Контрольная работа по "Экология"

Продовження табл. 2,

5	Ультрависокі частоти (УВЧ)	3·108 – 3·109	1 – 10-1	Дециметрові
6	Надвисокі частоти (НВЧ)	3·109 – 3·1010	10-1 – 10-2	Сантиметрові
7	Надзвичайно високі частоти (НЗВЧ)	3·1010 – 3·1011	10-2 – 10-3	Міліметрові

 

Примітка: діапазони частот та довжин хвиль  включають верхнє значення параметра  і виключають нижнє.

 

2.2. Дія електромагнітних полів радіочастот на організм людини

 

Ступінь впливу ЕМП на організм людини залежить від діапазону частот, інтенсивності та тривалості дії, характеру випромінювання (неперервне чи модульоване), режиму опромінення, площі поверхні тіла, що опромінюється, індивідуальних особливостей організму.

ЕМП можуть викликати біологічні та функціональні  несприятливі ефекти в організмі  людини. Функціональні ефекти проявляються у передчасній втомлюваності, частих болях голови, погіршенні сну, порушеннях центральної нервової (ЦНС) та серцево-судинної систем. При систематичному опроміненні  ЕМП спостерігаються зміни кров'яного  тиску, сповільнення пульсу, нервово-психічні захворювання, деякі трофічні явища (випадання волосся, ламкість нігтів та ін.). Сучасні дослідження вказують на те, що радіочастотне випромінювання, впливаючи, на ЦНС, є вагомим стрес-чинником.

Біологічні  несприятливі ефекти впливу ЕМП проявляються у тепловій та. нетепловій дії. Нині достатньо вивченою можна вважати  лише теплову дію ЕМП, яка призводить до підвищення температури тіла та місцевого вибіркового нагрівання органів та тканин організму внаслідок  переходу електромагнітної енергії  у теплову. Таке нагрівання особливо небезпечне для органів із слабкою  терморегуляцією (головний мозок, око, нирки, шлунок, кишківник, сім'яники). Наприклад, випромінювання сантиметрового діапазону  призводять до появи катаракти, тобто  до поступової втрати зору.

Механізм  та особливості нетеплової дії ЕМП  радіочастотного діапазону ще до кінця не з'ясовані. Частково таку дію  пояснюють специфічним впливом  радіочастотного випромінювання на деякі біофізичні явища: біоелектричну  активність, що може призвести до порушення  усталеного протікання хімічних та ферментативних реакцій; вібрацію субмікроскопічних структур; енергетичне збудження (часто резонансне) на молекулярному рівні, особливо на конкретних частотах у, так званих, «вікнах прозорості».

 

 

 

 

2.3. Нормування та визначення ЕМП

 

Змінне  ЕМП являє собою сукупність магнітного та електричного полів і поширюється в просторі у вигляді електромагнітних хвиль.

Простір навколо джерела ЕМП умовно поділяють  на ближню зону (зону індукції) та дальню зону (зону випромінювання). Для оцінки ЕМП у цих зонах використовують різні підходи. Ближня зона охоплює простір навколо джерела ЕМП, що має радіус, який приблизно дорівнює 1/6 довжини хвилі. В цій зоні електромагнітна хвиля ще не сформована, тому інтенсивність ЕМП оцінюється окремо напруженістю магнітної та електричної складових поля . В ближній зоні, зазвичай, знаходяться робочі місці з джерелами електромагнітних випромінювань НЧ, СЧ, ВЧ, ДВЧ. Робочі місця, на яких знаходяться джерела електромагнітних випромінювань з довжиною хвилі меншою ніж 1 м (УВЧ, НВЧ, НЗВЧ) знаходяться практично завжди у дальній зоні, у якій електромагнітна хвиля вже сформувалася. В цій зоні ЕМП оцінюється за кількістю енергії (потужності), що переноситься хвилею у напрямку свого поширення. Для кількісної характеристики цієї енергії застосовують значення поверхневої густини потоку енергії або інтенсивність, що визначається  в Вт/м².

Допустимі рівні напруженості ЕМП радіочастотного  діапазону наведені ГОСТ 12.1.006-84

  Дотримання допустимих значень ЕМП контролюють шляхом вимірювання напруженостей Н та Е на робочих місцях і в місцях можливого знаходження персоналу, в яких є джерела ЕМП. Контроль необхідно проводити періодично, однак не рідше ніж один раз на рік, а також при введенні в експлуатацію нових чи модернізованих установок з джерелами ЕМП, після їх ремонту, переналагодження, а також при організації нових робочих місць.

 

2.4. Захист від електромагнітних випромінювань радіочастотного діапазону

 

Засоби  та заходи захисту від ЕМ випромінювань  радіочастотного діапазону поділяються  на індивідуальні та колективні. Останні  можна підрозділити на організаційні, технічні та лікувально-профілактичні.

До організаційних заходів колективного захисту належать:

• розміщення об'єктів, які випромінюють ЕМП таким чином, щоб звести до мінімуму можливе опромінення людей;
• «захист часом» – перебування персоналу в зоні дії ЕМП обмежується мінімально необхідним для проведення робіт часом;
• «захист відстанню» – віддалення робочих місць на максимально допустиму відстань від джерел ЕМП;
• «захист кількістю» – потужність джерел випромінювання повинна бути мінімально необхідною;
• виділення зон випромінювання ЕМП відповідними знаками безпеки.

Технічні  засоби колективного захисту передбачають:

• екранування джерел випромінювання ЕМП;
• екранування робочих місць;
• дистанційне керування установками, до складу яких входять джерела ЕМП;
• застосування попереджувальної сигналізації.

До лікувально-профілактичних заходів колективного захисту належать:

• попередній та періодичні медогляди;
• надання додаткової оплачуваної відпустки та скорочення тривалості робочої зміни;
• допуск до роботи з джерелами ЕМП осіб, вік яких становить не менше 18 років, а також таких, що не мають протипоказів за етаном здоров'я.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література:

1.Закон України «Про охорону праці» –№2694 – ХП від 14.10. 92. Нова редакція Закону №229 – 1Y від 21.11.2002. – Київ.: Парламентське видавництво, 2003. – 73 с.

 

2.Закон України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Пост.Каб.Мін. № 1105 від 23.09.99.

 

3.Безпека життєдіяльності. Підручник. – К., 2000.

 

4.Державні будівельні норми. ДБН В.2.5-28-2006. Природне та штучне освітлення.

 

5.Основи охорони праці. Навч.посібник. – К.2002р, В.А.Батлук, В.М.Сторожук.

 

6.Основи охорони праці. - Львів.:Афіша, 1999. В.Ц.Жидецький, В.С.Джигирей, О.В.Мельников.

 

7.Санітарні норми мікроклімату робочих приміщень. Державні санітарні норми. ДСН 3.3..6.042-99 МОЗ Головне санітарно-епідеміологічне управління. Постанова № 42 від 01.12.99.

 

8.Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці. Наказ Держ Комітету України з нагляду за охороною праці № 15 від 26.01.2005.- К.: Основа, 2005. – 46 с. НПАОП 0.00-4.12-05.