Контрольная работа по "Экологии"

20. Діяльність людини негативно впливає і на різноманітні водойми, забруднення промисловими та побутовими відходами, пестицидами та добривами, які змиваються з полів, зміна екологічних умов, осушення, тощо. Порушення санітарного стану водойм, а також виснаження водних ресурсів загострює проблему питної води. 
 
Надходження неочищених або недостатньо очищених стічних вод у природні водойми унеможливлює використання їх для відпочинку людей, рибальства. 
 
До вимирання цілих водних екосистем також призводять аварії танкерів, нафтовидобувних платформ, унаслідок яких плівка з нафти вкриває значні площі морів. 
 
До змін гідрологічних режимів водойм призводять створення штучних водойм, водосховищ, що згубно впливають на водні біогеоценози та популяції окремих видів.

Тверді частки різко  знижують прозорість води, пригнічують  процеси фотосинтезу водяних  рослин, забивають жабра риб та ін. Особливу небезпеку для всього живого становлять радіоактивні домішки, що потрапляють у водойми завдяки  викидам АЕС. А яка величезна  шкода від радіоактивних звалок у океані! водойм спричинене спуском  у водойми теплих вод від різних енергетичних установок. У річках, які  знаходяться поряд ТЕС і АЕС, порушуються умови нересту риб, гине зоопланктон, риби уражуються хворобами  й паразитами. Слід додати, що наприклад, АЕС скидають у водойми воду, нагріту  до 45 водного середовища полягає  у надходженні до водойм із стічними водами різних видів мікроорганізмів, рослин і тварин (віруси, бактерії, грибки, черви), яких раніше тут не було. Багато з них є хвороботворними для  людей, тварин і рослин. Забруднювачі: комунально-побутові стоки, підприємства шкірообробної промисловості, м´ясокомбінати, цукрові заводи. Особливої гостроти біологічне забруднення водойм набуває  в місцях масового відпочинку людей. 

  21.Кисло́тний дощ — усі види метеорологічних опадів: дощ, сніг, град, туман, дощ зі снігом, — кислотність яких вища від нормальної. Мірою кислотності є значення рН (водневий показник). Нормальне pH у чистих дощах — 5,6.

Озонова діра — локальне падіння концентрації озону в стратосфері на 10—40%. Пов'язано це з дією фреонів, зменшенням кількості кисню при запусках космічних кораблів та польотами реактивних літаків. Чітко виявляється при надмірно низьких температурах. 

Найбільш  поширені хімічні речовини, які сприяють цьому процесу є оксид азоту  та діоксид сірки, обидва з яких володіють  здатністю розчинятися у воді, з легкістю. Ці хімічні речовини в основному забруднюючі речовини, які виділяються в атмосферу  в результаті різних видів діяльності людини. Серед різних видів діяльності людини, які сприяють кислотні дощі, найбільш видаються один спалювання викопного палива для виробництва  електроенергії, потужності транспортних засобів та енергетичної галузей  промисловості.

Забруднювачів, таких як діоксид  сірки і оксид азоту випускаються в атмосферу у вигляді вихлопних  диму в результаті цієї діяльності. Будучи світла в природі, вони починають зростанню в атмосфері і врешті-решт приходять в зіткнення з дощові хмари підшипника. Коли ці хмари починають осадження, краплі води приходять в зіткнення з хімічними речовинами, зважені в атмосфері. Хімічна продукція, розчинених в цих крапель води, в якій вони вступають в реакцію з киснем та іншими хімічними речовинами, і зійшов на землю у вигляді кислих дощів. Кислотні дощі можуть також виникати в тих областях, де є менше забруднює повітря, як ці легкі хімічні речовини легко керуватися поза вітром далеко місцях.

Одна з  маловідомих фактів про кислотних  дощах, що це може бути викликане розливами  нафти, а також. Кислотні дощі викликаних розливом нафти може бути пов'язано  з тим, що розлитої нафти в океані має тенденцію випаровуватися в  атмосферу разом з океанської води. У цьому процесі частинок в маслі отримати зважені в  атмосфері, і в підсумку зійшов у  вигляді кислотних сполук. Крім цих  причин, існують і деякі природні причини кислотних дощів у  вигляді вивержень вулканів і  лісові пожежі.

Було висунуто ряд гіпотез  щодо пояснення виникнення озонової діри. Було відправлено декілька експедицій для тог, щоб відсіяти невірні гіпотези.

Гіпотеза 1: атмосферна циркуляція.

Схема циркуляції могла поступово  змінитись так, що над Антарктидою  потоки повітря спрямовані вверх. В  результаті стратосферне повітря, збагачене  озоном, заміщується повітрям з тропосфери - нижнього 10км-шару, що втримує мало озону.

Макс Левенштайн та його група  з Еймского дослідницького цетру  НАСА та їх колеги національного центу  атмосферних дослідженнь та інші показали, що відповідно до динамічних моделей використаних прибічниками гіпотези циркуляції,на висоті озонової діри мають бути присутніми газоподібні  мікроелементи з поверхні Землі. Виміри, навпаки, показали низькі рівні  газоподібних мікроелементів, отже насправді  повітря, що заповнює озонову діру поступає з більших висот, де озону зазвичай багато.

В одній з перших гіпотез  йшлося про те, що навколо озонової діри може у підвищених концентраціях  бути присутніми сполуки азоту, що є  найважнішими агентами в руйнуванні озону. в нижніх шарах атмосфери. Підвищення концентрації приписувалось  сонячної активності та атмосферної  циркуляції.

В теоріях засвідчувалось, що підвищена сонячна активність створює на великих висотах над  Південним полюсом сполуки азоту  з високою реакційною здатністю. Повітря, що рухається вниз переносить цей активний азот в нижні шари атмосфери, де дослідники дійсно спостерігали втрату азоту. Але співробітники  лабораторії реактивного руху НАСА та лабораторії аерономії Національного  управління дослідів океану та атмосфери  віднайшли, що і озоновій дірці активні  форми азоту також зменшувались в кількості.

Власне резервуари хлору не руйнують озон - в таких сполуках хлор залишається  інертним та не може реагувати з  озоном. Перші компютерні моделі показали, що ХФВ не можуть викликати великого впливу на озоновий шар. З них випливало, що деяка частина вільного хлору зруйнує тільки невелику частину озону.

22. З підвищенням концентрації вуглекислого газу повітрі пов'язаний парниковий ефект, що виявляється нагріванні внутрішніх верств атмосфери Землі. Це тому, що атмосфера пропускає основну частину випромінювання Сонця. Частина променів поглинається і нагріває земну поверхню, а від нього нагрівається атмосфера. Інша ж частина променів відбивається від поверхні Планети і це випромінювання поглинається молекулами вуглекислого газу, що сприяє підвищенню середньої температури Планеты.

Дія парникового  ефекту анaлогично дії скла в оранжереї  чи парнику ( від рівня цього виникло  назва " парниковий ефект " ). Охорона  навколишнього довкілля й раціональне  використання природних ресурсів - одне з актуальних глобальних проблем  сучасності. Її вирішення нерозривно пов'язане з боротьбою за Землі, за запобігання ядерної катастрофи, роззброєння, мирному співіснуванню  і взаємовигідна співпраця государств.

Причиною парникового  ефекту  
Постійно збільшуються обсяги палива, що спалюється, проникнення в атмосферу промислово вироблених газів, широке випалювання і зведення лісів, анаеробне бродіння та багато іншого - все це зумовило виникнення такої глобальної екологічної проблеми, як парниковий ефект.  
Основними хімічними речовинами, що створюють парниковий ефект, є наступні п'ять газів:  
- Вуглекислий газ (50% парникового ефекту);  
- Хлорфторвуглеці (25%);  
- Оксид азоту (8%);  
- Озон приземного рівня (7%);  
- Метан (10%).  
Вуглекислий газ потрапляє в атмосферу в результаті спалювання різних видів палива. Близько 1 / 3 кількості вуглекислого газу обумовлене випалюванням і зведенням лісів, а також процесами опустелювання. Зменшення лісів означає скорочення кількості зелених деревних рослин, здатних поглинати вуглекислий газ в процесі фотосинтезу. Щорічно вміст вуглекислого газу в атмосфері Землі збільшується в середньому на 0,5%.  
Хлорфторвуглеці вносять близько 25% внеску у створення сукупного парникового ефекту. Вони мають подвійну небезпеку для людини і природи Землі: по-перше, сприяють розвитку парникового ефекту, по-друге, руйнують атмосферне озон.  
Метан - один з важливих «парникових» газів. Вміст метану в атмосфері за останні 100 років подвоїлося. Основним джерелом надходження метану в атмосферу Землі є природний процес анаеробного бродіння, що має місце у вологих рисових виробництвах, в тваринництві, на полях очищеннястічних вод, в розкладанні міських та житлово-комунальних стоків, у процесах гниття і розкладання органічних речовин у звалищах побутового сміття та ін Нафтове забруднення поверхні суші і Світового океану також вносить свій суттєвий внесок у збільшення вільного метану в атмосфері нашої планети.  
Оксид азоту утворюється у багатьох технологічних процесах сучасного сільськогосподарського виробництва (наприклад, при утворенні і використанні органічних добрив), а також у результаті спалювання все зростаючих обсягів різного палива. 

23. За сучасними оцінками, протягом історії свого існування людство зруйнувало 2 млрдга родючих земель - це перевищує площу нині оброблюваних полів і пасовиськ. (близько 1,5 млрдга). Площа, вкрита лісами, з 50-х до кінця 70-х років скоротилася вдвічі - з 50 до 25 млнкв.км. За останні 40 років площа вологих тропічних лісів зменшилася на половину. Але ж саме там зконцентровано значне біорізноманіття - генетичні ресурси планети.

Зменшення лісів (особливо в тропіках), перевипас  худоби на пасовиськах, стрімке розорання  земель спричинили значні зміни в  круговороті елементів, що визначає екологічне благополуччя планети, призвели до збільшення площ зайнятих пустелями  в середньому на 6 млн.га за рік. Разом  з тим понад 20 млнга земель знижують урожайність через ерозію. Усі  ці негативні процеси супроводжуються (і значніою мірою спричинені) швидким  ростом населення – на 85 млн чол. за рік.

Посушливі землі характеризуються малою кількістю опадів і високим  рівнем випаровування вологи. Вони займають 41 відсоток земної суші і слугують середовищем існування для більше ніж 2 млрд. чоловік. Майже половина людей, що мешкають на посушливих територіях, що живуть в умовах убогості. Задоволення  основних потреб цих людей у величезній мірі залежить від навколишнього  середовища. 
 
Мешкають на посушливих землях люди, 90 відсотків з яких живуть в країнах, що розвиваються, відстають від решти населення світу за рівнем свого добробуту і показників в області розвитку. В країнах коефіцієнт дитячої смертності в посушливих районах в середньому становить 54 дитини на 1000 живонароджень, в два рази перевищуючи показник для решти районів та в 10 разів - загальний коефіцієнт дитячої смертності в розвинених країнах.