Перспективи України на світовому ринку нафти

 

 

ЗМІСТ

ЗМІСТ ………………………………………………………………………...4

ВСТУП………………………………………………………………………..5

1.…ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СВІТОВОЇ НАФТОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ………………………………………………………………8

1.1.Особливості формування світового ринку нафти та нафтопродуктів……………………………………………………………………8

1.2. Нафтова промисловість як основа світової енергетики ……...…...13

1.3. Цінова  динаміка та світовий видобуток нафти…………………….16

2. ДОСЛІДЖЕННЯ  ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ  НАФТОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ……………………………………………………………..22

2.1. Фактори,  що впливають на кон’юнктуру  ринку нафти …………..22

2.2. Дослідження ринку країн ОПЕК…………………………………….27

2.3. Позиції  та напрями розвитку країн на світовому ринку  нафти......29

3. ПЕРСПЕКТИВИ  РОЗВИТКУ РИНКУ НАФТОПРОДУКТІВ…………37

3.1. Розвиток  та перспективи стабільності  в галузі…………………….37

3.2. Перспективи  України на світовому ринку  нафти …………………41

3.3. Альтернативні види палива…………………………………………46

ВИСНОВКИ …………………………………………………………….......52

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….55

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

На світовому  ринку палива провідну роль відіграють нафта, нафтопродукти, природний газ  і кам’яне вугілля. Основне місце  у світовому виробництві і  споживанні первинних енергоресурсів посідає нафта, близько 40%. Розвідані  запаси нафти на 2010р. у всьому світі  оцінювалися в 1 144013,1 млн. барелів, тоді як в 1990р ця цифра складала 984 939,2 млн. барелів, а в 1970р. - 548 452,2 млн. барелів.

Багато економістів  сучасності звертають свою увагу на розвиток країн ОПЕК, на рівень світових цін на нафту, на політику, що здійснює ця організація. Тому я вважаю, що слід розглянути економіки країн ОПЕК і зрозуміти основні проблеми, з якими зіштовхуються країни - члени цієї організації на своєму шляху; основні завдання, які слід вирішити державам, щоб наблизитися до рівня розвинених країн.

 Стабілізація політичної обстановки в ряді країн ОПЕК дозволить збільшити видобуток  приблизно на 73 млн. т у рік. Якоюсь мірою це компенсує падіння видобутку в США й інших країнах, де воно обумовлено технологічними причинами

В зв’язку з  цим ставиться мета дати загальну характеристику ринку країн ОПЕК й визначити фактори, які найбільш тісно впливають на його динаміку, оцінити тісноту зв’язку за допомоги відповідних методів статистики. ОПЕК (організація країн - експортерів нафти) (Organization of the Petroleum Exporting Countries) – добровільна міжурядова економічна організація, завданням і головною метою якої є координація й уніфікація нафтової політики своїх держав - членів. Прагнучи активізувати боротьбу проти нафтових монополій, що розвиваються країни—експортери рідкого палива прийшли до висновку про необхідність об'єднати свої зусилля й протиставити організації монополій свою власну.

Світові ринки нафти і нафтопродуктів у своєму розвитку пройшли різні  цикли — піднесення, кризи та спади. Їх аналіз сприяє виявленню проблем  та прогнозуванню перспектив розвитку даних ринків. 

Нафтові кризи призвели до збільшення цін на рідке паливо. Для боротьби з наслідками цінових коливань необхідно  розвивати сектор видобутку, поширювати інтеграційні процеси. 

Рівень розвитку країн тісно  пов’язаний зі споживанням енергії. Нафта є основним джерелом енергії  для багатьох галузей економіки, її частка в загальному споживанні енергоресурсів постійно зростає.

Для забезпечення очікуваного приросту споживання потрібне значне збільшення нафтовидобувних потужностей.  Ми систематизували основні напрями  та певні перспективи розвитку світового  ринку нафти і нафтопродуктів на основі аналізу особливостей його формування та сучасного стану.

Досить вигідне геополітичне становище  має Україна, вона є транзитною державою та має потужну нафтотранспортну систему. Заходи з диверсифікації джерелнадходження  нафти мають розглядатися як ключовий елемент забезпечення національної безпеки України та сприяти стабілізації і модернізації паливно-енергетичного  комплексу (ПЕК).

Зосередження уваги на проблемах  нафтотранспортної системи України  сформувало основні стратегічні  напрями її розвитку та дозволило  нам визначити оптимальний шлях інтеграції у нафтовому та нафтопереробному бізнесі України.

Основною метою даної роботи є дослідження світового ринку нафти та тенденцій його розвитку.

Об’єкт дослідження - це світовий ринок нафтопродуктів.

Для досягнення поставленої  мети були сформульовані і вирішені наступні завдання:

• визначено особливості формування світового ринку нафти та нафтопродуктів
• розглянуто нафтову промисловість у системі світової енергетиці
• відстежено динамику зростання цін та світовой видобуток нафти
• визначені фактори, що впливають на кон’юнктуру ринку нафти
• зроблено дослідження ринку країн ОПЕК
• досліджено перспективи розвитку ринку нафти та нафтопродуктів.

Робота складається  з трьох частин, в яких послідовно досліджується питання світового  ринку, його суть, принципи та способи  досконалення .

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СВІТОВОЇ НАФТОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

 

1. Особливості формування світового ринку нафти та нафтопродуктів

 

Науковці встановили, що понад 500 тис. р. тому нафта була вже відкрита на березі Каспійського моря, а за 6 тис. років до нашої ери спостерігався вихід на поверхню землі нафтового газу на Кавказі та в Середній Азії. Свою назву нафта отримала від індоєвропейського слова «нафата» — витікаюча. Сучасна нафтогазова промисловість почала стрімко розвиватися наприкінці 60-х років ХІХ сторіччя, коли було впроваджено буріння нафтових свердловин.

Недосконалі ринки, нестача транспортної мережі, нестабільні зв’язки між фірмами  сприяли процесам вертикальної інтеграції нафтових компаній, модернізації виробничих, збутових та ринкових операцій. Наприкінці ХХ сторіччя більше ніж у 80 країнах  були розвідані поклади нафти. Державні нафтові компанії залишалися провідними у світі, але на нафтовому ринку також існували і приватні компанії (табл. 1.1).

Таблиця 1.1. Провідні нафтові компанії світу кінця ХХ сторіччя (за винятком країн СРСР)

№	Компанія	Країна		Власник
1	Saudi Aramco		Саудівська Аравія			Держава
2	Exxon Mobil		США			ПАТ
3	PDVSA		Венесуела			Держава
4	NIOC		Іран			Держава
5	Royal Dutch / Shell		Велика Британія / Нідерланди			ПАТ
6	BP		Велика Британія			ПАТ
Продовження табл.1.1 . Провідні нафтові компанії світу кінця ХХ сторіччя (за винятком країн СРСР)
7	Pemex		Мексика			Держава
8	Pertamina		Індонезія		Держава
9	TotalFinaElf		Франція			ПАТ
10	KPC		Кувейт			Держава
11	Sonatrach		Алжир			Держава
12	PetroChina		Китай			Держава
13	Petrobras		Бразилія			Держава
14	Chevron		США			ПАТ
15	Texaco		США			ПАТ
16	Adnoc		ОАЕ			Держава
17	ENI		Італія			ПАТ
18	Repsol YPF		Іспанія			ПАТ
19	INOC		Ірак			Держава
20	Libya INOC		Лівія			Держава

 

Можна виокремити основні три кризові періоди на світовому нафтовому ринку: енергетична криза 1929—1932 рр. (призвела до «Великої депресії»), енергетична криза 1973—початку 1980-х рр. (небезпідставно зветься «великою»), криза 1979—1982 рр. (перебуваючи в «тіні»  попередньої кризи, була досить суттєвою). Енергетична криза 70-х років змінила ситуацію на ринку нафти (рис. 1.1).

З кінця 70-х років почалося поступове витіснення нафти з паливно-енергетичних балансів із заміною її дешевшим природним газом і кам’яним вугіллям. Скорочення споживання нафти йшло на фоні зниження обсягів її видобутку та експорту, зниження ролі ОПЕК у регулюванні надходження нафти на світовий ринок і спаду цін на нафту.

Рисунок 1.1. Наслідки енергетичної кризи 70-х років

 

Виникли ринки нафти з тривалим терміном постачання. Ринки нафти стали глобальними, якість сортів стабільною. У нафтовому та нафтопереробному бізнесі діє відносно небагато компаній, що пов’язано з високими витратами, необхідними для виходу на ринок. Частка нафти в загальному споживанні енергоресурсів постійно зростає: якщо у 1900 р. частка нафти становила 3 % світового енергоспоживання, у 1914 р. — виросла до 5 %, в 1939 р. — до 17,5 %, в 1972 р. — до 41,5 %, а в 2000 р. частка вже досягла майже 65%.  Частка нафти у світовому попиті на енергоресурси до 2020 р. може знизитися до 38,8 %5.

Унікальність  нафти як стратегічного продукту в тому, що вона нерідко є предметом військових конфліктів, торговельних війн та суперечок на рівні держав (табл. 1.2).

Таблиця 1.2. Хронологія основних нафтових конфліктів

1914-1918	Перша Світова війна, згодом названа  першою «війною двигунів». Росія  націоналізувала нафтові компанії, зокрема й іноземні
Подовження табл.1.2 Хронологія основних нафтових конфліктів
1938	Нафта — причина початку «торгових  війн». Мексика націоналізувала власність британських і американських нафтових компаній, після чого США і Велика Британія негайно ввели економічні санкції проти Мексики (зокрема США відмовилися купувати мексиканське срібло)
1939-1945	Друга Світова війна, яку деякі  історики називають «першою нафтовою війною». Однією з цілей нападу Німеччини на СРСР була спроба отримати доступ до радянських родовищ нафти
1951-1953	Спроба націоналізувати іранську нафтову індустрію
1971	Іран і Ірак — на грані війни. Ірак розірвав дипломатичні відносини з Іраном після того, як останній встановив свій суверенітет над островом Абу Муса й островами Танб в Ормуздській протоці, через яку вивозилася левова частка нафти, добутої країнами Персидської затоки
1973	Перше нафтове ембарго. Війська Сирії та Єгипту атакували Ізраїль. Арабські країни-експортери нафти почали щомісяця знижувати видобуток нафти на 5 % і цілком заборонити експорт нафти в країни, які підтримали Ізраїль (США, Нідерланди, Португалію, ПАР і Родезію (Зімбабве).  Світові ціни на нафту виросли. Початок боротьби за архіпелаг Спратлі, розташований у Тихому океані — це група із 100 островів і рифів у Південно-Китайському морі, поблизу яких знайдені поклади високоякісної нафти
1974-1975	ООН прийняла резолюцію, що закликає до нового міжнародного економічного порядку («ресурси, торгівля і ринки будуть розподілятися рівномірно»). Більшість арабських держав ухвалила рішення відмінити ембарго.
Подовження табл.1.2 Хронологія основних нафтових
1979	Ісламська революція в Ірані. Іран перетворився з ключового стратегічного партнера США в регіоні Персидської Затоки на противника
1980	Ірак атакував Іран. Ціни на нафту впали. Економічна криза в державах, що отримували прибутки від продажу нафти
1983-1985	Офіційне відновлення відносин між  США та Іраком. За два роки війни світові ціни на нафту  виросли з 13 до 34 дол./барель
1986-1988	«Танкерна війна» між Іраком і Іраном
1990	Вторгнення Іраку в Кувейт. ООН  ввела санкції проти Іраку. Війська коаліції (основна сила — американські війська) розбили іракську армію і звільнили Кувейт. Світові ціни на нафту різко впали
1993	Перше використання «нафтової зброї» ООН — найбільша міжнародна організація заборонила ввозити нафту на Гаїті, де незадовго до цього стався черговий державний переворот
1994	Початок війни в Чечні (за контроль шляхів транспортування нафти, що проходять через Кавказ)
2003—по сьогоднішній день	США почали війну в Іраці, звинувативши його в порушенні ряду міжнародних угод і таємній розробці зброї масового знищення
2005—по сьогоднішній день	Зростання терористичних дій в  країнах ОПЕК. Політична нестабільність, викликана конфліктами підприємців з владою в Нігерії. Здійснення незалежної політики уряду Ірану щодо проведення ядерних досліджень. Дестабілізація в Венесуелі та Болівії, пов’язана з політикою урядів держав щодо націоналізації нафтовидобувної та нафтопереробної галузі

 

 

Отже, із збільшенням попиту на нафту в світовій економіці виникає більше конфліктів між державами за володіння та контролювання нафтових родовищ і шляхів транспортування нафти.

 

 

2. Нафтова промисловість як основа світової енергетики

 

Енергетика, або паливно-енергетичний комплекс (ПЕК), — це складна міжгалузева  система, яка видобуває паливо та виробляє електроенергію, а також  транспортує, розподіляє її. Енергетика — основа сучасного господарства. Рівень споживання електроенергії є  важливим показником економічного потенціалу та рівня розвитку країни. Світове  виробництво та споживання енергоресурсів (нафти, газу, вугілля, урану, рушійної сили води, енергії Сонця, вітру) поступово зростають. Найбільші енергоспоживачі: США — 26 % світового енергоспоживання, Китай - 10%, Росія - 1%, Японія,ФРH - 4%, Україна, Велика Британія, Італія, Франція — по 2%.За останні два століття світова енергетика пройшла у своєму розвитку два головних етапні нині наблизилася до третього.

Перший, вугільний етап, тривав упродовж XIX і першої половини XX ст., коли переважало вугільне паливо. 

Другий, нафтогазовий етап, розпочався в другій половині XX ст. і продовжується нині, що зумовлено багатьма перевагами нафти й газу як ефективніших енергоносіїв порівняно з твердим паливом. 

Третій етап — це поступовий перехід  від використання переважно вичерпних  мінеральних ресурсів до енергетичного  палива, що грунтується на відновлюваних  і невичерпних ресурсах, або до альтернативних джерел енергії (енергії  Сонця, геотермальної енергії Землі, енергії морів і океанів, вітру, біоенергії, енергії термоядерних реакцій). Це пояснюється погіршенням гірничо-геологічних умов видобування палива і загостренням проблеми енергозабезпеченнй людства на початку XXI ст. (рис. 1.2.)

 

 

 

Рисунок 1.2. Динаміка світового паливо-енергетичного  балансу

 

Проте нині нафтова, газова та вугільна промисловість є основою світової енергетики. Паливна промисловість  розвивається в регіонах, де зосереджено  паливні ресурси.Нафтова промисловість  — провідна галузь енергетики. Нафту  видобувають у 75 країнах світу, але географію цієї галузі визначають країни, для яких вона є галуззю міжнародної спеціалізації. Так, завдяки нафтогазовим ресурсам Близький Схід перетворився на основну паливно-енергетичну базу світу. Звідси надходить понад 30% всієї видобутої нафти. Головними її експортерами є країни, що розвиваються, насамперед члени Організації країн — експортерів нафти (ОПЕК).