Аналіз та економічна оцінка природних ресурсів України

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

<<УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА<<КРОК>>

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з__________________________________________________________________

(назва дисципліни)        

на тему____________________________________________________________

__________________________________________________________________

 

 

Студентки _____________курсу ___________ групи

напряму підготовки___________________________

спеціальності________________________________

___________________________________________

(прізвище та ініціали)

Керівник___________________________________

__________________________________________

(посада,вчене звання,науковий  ступінь,прізвище та ініціали)

Кількість балів_______________________________________

Національна шкала__________________________

Оцінка ECTS________________________________

                     Члени комісії      

_________________         _____________________

                                            (прізвище та ініціали)          (підпис)                                                                                       

      _________________         _____________________

                                                      (прізвище та ініціали)                             (підпис)                    _________________         _____________________

                                                                                                        (підпис)                      (прізвище та ініціали) 

 

 

 

 

 

м.Київ – 2013 рік

 

Зміст

Вступ

 

Розділ 1. Природні ресурси країни: структура, особливості, потенціал

1.1 Поняття «природні ресурси». Класифікація природних ресурсів

1.2 Структура природно-ресурсного потенціалу

 

Розділ 2. Методи економічної оцінки природних ресурсів

2.1 Глобальні проблеми  використання природних ресурсів

2.2 Продовольча проблема  та шляхи її вирішення

 

Розділ 3. Аналіз та економічна оцінка природних ресурсів України

3.1 Економіко-географічний  аналіз земельних ресурсів України

 

Висновок 

Список використаної літератури

 

 

Вступ

Актуальність роботи. Оцінка господарських благ у системі управління ефективністю виробництва займає провідне місце у наукових та прикладних дослідженнях. На всіх етапах розвитку суспільства особливо актуальною є оцінка природних господарських благ – природних ресурсів. Це пояснюється тим, що вони є і основною передумовою, і результатом суспільного виробництва. Ці два статуси природних ресурсів приносять особливість у їх оцінку – вона завжди буде залежати від рівня розвитку суспільних відносин і продуктивних сил. Тому серед економічних проблем у галузі природокористування та охорони навколишнього середовища особливою гостротою виділяються теоретико-методологічні проблеми економічної оцінки природних ресурсів.

Зараз виникає необхідність проведення оцінки природно-ресурсного потенціалу окремих територій, як важливого фактору економічного, соціального, екологічного суспільного розвитку. Така оцінка повинна стати одним з важелів нового економічного механізму, який буде забезпечувати раціональне використання та відтворення природних ресурсів. Саме тому проблема оцінки природно-ресурсного потенціалу на сьогодні є особливо актуальною.

Мета дослідження: розглянути класифікацію природних ресурсів та види їх економічної оцінки, удосконалити теоретичні і науково-методичні положення економічної оцінки природно-ресурсного потенціалу, проаналізувати підходи до економічної оцінки потенціалу земель сільськогосподарського призначення в складі природно-ресурсного потенціалу.

Завдання роботи:

- дослідити економічну сутність  поняття «природно-ресурсний потенціал»;

- провести аналіз методичних  підходів до оцінки природно-ресурсного  потенціалу;

- визначити роль і місце природно-ресурсного  потенціалу в розвитку сільськогосподарського  виробництва;

- розробити науково-методичні підходи  до оцінки природно-ресурсного  потенціалу;

- проаналізувати динаміку розвитку  та структури сільського господарства.

Об’єкт дослідження: економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу та потенціалу земель сільськогосподарського призначення.

Предмет дослідження: сукупність еколого-економічних відносин, що виникають у процесі використання природно-ресурсного потенціалу.

 

Розділ 1. Природні ресурси країни: структура, особливості, потенціал

1.1 Поняття «природні ресурси». Класифікація природних ресурсів

Природні ресурси – сукупність об'єктів і систем живої і неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину, які використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини і суспільства [1]. Планета Земля має великі запаси водних, рослинних, мінеральних та інших ресурсів. Але вони не безмежні. Потреби людини в сировині, паливі безперервно зростають. Промислові підприємства використовують воду, сировину, паливо, кисень повітря в зростаючих обсягах. Ступінь використання природних ресурсів визначається не стільки їх природними властивостями, скільки соціально-економічними потребами.

За своєю економічною сутністю природні ресурси мають споживну вартість. Їх придатність і корисність, техніко-економічні властивості, масштаби та способи використання визначаються суспільними потребами. Природні ресурси є матеріальною базою виробництва, постійно споживаються ним і вимагають свого повного відновлення у натуральній формі. А відтак для забезпечення безпосереднього суспільного відтворення процес праці, зв’язаний з підготовкою природних елементів до включення у господарський оборот, повинен бути безперервним. Цей процес здійснюється у сфері як матеріального, так і нематеріального виробництва: капітального будівництва, сільського та лісового господарства, видобувної промисловості, рекреаційного господарства тощо. На базі цього забезпечується зв’язок між суспільством і природою та між окремими підрозділами сфери природокористування.

Категорія «природні ресурси» вказує на безпосередній зв’язок природи з господарською діяльністю людини, що нерідко призводить до негативних суспільних явищ, завдаючи природі великої шкоди. А відтак процес взаємодії людини з довкіллям по суті своїй двоєдиний. З одного боку, це – використання природних ресурсів, а з другого, – вплив на довкілля і необхідність рахуватися з природоохоронними процесами.

Важливим завданням економістів є складання балансу між господарськими потребами суспільства та природними можливостями їх задоволення. Маючи такий баланс і озброївшись принципово новими безвідходними технологіями, можна буде зняти антагоністичне протиріччя між суспільством і природою.

У зв’язку з викладеним вище концептуальним підходом до змісту поняття природних ресурсів необхідно визначити шляхи їх наукової класифікації. Існують різні підходи до класифікації природних ресурсів. В основі природних класифікацій знаходяться відмінності природних ресурсів за генезисом і належністю до тих чи інших компонентів і сил природи. Оскільки природні ресурси – це природні тіла, компоненти географічної оболонки Землі, вони мають природну класифікацію. А тому виходячи з належності, відношення до природних систем, а також розміщення, природні ресурси поділяються на такі групи:

- за ознакою належності  до природних систем: космічні (проміння, метеорити), планетарні (геліоенергія, гравітаційна енергія), ресурси Землі (атмосфера, гідросфера, літосфера );

- за відношенням до  природних систем: елементи природних  систем (мінерали, ґрунти, види рослин  і тварин тощо) та результати  їх функціонування (поліпшення родючості  ґрунтів, приріст біологічної маси, зростання поголів’я та маси  тварин тощо). Проте останні важко  віднести до чисто природної  класифікації, оскільки вони показують  результати взаємодії природи  з суспільством;

- за видом і тривалістю  кругообігу: у довготривалому кругообігу (космічний, геологічний) і в короткотривалому (біологічний кругообіг води);

- за характером розміщення  на поверхні землі: відносно рівномірно  розподілені (атмосфера, біосфера) та  зосереджені (гідросфера, літосфера  та їх елементи);

- за можливістю переміщення  по території: такі природні ресурси, що переміщуються природно (повітряні  маси, вода, тварини), та такі, що не  переміщуються (рослинні);

- за видами: мінеральні, кліматичні, водні, земельні, лісові, рекреаційні  тощо.

Природна класифікація не показує місця тієї чи іншої групи природних ресурсів в процесі суспільного відтворення. Довгий час природні ресурси вивчалися переважно природничими науками, тому їх класифікація була заснована на таких критеріях, як форма природних речовин, їх розміщення, ступінь вивченості, характер і вміст у них корисного компоненту і т.п. Тільки в силу порушення екологічної рівноваги природні ресурси стали об’єктом вивчення економіки, у зв’язку з чим з’явилася потреба у класифікації природних ресурсів й за критерієм господарського використання. Тому застосовуються інші ознаки для класифікації. Основним видом їх є господарська. Виходячи з господарського використання, природні ресурси поділяються на такі групи:

- за територіальною належністю: світові (глобальні) та національні (зв’язані з певною територією);

- за вичерпністю: вичерпні  і невичерпні.

Вичерпні природні ресурси – це ресурси, які при їх видобутку і використанні не відтворюються природою або відновлюються в терміни, значно більші у порівнянні із швидкістю їх використання. До відтворюваних ресурсів належать ґрунти, рослинність, тваринний світ, а також деякі мінеральні ресурси, наприклад, солі, що осідають в озерах і морських лагунах, тощо. Вони можуть відтворюватися в природних процесах і підтримуватися у деякій постійній кількості, визначеній рівнем їх щорічного відтворення і споживання. В свою чергу вони діляться на відтворювані і невідтворювані. До невідтворюваних ресурсів належать багатства надр (горючі копалини, металічні та неметалічні корисні копалини). Використання цих ресурсів можливе тільки один раз, і воно неминуче призводить до виснаження їх запасів. Поповнення цих запасів неможливе, оскільки відсутні умови, в яких вони виникли багато мільйонів років назад, або відбувається дуже повільно. При додержанні принципів сталого розвитку ресурси надр можуть використовуватися людиною нескінченно.

Природні ресурси, існування яких необмежене часом, називаються невичерпними. При будь-якому інтенсивному споживанні їх кількість не зменшується, або зменшується настільки мало, що ця величина на практиці ігнорується. До невичерпних природних ресурсів відносяться кліматичні і гідрологічні, сонячна енергія, дощові опади, кінетична енергія вітру і морського прибою, потенційна енергія рік і морських припливів, вода як речовина і засіб транспортування;

- за поновленням: поновлювальні (біологічні), частково поновлювальні  або ті, що залучаються у повторне  використання (сировинні), непоновлювальні (горючі копалини). До поновлювальних ресурсів відносяться біологічні ресурси, поновленість яких в часі залежить від тривалості їх життєвого циклу (злакові культури – 6-12 місяців, ліси – 70-100 років тощо).

Непоновлювальні природні ресурси – це природні ресурси, що не самовідновлюються після їх використання або відновлюються протягом дуже тривалого часу. До них належить більшість корисних копалин (рудні, нафта, природні горючі гази, вугілля, горючі сланці, ядерна енергія поділу урану та термоядерна, мінеральні та будівельні матеріали тощо);

- за напрямом використання: паливно-енергетичні, мінерально-сировинні, продовольчі та ін.;

- за рівнем вивченості: прогнозні, виявлені, детально вивчені;

- за можливістю використання: недоступні, резервні, можливі для  використання й ті, що використовуються;

- за характером використання: одно цільового (сировинні) та багатоцільового  використання (лісові, водні, земельні);

- за якістю: кожний вид  природних ресурсів поділяється  за класами, групами, типами та  іншими класифікаційними одиницями;

- за впливом виробництва: зазнають шкідливого впливу (біологічні), зазнають невеликого впливу (гідросфера, атмосфера, поверхня літосфери), не  зазнають впливу (глибинна частина  літосфери).

Спрощений варіант класифікації природних ресурсів наведено в

рис. 1.1.

 

Рисунок 1.1

 

Розміщені природні ресурси (а відтак і сировинна база формування економічних ресурсів) на Землі вкрай нерівномірно. Не тільки окремі країни, а й великі регіони різняться за рівнем забезпеченості певними ресурсами.

Природні ресурси є тим елементом продуктивних сил, на який спрямована праця людини. Вигідність чи невигідність використання природних ресурсів визначають за критеріями господарської віддачі цих ресурсів при порівнянні затрат на їх освоєння і переробку. Ці затрати залежать від виду ресурсу, його місця перебування і корисного вмісту. Вони не є постійними, а можуть зростати чи знижуватись залежно від об'єктивних економічних обставин. З економічного погляду, вони виражають категорію оборотних фондів, тобто частини виробничих фондів, яка повністю споживається в кожному виробничому циклі і яка цілком переносить свою вартість на створену продукцію і для продовження виробництва відтворюється як у натуральній, так і у вартісній формі після кожного циклу. Варто зазначити, що який би природно-ресурсний потенціал на мала країна, регіон чи область, найважливішим критерієм його корисності є економічна оцінка, тобто уміння як найменше його витрачати, а отримувати максимальну віддачу від нього, та не приносити великої шкоди природно-територіальному комплексу.

 

1.2 Структура природно-ресурсного  потенціалу

Природно-ресурсний потенціал (ПРП) – важливий фактор розміщення продуктивних сил, який включає природні ресурси і природні умови. Відповідно до найбільш поширеного трактування під природними ресурсами розуміють тіла й сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних сил можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства. Природні умови – це тіла й сили природи, які мають істотне значення для життя і діяльності суспільства, але не беруть безпосередньої участі у виробничій і невиробничій діяльності людей. Такий поділ є до певної міри умовним, оскільки окремі компоненти можуть виступати і як ресурси, і як умови. До основних характеристик ПРП відносять: географічне положення, кліматичні умови, особливості рельєфу та розміщення ресурсного потенціалу.