Грошовий ринок України: проблеми та перспективи

За інституційними ознаками грошових потоків можна виділити такі сектори грошового ринку: фондовий ринок; ринок банківських кредитів; ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ[6, с. 114].

На фондовому ринку  здійснюється переміщення небанківського позичкового капіталу, який приводиться в рух з допомогою фондових цінностей (акцій, середньо - і довгострокових облігацій, бондів, інших фінансових інструментів тривалої дії). Значення цього ринку полягає в тому, що він відкриває широкі можливості для фінансування інвестицій в економіку. У високорозвинутих ринкових економіках фондовий ринок є основним джерелом фінансування збільшення основного й оборотного капіталу в процесі розширеного відтворення. Інституційними органами, що здійснюють регулювання фондового ринку, є фондові біржі.

Усі фінансові інструменти, що застосовуються на фондовому ринку, можна розділити на дві групи: 1) акції, що є вимогами на частку в  чистому доході і в активах  корпорації; 2) боргові зобов’язання середнього (від одного до 10 років) та тривалого (10 і більше років) термінів дії, що є зобов’язаннями емітентів перед власником виплачувати йому погоджену суму грошового доходу у формі процентів через певні проміжки часу аж до повного погашення. Кожна з цих груп інструментів фондового ринку має певні недоліки і переваги перед іншою. Так, дохід за борговими зобов’язаннями фіксований і має високий ступінь гарантії його одержання. Цієї переваги не мають акції, зате вони дають власникам пряму вигоду від збільшення прибутковості корпорації, а також від зростання номінальної вартості активів корпорації, оскільки власники акцій мають право власності на відповідну їх частку. Водночас з погляду корпорації акції мають і такий істотний недолік, як необхідність оплати вимог власників акцій після виплат за вимогами власників боргових зобов’язань. Через зазначені недоліки акцій їх ринок у розвинутих країнах, як правило, вужчий, ніж ринок боргових зобов’язань.

За третім критерієм - економічним призначенням купівлі грошей - грошовий ринок поділяють на два сектори:

• ринок грошей;
• ринок капіталів.

На ринку грошей купуються  грошові кошти на короткий строк (до одного року). Ці кошти використовуються в обороті позичальника (покупця) як гроші, тобто для приведення в  рух уже накопиченого капіталу, завдяки  чому вони швидко вивільнюються з обороту і повертаються кредитору. Класичними операціями грошового ринку є операції з міжбанківського кредитування, з обліку комерційних векселів, операції на вторинному ринку з короткостроковими державними зобов’язаннями, короткострокові вклади фінансово-кредитних інституцій у комерційних банках та кредити банків цим інституціям тощо. Проте й інші — не фінансові — суб’єкти втягуються на ринок грошей, коли свої короткострокові грошові кошти вкладають у банки чи передають у розпорядження інших фінансово-кредитних інституцій, або ж одержують від них короткострокові позички чи інше фінансування.

Ринок грошей характерний  тим, що він дуже чутливий до будь-яких змін в економіці та у фінансовій сфері. Тому попит і пропозиція тут  надто мінливі, а процент як ціна грошей часто змінюється під їх впливом. Через це він є найбільш реальним індикатором кон’юнктури грошового ринку взагалі і слугує базою формування процентної політики в країні. Це дає підстави розглядати механізм формування попиту і пропозиції на грошовому ринку тільки на підставі ринку грошей.

На ринку капіталів  купуються грошові кошти на тривалий (більше одного року) термін. Ці кошти  використовуються для збільшення маси основного й оборотного капіталів, зайнятих в обороті позичальників[18, с. 117].

Класичними операціями ринку капіталів є операції з  фондовими інструментами — акціями, середньо- та довгостроковими облігаціями, купленими для зберігання, довгострокові  депозити та позички комерційних  банків, операції спеціалізованих інвестиційних та фінансових компаній тощо.

На ринку капіталів  можуть працювати всі суб’єкти грошового  ринку — кредитори, позичальники і фінансові посередники. Зокрема, банки емітують фінансові інструменти (акції, облігації) для нарощування  власного капіталу, а також можуть купувати чужі фондові цінності для зберігання, інвестуючи тим самим своїх клієнтів.

Характерною особливістю  ринку капіталів є те, що попит  і пропозиція тут є менш рухливими, рівень процентної ставки залишається  більш стабільним, не так чутливо реагує на зміну кон’юнктури, як на ринку грошей. Це повинні враховувати банки у своїй процентній політиці, з тим щоб створити сприятливі умови для інвестування економіки.

 

 

1.3 Фактори, що визначають рівновагу грошового ринку

        До факторів, що визначають рівновагу на грошовому ринку відносять: попит на гроші та пропозиція грошей.

Попит на гроші - це запас  грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб'єкти на певний момент. Попит на гроші зумовлений функціями грошей - купівельного і платіжного засобу та як засобу нагромадження вартості (багатства). Відповідно сукупний попит на гроші має включати:

- суму грошей, необхідну  для здійснення поточних платежів (цю частину грошей можна назвати  поточною касою або грошима  для заключення угод). Створення запасу купівельних і платіжних засобів повинно бути достатнім для задоволення поточних потреб економічних суб'єктів у товарах та послугах;

- попит на гроші  як засіб збереження вартості (багатства) чи нагромадження.  Це попит на гроші з боку  активів. Фінансові активи - цінні папери, валютні цінності, в які вкладені грошові кошти. Нагромадження грошей як капіталу як форми багатства повинно приносити їх власникові дохід у вигляді відсотка.

Динаміка кожної з  цих частин попиту на грошовому ринку  визначається різними чинниками. Оскільки попит на гроші для угод визначається тим, що гроші економічним суб'єктам потрібні для купівлі і платежів (торговельних угод), то чим більше в економіці виробляється товарів та послуг, тим більше покупок здійснюється і тим самим має бути більший попит на гроші для здійснення цих угод. Попит на гроші залежить насамперед від обсягу виробництва номінального валового національного продукту: чим він більший, тим більше потрібно грошей для торговельних угод, і навпаки.

Попит на гроші як засіб збереження багатства, тобто попит на гроші з боку активів, залежить від доходів на цінні папери. Зберігаючи частину свого доходу, економічні суб'єкти завжди вирішують, у якій формі тримати свої збереження. Їх можна розподілити між грошами та цінними паперами.

Використання цих частин для збережень має свої переваги і свої недоліки. Гроші не приносять  їх власникові доходу, зате забезпечують абсолютну ліквідність, бо негайно  та без усяких витрат можуть бути використані  для купівлі необхідних товарів та послуг. Цінні ж папери здатні приносити своєму власникові дохід у вигляді відсотка, але вони менш ліквідні.

Тому вибір варіанта розміщення збережень залежить від  рівня ставки відсотка. Чим вона вища, тим більший попит на цінні  папери та менший на гроші, і навпаки.

Сукупний попит на гроші може бути отриманий шляхом сумування попиту на гроші для  складання угод та попиту на гроші  з боку активів. Розмір поточної каси при даному обсягу валового внутрішнього продукту залишається незмінним  для усякого рівня відсоткової ставки. Інша частина попиту перебуває в обернено пропорційній залежності від ставки відсотка. З її підвищенням попит на гроші в готівковій формі зменшується.

Провідними чинниками, що визначають сукупний попит на гроші  на макроекономічному рівні, виступають: зміна обсягів виробництва (національного доходу), зміна рівня цін, швидкість обігу грошей. Чим вища швидкість обігу грошей, тим меншим буде попит на гроші. Чинник швидкості обігу грошей не діє на мікроекономічному рівні. Натомість діє чинник зміни норми відсотка. Серед інших макроекономічних чинників, що впливають на попит, це інфляція, нагромадження багатства, очікуване погіршення кон'юнктури ринків тощо.

Друга сила, що у взаємодії  з попитом на грошовому ринку визначає його кон'юнктуру є пропозиція грошей. Пропозиція грошей - це та кількість грошей, що перебуває в будь-який момент у розпорядженні економічних суб'єктів, яку вони за сприятливих обставин можуть спрямувати в обіг. Пропозиція грошей виражає прагнення економічних суб'єктів дати в борг певну частину своїх грошових коштів для отримання доходу. На мікроекономічному рівні кожний економічний суб'єкт, взаємодіючи зі своїм попитом, у разі перевищення запасу грошей може пропонувати їх для продажу на ринку. Якщо ж має місце перевищення попиту над наявними запасами, то формується попит на гроші. Це означає, що на мікроекономічному рівні відбувається постійне чергування попиту та пропозиції.

На макроекономічному  рівні на формування пропозиції грошей впливає обсяг фактичної грошової маси в обігу. Ця фактична грошова маса в обігу становить природну межу пропозиції грошей. Розширити пропозицію грошей понад цю межу може лише додаткова емісія грошей Національним банком України.

Пропозицію грошей контролює  держава. В Україні цей контроль здійснює Національний банк України як шляхом емісії грошей, так і за допомогою управління грошово-кредитною системою. Саме він визначає необхідну кількість грошей в економіці, виходячи з її стану. Необхідна кількість грошей фіксується на певний період і не залежить від рівня відсоткової ставки.

Загальний розмір пропозиції грошей визначається банківською системою і на його розмір впливають такі об'єктивні чинники:

- емісія банкнот і  випуск депозитних грошей;

- процес обслуговування  державного боргу і покриття  дефіциту державного бюджету;

- нагромадження резервів  іноземної валюти;

- розширення кредитної  емісії комерційних банків.

Попит на гроші має бути задоволений відповідною пропозицією грошей. Оптимальним станом грошового ринку є його рівновага.

Така рівновага на грошовому ринку встановлюється внаслідок взаємодії попиту на гроші та їх пропозиції (рис 1.1).                     

Рівновага на грошовому  ринку означає, що кількість грошей, яку економічні суб'єкти хочуть мати в портфелі своїх активів, дорівнює кількості грошей, що їх пропонує банківська система. Рівновага грошового ринку визначає величину рівноважної норми відсотка.

і – номінальний дохід  і норма відсотка;

       М  – кількість грошей в обігу,  млрд. грн. 

Рис. 1.1 Рівновага між  попитом та пропозицією на грошовому ринку

Рівновага на грошовому  ринку може порушитися внаслідок  зміни попиту на гроші, що спричинений  збільшенням чи зменшенням обсягів  виробництва і реалізації товарів  або зміною рівня цін. У разі зростання обсягів виробництва чи зростання рівня цін збільшується попит на гроші і підвищується рівноважна відсоткова ставка. При зменшенні реального обсягу виробництва чи зниженні цін відбудеться зменшення попиту на гроші, а отже, зниження рівноважної відсоткової ставки [6, с. 106].

При зниженні відсотка рівень попиту на гроші перевищуватиме їхню кількісну пропозицію, а в разі підвищення відсоткової ставки пропозиція грошей перевищуватиме попит. Підвищення відсоткової ставки приводить до переміщення суб'єктами ринку більшої частини своїх грошових залишків до високодохідних активів. Попит на гроші зменшується, бо володіння ними не приносить доходу.

Підтримання рівноваги  на грошовому ринку забезпечує грошам найкраще виконання ними своїх функцій, сприяє нагромадженню капіталу, створенню  інвестицій для розширеного відтворення.

   

Навпаки, розходження між пропозицією  і попитом здатне спричинити порушення  платіжного балансу, падіння обсягів  виробництва і реалізації продукції, високі темпи інфляції.

Тому підтримання рівноваги  на грошовому ринку потребує від  держави (її центрального банку) проведення виваженої грошово-кредитної політики, яка повинна на тривалий час забезпечити збалансованість грошового механізму, чітку взаємодію грошової маси в обігу, реальність доходів фізичних та юридичних осіб та норми відсотка.

Стабілізація кон'юнктури  на ринку грошей визначається зрівноваженням попиту та пропозиції грошей, що зумовлює об'єктивний рівень ставки відсотка. Взаємодія на ринку грошей попиту, пропозиції та відсотка (як ціни грошей) відбувається відповідно до загальних закономірностей функціонування усякого ринку: попит на гроші впливає на рівень відсотка прямо пропорційно, а пропозиція грошей - обернено пропорційно. Тому, попит та пропозиція - це дві невіддільні і водночас протилежні сторони єдиного економічного механізму, що постійно взаємодіють на ринку грошей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Проблеми функціонування грошового  ринку

2.1 Маса грошей в обігу

 Грошові агрегати  – види грошей та грошовий  засобів, які відрізняються один  від одного ліквілністю, тобто  можливість швидкого перетворення  в готівку, показники структури грошової маси.

        Залежно від зниження ступеня ліквідності фінансові активи групуються у різні грошові агрегати М0, М1, М2, М3. Відповідно до методологічних правил НБУ виділяють грошові агрегати різного складу:

 Агрегат М0 –  готівка (готівка, яка перебуває поза банками, тобто на руках).

 Агрегат М1 = М0 + переказні  депозити в національній валюті.

 Агрегат М2 = М1 + переказні  депозити в національній валюті  й інші депозити.

 Агрегати М3 = М2 + цінні  папери, крім акцій [18, с. 203].

        Розглядаючи грошові агрегати України можна спостерігати суттєві зміни в період  2006 – 2011 р.р. (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Грошові агрегати за період 2006 – 2011 р.р.

Період	М0	М1	М2	М3	Грошова база
2006	74984	123276	259413	261063	97214
2007	111119	181665	391273	396156	141901
2008	154759	225127	512527	515727	186671
2009	157029	233748	484772	487298	194965
2010	182990	289894	596841	597872	225692
2011	192665	311047	681801	685515	239885