Бeзробiття в Уkраїнi

Міжнародна  організація праці (МОП) провела дослідження, що показало, що рівень безробітних на Україні значно вище офіційно визнаного. Директор МОП Гай Стандинг, що складав звіт за результатами дослідження, заявив, що українські джерела “самим нелюдським образом” ховають щире положення речей. За даними МОП безробіття на Україні в 2012 р. склало 19,5% (11,72 млн. чіл.). Причина такої розбіжності даних у тім, що людям не вигідно реєструватися в якості безробітних (з відходом з номінальної роботи людина позбавляється пільг), а підприємства намагаються тримати “мертві душі” щоб скоротити податки.

Однією з  глибинних причин росту безробіття стає диференціація населення, що підсилюється, по доходах. Елітні шари населення, на користь яких перерозподіляється сьогодні національний доход, не можуть сформувати могутнього попиту на предмети масового споживання вітчизняного виробництва, що сприяє його стагнації і, як наслідок, безробіттю.

У 2012 - 2011 р. диференціація доходів продовжувала рости. При збереженні цієї тенденції ми вже через два роки наздоженемо латиноамериканські країни по глибині розшарування суспільства по доходах.

Однак не слід переоцінювати  значення безробіття як самостійного економічного фактора. Вона досить умовна - особливо стосовно демографічних процесів, у рамках і за допомогою яких формується зайнятість населення. Сьогодні демографічні процеси в Україні проходять дуже пессимістично. З усіх прогнозів у соціально-економічній сфері демографічні є самими точними в силу того, що демографія як наука успішно просунулася, використовуючи відпрацьовані методики і повну інформацію. У країні прискорюється старіння нації, чисельність і питома вага населення у віці молодше працездатного (основне джерело поповнення трудових ресурсів) скоротиться з 5,1 млн. чоловік у 2013 році до 4,4 млн. чоловік у 2014 році (з 10,2% до 8,4%).

Це приводить  до необоротних вимірів у професійному складі трудових ресурсів: людям у зрілому віці сутужніше перемінити кваліфікацію, - словом, знижується мобільність трудових ресурсів. Уже сьогодні в ряді територій Центральної і Західної України частка обличчя літнього віку більше 30-40% і має тенденцію до росту. Також у найближчі два роки відбудуться зміни в чисельності населення в працездатному віці. У цю категорію ввійде численне поповнення 80-х років при вибутті людей нечисленного покоління воєних років, що додатково загострить проблему зайнятості, особливо для молоді.

Отже, у зв'язку з перерахованими вище показниками  макроекономічний спад неминучий. Тільки за рахунок демографічного фактора ВВП скоротиться до 2010 року на 4,8% по середньому варіанті  прогнозу чи на 8% по песимістичному, а до 2012 року - відповідно на 7% чи 13%.

Таким чином, в  обговорюваних сьогодні програмах  виходу економіки України з кризи  безробіття розуміється як результат  і наслідок економічної політики, і, отже, боротьбі з безробіттям не приділяється стратегічної ролі в системі мір державного регулювання. Тим часом, безробіття уже вийшло на рівень, у значній мірі визначающий його прийдешню динаміку.

Висновок

Формування довготривалого безробіття відбувається внаслідок одночасної дії ефектів гетерогенності та негативної залежності від тривалості, що спричиняють погіршення якісного складу безробітних та повільне скорочення шансів їх працевлаштування зі збільшенням тривалості безробіття.

Аналіз наслідків довготривалого безробіття за різними аспектами показав, що воно викликає деструктивні зміни як на макро-, так і на мікрорівні. З огляду на те, що довготривале безробіття неспроможне виконувати функцію антиінфляційного стримування, цілеспрямоване збільшення бюджетних витрат, спрямоване на створення робочих місць саме для довготривалих безробітних, є менш інфляційним, ніж недиференційоване.

Найбільшу роль у нагромадженні  довготривалого безробіття в Україні на першому етапі (90-ті рр.) відіграли фактори з боку попиту, що спричинили зростання чисельності безробітних та зменшення можливостей працевлаштування для усіх безробітних незалежно від тривалості їх безробіття під час спаду економіки. На другому та третьому етапах розвитку довготривалого безробіття (з 2000 р. до теперішнього часу) все більшу роль відіграють фактори з боку пропозиції та негативний вплив тривалості безробіття на імовірність працевлаштування.

Основними тенденціями  розподілу довготривалого безробіття в Україні за соціально-демографічними групами є такі: переважання осіб чоловічої статі та мешканців міської місцевості у складі довготривалих безробітних; загострення проблеми довготривалого безробіття серед молоді та осіб передпенсійного віку; переважання осіб із низьким рівнем освіти та кваліфікації серед довготривалих безробітних за абсолютним показником чисельності осіб, що шукають роботу понад 12 місяців, з одночасним загостренням проблеми працевлаштування осіб із повною вищою освітою (переважно чоловічої статі) за відносним показником питомої ваги довготривалих безробітних у відповідній освітній групі.

У ході дисертаційного дослідження  доведено необхідність застосування специфічних активних заходів ринку праці з боку попиту та пропозиції, спрямованих на усунення бар’єрів у працевлаштуванні, що мають довготривалі безробітні, та їх реінтеграцію до реального ринку праці. Для забезпечення більшої ефективності цих заходів зі збільшення шансів працевлаштування довготривалих безробітних головними їх характеристиками мають бути інтенсивність, комплексність, орієнтованість на реальні потреби ринку праці та специфічні потреби й індивідуальні властивості безробітних.

Список використаної літератури

1. Бурда, Майкл, Виплош, Чарлз. Макроекономіка: Європ. Контекст/Пер.  з анг.– К.:Основи, 1998 – Гл. 6, 12.

2. Дорнбуш Р., Фішер С. Макроекономіка: Перекл. з англ.– К.: Основи, 1996.– Гл. 15.

3. Макконнелл К., Брю С. Экономикс: принципы проблемы и политика: В двух томах: т.1-М: Республика, 1992.– Гл. 10.

4. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студентів екон. спец. закл. освіти: у 2 ч./С. Будагівська, О.Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. ред. С. Будагівської.– К.: Основи, 1998.– С. 230-243.

5. Мэнкью Г. Принципы экономики – СПб.: Питер Ком, 1999.– Гл. 5, 6.

6. Небава М.І. Макроекономіка. Тематичний тлумачний словник термінів. Вінниця: ВДТУ, 2000. – С.37-62.

7. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка: Підручник. – К.: Либідь, 1999.– С. 56-68.

8. Экономическая теория.Учебник. Под ред. А.И.Добрынина, Л.С.Тарасевича.–3-е издание.– СПб.: Изд-во СПб.ГУЭФ, Изд-во «Питер Ком», 1999.– С. 19,20,22.

9. http://posibnyky.vntu.edu.ua/makro_ek/36.htm

10. http://referat.parta.ua/view/14435/

11. http://www.refine.org.ua/pageid-5001-1.html