Баланс зайнятості і продуктивності праці в Чернігівській області

Міністерство освіти і науки України

Чернігівський національний технологічний університет

 

 

 

 

          

 

 

 

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

          «Баланс зайнятості і продуктивності  праці в Чернігівській області»

Виконала : Приходько Оксана Сергіїна

Перевірив: Акименко О.Ю.

                                                     

 

 

 

                                2013

 

План

 

1. Система балансів трудових ресурсів як важливий інструмент управління трудовими ресурсами……………………………………..3
2. Ринок праці……………………………………………………………..6
3. Дані Держкомстату щодо обстеження населення з питань економічної активності за 9 місяців 2012 року в Чернігівській області………….8
4. Додатки…………………………………………………………………12

     5.  Література………………………………………………………………13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Важливим  інструментом управління трудовими ресурсами є система балансів трудових ресурсів, які можуть укладатися па рівні держави, регіону чи адміністративної області. У практиці господарювання їх використовують з метою збалансування трудових ресурсів на макро- та мікрорівні.

До системи балансів трудових ресурсів належать:

— зведений баланс трудових ресурсів;

— баланс додаткової потреби  в трудових ресурсах;

— баланс робочого часу;

— баланс кадрів.

В основу системи балансів покладено зведений баланс трудових ресурсів.

 

Баланси укладають за звітний період і на плановий.

Звітний баланс показує  фактичне співвідношення ресурсів на певну календарну дату та їх розподіл. У планових балансах відображають основні  джерела й форми забезпечення господарства кадрами, порушення пропорцій  затрат праці між сферами й галузями економіки на основі аналізу використання трудових ресурсів із урахуванням завдань економічного і соціального розвитку.

Баланс трудових ресурсів — баланс наявності й використання трудових ресурсів, складений з урахуванням  їх поповнення і вибуття, сфери зайнятості, продуктивності праці.

За структурою баланс трудових ресурсів складається з  двох частин: ресурсної (чисельність  та склад трудових ресурсів) і витратної (розподіл трудових ресурсів). Обидві частини  балансу мають кореспондуватися.

Баланси укладають за звітний період і на плановий.

Баланс трудових ресурсів розробляється  у кілька етапів:

1 етап — обґрунтовується ресурсна  частина;

2 етап — обґрунтовується розподіл  трудових ресурсів за видами  діяльності та сферами зайнятості;

3 етап — узгоджуються дві частини балансу. Розрахунок ресурсної частини балансу трудових ресурсів

виконують у такій послідовності:

— обґрунтовується чисельність  населення в працездатному віці (за даними демографічного прогнозу) за допомогою формули:

де TP — чисельність трудових ресурсів; Нпр — чисельність населення  в працездатному віці; І — чисельність  непрацюючих інвалідів І та II груп у працездатному віці; Пп — чисельність осіб у працездатному віці, які одержують пенсію на пільгових умовах; П — чисельність працюючих пенсіонерів (за віком);

— визначається чисельність працюючих  пенсіонерів у плановому періоді  за формулою:

де Ппл — чисельність  працюючих пенсіонерів у плановому  періоді; Пф— фактична чисельність  працюючих пенсіонерів на останню  звітну дату; Чп — чисельність чоловіків  і жінок у перше п'ятиріччя пенсійного віку на плановий період; Чф — фактична чисельність чоловіків і жінок у перше п'ятиріччя пенсійного віку на останню звітну дату; Кт.а— розрахований за середньою арифметичною (зваженою) коефіцієнт трудової активності чоловіків і жінок першого п'ятиріччя пенсійного віку (за даними перепису населення);

— визначається чисельність  зайнятих в особистих (індивідуальних) господарствах:

де ЧГп — чисельність  зайнятих в особистих господарствах у плановому періоді; ЧГф — фактична чисельність зайнятих в особистих господарствах на останню звітну дату; Ж — чисельність жінок, що бажають працювати (за даними перепису населення); Дп — чисельність дітей віком до 1,5 року в плановому періоді; Дф — фактична чисельність дітей віком до 1,5 року на останню звітну дату;

— обчислюється чисельність  зайнятих у національній економіці:

де TP — чисельність трудових ресурсів; ЧГп — чисельність зайнятих в особистих господарствах; У — чисельність учнів віком від 16 років, що навчаються з відривом від виробництва.

Розподіл трудових ресурсів за галузями та сферами зайнятості на плановий період здійснюється за допомогою таких розрахунків:

де Чпм — планова  чисельність зайнятих у даній  галузі матеріального виробництва; Чф — фактична чисельність зайнятих у даній галузі матеріального виробництва; Іо — індекс росту обсягу продукції в даній галузі; Іпп — індекс росту продуктивності праці в даній галузі; Чпи — планова чисельність зайнятих у галузях невиробничої сфери; Нп — середньорічна чисельність населення даного регіону на кінець планового періоду; На — плановий норматив забезпеченості певним видом послуг у розрахунку на 1000 (10 000) мешканців.

Сума потреб у робочій  силі за галузями в територіальному  розрізі порівнюється з відповідними показниками попереднього балансу щодо наявності ресурсів праці в регіоні, щоб виявити ступінь збалансованості планів розвитку галузей і робочої сили.

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 2. Основними джерелами інформації для визначення трудових ресурсів та їх структури є дані перепису населення, спеціальні дослідження, обстеження, прогнози на різних рівнях управління. 
Обчислення показників розподілу трудових ресурсів до недавнього часу здійснювалось виходячи з планування обсягів виробництва, темпів росту продуктивності праці в галузях матеріального виробництва та розвитку невиробничої сфери. 
        Баланс ринку праці. Ринок праці, як і ринки капіталів, товарів, цінних паперів та ін., — складова частина ринкової економіки. Об'єктом куплі-продажу на ринку праці є здібність людини до праці. При цьому предметом торгівлі є не тільки певний вид праці, а й час його використання. Стан ринку праці характеризується, з одного боку, рівнем зайнятості населення, а з іншого — рівнем безробіття. 
Ринок праці склався як система суспільних відносин, що відображає рівень розвитку та досягнення на даний період балансу інтересів між силами, які беруть участь у ринку: підприємцями, працюючими та державою. 
Як бачимо, ринок — це простір, у якому взаємодіють продавці та покупці, у результаті чого для кожного стандартного товару чи послуги встановлюється рівновага ціни, обсягу пропозиції та попиту. Очевидно, що запропоноване поняття ринку має бути скориговане, коли йдеться про такий специфічний товар, як праця. Це пов'язано з тим, що носій праці (працівник) являє собою унікальну людську особистість, яка володіє не тільки певною здатністю до окремого виду діяльності, а й цілим спектром інших якостей: мотивами трудової поведінки, життєвим досвідом, психофізіологічними особливостями людини та ін. У зв'язку з цим поняття "ринок праці" певною мірою є абстрактним. 
Ринок праці — найбільш складний елемент економіки, який можна визначити як систему соціально-економічних відносин між власниками робочої сили, які потребують роботи за наймом, і власниками засобів виробництва, які пред'являють попит на робочу силу з приводу її залучення в суспільне виробництво, для її функціонування й відтворення, а також розподілу й перерозподілу результатів її праці. 
Зворотним боком ринку праці постає безробіття. 
Як відомо, роботодавці (тобто ті, хто пропонує робочі місця) не тільки підходять до найму робочої сили з погляду вимог до професії та кваліфікації особи, а й оцінюють працівника за рядом таких параметрів, як комунікабельність, уміння працювати в колективі, здатність до перенавчання та трудової мобільності, бажання працювати та ін. 
Необхідно звернути увагу на те, що праця має не тільки економічну цінність (один з найважливіших виробничих факторів, з допомогою якого виготовляється продукція певної якості та в певній кількості), а й соціальну, оскільки вона є джерелом прибутку й визначає соціальний статус людини в суспільстві. 
В умовах ринку фактор праці одержує адекватну ринкову оцінку, яка формується при взаємодії попиту та пропозиції. Попит на ринку праці є похідною від:

1) попиту на товари та послуги, 

2) продуктивності праці, а також

3)соціальної політики держави.

   Пропозиція на ринку праці прямо залежить від ціни на робочу силу й вимог до кваліфікації претендентів на ті чи інші робочі місця. 
   Активне регулювання ринку праці передбачає наявність розгалуженої інфраструктури робочої сили, основними елементами якої є: 1) служба зайнятості (біржа праці); 2) центри підготовки та перепідготовки кадрів; 3) фонд зайнятості; 4) комерційні центри підготовки, перепідготовки та працевлаштування; 5) державний фонд сприяння підприємництву; 6) пенсійний фонд; 7) фонди милосердя, 8) організації профорієнтації населення, що шукає роботу. 
     Сьогодні існують два погляди на формування ринку праці, залежно від яких провадяться необхідні розрахунки та організуються процеси регулювання зайнятості населення країни:

1) поступовий поетапний перехід  до ринкової економіки; 

2) проведення радикальних реформ.

Найбільш вірогідним є перше, оскільки при цьому враховуються особливості  перехідного періоду при формуванні ринкових відносин та розбалансованість економіки України.

      3.     Дані Держкомстату щодо обстеження населення з питань економічної активності за 9 місяців 2012 року (показники за 2012 рік будуть надані у I кварталі 2013 року згідно з термінами подання статистичної звітності), визначені за методологією Міжнародної організації праці, свідчать про зростання рівня економічної активності населення області у віці 15-70 років з 66,7% до  67,0 % (по країні – з 64,5 % до 64,9 %).

     При цьому рівень зайнятості економічно активного населення області відповідного віку зріс з 59,7 % до 60,5 % (по країні – з 59,5 %  до 60,1 %).

Чисельність безробітних  громадян за цей період скоротилася  з 55,6 тис. чол. до 51,5 тис. чол., відповідно рівень безробіття (за методологією МОП) зменшився з 10,4 % до 9,7 % економічно активного населення (по країні – з 7,8 % до 7,4 %).

Упродовж  2012 року в області за рахунок усіх джерел фінансування  створено 20,2 тис. нових робочих місць. Річне завдання (15,7 тис. н.р.м.) виконано на 128,0 %.

Розширення сфери прикладання  праці відбулося за рахунок розвитку малого підприємництва, на яке припадає 71,0 % новостворених робочих місць  – 14,3 тис., майже кожне друге новостворене робоче місце – для найманих працівників  у фізичних осіб (за трудовими договорами) – 51,3 % від загальної кількості введених (10,3 тис.).

На підприємствах та в організаціях області (для найманих працівників у юридичних осіб) створено 5,9 тис. або 29,0 % нових робочих  місць.

У 2012 році у промисловому комплексі області (у юридичних осіб) створено 844 нових робочих місця. Найбільша їх кількість була створена на підприємствах: ПАТ «Ічнянський молочноконсервний комбінат» Ічнянського району – 56, ПАТ «Слов’янські шпалери» Корюківського району – 23; ТОВ «Носівський цукровий завод» – 25, ТОВ «Форм стиль» Носівського району –25, Ріпкинському хлібокомбінаті – 41, КСП «Добрянський консервно-сушильний завод» Ріпкинського району –28, ТОВ «ФІЛ.ДЖИ.БІ» – 40, ТОВ «Хімтекстильмаш» – 29, ПАТ «Чернігівська кондитерська фабрика «СТРІЛА» – 29,  ТОВ «Тан» – 27, ТОВ «ВТФ «АВЕ САН» –17, ТОВ «Пласт-бокс-Україна» – 12, ТОВ «Інженерний інноваційний центр «Новатор» – 11, ТОВ «Селвис» – 11 (м. Чернігів).

У 13 малих монофункціональних містах області (Бахмач, Батурин, Бобровиця, Борзна, Городня, Ічня, Корюківка, Мена, Н-Сіверський, Носівка, Остер, Семенівка, Щорс) створено 4,0 тис. нових робочих місць (19,8 % від загальної кількості), з них у сфері малого бізнесу – 2,9 тис. або 71,8 %.

За сприяння служби зайнятості протягом минулого року на вільні та новостворені робочі місця працевлаштовано 3,8 тис. жителів малих міст, у т.ч. шляхом надання дотацій роботодавцям – 387 чол., виплати одноразово допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності – 121 чол.

Продовжувався  розвиток активної підтримки безробітних через службу зайнятості. Упродовж 2012 року за сприяння служби зайнятості роботу отримали 20,1 тис. осіб (з них 5,1 тис. сільських жителів), рівень працевлаштування склав 38,9 % (аналогічний показник за цей період торік – 36,7 %).

З метою забезпечення відповідності професійно-кваліфікаційного рівня безробітних громадян потребам ринку праці, підвищення мобільності  робочої сили та її продуктивності, розвитку нових професійних навичок  в області здійснювалася підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації безробітних громадян. У 2012 році професійним навчанням  на замовлення роботодавців було охоплено 5,0 тис. безробітних громадян або 93,0 % від загальної чисельності осіб, які навчалися, з них: підвищували кваліфікацію шляхом стажування – 1,7 тис. осіб, за індивідуальною формою – 1,3 тис. осіб. Після закінчення професійного навчання 4,9 тис. осіб або 94,8 % (торік –93,4 %) були одразу працевлаштовані.

Для підвищення мотивації  до праці та матеріальної підтримки  безробітних проводилися оплачувані громадські роботи, до участі в яких протягом 2012 року залучено 10,2 тис. безробітних осіб або 19,7 % від загальної чисельності безробітних, які перебували на обліку (у 2011 році –19,2 %).

В області посилено державний  нагляд і контроль за дотриманням діючого трудового законодавства. У 2012 року робочими групами з легалізації робочих місць здійснено 281 рейд-перевірку суб’єктів господарювання в сфері торгівлі, лісового господарства, транспорту, надання послуг, обробній промисловості, під час яких виявлено 260 роботодавців, у яких встановлено факт використання праці без оформлення з найманими особами трудових відносин. За результатами проведених перевірок зареєстровано 433 трудових договори між фізичними особами та найманими працівниками.

В області триває робота щодо посилення соціального захисту  громадян з обмеженими можливостями, запровадження нових форм і методів  роботи та підвищення якості надання  послуг населенню зазначеної категорії.

За сприяння служби зайнятості професійну підготовку здійснювали 106 інвалідів, 45 з них – за курсовою формою, 34 – за індивідуальною, 27 – шляхом стажування. Станом на 01.01.2013 закінчили навчання 104 чол., 102 – отримали робоче місце. Професійне навчання відбувалося з таких професій: „слюсар-ремонтник”, „тракторист”, „продавець продовольчих товарів”,  „вихователь”, „робітник зеленого будівництва”, за навчальною програмою „підприємець-початківець”, „оператор котельні“. Загалом у 2012  році працевлаштовано 374 інваліди (на цю дату торік – 329).