталів. Відродження ринку фінансових інвестицій і капіталів у коротко- та середньострокові періоди передбачає підвищення ефективності функціонування банківської системи. У довгостроковому періоді має бути розв’язана проблема розвитку ринку акціонерних капіталів і державних цінних паперів.

Процеси на фінансовому  ринку як з погляду розвитку його окремих секторів і сегментів, так  і з позицій розвитку діяльності інвестиційних інститутів є дуже динамічними. У цьому зв’язку велику роль відіграє держава як гарант стабільності фінансового ринку. На основі використання закономірностей руху фінансового капіталу держава й учасники ринку цінних паперів підтримують приватний та організований ринок, сприяють підвищенню ефективності економіки й економічному зростанню загалом.

Активне вторгнення підприємців  на фінансовий ринок, активізація інвестиційної  діяльності населення, погано обізнаного з об’єктивними закономірностями розвитку фінансового капіталу і ринку, за відсутності досвіду саморегуляції ринку можуть призвести як до великих втрат індивідуальних нагромаджень і заощаджень, так і до кризи ринку загалом.

Інвестиції є основою розвитку підприємств, окремих галузей, економіки  країни в цілому. Від уміння інвестувати залежить розквіт чи занепад власного виробництва, можливості вирішення соціальних та екологічних проблем, сучасний рівень і потенційний динамізм фізичного, фінансового та людського капіталів.

Метою курсової роботи є аналіз механізму розробки та впровадження фінансових інвестицій підприємства.

Для досягнення цієї мети необхідно  вирішити наступні завдання:

• з’ясувати суть, основні складові та структуру інвестицій;
• проаналізувати способи реалізації фінансових інвестицій;
• обґрунтувати економічну доцільність фінансових інвестицій;
• з’ясувати чинники підвищення ефективності фінансових інвестицій.

Об’єктом дослідження у курсовій роботі є фінансові інвестиції та їх роль в ефективному функціонуванні підприємства.

Предметом дослідження у курсовій роботі є механізми та методи розробки та впровадження фінансових інвестицій на підприємстві.

Теоретичною основою  курсової роботи є концепції вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів стосовно даної проблематики, матеріали періодичних видань, результати статистичних досліджень, законодавчі та нормативні документи.

Методологічною основою  написання курсової роботи є сукупність законів та принципів, розроблених економічною теорією, загальнофілософські та спеціальні методи наукового пізнання, зокрема, аналіз, синтез, індукція, дедукція, методи статистичного дослідження, групування.

Теоретична значимість курсової роботи полягає в дослідженні механізмів реалізації фінансових інвестицій на підприємстві в умовах ринкової трансформації економіки України.

Практична значимість курсової роботи полягає у можливості використання отриманого матеріалу у навчальному процесі, зокрема, при викладанні таких навчальних дисциплін, як “Економіка підприємства” і т. п.

Обсяг курсової роботи становить 40 сторінок . Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.

У першому розділі розкрито суть, склад та структуру фінансових інвестицій, а також показано способи їх реалізації.

У другому розділі проаналізовано економічну доцільність, розробку та реалізацію фінансових інвестицій на ТзОВ „ММГ”, а також проведено оцінку їх ефективності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Інвестиції як основна складова фінансової

 діяльності  підприємства

 

1. Поняття, склад і структура інвестицій

Економічна діяльність окремих господарюючих суб’єктів і країни загалом у значній мірі характеризується обсягом і формами здійснюваних інвестицій. Термін “ інвестиції ” походить від латинського слова “ invest ”, що означає “ вкладати ”. У загальноприйнятому трактуванні:

Інвестиції -  це довгострокові вкладення капіталу у підприємницьку діяльність з метою одержання певного доходу (прибутку).

Той, хто має капітал  і вкладає його у ту або іншу комерційну справу, називається інвестором, а сам процес вкладення капіталу – інвестуванням. У будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, тобто підприємства й окремі власники капіталу [10 c.124].

Розподіл інвестицій за їх функціонально-елементним складом показано на рисунку 1.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1 Класифікація інвестицій

         Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), виокремлюють внутрішні (вітчизняні) й зовнішні                                         (іноземні)  інвестиції. У свою чергу, внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні – на прямі та портфельні.

Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання ( купівлі ) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава. За такого інвестування має місце переміщення титулів власності, котрі дають право на одержання нетрудового доходу. У літературі з питань політичної економії капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, або фіктивним, оскільки він не є реальним багатством і не має реальної вартості (на відміну від капіталу, вкладеного у різні сфери і галузі суспільного виробництва) [6 c.134].

Реальні інвестиції – це вкладення капіталу (грошей) у різні сфери та галузі народного господарства (суспільного виробництва) з метою оновлення існуючих і створення нових “ капітальних ” (матеріальних) благ, а як наслідок – одержання набагато більшого прибутку. Такі реальні інвестиції ще називають виробничими; проте в практиці господарювання зовнішньоекономічна ними закріпилась інша назва – капітальні вкладення.

Зовнішні прямі інвестиції – це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості конкретного проекту, закордонні інвестиції, менші за 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту, називаються портфельними. Періодичний аналіз співвідношення прямих і портфельних інвестицій має практичне значення для виявлення загальних масштабів і частки залучення іноземного капіталу у сферу розвитку й підвищення ефективності виробництва та інших напрямків діяльності суб’єктів господарювання.

Ефективність довгострокового  фінансування модернізації існуючих і  будівництва нових виробничих і  невиробничих об’єктів багато в чому залежить від пропорцій між державними і приватними інвестиціями. Природно, що з активізацією розвитку роздержавлення і приватизації власності, акціонування державних підприємств усе більшою ставатиме частка приватного капіталу в загальному обсязі інвестицій. Це сприятиме підвищенню рівня ефективності як внутрішніх, так зовнішніх інвестицій.

За загальновживаним визначенням капітальні вкладення – це періодично здійснювані довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів та об’єктів соціальної структури підприємства.

З огляду на функціональну  цілеспрямованість валові і чисті  капітальні вкладення. Валові капітальні вкладення -   це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте і розширене відтворення основних фондів та об’єктів соціальної інфраструктури, а чисті - витрати лише на розширене відтворення. Величину чистих капіталовкладень неважко розрахувати; для цього із загального обсягу капітальних вкладень треба виключити розмір амортизаційних відрахувань, котрі використовуються, як відомо, на просте відтворення основних фондів та іншого майна підприємства.

За чинними на підприємствах  системами планування та обліку до складу капітальних вкладень включають [3 c.32].:

• Вартість будівельно-монтажних робіт;
• Вартість усіх видів виробничого устаткування, а також зарахованих до основних фондів інструментів та інвентарю;
• Інші капітальні роботи й витрати.

До останніх належать: вартість земельних ділянок; роботи із глибокого розвідувального буріння на нафту, газ, і термальну воду; проектні роботи; науково-дослідні роботи; вартість придбаних патентів і ліцензій; витрати на підготовку експлуатаційних кадрів для підприємств, що будуються , вартість не титульних тимчасових споруд, необхідних за будівництва виробничих об’єктів тощо.

Співвідношення між  переліченими видами капітальних витрат характеризує елементну-технологічну структуру капітальних вкладень. Позитивною тенденцією в динаміці цієї структури капітальних вкладень є поступове збільшення частки витрат на устаткування, інструмент та інвентар за відносного зменшення питомої ваги вартості будівельно-монтажних робіт.

В інвестиційній політиці підприємств та їхніх добровільних об’єднань дуже важливо приймати обґрунтовані рішення щодо відтворювальної структури капітальних вкладень, котра відображає співвідношення довгострокових витрат на просте й розширене (технічне переозброєння і реконструкція, розширення діючих підприємств, нове будівництво) відтворення основних фондів.

Головна тенденція зміни  відтворювальної структури капітальних  вкладень протягом останніх років в  значному збільшенні частки витрат на технічне переозброєння та реконструкцію  діючих підприємств у більшості галузей виробничої сфери [9 c.67].

За результатами спеціальних  досліджень та оцінкою фахівців, оптимальним (або близьким до нього) можна вважати  співвідношення витрат на просте і  розширене відтворення основних фондів, яке дорівнює відповідно 35 і 65% від загального обсягу валових капітальних вкладень. Саме в такій пропорції нині змінюється відтворювальна структура валових капітальних вкладень у підприємства різних сфер і галузей економіки України. Співвідношення окремих часток загальної суми чистих капітальних вкладень становить орієнтовано: технічне переозброєння і реконструкція діючих промислових підприємств – 50 – 60; розширення підприємств - 15 – 20; нове будівництво - 20 – 35%.

Переважне спрямування  капітальних вкладень на технічне переозброєння, реконструкцію та розширення існуючих підприємств триватиме і в найближчій перспективі розвитку народного господарства України [11 c.124].

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Види фінансових  інвестицій

 

Фінансові інвестиції підприємства в основному виражаються в  операціях з цінними паперами.

Цінні папери – це грошові документи, що засвідчують право володіння або кредитні відносини, визначають взаємини між особою яка її випустила (емітентом), та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у виглядів дивідендів чи відсотків, а також можливість передачі грошових прав іншим особам. Цінні папери можуть бути іменними або на пред’явника. Іменні цінні папери передаються здебільшого способом повного індосаменту (передатним написом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи), а цінні папери на пред’явника обертаються вільно. Дуже важливо знати, що цінні папери можна використати для здійснення розрахунків між суб’єктами господарювання або як заставу для забезпечення платежів і кредитів [6 c.112]..