Тверді побутові відходи в Україні. Проблеми утилізації та поводження з твердими побутовими відходами

Таблиця 2. Роздільний збір твердих побутових відходів в Україні

 

І хоча кількість населених  пунктів і компаній, які впроваджують роздільний збір відходів, збільшується, передумов для швидкого та безпроблемного поширення роздільного збору  відходів немає. Поки що міста і компанії вибирають здебільшого двохфракційну систему сортування, аргументуючи це тим, що українців тяжко привчити до роздільного збору. Таким чином, компанії уникають логістичних проблем і додаткових витрат на збір відходів, але більше інвестують в сортувальні лінії і комплекси та витрачають кошти на оплату праці робочих-сортувальників. Двохфракційна система роздільного збору має сенс в середньостроковій перспективі, але досвід США і ЄС показує, що економічно доцільніше використання багатофракційної системи роздільного збору відходів (4 фракції і більше). В іншому випадку галузь потрібно буде дотувати, що в свою чергу призведе до перекладання витрат на плечі населення і компаній, які використовують упаковку.

 

Існуючі сміттєсортувальні, сміттєпереробні та сміттєспалювальні  станції (заводи, комплекси) в Україні

№ з/п	Населений пункт	Упроваджена технологія
	АР  Крим
1.	м. Саки	Сміттєсортувальний комплекс
	Дніпропетровська  область
2.	м. Дніпропетровськ	Сміттєспалювальний завод
	Запорізька  область
3.	м. Запоріжжя	Сміттєсортувальний комплекс
	Київська  область
4.	с. Погреби, Васильківський р-н	Сміттєпереробний комплекс
5.	м. Буча	Сортування, переробка
	Кіровоградська  область
6.	м. Олександрія	Сміттєсортувальна лінія
	Харківська  область
7.	смт. Рогань	Сміттєсортувальна лінія
8.	м. Люботин	Сміттєспалювальна установка
9.	м. Київ	Сміттєсортування
10.	м. Київ	Сміттєспалювання
11.	м. Севастополь	Сміттєсортування

Таблиця 3. Існуючі сміттєсортувальні, сміттєпереробні та сміттєспалювальні станції (заводи, комплекси) в Україні

 

Та ще зовсім не у всіх населених пунктах налагоджено  належне поводження з

побутовими відходами, що призводить до виникнення несанкціонованих звалищ. Як правило, у приватному секторі  щорічно виявляється близько 35 тисяч  таких сміттєзвалищ, що займають площу  понад 1 тис. га. Водночас практично  всі виявлені у 2010 році несанкціоновані  звалища були ліквідовані.

 

Середній тариф на поводження з твердими побутовими відходами  для населення складає близько 31 грн./м³, у т. ч. за захоронення — близько 9 грн./м³.

 

Такі тарифи значно нижчі  за світові, що не дає підприємствам, які працюють у цій сфері, можливості дотримуватися відповідних технологічних норм та правил при здійсненні своєї діяльності, а також впроваджувати сучасні технології.

 

У 180 населених пунктах  послуги з вивезення побутових відходів виключено зі складу послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території. В середньому після виключення цієї послуги з послуг із утримання будинків і споруд та прибудинкової території рівень проплат збільшився на 2% (з 86%, коли послуга входила у квартирну плату, до 88% за окрему послугу).

 

На дотаційне фінансування розвитку та утримання санітарної очистки у 2010 році з місцевих бюджетів було виділено близько 162 млн. гривень.

 

Останнім часом в Україні  змінився морфологічний склад твердих побутових відходів. Якщо раніше найбільш вагомою їх складовою були харчові відходи, то нині тверді побутові відходи на 50 відсотків складаються з використаної упаковки, здебільшого полімерної та комбінованої, більшість різновидів якої не піддається процесам біологічного розкладання і може багато років знаходитися у ґрунті.

 

Широке застосування у  виробництві та побуті електричного та електронного

обладнання, стрімке зростання  його імпорту в Україну, технологічні нововведення у цій галузі зумовлюють швидкість заміни цього обладнання. Це призводить до того, що у складі твердих побутових відходів все частіше з'являються такі відходи. Перелік шкідливих речовин, що надходять на захоронення або спалювання у складі електричного та електронного обладнання, численний; найбільш небезпечні — важкі метали, речовини, що

вміщують галогени, азбест тощо.

 

Не меншу загрозу навколишньому  природному середовищу та здоров'ю  людини становлять специфічні відходи лікувально-профілактичних установ, які потрапляють у контейнери твердих побутових відходів та можуть стати джерелом різноманітних інфекцій.

 

У сучасному побуті зростає  кількість небезпечних відходів: гальванічні елементи, акумулятори, речовини побутової хімії, лаки, фарби тощо, їх складування на звалищах і полігонах значно підвищує ризик забруднення атмосфери, водних ресурсів, ґрунту токсичними аліфатичними, ароматичними та хлорорганічними речовинами, сполуками важких металів та ін., особливо у випадку загоряння твердих побутових відходів.

 

Практично всюди відсутні системи знешкодження фільтрату, що збільшує техногенну небезпеку цих об'єктів. На сміттєзвалищах не здійснюються заходи щодо вилучення та утилізації біогазу, чим, зокрема, порушуються закріплені Кіотським протоколом кількісні зобов'язання розвинутих країн і країн з перехідною економікою, включаючи Україну, з обмеження і зниження надходження парникових газів у атмосферу.

 

Деякі полігони перебувають  у безпосередній близькості від  житлової забудови,

водних об'єктів, на ділянках, де активізуються зсуви ґрунту, порушуючи вимоги щодо санітарно – захисних зон. Виділенню земельних ділянок під будівництво нових полігонів для твердих побутових відходів протидіють населення, природозахисні й громадські організації.

 

Головними причинами виникнення проблеми є:

• незадовільний рівень охоплення населення послугами з вивезення твердих побутових відходів;
• недостатня якість надання послуг з вивезення твердих побутових відходів;
• відсутність сучасних ефективних технологій перероблення та утилізації твердих побутових відходів.

 

Надання ефективних і якісних  послуг згідно з вимогами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та іншими нормативно-правовими та нормативно-технічними актами у сфері поводження з твердими побутовими відходами виконується не на належному рівні, що насамперед пов'язано із станом основних фондів підприємств санітарного очищення.

 

Середній показник зношеності спеціального автотранспорту для збирання і

перевезення твердих побутових  відходів, кількість якого понад 4 тис. одиниць, сягає близько 70%. В більшості населених пунктів застарілі типи контейнерів, які не відповідають технологічним, санітарно-епідеміологічним та екологічним вимогам. Підприємства працюють за низькими тарифами, які не забезпечують стовідсоткове покриття витрат на надання послуг із вивезення твердих побутових відходів, не дозволяють підприємствам дотримуватися відповідних технологічних, санітарних та екологічних норм і правил, оновлювати парк сміттєзбиральної техніки, впроваджувати сучасні технології тощо.

 

Низька інноваційно-інвестиційна активність суб'єктів господарювання у сфері

поводження з твердими побутовими відходами виражається  у повільних темпах

впровадження сучасних ефективних технологій поводження з твердими побутовими відходами — роздільного збирання, сортування, енергетичної утилізації та ін. Ринковий механізм використання твердих побутових відходів в енергетичних цілях та як джерела вторинної сировини є недосконалим внаслідок недостатніх темпів розвитку його організаційно-виробничої інфраструктури та відсутності дієвих економічних стимулів залучення у цю сферу малого і середнього бізнесу, що передбачено ст. 40 Закону України

«Про відходи».

 

Однією з головних причин виникнення проблеми можна вважати низький рівень участі громадськості у сфері поводження з твердими побутовими відходами, пасивне ставлення населення до її проблем. Зокрема, недостатній рівень екологічної освіти та виховання усіх верств населення зумовлює низький рівень упровадження роздільного збирання твердих побутових відходів у населених пунктах України.

 

Розв'язання проблеми, що склалася у сфері поводження з твердими побутовими

відходами, можливе шляхом:

• упровадження роздільного збирання та сортування твердих побутових відходів із метою максимального використання та виключення безповоротного втрачання їх компонентів під час захоронення, унеможливлення надходження у навколишнє середовище небезпечних побутових відходів, зменшення земельних площ, необхідних для розміщення полігонів твердих побутових відходів;
• визнання захоронення найбільш неефективною технологією поводження з твердими побутовими відходами та перехід до сучасних високоефективних методів їх утилізації та знешкодження;
• упровадження сучасних ефективних технологій енергетичної утилізації твердих побутових відходів на основі організації виробництва сучасного обладнання з залученням світового досвіду та вітчизняних розробок і створення вітчизняної індустрії виробництва обладнання для сфери поводження з твердими побутовими відходами;
• удосконалення технології захоронення залишків твердих побутових відходів, що не можуть бути перероблені або утилізовані (зокрема, шляхом упровадження різних технологій   захоронення   брикетованих   відходів)   з  метою   максимального унеможливлення їхнього негативного впливу на довкілля;
• рекультивації земель, зайнятих звалищами твердих побутових відходів;
• проведення постійної роботи щодо поліпшення екологічної свідомості населення.

 

Насамкінець, вирішення проблеми твердих побутових відходів було віднесено до національних проектів, але ситуацію може змінити й кожен з нас. З 250 кг відходів, що ми генеруємо щорічно, принаймні 50 кг можна відправити на пункти прийому вторинної сировини. Якщо так зробить кожен, твердих побутових відходів наступного року буде вже не 50, а 40 млн. куб. м. Тож робімо висновки, бо від цього залежить здоров’я і життя наших дітей та нас самих. 

Висновки

Аналіз стану проблем поводження та утилізації твердих побутових відходів показав необхідність системного підходу до їх вирішення. Такий підхід вимагає створення та енергійного впровадження комплексу організаційних, економічних, технічних і природоохоронних заходів.

Вузловими точками такого підходу є: зменшення самих відходів; організація роздільного збирання, перевезення, сортування відходів; переробка та утилізація.

Як людство ставиться до сміття, можна судити наскільки суспільство цивілізоване. Чим вищий щабель розвитку, тим гострішою постає проблема утилізації різноманітніших відходів. Водночас суворішають і вимоги до тих, хто дозволяє собі смітити у громадських місцях. В Україні сміттєва проблема вже застаріла, а особливо проблема утилізації твердих побутових відходів, що ніяк не зрушить з мертвої точки. Жодне підприємство не зацікавлене за свої кошти створювати спеціалізовані цехи й ділянки по переробці й утилізації відходів. Неутилізоване сміття завдає шкоди екології: сміттєзвалища, де гниють сотні тонн непотребу, отруюють повітря, ґрунт, підземні води й перетворюються у серйозну небезпеку для людини і довкілля.

Тож для зменшення впливу відходів на навколишне середовище необхідно вдосконалювати законодавчу базу, оновлювати обладнання підприємств, розробляти нові схеми утилізації відходів та вдосконалювати відчуття сумліності громадян нашої держави.

 

 

Список використаної літератури

1. Ігнатенко О. П. Економіко-екологічні аспекти рециклу вторресурсів з твердих побутових відходів // Екологія і ресурси. – 2003. – №4. – С. 115 – 120.
2. Закон України «Про відходи» // Відомості Верховної Ради. – 1998. – №36 – 37. – С. 242 – 252.
3. Бялковска Н. Г, Боголюбов В.М // Проблеми поводження з твердими побутовими побутовими відходами в сільській місцевості. – Київ: Національний аграрний університет. – 2005.
4. Україна без сміття // Новітній Інтелект України. – Чернігів. – 2008.
5. Пєтухов І. До відходів нема інших підходів – тільки знешкодження // Міське господарство України. – 2000. – №1. – С. 44 – 45.
6. Державна Програма поводження з твердими побутовими відходами // Постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.04. № 265.
7. http://ecoclubua.com.
8. Бровдій В.М., Гаца О.О. Екологічні проблеми України (проблеми ноогеніки). – К.: НПУ, 2000.