Контрольная работа по "Экология"

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 03 Апреля 2013 в 03:19, контрольная работа

Краткое описание

Управління охороною праці (УОП) умовно має три основних центри, які саме і здійснюють комплексне управління охороною праці (рис. 2.1), це:
держава (Кабінет Міністрів України; галузеві Міністерства; державні наглядові органи; органи виконавчої влади та самоврядування);
роботодавці ( власники підприємств чи уповноважені ними особи; керівники структурних підрозділів та служби охорони праці підприємств);

Вложенные файлы: 1 файл

БЖД.docx

— 92.24 Кб (Скачать файл)

Створення СУОПП – це, в  першу чергу, визначення керівництвом підприємства політики в галузі охорони праці, а  саме працеохоронної політики стосовно зобов’язань, намірів та заходів  в сфері охорони  праці, визначення мети роботи СУОП, об’єкта  та органів управління, завдань і заходів  щодо охорони праці, функцій і методів  управління, побудови організаційної структури  управління, створення  ефективно діючих систем мотивації, контролю та обліку, аналізу, аудиту і моніторингу  СУОПП, оцінка ризиків, розробка та впровадження комп’ютеризованих  технологій управління, забезпечення відповідного контролю за ефективністю роботи СУОПП, створення  умов для її надійного  функціонування і  подальшого вдосконалення.

Мета управління охороною праці на підприємстві – це реалізація конституційних прав працівників та забезпечення вимог нормативно-правових актів щодо збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці, створення безпечних та нешкідливих умов праці, покращення виробничого середовища, запобігання травматизму, профзахворювань, пожеж та аварій.

Об’єктом управління охороною праці на підприємстві є діяльність роботодавця або довіреної ним особи, керівників структурних підрозділів, функціональних служб і всього колективу підприємства для забезпечення належних здорових і безпечних умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, цехах і підприємства в цілому, попередження травматизму, профзахворювань, пожеж та аварій.

Управління  охороною праці на підприємстві здійснює роботодавець або довірена ним особа, а в цехах, виробничих ділянках, службах,підрозділах тощо – керівники відповідних служб і підрозділів.

Виконання вимог нормативно-правових актів про охорону  праці здійснюється на підприємстві шляхом забезпечення ефективного  функціонування СУОПП, тобто шляхом планомірного і своєчасного  виконання всіх завдань  і функцій управління охороною праці на виробництві.

Основні завдання СУОПП:

  • запобігання виробничим травмам, професійним захворюванням, пожежам та аваріям;
  • дотримання вимог колективних договорів, законодавства і нормативно-правових актів з охорони праці;
  • виховання самосвідомості працівників підприємства з питань безпеки праці з метою їх ставлення до них, як до головних своїх обовязків;
  • залучення працівників підприємства до планування, організації, мотивації, контролю та оцінки ефективності заходів з охорони праці;
  • визначення і розподіл обовязків, прав і відповідальності за стан охорони праці між всіма керівниками підприємства;
  • забезпечення необхідної компетенції посадових осіб, спеціалістів та всіх працівників в питаннях, що повязані з виконанням покладених на них обовязків, розумінням своїх прав, обовязків і відповідальності;
  • раціональне розподілення фінансових, матеріальних та людських ресурсів для забезпечення ефективного функціонування СУОПП;
  • забезпечення працівникам соціальних гарантій в сфері охорони праці у колективному договорі (угоді, трудовому договорі);
  • постійне підвищення ефективності функціонування СУОПП.

 

У спрощеному вигляді  будь-яка система  управління – це сукупність суб’єкта управління та об’єкта  управління, що перебувають  у певному середовищі та інформативно зв’язані між собою (рис. 1.4.1). У суб’єкті управління можна виділити два органи – управляючий і виконавчий. Управління завжди здійснюється задля досягнення певної мети. Мета управління охороною праці – забезпечення безпеки, збереження здоров’я та працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Таким чином, система управління охороною праці (СУОП) – це сукупність суб’єкта та об’єкта управління, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність для забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці. Охорона праці базується на законах та інших нормативно-правових актах, які є головним джерелом зовнішньої інформації, що надходить до СУОП.

І суб’єкт, і об’єкт системи визначаються її рівнем. На державному рівні суб’єктом  управління є Кабінет  Міністрів, виконавчим органом є Держгірпромнагляд, а об’єктами управління – діяльність галузевих  міністерств, обласних і місцевих державних  адміністрацій із забезпечення безпечних  і здорових умов праці  на підприємствах, в  установах та організаціях. На галузевому рівні  суб’єктом управління є відповідне галузеве міністерство або  відомство (комітет), а об’єктами управління – діяльність підприємств, установ та організацій  галузі із забезпечення на них безпечних  і здорових умов праці. Суб’єкт управління на регіональному  рівні – відповідна державна адміністрація, а об’єкт управління – діяльність підприємств, установ та організацій, розташованих на території  даного регіону, із забезпечення на них безпечних  і здорових умов праці.

     Суб’єктом управління в СУОП підприємства є роботодавець, а в цехах, на виробничих дільницях і в службах – керівники відповідних структурних підрозділів і служб. Об’єктом управління в СУОП підприємства є діяльність структурних підрозділів і служб підприємства із забезпечення безпечних і здорових умов праці на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах і на підприємстві загалом. Типова СУОП підприємства функціонує таким чином (рис. 2.2). Роботодавець (керівник, технічний директор) аналізує інформацію про стан охорони праці в структурних підрозділах підприємства і зовнішню інформацію (зміни в законодавстві, новітні досягнення, розробки з охорони праці тощо) та приймає рішення, спрямовані на підвищення рівня безпеки праці. Організаційно-методичну роботу з управління охороною праці, підготовку управлінських рішень і контроль за їх своєчасною реалізацією здійснює служба охорони праці підприємства (виконавчий орган СУОП), підпорядкована безпосередньо керівнику підприємства (управляючому органу). Збуджуючим чинником для СУОП на рівні підприємства є зміни технологічного процесу, обладнання, умов праці, нещасні випадки, травми, захворювання тощо.

 

 

 

Рис. 2.2. Структурна схема  управління охороною праці 

 

 

1.4. Обов’язки посадових  осіб підприємства  з охорони праці.

Закон України "Про охорону  праці" зобов‘язує роботодавця створити на кожному робочому місці, в кожному  структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Згідно з цим законом керівники підприємств зобов’язані передбачати в посадових інструкціях працівників конкретні обов’язки, права та відповідальність за виконання відповідних функцій з питань охорони праці.

Посадові  інструкції повинні  включати наступні розділи: загальні положення, службові функції, службові обов’язки, права, відповідальність, взаємовідносини  з іншими посадовими особами відповідно до займаної посади, і в кожному  із вище перелічених  розділів обов’язково  повинні бути розглянуті питання охорони  праці. Складаються посадові інструкції згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, який затверджений Наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 16.02.98 №24.

Як  вже було сказано  раніше, функція СУОПП  щодо організації  роботи з охорони  праці передбачає встановлення, в першу  чергу, відповідних  обов’язків, прав і  відповідальності роботодавця  та керівників і спеціалістів усіх рівнів щодо виконання  ними існуючих вимог  з охорони праці. Одним з основних завдань керівників та спеціалістів в  структурі СУОПП  є створення здорових і безпечних умов праці з урахуванням  вимог існуючого  законодавства про  працю, Закону "Про  охорону праці", стандартів ССБП, відповідних  норм, правил і інструкцій,  та інших чинних нормативних  актів з охорони  праці. Слід зазначити, що обов’язки посадових осіб підприємства  необхідно максимально конкретизувати щодо функцій та завдань, які вони повинні виконувати в структурі СУОПП.

Для забезпечення у кожному  структурному підрозділі підприємства, на кожному  робочому місці умов праці, що відповідають вимогам чинних нормативно-правових актів з охорони  праці, а також  для забезпечення додержання відповідних  прав працівників, які  визначенні законодавством про охорону праці, роботодавець повинен, в першу чергу, забезпечити ефективне  функціонування СУОПП, для чого він:

  • створює службу охорони праці і зобовязує посадових осіб підприємства забезпечувати вирішення конкретних питань з охорони праці;
  • затверджує посадові інструкції керівників структурних підрозділів  підприємства щодо їх обовязків, прав та відповідальності у сфері охорони праці та контролює виконання покладених на них функцій;
  • приймає участь у розробці колективного договору в розділі охорони праці;
  • реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці та підвищення існуючого рівня безпеки виробництва;
  • здійснює необхідні профілактичні заходи в сфері охорони праці;
  • забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків та професійних захворювань, здійснює контроль за виконанням профілактичних заходів, визначених в результаті роботи комісій з розслідування нещасних випадків;
  • впроваджує прогресивні безпечні технології, досягнення науки та техніки в галузі охорони праці, засоби автоматизації та механізації виробництва, існуючий позитивний досвід в сфері охорони праці тощо;
  • забезпечує належне утримання будівель, споруд та обєктів, виробничого обладнання та устаткування, а також моніторинг за їх технічним станом;
  • організовує проведення аудиту з питань охорони праці, лабораторних досліджень параметрів виробничого середовища, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацію робочих місць на відповідність Гігієнічній класифікації умов праці в порядку і терміни, що встановлені законодавством, і за підсумками атестації  вживає заходи щодо усунення  виявлених недоліків;
  • розробляє і затверджує необхідні положення, інструкції та інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства;
  • встановлює відповідно до державних нормативно-правових актів правила виконання  робіт та поведінки працівників на території підприємства, на будівельних майданчиках, у виробничих приміщеннях, на робочих місцях;
  • безкоштовно забезпечує працівників необхідною нормативно-правовою документацією з питань охорони праці;
  • здійснює постійний контроль за додержанням працівниками  технологічних нормативів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, а також за використанням засобів колективного та індивідуального захисту;
  • організовує пропаганду щодо безпечних методів праці;
  • вживає відповідні заходи щодо допомоги потерпілим від нещасних випадків, пожеж та аварій, залучає, в разі виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій, професійні рятувальні формування;
  • організовує з працівниками ефективне співробітництво в галузі охорони праці тощо.

Роботодавець  безпосередньо несе відповідальність за ефективність функціонування СУОПП та виконання  вимог діючих нормативно-правових актів та чинного  законодавства з  охорони праці.

Що  стосується інших  посадових осіб підприємства, то основну роботу з охорони праці  у вище перелічених  напрямках, як правило, повинен проводити  головний інженер. В  свою чергу, головний механік повинен  відповідати за безпеку  всього виробничого  обладнання, головний енергетик - за безпечну експлуатацію електро- та енергообладнання, головний економіст  повинен забезпечувати своєчасне вирішення економічних питань в сфері охорони праці, головний бухгалтер – фінансування відповідних планів з охорони праці, виплату матеріального заохочення працівникам з урахуванням виконання ними відповідних завдань з охорони праці тощо. Посадові особи таких структурних підрозділів підприємства як, наприклад, відділу матеріально-технічного забезпечення – організовують матеріально-технічне забезпечення відповідних планів роботи з охорони праці, а також забезпечення працівників засобами колективного та індивідуального захисту, відділу капітального будівництва – забезпечують дотримання вимог безпеки праці при будівництві та ремонті, відділу стандартизації – організовують впровадження стандартів ССБП, здійснюють розробку стандартів підприємства та контролюють їх дотримання, відділу кадрів – організовують професійний добір, профорієнтацію та навчання працівників підприємства, юридичного відділу – забезпечують правову основу управління охороною праці на підприємстві тощо. Начальники виробничих цехів, дільниць, відділів, майстри, бригадири, завідувачі лабораторій та інші керівники основних виробничих підрозділів підприємства повинні здійснювати контроль за дотриманням  усіх вимог щодо охорони праці в своїх підрозділах та нести персональну відповідальність за їх виконання. Так як згідно ст. 5 Закону "Про охорону праці" умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці, то під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Небезпечність дії на організм людини електромагнітного випромінювання радіочастотного діапазону. Нормування. Методи захисту.

2.1. Джерела і основні характеристики електромагнітних вимірювань

 

Розрізняють природні та штучні джерела електромагнітних полів (ЕМП). В процесі еволюції біосфера постійно знаходилась та знаходиться  під впливом ЕМП природного походження (природний фон): електричне та магнітне поля Землі, космічні ЕМП, в першу  чергу ті, що генеруються Сонцем. У період науково-технічного прогресу людство створило і все ширше  використовує штучні джерела ЕМП. В  теперішній час ЕМП антропогенного походження значно перевищують природний  фон і є тим несприятливим  чинником, чий вплив на людину з  року в рік зростає. Джерелами, що генерують ЕМП антропогенного походження є телевізійні та радіотрансляційні  станції, установки для радіолокації та радіонавігації, високовольтні лінії  електропередач, промислові установки  високочастотного нагрівання, пристрої, що забезпечують мобільний та сотовий  телефонні зв'язки, антени, трансформатори і т. п. По суті джерелами ЕМП можуть бути будь-які елементи електричного кола, через які проходить високочастотний  струм. Причому ЕМП змінюється з  тою ж частотою, що й струм який його створює.

Електромагнітні поля характеризуються певною енергією, яка поширюється в просторі у  вигляді електромагнітних хвиль. Основними  параметрами електромагнітних хвиль  є: I – інтенсивність випромінювання, Вт/м²; Е (В/м) та Н (А/м) – відповідно електрична і магнітна складові напруженості електромагнітного випромінювання; довжина хвилі λ, м; частота коливання f, Гц. Швидкість поширення радіохвиль с практично дорівнює швидкості  світла. Параметри λ і f пов'язані  між собою наступною залежністю:

λ=с/f.

Залежно від частоти коливання (довжини  хвилі) радіочастотні електромагнітні  випромінювання поділяються на низку  діапазонів (табл.4.3).

 

Таблиця 2.

Спектр діапазонів електромагнітних випромінювань радіочастот

зп.

Назва діапазону частот

Діапазон частот, Гц

Діапазон довжин хвиль, м

Назва діапазону довжин хвиль

1

Низькі частоти (НЧ)

3·104 – 3·105

104 – 103

Довгі (кілометрові)

2

Середні частоти (СЧ)

3·105 – 3·106

103 – 102

Середні (гептаметрові)

3

Високі частоти (ВЧ)

3·106 – 3·107

102 – 10

Короткі (декаметрові)

4

Дуже високі частоти (ДВЧ)

3·107 – 3·108

10 – 1

Ультракороткі (метрові)

Информация о работе Контрольная работа по "Экология"