Організація системи екологічного управління у Вінницькій області

Одним з найпотужніших  негативних техногенних чинників є енергетика. Розвиток енергетики визначає технологічний рівень країни. Промислова революція почалася відтоді, як людство навчилося використовувати енергію вугілля, нафти та газу. Науково-технічний прогрес і стрімке економічне зростання цивілізації за останні 100 років супроводжувалися надзвичайно швидким збільшенням споживання енергії. За рахунок спалювання органічного палива (кам'яне вугілля, нафта, газ) в усьому світі виробляється близько 95% енергії.

При спалюванні палива на ТЕС  утворюються тверді (шлак, зола), рідкі (стічні води) та газоподібні відходи. Їх кількість і співвідношення в  димових викидах залежать від  типу та якості палива. Наприклад, при  спалюванні вугілля запиленість  димових газів ТЕС становить 10 - 50 г/м³ , мазуту - 20-50 г/м³ . Потенціал електроенергетики України становлять 44 потужних ТЕС. На підприємствах чорної металургії в процесі виробництва чавуну і сталі в найбільшій кількості утворюються пил та оксид сірки. При цьому слід враховувати і те, що під час виплавки заліза із сульфідних руд витрачаються величезні об'єми кисню з атмосферного повітря: для одержання 1 т Fе₂О₃ витрати повітря становлять 5,2 т.

Порівняно з енергетикою  хімічна і нафтохімічна промисловістьпродукують  майже в два рази менше викидів  при значно більшій різноманітності  забруднюючих речовин. Найбільше газоподібних забруднюючих речовин потрапляє  в атмосферне повітря в процесі  виробництва пластмас, гуми, фарб, мінеральних добрив та неорганічних кислот. Окрім газоподібних речовин в повітря потрапляють и рідкі та  тверді часточки у вигляді аерозолів.

Структура використання енергетичних ресурсів

Серед всіх видів транспорту (автомобільний, залізничний, водний і  повітряний) автомобільний займає абсолютне  перше місце по кількості і  різноманітності забруднюючих речовин, а також по незворотнім змінам ландшафтів і іншим негативним впливам  на довкілля. В містах з розвинутою промисловістю внесок автотранспорту у забруднення довкілля становить  до 80% всіх забруднень.

Проблеми, пов'язані з  гідросферою, зумовлені браком прісної  води для потреб людства, її забрудненням, порушенням природних колообігів та зменшенням продуктивності водних екосистем.

Насамперед, вода - найголовніша мінеральна сировина, якої людство  витрачає в 1000 разів більше, ніж вугілля  чи нафти. Крім того, використовуючи чисту  воду для власних потреб, людина повертає в природу меншу її кількість  і значно гіршої якості, найчастіше у вигляді стічних вод.  Оскільки вода здійснює взаємозв'язки в екосистемах, то порушення будь-якого ланцюга  впливає як на кількість так і  на якість води. Зокрема, в разі надходження  значних кількостей біогенних елементів, особливо азоту і  фосфат містких  сполук, у відкритих водоймах влітку (при температурі води вище 20 °С) створюються сприятливі умови для  швидкого розмноження синьо-зелених  водоростей ("цвітіння" води) і  погіршення стану водойми. Цей процес називається евтрофікацією і  супроводжується :

• збільшенням каламутності води;
• зменшенням  вмісту у воді  розчинного кисню;
• появою неприємного запаху і смаку води внаслідок виділення у воду продуктів розкладання органічних речовин та метаболітів;
• створення гіпоксичних умов і прискорення процесів гниття;
• зниження  рН води (підвищення кислотності);
• загибель окремих видів гідробіонтів.

Нестача питної води в певних регіонах пов'язана з нерівномірним  розміщенням поверхневого стоку. Крім того, 96% прісних вод знаходиться  в льодових щитах Антарктиди, Гренландії, айсбергах, льодовиках, у зоні  вічної мерзлоти.

За відношенням до водних ресурсів усі галузі господарства поділяють  на дві групи:

1. споживачі, які забирають воду, використовують для виготовлення продукції, а потім повертають у меншій кількості та гіршої якості (у вигляді стічних вод);
2. користувачі, які використовують воду як середовище (рибальство, водний транспорт, лікувальні установи чи курорти для купання та відпочинку) або як джерело енергії (гідроелектростанції), але й вони, як правило, погіршують якість води.

За даними Всесвітньої  організації охорони здоров’я (ВООЗ), багато захворювань пов'язані зі споживанням води низької якості (кожен шостий житель Землі використовує для питних потреб воду, яка не відповідає санітарним вимогам).

Природні води мають хімічний склад, що формується під дією численних  абіогенних та біогенних чинників і  може змінюватись в широких межах.

Важливою проблемою України  є також забруднення підземних  вод. У підземні води забруднювачі потрапляють  разом з сільськогосподарськими поверхневими стоками, зі звалищ побутових  і промислових відходів, у разі протікання нафтопроводів, внаслідок  втрат нафти і нафтопродуктів під час добування чи переробки, при будівництві метро, бурінні  свердловин тощо. Всі ці забруднювачі (пестициди, нітрати, важкі метали, вуглеводні) можуть потрапляти і потрапляють  з питними водами і в організм людини, спричинюючи отруєння чи захворювання.

3. Організація  системи екологічного управління  у Вінницькій області.

Вінницька область розташована в лісостеповій зоні. Північно-східна частина області зайнята Придніпровською височиною (висотою 322 м), південно-західна – Подільською височиною (висотою до 362 м). Поверхня області – хвиляста рівнина, полого нахилена у південному і південно-східному напрямах, розчленована глибокими долинами річок, подекуди – ярами та балками. Значна глибина розчленування в Придністров’ї. В геоструктурному плані основна частина території області припадає на південно-західну окраїну Українського кристалічного масиву, складеного архей-протерозойськими метаморфічними породами і тільки її південно-західна окраїна розташована на Волино-Подільській плиті, де породи фундаменту перекриті відносно потужною товщею більш молодих, переважно осадових відкладів.                                                                                 Природно-техногенну безпеку на території Вінницької області обумовлюють наступні фактори: діяльність підприємств теплоенергетики, переробної промисловості, об’єктів машинобудування, транспорту, поводження з джерелами радіоактивного випромінювання, проблеми складування та утилізації відходів, дія природних стихійних сил.  На 44 річках, притоках Південного Бугу, Дністра, Дніпра встановлено 95 створів контрольних спостережень. На 33 створах аналіз проводиться один раз в квартал, решта створів контролюється при обстеженні підприємств. Найвагомішим фактором забруднення водойм є незадовільна робота очисних споруд каналізації. Найчастішою причиною аварійних ситуацій на них є відключення енергопостачання. Всього на території області експлуатується 40 очисних споруд каналізації (ОСК) біологічного та механічного типу очищення зворотних вод, потужність яких становить 84,41 млн. м3/рік. В 2011 р. на вказаних ОСК нормативно очищено 5,834 млн.м3 зворотних вод, в той же час недостатньо очищено 67,717 млн.м3 стоків. Наведені цифри характеризують технічний стан ОСК області. В цілому, минулий рік був несприятливим для біологічної очистки стічних вод, внаслідок чого загинув активний мул, а його відновлення стало можливим тільки в теплу пору року (червень-серпень). Основною загальною проблемою майже всіх ОСК області залишається наднормативне забруднення стічних вод, що скидаються у поверхневі водойми, азотом амонійним. Залишається незадовільною ситуація, що склалась уряді населених пунктів області внаслідок дисбалансу між потужностями водогонів та каналізацій. Це, насамперед, мм. Вінниця, Козятин, Ладижин, Немирів, смт. Муровані Курилівці, смт. Томашпіль.

Цілий ряд райцентрів області до цього часу взагалі не має власних очисних споруд каналізації (м. Немирів, смт. Літин, Оратів, Піщанка, Погребище, Теплик, Чернівці, Чечельник). Особливим джерелом техногенної та екологічної небезпеки є об’єкти, на яких зосередженні паливо-мастильні матеріали та інші пожежо- та вибухонебезпечні речовини. Тривогу викликає також недотримання вимог безпеки при зберіганні аміаку. На таких підприємствах як ВАТ “Козятинський маслозавод”, АТ “Вінницям’ясо”, Калинівський молокозавод ВАТ “Вінницямолоко” компресорне обладнання знаходиться в аварійному стані. Викликає занепокоєння ситуація, що складається внаслідок зміни власника холодильного технологічного устаткування (Тиврівський пивзавод, Гніванський молокозавод Тиврівського району, та ін.). Токсичні промислові відходи, що на протязі багатьох років складувались на території підприємств, сьогодні, вз`язку із реструктуризацією та банкрутством підприємств, також загрожують втратити свого власника. Таки випадки мають місце на колишньому ВО “Термінал” та ВО”Хімпром” м.Вінниці. Справжньою загрозою для навколишнього природного середовища становлять накопичені колишніми КСП заборонені, невідомі та непридатні до застосування пестициди. За даними попередньої інвентаризації, проведеної в листопаді-грудні 2010р.фактичні дані становлять 790,8 т цих небезпечних відходів. Враховуючи 1023,7 т пестицидів, що заскладовано в Джуринському отрутомогильнику (Шаргородський район) з 9 областей України у 1978р., існування такої великої кількості небезпечних речовин на території області є дійсно великою бідою для довкілля. Непоодинокі випадки, коли пестициди закопують у землю, викидають на смітники або скидають в поверхневі водойми, а у Чечельницькому районі склад отрутохімікатів внаслідок підпалу було повністю знищено вогнем. Не зважаючи на наявність законодавчої бази, питання щодо знищення цих відходів на державному рівні не вирішено. В області не вирішено також проблеми утилізації побутових відходів. Полігон твердих побутових відходів для м.Вінниці, експлуатацію якого заборонено ще у 1994р., функціонує, забруднюючи підземні води, що підтверджується проведеними гідрогеологічними дослідженнями. Спостерігається тенденція до збільшення кількості стихійних сміттезвалищ, які періодично ліквідуються та утворюються. Органи місцевого самоврядування в більшості своїй не виконують функцій, що покладено на них Законом України “Про відходи”.  Важливим чинником безпеки життєдіяльності населення є гідротехнічні споруди. На території області розташовано 74 водосховища. Зона можливого катастрофічного затоплення від Ладижинського водосховища та водосховищ Дністровського гідровузла, має загальну площу 134,3м2, На якій проживає 13,24тис. чоловік. В зони можливого затоплення потрапляють 7 адміністративних районів області, 53 населених пункти та 141 господарських об’єктів. З метою попередження населених пунктів про можливе аварійне затоплення організовано систему оповіщення. На території Вінницької області зсувні процеси найбільш інтенсивно розвинуті в Барському, Жмеринському, Крижопільському, Муровано-Куриловецькому, Піщанському та Ямпільському районах. На основі вивчення моніторингу сучасних екзогенних геологічних процесів та режиму підземних вод можна зробити висновок про зниження рівнів ґрунтових і підземних вод в порівнянні з попередніми роками. Як показало обстеження зсувів на території області, які включені в систему моніторингу, локальна активізація в більшій чи меншій мірі спостерігається на зсувах в селі Трибусівка, селі Романівна, а також в межах Болгарського зсувного стаціонару. Решта зсувів протягом 2010 року продовжували знаходитись в фазі тимчасової стабілізації.  Через територію області проведено 525 км.газопроводів, які також є важливим чинником техногенної небезпеки. В 2011 році на території області зафіксовано 3 аварійні ситуації техногенного походження.  Значну шкоду довкіллю області – 68318,8 грн. – завдано аварійним скидом нафтопродуктів при їхньому перевезенні з м.Гайворон (Кіровоградська область) у м.Гайсин. Так, 12 травня 2011р. на території с. М’якохід Бершадського району разом з ємністю із мазутом перевернувся трактор, що належав Гайворонському маслозаводу. Внаслідок цього в струмок “Безіменний” ( притока р.Удич, басейн р. П.Буг) надійшло 4186 кг нафтопродуктів. Вінницькою природоохоронною прокуратурою по цьому факту порушено кримінальну справу . Ще більшої шкоди довкіллю – 430673 грн. – завдано аварійним скидом нафтопродуктів у р.Воронку, притоку р.П.Буг з території СП “Подільський цукор” ЗАТ “Подільська продуктова група” (с. Вороновиця Вінницького району) у липні 2011р. По цьому факту також порушено кримінальну справу. Максимальне забруднення р.Воронки нафтопродуктами досягало 845 мг/л, що в 16900 разів перевищувало норми ГДК. Внаслідок великого за обсягом скиду нафтопродуктів зафіксовано значний вплив нафтопродуктів на створ постійних спостережень №7 р. П.Буг (смт. Брацлів Немирівського р-ну), де концентрація нафтопродуктів перевищувала нормативи ГДК у 7р.  По інших показниках в основних водних артеріях області (рр. Дністер та П. Буг) якість води залишалась стабільною, кисневий режим задовільним, солі важких металів не перевищували нормативів ГДК для водойм господарсько - побутового призначення. На території Вінницької області 42 підприємства володіють джерелами іонізуючого випромінювання, що знаходяться в приладах цільового призначення. 20 підприємство отримало ліцензії на право здійснення діяльності у сфері поводження з ДІВ; 6 підприємств володіють джерелами іонізуючого випромінювання, які згідно чинного законодавства ліцензуванню не підлягають, а отримання ліцензій 15 підприємствами ще знаходяться в стадії розгляду.

З метою зменшення ризику опромінення  в 2010 році на спецкомбінат “Радон” було вивезено 304,5 кг радіоактивних відходів в захисній оболонці. Глобальні радіоактивні випадіння в 2010 році склали 725 Бк/м2, що свідчить про незначний внесок їх в колективну дозу опромінення. Вимірювання радону в повітрі в 2011 році не проводилися. В результаті аварії на Чорнобильській атомній електростанції територія семи районів області, а саме: Гайсинського, Немирівського, Тиврівського, Томашпільського, Тульчинського, Чечельницького, Шаргородського була забруднена радіонуклідами. На забрудненій території знаходиться 89 населених пунктів, що відносяться до зони посиленого радіоекологічного контролю. Лабораторією радіологічних досліджень в 2011 році проаналізовано 1247 зразків ґрунту на вміст цезію-137 та 308 зразки на вміст стронцію-90. Грунтів зі щільністю забруднення від 1 – 5 Кі/км2 в районах не виявлено.  В цілому по сільськогосподарських угіддях спостерігається тенденція до зменшення забруднення ґрунту радіонуклідами. В результаті досліджень сільгосппродукції перевищень допустимих рівнів радіонуклідів в порівнянні з ДР – 97 не виявлено. Це пояснюється потужною сорбційною здатністю ґрунтів області, серед яких переважають важкосуглинкові відміни та достатнім насиченням ґрунтового вбирного комплексу іонами лужних і лужноземельних металів. Зменшенню доступу радіоактивних речовин в рослини в умовах Вінницької області сприяють також агротехнічні заходи, такі як вапнування кислих ґрунтів повними дозами вапна, регулярне внесення підвищених норм агрохімікатів, що передбачено “Регіональною програмою ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту людини”. В 2011 році збір за забруднення навколишнього природного середовища продовжувався здійснюватися згідно порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 1.03.99р. №303. Особливістю цього положення те, що сума збору за забруднення стала обраховуватись на підставі затверджених лімітів виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів та розміщення відходів.  Надходження зборів до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища усіх рівнів склали 1682,458 тисяч гривень. На рахунок обласного фонду охорони навколишнього природного середовища надійшло 638,59 тисяч гривень. У 2011 році продовжувалось порушення співвідношення розподілу коштів збору за забруднення між місцевими (сільськими, селищними, міськими), обласним та Державним фондами охорони навколишнього природного середовища відповідно 20, 50 і 30 відсотків. В результаті у 2011 році до бюджетів місцевих рад надійшло 43,4% коштів від збору за забруднення навколишнього середовища замість 20%, а до обласного – 26,6% замість 50%.

Згідно  кошторису витрат обласного фонду  охорони навколишнього природного середовища на 2011 рік на фінансування 23 природоохоронних заходів планувалось виділити 856,5 тис. грн. з них: на охорону вод 415,7 тис. грн. (48,5%), охорону і раціональне використання природних рослинних ресурсів 54,5 тис.грн. (6,4%), охорону атмосферного повітря 8,5 тис. грн. (1,0%), раціональне використання і зберігання відходів виробництва і побутових відходів 58,5 тис.грн.(6,8%), охорону і раціональне використання земель 79,5 тис.грн. (9,3%) та на науку, інформацію і освіту, підготовки кадрів, екологічну експертизу, організацію праці 239,8 тис. грн. (28,0%). Фактично профінансовано 92,9% запланованих природоохоронних заходів. В порушення вимоги ст. 46 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” кошти, що надійшли як плата за спеціальне використання природних ресурсів, не спрямовувались на відновлення якості відповідних ресурсів, а витрачались на загальні видатки бюджету області. Розділ "Охорона навколишнього природного середовища" у складі обласного бюджету на 2011 рік відсутній. Збори за використання природних ресурсів в 2011 році становлять 50317,8 тис.гривень. Для розширення територій з особливим статусом охорони у 2011 році розпочато підготовчі роботи з формування екологічної мережі, яка повинна об`єднати існуючі та новостворювані об`єкти природно-заповідного фонду (природні ядра) екологічними коридорами в єдину систему. При цьому природні ядра покликані забезпечувати зберігання генетичного, видового, екосистемного та ландшафтного різноманіття.  Виконані обстеження та картографічні роботи дозволяють планувати розбудову екологічної мережі області за рахунок створення національного природного парку “Південне Поділля”, трьох регіональних ландшафтних парків та тринадцяти заказників загальною площею 46,8 тис. га. Перелічені об`єкти повинні розширити сітку природних ядер, що пов`язуватимуться між собою екологічними коридорами. Створення перелічених структурних ланок дозволить у 2-2,5 рази збільшити площу природно-заповідного фонду області та сформувати цілісну екомережу. В зв`язку з відсутністю фінансування Національна програма оздоровлення басейну Дніпра протягом 2011 року не виконувалась.