Характеристика показників видаткової частину бюджету України

У деяких країнах через  страхових брокерів здійснюється переважна більшість усіх видів страхування, в інших — тільки страхування великих, нових та маловідомих ризиків. Найбільшого розвитку інститут брокерів досяг у Великій Британії.

Посередницька діяльність страхових агентів і страхових брокерів на користь іноземних страховиків на території України не допускається, крім договорів перестрахування (див. ст. ЗО Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування").

5. Перестрахувальні компанії (перестраховики) — організації, які не виконують прямих страхових операцій, а приймають у перестрахування ризики інших страховиків і можуть передавати частину з них в ретроцесію.

6. Перестрахові брокери — юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як посередник.

7. Моторне (транспортне) страхове бюро — юридична особа, яка утримується за рахунок коштів страховиків, котрим дозволено займатися страхуванням відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам, та за умовами, передбаченими міжнародними договорами України 
щодо вказаного виду страхування

Права Уповноваженого органу у справах нагляду за страховою діяльністю:

1. одержання в установленому порядку від страховиків звітності про страхову діяльність, інформації про їх фінансовий стан та необхідні пояснення щодо звітних даних, а від підприємств, установ і громадян — інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань;

2)проведення  перевірки стосовно правильності  застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність та достовірності їх звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування; не частіше одного разу на рік призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов'язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;

3)видача приписів страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання — призупинення чи обмеження дії ліцензії цих страховиків 
до усунення виявлених порушень або прийняття рі шення про відкладення ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків);

4) проведення  тематичних перевірок діяльності  страховиків у разі необхідності перевірки фактів, викладених у скаргах, заявах, зверненнях страхувальників, достовірності показників звітності, виконання вимог раніше наданих приписів, за дорученням правоохоронних органів державної влади, зустрічних перевірок достовірності і правильності укладених договорів страхування та перестрахування та у разі надходження інформації від страхувальників про порушення;

5) одержання від  страхових та перестрахових брокерів установленої звітності про їхню діяльність та інформації про укладені договори, а також необхідних пояснень стосовно даних;

6) видача приписів  страховим посередникам про усунення виявлених порушень законодавства, а у разі їх невиконання — прийняття рішення про виключення страхового або перестрахового брокера з державного реєстру страхових і перестрахових брокерів;

7) одержання в  установленому порядку від аварійних комісарів інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань, в тому числі інформації про обставини і причини настання страхового випадку та заподіяну шкоду,

8)створення комісій  та робочих груп для проведення перевірок діяльності страховика та страхових посередників;

9)здійснення  контролю за достовірністю та  повнотою інформації, що надається учасниками страхового ринку;

10)отримання безоплатно  від органів виконавчої влади інформації та статистичної звітності, необхідної для виконання покладених на нього завдань;

Таким чином, можна зробити  висновок, що виникнення страхування  пов’язане з багатьма негативними  явищами, подіями, що супроводжують  людину протягом її життя та діяльності, вимагають захисту від посилення  нею збитків.

Основними формами страхування  в Україні є добровільне й  обов’язкове. Але домінуючим є добровільне  страхування, зокрема, страхування  майна.

Взаємовідносини, що виникають  між страховиком і страхувальником, вимагають документального оформлення, тобто укладання договорів страхування.

В Україні страховою діяльністю мають право займатись тільки страховики-резиденти, що обмежує можливість присутності на страховому ринку  страховиків-нерезидентів. Єдина можливість присутності на страховому ринку  – це участь у перестрахуванні.

Страховий ринок України  знаходиться в стадії розвитку, існує  багато причин, що уповільнюють  його формування, серед них відсутність  чіткої цілеспрямованої державної  політики стосовно розвитку страхування. Завдання державних органів у  цьому зв’язку виявити усі  фактори, які стимулюють розвиток страхового ринку, реалізувати їхній потенціал  та послабити вплив факторів, що гальмують цей процес.

Однією з необхідних передумов  розвитку страхового ринку України  є відновлення довіри до страхової  галузі. Ось чому слід проводити  роз’яснювальну роботу серед населення  про потребу й економічну діяльність страхування, інформування про стан страхового ринку і державний  контроль за його діяльністю а також  упроваджувати нові привабливі для  населення види фінансових послуг про  потребу формування фінансово стійких  страхових компаній (зараз на страховому ринку України працюють 360 страхових  компаній),розширення переліку страхових  послуг, розвитку законодавчої: вдосконалення  нормативної баз страхування, активізації  ролі держави і її органів у  зміцненні страхового ринку України  приведення вітчизняного страхового ринку  у відповідності зі світовими  стандартами.  

 

Завдання № 3

Варіант 1

Розрахувати податок з  доходу,який отримує Сидоренко В.І.,якщо його щомісячний дохід складає  6150 грн. за основним місцем роботи та 1860 грн. – за другим. Сидоренко В.І. не отримує соціальні пільги.

1. Визначаємо розмір єдиного  соціального внеску:

Сума утримуваного ЄСВ = = 288,36;

2.Оподатковуваний дохід:

6150+1860 -288,36 = 7721,64;

3. Сума ПДФО:

7721,64* 15% = 1158,25

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завдання №4

Варіант 3

Проаналізуйте за даними Державного бюджету протягом останніх трьох - п’яти  років перелік призупинених законодавчих актів та обґрунтувати ступінь виконання соціальних зобов’язань держави.

Соціальний захист включає  право на забезпечення громадян у  разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них  обставин, а також по старості та  в  інших випадках, передбачених  законом (Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. – К.: Офіційне видавництво Верховної Ради України, 1996. – 115с).

Соціальний захист та соціальне  забезпечення – найбільша видаткова  стаття Державного бюджету України, яка за обсягом випереджає охорону  здоров’я, освіту та видатки на економічну діяльність. Впродовж 2009-2011 років обсяг  річних видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення становив у середньому 61456,37 млн. грн. або 28,6% загальної  суми видатків Державного бюджету України.

 Якщо аналізувати динаміку  видатків на соціальний захист  та соціальне забезпечення державного  бюджету в абсолютному виразі, то спостерігається їх зростання.  Обсяг видатків Державного бюджету  України на соціальний захист  становив 63540,2 млн. грн., що більше  на 12022,6 млн. грн. порівняно з  2009 роком, але менше на 5771,17 млн.  грн. ніж у 2010 році (рис.1)

 

 

 

 

Рис.1. Динаміка видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення з  Державного  бюджету  України

 

Однак, попри значний обсяг  соціальних видатків, якість соціальних послуг та інших заходів соціального  захисту в Україні досі залишається  відносно низькою у порівнянні з  іншими країнами, а соціальні потреби  найбільш вразливих категорій населення  не задовольняються достатньою мірою.

Найбільша частка фінансування за видатковою статтею “ Соціальний захист та соціальне забезпечення ” впродовж 2009–2011 років припадала на категорії громадян, які мають право на різні види соціального захисту: пенсіонери, сім’ї, діти та молодь, інші категорії населення, що мають право на соціальний захист .

Найбільшою за обсягом  видатків є категорія пенсіонерів  – 2009 року обсяг фінансування за статтею  “ Соціальний захист пенсіонерів ” складав 93,0% усіх видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення (47912,8 млн. грн.), а у 2011 році зазначена категорія бюджетних видатків збільшилась і склала 58317,2 млн. грн. або 91,8% усіх видатків за цією статтею. Значна частка цієї категорії у структурі інших видатків на соціальний захист пояснюється зростанням частки людей пенсійного віку в загальній структурі населення України. Найменшу частку становлять витрати на соціальний захист безробітних, які у 2011 році становили 23,7 млн. грн., а також на дослідження  та розробки у сфері соціального захисту 18,3 млн.грн.

 При цьому рівень  виконання видатків на соціальний  захист та соціальне забезпечення  у 2009 році становив 95,6%, 2010 р. –  97,6, 2011 р. – 98,7%. Отже, як ми бачимо  спостерігається певне недофінансування  потреби в забезпеченні реалізації соціальних гарантій населенню. (табл.1)

Таблиця 1

Аналіз структура видатків на соціальний захист окремих категорій  громадян з Державного бюджету у 2009-2011 рр.

Категорія видатків	2009		2010		2011
	Сума млн. грн.	Питома вага, %	Сума млн. грн.	Питома вага, %	Сума млн. грн.	Питома вага, %
Соціальний захист та соціальне  забезпечення	51517,6	100	69311,3	100	63540,2	100
Соціальний захист на випадок  непрацездатності	580,6	1,1	680,0	1,0	724,9	1,2
Соціальний захист пенсіонерів	47912,8	93,0	64086,5	92,5	58317,2	91,8
Соціальний захист ветеранів  війни та праці	409,6	0,8	590,8	0,9	560,3	0,9
Соціальний захист сім’ї, дітей та молоді	70,1	0,1	336,3	0,5	322,8	0,5
Соціальний захист безробітних	7,9	0,0	8,7	0,0	23,7	0,0
Допомога на забезпечення житлом	278,6	0,5	826,8	1,2	728,3	1,1
Соціальний захист інших  категорій населення	2157,0	4,2	2471,2	3,6	2557,5	4,0
Дослідження і розробки у  сфері соціального захисту	21,5	0,0	23,8	0,0	18,3	0,0
Інша діяльність у сфері  соціального захисту	79,5	0,2	287,3	0,4	287,3	0,5

 

Проте обсяг видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення, що відображається у державному бюджеті, не розкриває реального обсягу всього бюджетного фінансування, яке спрямовується  в Україні на сферу соціального  захисту та соціального забезпечення. Це пояснюється тим, що відповідно до діючої системи бухгалтерського  обліку, деякі складові видатків на фінансування соціальних послуг, соціальних виплат та інших заходів соціального захисту включаються до інших видаткових статей бюджету, а саме: видатків на житлово-комунальне господарство, освіту, духовний і фізичний розвиток, охорону здоров’я, громадський порядок та оборону тощо.

Разом з цим, система соціального  захисту та соціального забезпечення в Україні не відповідає європейським стандартам, про що свідчить аналіз таких соціальних стандартів та нормативів, як прожитковий мінімум, мінімальна заробітна плата та мінімальна пенсія (табл. 2).

Таблиця 2

Показники основних державних  соціальних стандартів та нормативів [6] грн.

Державні соціальні стандарти  та нормативи	на 01.01.2009	на 01.01.2010	на 1.01.2011
Прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць	626	825	941
Мінімальна заробітна  плата	605	869	941
Мінімальна пенсія	498	695	750

 

У 2009–2011 роках в Україні  збільшилось співвідношення мінімальної  заробітної плати та прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Якщо у 2009 році мінімальна заробітна плата становила  вже 96,6% прожиткового мінімуму, то у 2011 році збільшилась і дорівнювала 100,0%. Іншим державним соціальним стандартом є мінімальна пенсія за віком, яка встановлюється у визначеному  законом розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Проте, незважаючи на поступове збільшення рівня мінімальної пенсії, пенсіонери залишаються однією із найменш соціально  захищених категорій населення. Найкраще співвідношення у відсотках  мінімальної пенсії і прожиткового мінімуму спостерігалося у 2010 році: коефіцієнт складав 84,2%.

Серед основних проблем у  сфері соціального захисту населення  України, які вимагають  негайного  вирішення,  можна  виділити  наступні: