Денежно-кредитная политика

ЗМІСТ Вступ…………………………………………………………………………….....3 1. Визначення загальнодержавних податків і зборів…………………………..3 2. Загальнодержавні податки і збори, що справляються в Україні…………...4 3. Податкові пільги в державному регулюванні економіки………………….12 Висновки………………………………………………………………………....14 Список використаної літератури.........................................................................15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

Головним інструментом мобілізації фінансових засобів  для покриття державних витрат є  загальнодержавні податки і збори. Державне регулювання за допомогою податків і зборів залежить від типу податкової системи, податкових ставок, а також видів та розмірів податкових пільг.  Податки в державному регулюванні економіки мають дві ролі :

- головне джерело фінансування державних витрат;

- інструмент регулювання. 

Так як у задачу державних бюджетних  органів входить не тільки обкладання податком джерело прибутків, але  й створення тонкого механізму  впливу на господарську діяльність.

В державному регулюванні економіки податкові пільги, також, відіграють значну роль у завдяки тому, система пільг є своєрідним орієнтиром для юридичних і фізичних осіб під час вибору ними сфери діяльності, форми одержання доходів, пільги зменшують податковий тиск на платників. Завданням податкових пільг є рівність в галузі оподаткування, виходячи з матеріального становища суб’єкта оподаткування. Пільги надаються на окремий податок або збір і в залежності від обставин, які визначають тип пільги - це звільнення від податку в повному обсязі або часткове.

 

 

 

 

 

 

 

 

Основні засади податкового  законодавства України 

Податкове законодавство України  ґрунтується на таких принципах:

- загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями Кодексу;

- рівність усіх платників перед  законом, недопущення будь-яких  проявів податкової дискримінації  - забезпечення однакового підходу  до всіх платників податків  незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

- невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

- презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

- фіскальна достатність - встановлення  податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

- соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

- економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

- нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

- стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

- рівномірність та зручність  сплати - установлення строків сплати  податків та зборів, виходячи  із необхідності забезпечення  своєчасного надходження коштів  до бюджетів для здійснення  витрат бюджету та зручності  їх сплати платниками;

- єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Загальнодержавні, місцеві податки  та збори, справляння яких не передбачено  Кодексом, сплаті не підлягають.

Податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності  виконання платником податкового  обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам  здійснюються відповідно до Кодексу  Верховною Радою України, а також  Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Визначення загальнодержавних податків і зборів.

 Під загальнодержавним  податком і збором до бюджетів  та до державних цільових фондів  слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду , здійснювати платниками у порядку на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Платниками є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов’язок сплачувати податки і збори. Об’єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об’єкти, визначені законами України про оподаткування.

2. Загальнодержавні податки  і збори, що справляються в  Україні, їх визначення 

1) Податок на додану  вартість – непрямий податок  на додану вартість, який створюється на всіх стадіях виробництва і обігу, він включається у вигляді надбавки в ціну товару, робіт і послуг і повністю сплачується кінцевим споживачем товарів та послуг. ПДВ носить фіскальний характер.

Об’єктами оподаткування  виступають:

- Операції по оплаті вартості послуг по договорах оперативної оренди (лізинг)

- Операції по передачі  права власності на об’єкт  застави (з продажу товарів,  послуг, робіт на території України,  операції з ввозу товарів в  Україну, операції з вивозу  товарів, робіт, послуг за межі України)

Ставка ПДВ = 20 %

Податкове зобов’язання – це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником  податку в звітному періоді. Податковий кредит – це сума, на яку платник  податку має право зменшувати податкове зобов’язання. Для визначення суми для внесення для бюджету суб’єкт оподаткування заповнює податкову декларацію з ПДВ.

2) Акцизний збір – непрямий  податок на споживачів (одержувачів)  окремих товарів, визначених законом  як підакцизні, що стягуються  з них (споживачів) під час здійснення оборотів з продажу таких товарів на митну територію України.  
Платниками акцизного збору є :

- суб’єкти підприємницької діяльності, а також їх філії та відділення  – виробники підакцизних товарів  на митній території України; 

- нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів на митній території України;

- Будь-які суб’єкти підприємницької  діяльності, які імпортують на  митну територію України підакцизні  товари;

- Фізичні особи – резиденти  та нерезиденти, які ввозять  або пересилають підакцизні речі та предмети на митну територію України;

- Юридичні чи фізичні особи,  які купують або одержують  підакцизні товари у податкових  агентів. 

Акцизний збір нараховується лише один раз і платниками його виступають або виробники підакцизних товарів, або суб’єкти, що імпортують підакцизні товари. Для імпортованих товарів об’єктом оподаткування є митна вартість завезених товарів з урахуванням митних зборів і мита. Ставка акцизного збору встановлюється : тверді ставки, у відсотках і в євро.

3) Податок на прибуток підприємств визначається як сума скорегованого валового доходу – сума валових витрат підприємства – суму амортизаційних відрахувань.

Основна ставка податку на прибуток = (оподатковуваний прибуток*30%)/100%.

Ставки оподаткування:

1. Базова ставка 25%.

2. 15 % - суми будь-яких виплат з  доходів резидентів на користь  нерезидентів з джерелом їх  походження з України. Ставка  діє на суми доходів нерезидентів  у вигляді страхових внесків,  платежів, премій від перестрахування  ризиків на території України.

3. 50 % від базової ставки –  оподатковується прибуток від  реалізації інноваційного продукту, заявленого в інноваційних центрах. 

4. 6 % - діє ставка від суми доходів  нерезидентів, які виплачуються  резидентами за фрахт транспортних  засобів. Діє також на доходи, отримані страховиком в разі дострокового розірвання договору зі страхування життя.

5. 3 % - діє на валові доходи  від страхової діяльності страховиків-резидентів, крім страхування ризиків життя. 

Платниками податку є:

- резиденти – суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку;

- нерезиденти – фізичні та  юридичні особи, створені в  будь-якій організаційно-правовій  формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України;

- НБУ та його установи;

- Управління залізниці від господарської  діяльності залізничного транспорту; - Установи пенітенціарної системи  (тюрми, колонії).

4) Податок на доходи фізичних  осіб (особистий податок)- це форма прямого оподаткування , при якій податком обкладається доход податкоплатника. Платники:

- громадяни України  та іноземні громадяни 

- особи без громадянства, які проживають в Україні неменше  183-х днів.

Види особистих податків: традиційний, на прибуток, на надприбуток, подоходний. Ставка подоходного податку . Доходи фізичних осіб, одержані за договорами цивільно-правового характеру в Україні оподатковуються за ставкою 13 %.

Об’єкти оподаткування:

- громадяни, які постійно проживають в Україні. Доход отриманий із різних джерел як на території України так і за її межами;

1. Доходи отримані за місцем  основної роботи.

2. Доходи отримані за сумісництвом.

3. Доходи від підприємницької  діяльності 

- громадяни, які не мають постійного проживання в Україні, доход отриманий із джерел на території України.

5) Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари  та інші предмети, які переміщуються  через митний кордон України. 

Види і ставки мита:

1. За напрямком руху товару:

- ввізне, нараховується на товари  та інші предмети при їх  ввезенні на територію України,  є диференційованим;

- вивізне нараховується на товари  та інші предмети при їх  вивезенні. 

2. За способом нарахування: 

- адвалерне, що нараховується  у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

- специфічне, що нараховується  у встановленому грошовому розмірі  на одиницю товарів та інших  предметів, які обкладаються митом;  
 - комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

3. За періодом застосування:

- загальної дії 

- сезонне, на окремі товари  та інші предмети на строк  не більше чотирьох місяців  з моменту їх встановлення.

4. За ступенем заохочення імпорту: 

- преференціальні, мита, які встановлюються державою для створення особливого сприятливого режиму для однієї або декількох держав при ввезенні всіх чи окремих груп імпортованих товарів;

- пільгові - створюють режим найбільш сприятливого до імпорту товарів із країн і економічних союзів з якимим Україна уклала угоду про вільну торгівлю або торгівельно-економічні кгоди.

- повні, застосовуються до всіх товарів або предметів, які ввозяться на митну територію України.

5. За принципом обмеження  імпорту: 

- Спеціальні мита, застосовується  як засіб захисту українських виробників;