Аналіз продуктивності праці

 

На робочому місці, в цеху, на підприємстві продуктивність праці  визначається кількістю продукції, яку виробляє робітник за одиницю  часу (годину, день, рук), тобто виробництво  продукції за 1 людино – день (1 людино – годину) – виробіток, або кількістю  часу, що витрачається на виготовлення одиниці продукції – трудомісткість. Відповідно, існує тісний взаємозв’язок  між витратами праці на одиницю  виробленої продукції і продуктивністю праці: чим нижче трудомісткість виробництва продукції, тим вища продуктивність праці.

 

Методи визначення продуктивності індивідуальної (живої) праці розрізняються  в залежності від способів виміру продукції, що виготовляється.

Показники продуктивності праці визначаються у:

• натуральних вимірниках – при випуску однорідної продукції, там де виробляють один вид продукції або декілька подібних;
• трудових вимірниках – передбачає вимірювання через трудомісткість окремих видів продукції;
• вартісних вимірниках – найпоширеніші вимірники, які можуть бути використані на будь-якому підприємстві.

Найбільш простий і достовірний метод виміру продуктивності праці — натуральний, по якому продукція і виробіток виміряються в штуках, тоннах, і т. ін. Він найбільш повно характеризує абсолютний рівень та динаміку продуктивності праці. Однак його використання можливе тільки в тих галузях, де випускається однорідна продукція, наприклад у виробництві електроенергії. Досить широке поширення натуральний метод одержав при вимірі продуктивності праці усередині підприємств: на робочих місцях, у бригадах, на окремих ділянках, особливо при наявності спеціалізованого устаткування, коли виробляється однорідна продукція.

Різновидом натурального методу вимірювання продуктивності праці є умовно-натуральний метод або метод умовних облікових одиниць (наприклад, умовне паливо і т. ін.). Він застосовується у галузях виробництва, що випускають продукцію того самого призначення, але розрізняються якою-небудь однією ознакою.

Якщо обсяг виробленої продукції розраховується по її трудомісткості — у незмінних (базисних) годинах або людино-годинах, то виробіток визначається кількістю незмінних годин, що приходяться на одиницю фактично відпрацьованого часу. Це трудовий метод визначення продуктивності праці.

Трудовий метод враховує не обсяг продукції, а обсяг основної виробничої роботи, та повинен використовуватися перш за все усередині підприємств. Його використання усує  вплив асортиментних зрушень в продукції, створює можливість враховувати продуктивність праці і на інших рівнях виробничого процесу та виявляти реальні резерви її підвищення. Більш ширше трудовий метод повинен використовуватися в цехах, на ділянках, на підприємствах з перебільшенням технічно обґрунтованих норм.

Найбільш розповсюдженим на підприємствах є вартісний (грошовий) метод виміру продуктивності праці. Його можна застосовувати в будь-якій галузі виробництва, тому що в кінцевому рахунку вся продукція оцінюється в грошовому вираженні. Вартісний метод використовується на всіх етапах зведеного планування й обліку по галузях виробництва і й цілому по народному господарству. Цим методом продуктивність праці (виробіток) визначається шляхом розподілу вартості продукції в оптових цінах підприємства на средньоспискову чисельність промислово-виробничого персоналу.

Для оцінки рівня продуктивності праці  застосовується система узагальнюючих, часткових і допоміжних показників. До узагальнюючих показників відносяться: середньорічний, середньоденний і середнього динний виробіток продукції одним  робітником. Часткові показники: витрати  часу на виробництво одиниці продукції  окремого виду або трудомісткість продукції, або випуск продукції певного  виду в натуральному вираженні за 1люд./день або 1 люд./год. Допоміжні: витрати  часу на виконання одиниці певного  виду робіт або обсяг виконання  робіт за одиницю часу.

Основним узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічний виробіток продукції одним працюючим (). Величина його залежить від виробітку робітників (), їх питомої ваги в загальній чисельності промислово – виробничого персоналу () (фактори першого рівня підпорядкування); кількості відпрацьованих днів (Д), тривалості робочого дня (Т), середньогодинного виробітку робітника () (фактори другого рівня підпорядкування). Таким чином, середньорічний виробіток одного працюючого дорівнює:

 

                      (1.1)

 

Вплив наведених факторів може бути розрахований способом ланцюгових підстановок.

Розрахунки впливу факторів на зміну  рівня середньорічного виробітку  працюючих проведемо способом ланцюгових підстановок.

 

                                     (1.2)

                                     (1.3)

                                     (1.4)

 

Аналогічно проводиться аналіз зміни середньорічного виробітку  робітника, який залежить від кількості  відпрацьованих днів одним робітником, середньої тривалості робочого дня та середньогодинного виробітку.

Численні взаємозалежні фактори  підвищення показників продуктивності праці можна умовно поєднати в  наступні основні групи, які характеризують:

• Удосконалення техніки та технології. До цієї групи факторів входить все, що визначається сучасним науково – технічним прогресом;
• Покращення організації виробництва, раціональне розміщення виробничих сил, спеціалізація підприємства та галузей промисловості, найбільш повне використання наявного обладнання, ритмічність виробництва тощо;
• Удосконалення організації праці, підвищення кваліфікації кадрів, культурно – технічного рівня працівників, корпоративної культури та удосконалення системи заробітної плати, нормування праці та особиста матеріальна зацікавленість всіх працюючих тощо.

На наступному етапі аналізу  продуктивності праці необхідно  проаналізувати показник, від якого  залежить рівень середньоденного та середньорічного виробітку робітників, - середнього динну продуктивність праці одного робітника. Величина цього показника залежить від факторів, пов’язаних з трудомісткістю продукції і вартістю її оцінки.

В економічному аналізі використовуються два поняття трудомісткості. Питома трудомісткість – це загальні витрати  людино – годин на виробництво  продукції. Технологічна трудомісткість – це витрати лише нормованого робочого часу основних робітників – відрядників на виробництво продукції (у нормо – годинах).

Трудомісткість визначається за всією  номенклатурою виробів і послуг, на одиницю продукції, за типовими виробами, до яких приводяться всі інші.

Порівняно з показником виробітку, трудомісткість має ряд переваг: вона встановлює пряму залежність між  обсягом виробництва та трудовими  затратами, відображає економію праці  під впливом змін в умовах виробництва, не залежить від змін асортименту.

У процесі економічного аналізу  трудомісткість вивчається її динаміка, причини зміни та впливи на продуктивність праці.

Зростання продуктивності праці відбувається в основному за рахунок зниження трудомісткості продукції. Зниження трудомісткості продукції (робіт, послуг) зумовлюється в основному організаційно –  технічними заходами. Підвищення (зниження) продуктивності праці за рахунок  зміни трудомісткості продукції  обчислюється за формулою:

                  

                             (1.5)

 

де - зміна середнього виробітку продукції одного робітника, %; - зміна трудомісткості продукції, %.

 

1.3 Джерела інформації  та методи та прийоми аналізу

Джерелами інформації для проведення оперативного аналізу є первинна документація, дані бухгалтерського і оперативно-технічного обліку, а також матеріали особистих спостережень. Для аналізу продуктивності праці використовуються джерела інформації, наведені в таблиці.

Таблиця 1.1

 

	Група	Джерела інформації
	1	2
	Первинні  документи	Маршрутні листи, накази по підприємству про прийняття на роботу та звільнення, листки з обліку кадрів, особові картки працівників, табелі обліку використання робочого часу, наряди на відрядні роботи, рапорти про виробіток, розпорядження про відпустки, наряди тощо
	Дані  рахунків бухгалтерського обліку	23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні  витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності»  у частині сум нарахованої  заробітної плати та відрахувань,  66 «Розрахунки з оплати праці», 64 «Розрахунки за податками та  платежами», в частині обов’язкових  утримань із заробітної плати, 81 «Витрати на оплату праці», 82 «Відрахування на соціальні заходи»
	Облікові  регістри	Журнал 5,5А
	Фінансова звітність	ф.№1 «Баланс», ф.№2 «Звіт про фінансові  результати», ф.№6 Додаток про Приміток до річної фінансової звітності «Інформація  за сегментами»
	Статистична звітність	ф.№1-ПВ «Звіт з праці», ф.№3-ПВ «Звіт про  використання робочого часу», ф.№6-ПВ «Звіт  про кількість працівників, їх якісний  склад та професійне навчання», ф.№1-ПВ (умови праці) «Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці»
	Інші  джерела	Протоколи виробничих нарад, штатний розклад, оперативна звітність цехів, відділів, служб підприємства, матеріали хронометражу та фотографій     робочого дня, попередні результати аналогічних досліджень

    

     Крім наведених вище, можуть використовуватися й інші джерела, що містять відомості про продуктивність праці підприємства та діяльність виробничих підрозділів і служб залежно від поставлених завдань.

 

Розділ 2. Аналіз продуктивності праці на прикладі підприємства.

2.1 Характеристика підприємства як об’єкта дослідження

   ТОВ «Лакомка» - це лідер на ринку кондитерських виробів міста Миколаєва. Підприємство «Лакомка» знаходиться на пр. Жовтневий 293. Основною діяльністю підприємства є виробництво кондитерських виробів в широкому асортименті, а також виготовлення тортів за індивідуальними замовленнями. Однією з головних цілей виробництва кондитерських виробів на підприємстві «Лакомка» є збереження традицій споживання натуральних продуктів, що забезпечує продукції підприємства довіру покупців і стабільно високий попит.

     Товариство «Лакомка» зареєстровано 17 липня 2000 року. З 2000 року почався шлях поетапного і суверенного розвитку підприємства.

    За час роботи придбаний  досвід, створений міцний колектив. «Лакомка» успішно поєднує в собі виробництво і реалізацію кондитерських виробів.

    Асортимент виробів налічує  понад 120 найменувань, в якому  70% власні розробки підприємства, а це різні види печива, кексів, ніжний зефір, ексклюзивні торти та різноманітні тістечка.

    Технологічний цикл виробництва  кондитерських виробів, побудований таким чином, щоб зберегти високу якість, харчову цінність і безпеку. Усі виробничі процеси орієнтовані на використання сучасного обладнання, застосування вихідних матеріалів і сировини, тільки провідних виробників, що дозволяють сумістити високу продуктивність з високою якістю і екологічною безпекою.

   ТОВ «Лакомка» є юридичною основою і здійснює свою діяльність на підставі статуту.

   Підприємство «Лакомка» - підприємство, організоване на засоби групи підприємців, деякі посідають адміністративні посади в нім.

   Стаття 27 Цивільного кодексу  України затверджує право юридичних  осіб на індивідуальне найменування. Найменування юридичної особи  є одним з необхідніших засобів  його індивідуалізації, що дозволяє  відрізнити одне з них від  іншого.

   Найменування юридичної  особи указується в його засновницьких  документах. У засновницьких документах  може указуватись його повне  і скорочене найменування.

   Управління підприємством  здійснюється директором, який ухвалює  рішення з усіх питань діяльності  підприємства, несе повну відповідальність  за фізичний стан колектива, розпоряджається майном підприємства, видає накази відповідно до трудового законодавства, приймає, звільняє працівників, відкриває рахунки підприємства в банках, здійснює економічне планування.

   Заступник директора –  веде пошук постачальників матеріалу,  укладає договір, займається маркетинговою  політикою, застосовує заходи  заохочення і накладає стягнення  працівникам підприємства, бере  участь у плануванні, розробляє  заходи стосовно зниження собівартості  та підвищення рентабельності  підприємства, поліпшує використання  виробничих фондів, виявляє та  використовує резерви для підприємства, розробляє календарні графіки  роботи.

     Бухгалтер – веде  бухгалтерський облік і звітність,  виконує розрахункові роботи, оформляє  документацію, стежить за влучністю  і своєчасністю розрахунків із  споживачем, постачальниками і органами  податкового контролю, становить  підсумкові бюджетні звіти надання  в податкові органи, виробляє  фінансові розрахунки з замовниками  і постачальниками, пов’язані  у реалізації готової продукції,придбанням  необхідної сировини, до її завдань  також входить отримання кредитів  у банку, своєчасне повернення  позичок.

     Менеджер щодо закупівель: здійснює закупівлі необхідних  товарів (продуктів), організовує  контроль на якістю сировини, напівфабрикатів, що надходить  на підприємство.

    Технолог – забезпечує  контроль над забезпеченням устаткування  прогнозує заміну устаткування  й запасними частинами, і навіть  своєчасний ремонт устаткування, стежить за якістю проведення  ремонтів і профілактичних робіт,  здійснює інвентарний контроль, стежить за правильною роботою  устаткування й персоналу, контролю  дотримання встановленої технології, здійснює оперативний контроль над ходом виробництва, слідкує за комплектацією і якістю готової продукції.

   Цілями організації є:  надання відвідувачам високоякісної  продукції, задоволення потреб  відвідувача, підвищення рентабельності  шляхом удосконалення технологій  і підвищення продуктивності.

   ТОВ «Лакомка» має в своєму розпорядженні майно, що складається основних фондів, а так само інших засобів підприємства, вартість яких відбивається в самостійному балансі. На підприємстві так само створений резервний фонд, у розмірі 25% від суми статутного фонду. Його формування здійснюється шляхом щорічних відрахувань у розмірі 5% від суми чистого прибутку  до досягнення фондом встановленого розміру.

    Підприємство має так  само власну виробничу базу, з  виробничими ділянками і адміністративними  приміщеннями:

• виробничі цеха;
• котельна;
• бокс для ремонту автомобілів;
• офіс (адміністративна будівля);
• складські приміщення;
• автомобілі;
• гараж;
• магазин.