Державна допомога малозабезпеченим в Україні

У подальшому ж пенсійне забезпечення таких осіб доцільно проводити через професійні та корпоративні недержавні пенсійні фонди. До законодавчого вирішення питання щодо створення таких фондів пропонується перегляд умов застосування зазначених списків при призначенні пільгових пенсій через норми і медичні нормативи, що забезпечить своєчасне “виведення” працівників із виробництв, де наявні важкі й шкідливі умови праці.

Чекає на своє вирішення і питання пенсійного забезпечення осіб, які одержують пенсії через інвалідність і втрату годувальника. Обов'язок щодо фінансування і цих пенсій покладений на Пенсійний фонд. Проте виплата подібних пенсій ніяк не пов'язана ні з розмірами особистих відрахувань, ні з тривалістю трудового стажу, а тому забезпечуватися вони мають з окремої пенсійної програми. Найдоцільнішим способом організації такої програми нині стає система страхування.

І нарешті, створення систем обов'язкового й добровільного пенсійного накопичування може бути досить ефективним тільки у разі відносно низьких і прогнозованих темпів інфляції. Якщо повториться ситуація 1992—1993 років. коли переважна більшість людей втратила свої заощадження, це означатиме не лише крах пенсійної реформи, а й втрату державою будь-якої довіри населення з відповідними соціальними наслідками. [21, с.29-31].

 

7. Соціальне страхування.

 

І система соціального забезпечення, і система соціального страхування усе більш активно використовуються як високоефективні механізми соціального захисту всіх громадян незалежно від чи внесків тривалості їхнього виробничого стажу, хоча ці фактори продовжують відігравати помітну роль при визначенні розмірів окремих посібників, що перевищують основний мінімум. Формування ідей, доктрин, а згодом і механізмів соціального захисту, заснованих на принципах соціальної справедливості, дозволяє країнам Заходу поширювати матеріальну підтримку на широке коло облич, виходячи скоріше з їхніх потреб, нестатків, чим із придбаних ними прав на посібник.

Нестаток при цьому інтерпретується досить широко і зв'язується з рівнем доходів нужденного в минулому (при встановленні рівня посібників по старості, інвалідності і безробіттю), чи виходячи з деяких загальноприйнятих прав на соціальну допомогу (медичне обслуговування, утворення).

Поступово системи соціального страхування і забезпечення розширили свою діяльність, переставши обмежуватися лише тими, хто має повну зайнятість у державному чи частці секторах. Системи стали охоплювати інші соціальні групи (практично всіх трудящих і громадян) — трудящих, що працюють неповний робочий час, а також що не мають постійного місця роботи, що працюють самостійно. Такий підхід дозволив розвитим країнам звернути увагу на нестатки й інші категорії населення, наприклад, безробітної молоді, що не має доходу, а також надати матеріальну допомогу батькам-одиначкам; охопити медичним обслуговуванням облич, що не користаються системами медичного страхування; дати можливість дострокового виходу на пенсію безробітним трудящим літнього віку і надавати медичне обслуговування більш тривалий час у порівнянні з тим, що передбачене в рамках системи, що ґрунтується на внесках.

Розширення сфери застосування систем соціального страхування і забезпечення виходить за рамки прямої залежності між внесками і посібниками і підводить суспільство до розуміння того, що воно повинно нести відповідальність за своїх незаможних членів, по різних причинах, в яких існує нестаток. Ця відповідальність виміряється скоріше реальними нестатками, чим придбаними правами.

“При всіх недоліках, властивим системам соціального страхування в західних країнах, необхідно відзначити, що принципи, концепція цих систем у великій мері відповідають цілям і задачам, поставленим у деклараціях про права людини. Розвиті країни, у яких упроваджені такі системи, сьогодні наближаються до критеріїв, сформульованим у конвенціях і рекомендаціях Міжнародної Організації Праці, Всесвітньої Організації Охорони здоров'я і МАСО.

Ріст витрат на соціальні нестатки як у формі безпосередніх грошових виплат, так і у формі соціального обслуговування став можливим у результаті бурхливого і стійкого економічного росту і високого рівня зайнятості, що були характерні для розвитих країн до середини 70-х років. Пізніше ріст витрат на соціальні нестатки сповільнився, програми соціального захисту досягли високого рівня зрілості. Виникли і нові проблеми, і насамперед був початий пошук нових ефективних регуляторів взаємодії між соціальними програмами, економікою і ринком праці, а також нових форм і способів функціонування соціальних служб. У США, наприклад, плани широкого поширення приватних індивідуальних пенсій деякими колами відкрито розглядаються як альтернативу державній пенсійній системі, що пропонується поступово демонтувати, передавши практично все соціальне страхування в руки приватного страхового бізнесу.”

Як показує досвід розвитих країн, наявність збалансованих систем соціального страхування і соціального забезпечення як базових елементів соціального захисту трудящих і всього населення розширює і зміцнює трудові ресурси країни, підсилює національний потенціал економічного росту, є необхідною умовою проведення реформ, а також сприяє політичної й економічної стабілізації суспільства.

Поняття соціального захисту, її складових, було дано ще в 1952 р. у Конвенції про мінімальні норми соціального забезпечення, прийнятою Міжнародною Організацією Праці (МАРНОТРАТ). Конвенція установила 9 видів соціального захисту: медичне обслуговування, посібник по безробіттю, по виробничому травматизмі, по інвалідності, у зв'язку з утратою годувальника, по вагітності і родам, через хворобу, сімейні посібники і пенсія по старості.

На базі Конвенції фактично формувалися національні законодавства в багатьох країнах. Законодавство в соціальній сфері найбільш розвито в країнах Північно-Західної Європи, найменш — у США, де “центр ваги рішення соціальних питань переноситься на колективні угоди, систему арбітражу і т.п.”

“Різниця в підходах до побудови системи соціального захисту безсумнівно обумовлений національними особливостями суспільства, що склався менталітетом. Так, для населення США найбільш характерне прагнення до особистої ініціативи і самореалізації, до відповідальності людини за свої успіхи, за своє життя, своє майбутнє, тому держава робить допомога тим, хто не зміг у силу об'єктивних причин подбати про себе сам.

Принципово інший підхід відзначається в такій країні, як Швеція: так називаний солідарний підхід припускає, що в інтересах суспільства повинна бути виключена сама можливість убогості, тому що це може викликати ріст соціальної напруженості, а також зажадає великих економічних вкладень. Податкова система в цій країні побудована так, щоб звести до мінімуму соціальне розшарування громадян по доходах.”

Тут приведені два приклади побудови системи соціального захисту, заснованої на діаметрально протилежних принципах. У більшості країн система заснована на принципах, що займають проміжне положення між цими двома крайностями.

Соціальне страхування включає обов'язкове пенсійне страхування, страхування на випадок хвороби, від нещасливих випадків і по безробіттю. Фінансування виплат здійснюється за рахунок внесків роботодавців, роботоотримувачів і державних дотацій. Види страхування відрізняються сумами внесків і виплат при настанні страхових випадків.

Державне пенсійне страхування. Для сплати внесків фіксується деяка верхня межа доходів працівника, вище якого доход звільняється від сплати внесків. Внески по цьому виді соціального страхування оплачуються працівником і роботодавцем у рівних частках.

Страхування на випадок хвороби. Тут також внески виробляються в рівних частках і працівником, і роботодавцем. Але перевищення деякої межі доходу працівника звільняє його від обов'язку застраховуватися, хоча йому надається право страхуватися на добровільній основі.

Страхування від нещасливих випадків. Внески по цьому виді страхування сплачуються тільки роботодавцем (підприємством). Розмір внеску нараховується на фонд заробітної плати підприємства.

Страхування по безробіттю. Принципи сплати внесків тут такі ж, як і в пенсійному страхуванні: поділ розміру внесків нарівно між працівником і роботодавцем і встановлення межі доходу, понад якого він уже не підлягає “обкладанню”.

Розмір внесків по обов'язковому державному пенсійному страхуванню складає 17,7% від доходу, що підлягає обкладанню внесками. Вік для одержання пенсії по старості, як правило, складає 65 років, але жінки і безробітні одержують право на таку пенсію при досягненні 60 років. Для облич вільних професій, для домогосподарок, самозайнятих передбачається добровільне пенсійне страхування. Державна пенсія по старості складає приблизно 45-60% від останнього “чистого” доходу: мається на увазі доход, що не перевищує межі, з якого обчислюються внески. Такий же розмір пенсій призначається по непрацездатності, по втраті ж професійної працездатності пенсія, як правило, дорівнює 30-45% від колишнього “чистого” доходу. Уплинути на розмір пенсії при обов'язковому державному пенсійному страхуванні практично неможливо, хіба що збільшенням свого доходу, і те тут передбачений деяка межа. У добровільному ж страхуванні розмір пенсій прямо залежить від розміру внесків, що сплачуються.

Інший вид обов'язкового державного соціального страхування — страхування на випадок хвороби. Функції страховика здійснюються лікарняними касами, подібними тим, що існували в дореволюційній Росії. Вони є “правовими корпораціями самоврядування”.

Про страхування від нещасливих випадків населення в цілому мало інформовано, тому що внески по ньому сплачуються винятково роботодавцем за працюючих по найманню. Задачами цього виду соціального страхування є: запобігання нещасливих випадків на виробництві, відновлення працездатності потерпілого, у тому числі допомога в придбанні нової професії, грошові страхові виплати постраждалому чи його родичам як відшкодування понесеного працівником збитку.

У світовій практиці частіше використовуються диференційовані норми страхових виплат, що обчислюються в залежності від рівня травматизму і професійних захворювань, отриманих унаслідок шкідливості виробництва, і визначаються для кожного конкретного підприємства, крім норм, розроблювальних для галузі в цілому. Такий підхід робить стимулююча дія на керівництво підприємства: щоб знизився розмір страхових внесків, повинні поліпшуватися умови праці, зменшуватися шкідливість виробництва і число нещасливих випадків.

Для одержання права на виплати по страхуванню по безробіттю безробітний повинний пройти реєстрацію на біржі праці як шукаючу роботу. Але можна подати заява заздалегідь, при одержанні повідомлення підприємства про закінчення вашої роботи на ньому по різних причинах (це, як правило, здійснюється). У результаті що звільняється одержує можливість зареєструватися на біржі праці і тим самим уникнути перерви в одержанні засобів для існування.

 

 8. Державна допомога малозабезпеченим в Україні.

 

І снують види стабільної соціальної підтримки визначених шарів і категорій населення з боку держави, уряду, суспільства, не зв'язані безпосереднім образом з надзвичайними ситуаціями. Мова йде про людей, які знаходяться на тривалому чи постійному утриманні держави і суспільства, які живуть в основному за рахунок державного забезпечення. Для того щоб допомогти цим людям, гарантувати їхніми необхідними засобами, існує соціальна галузь економіки називана соціальним забезпеченням.

Організації соціального забезпечення приймають на себе турботу про ті категорії, частини населення, що у законодавчо встановленому порядку мають у своєму розпорядженні право на тривалу чи постійну допомогу в зв'язку з віком, інвалідністю, обмеженою працездатністю, відсутністю інших джерел існування.7

Найбільш розповсюджений вид соціального забезпечення - пенсійне забезпечення. Пенсіонерам за віком виплачується пенсія, що залежить від стажу роботи і рівня заробітної плати, що одержував пенсіонер до виходу на пенсію. Однак у будь-якому випадку кожному пенсіонеру гарантована виплата пенсії не нижче мінімального передбаченого законом рівня. Поряд з пенсією по старості виплачуються пенсії по інвалідності і не залежать від віку й обумовлені тільки станом здоров'я, чи неможливістю обмеженою можливістю людини здійснювати трудову діяльність. Пенсії виплачуються за рахунок засобів пенсійного фонду, утвореного з відрахувань підприємств і організацій у цей фонд і частково за рахунок держбюджету. В міру переходу до ринкових відносин і підвищення господарської самостійності підприємства одержують можливість створювати власні пенсійні фонди для виплати пенсій своїм працівникам.

Крім пенсій із засобів державного і місцевого бюджетів надаються різноманітні посібники і виплати різним категоріям нужденного населення. Посібники і виплати можуть носити постійний, тривалий і тимчасовий характер. Можливе надання разової, одномоментной соціальної допомоги. Посібники видаються найчастіше з метою соціальної підтримки дітей, хворих, старих, облич, позбавлених засобів існування. Виявляється турбота про старих людей не мають дітей і рідних, здатних надати їм допомогу. Для таких людей, що бідують не тільки в грошах, але й у відході в наданні послуг, створюються будинку старих.

Соціальна допомога виявляється також у виді надання людям, родинам кредитів на будівництво житла, благоустрій, придбання домашнього майна.

Розповсюдженим видом грошової допомоги учнівський молоді є виплата стипендій.

Особливий вид соціальної допомоги - медична допомога. У значній мірі така допомога виявляється безкоштовно. Однак навіть багаті країни не здатні цілком покласти витрати охорони здоров'я на плечі державного бюджету, частина медичних послуг і ліки є платними. Страхова медицина передбачає формування страхових фондів із заробітної плати й інших відрахувань підприємств і організацій. Кошти страхових фондів передаються медичним установам, що надає право учаснику фонду звернеться в будь-який час за необхідною медичною допомогою раніше оплаченої.8

Держава надає значну допомогу безробітним насамперед, вона виявляється у виді виплат офіційно зареєстрованим безробітної державного посібника по безробіттю. Для облич, що втратили роботу, таке посібник у перші місяці виплачується в обсязі, близькому до тієї заробітної плати, що вони мали перед утратою роботи. У наступні місяці посібник знижується. Звичайно прийнято надавати посібник по безробіттю в плині на півроку з часу втрати роботи. Поряд з посібником державний фонд зайнятості затрачає засобу на навчання безробітних, допомога їм в оволодінні новою спеціальністю

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Підтримка економічних, політичних лідеріва і соціальних умов є грунт стабільності суспільства. Будь-які зміни у однієї з цих сфер відразу ж потрапляє віддзеркалюється в інших. Як ми знаємо з історії, ігнорування цих зв'язків веде соціальної дестабілізації. З іншого боку, зміни у ЄС необхідні дальшого поступу суспільства. Поліпшення життєвих умов населення – ось найчастіше мета реформ. Однак у Україні життєві умови різних груп змінилися до найгіршого. У цих змін потреба у соціальної підтримці населенню різко зросла, і продовжує зростати по сьогодні. Загальний аналіз показав, що служби соціальної допомоги є невід'ємною частиною соціальної полі-тики сучасної Української держави. Їх необхідність – питання, який вимагає обговорення, їх ефективність – проблема сучасної України. В наявності такі недоліки соціальних служб в України, як: