Державна допомога малозабезпеченим в Україні

зациклення роботи лише з «соціально незахищеніших шарах населення», тоді як інші великі групи людей залишаються поза увагою;

відсутність єдиної соціальної полі-тики;

низька (скоріш недостатня) кваліфікація соціальних працівників;

убогий набір соціальних послуг;

розвиток соціального нерівності.

Крайня ступінь нерівності може призвести до нестабільність у суспільстві, соціальних вибухів, руйнації продуктивних сил. Тож у цивілізованих суспільствах політичних структур ведуть політику щодо пом'якшенню соціального нерівності, створення умов задоволення хоча б мінімальних матеріальних й духовних потреб людей, яка досягається шляхом податкової політики, розширенням і поглибленням Школі соціальної роботи захисту найбільш малозабезпечених верств населення. У разі кризового стану Українського реріхівського товариства ні теоретично, ні тим паче практично неможливо ставити завдання ліквідації нерівності. Слід вести мову про запобігання його крайнощів, тобто. не допущень глобальної поляризації соціальних груп, верств населення та класів щоб уникнути соціального вибуху, і забезпечити стабільність у суспільстві.  Політики розуміють вибухонебезпечність цій ситуації. Робляться певні кроки на її запобігання. Але ці кроки часто непослідовні, а вжиті заходи є далеко ще не повними і, найголовніше, погано реалізуються. Немає сумніву у цьому, що з порівняльного аналізу змісту соціальної полі-тики різних держав дозволяє значно збагатити теорію і практику цієї бурхливої діяльності. У той самий час під час освоєння закордонного досвіду у сфері соціальної підтримки необхідна за повною мірою враховувати історичні умови і національні особливості України. Треба пам'ятати вже сформовану нашій країні (і має минулого) систему соціального забезпечення населення, і навіть, природно, особливості культури, менталітету, життя української спільноти, розумно доповнюючи її нововведеннями, з новій суспільно-політичній ситуації. На майбутній доступний для огляду період доцільно збереження переважно державну соціальну допомогу у сфері охорони здоров'я, розподілу житла тощо. насамперед для незаможних і забезпечених верств населення.  Відомо, що у різних країнах, склалася різна система надання соціальної допомоги "слабким" верствам населення. Якщо, приміром, США наголошується на приватний сектор, громадські організації, благодійність, то більшості країн Європи головну роль вирішенні цих проблем вирішує держава.  Щодо України, то тут слід віддавати перевагу державі як оскільки приватний сектор, комерційні фірми та інші недержавні структури досі були слабкі й не розвинені (сьогодні про них цього скажеш), а й оскільки вони у значної своєї частини недостатньо цивілізовані, кримінальні. Не заявляю, що «вони краще», мені випала у вигляді – «вони вийшло». При науковому підході і тверезому контролю над ситуацією, виконанні всіх рекомендацій теоретиків і практиків Школі соціальної роботи, стабільному фінансуванні в України", то може бути досягнуть високий рівень соціальної допомоги населенню.

Список використаних джерел

1. ДКМУ “Про стягнення невнесених в строк податків та неподаткових платежів”. Затв. наказом Мінфіну України від 02.11.93.–№84.
2. Конституція України – Закон України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України.–1996.–№30.–ст.141.
3. Закон України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1992, – №3.
4. Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №16.
5. Закон України “Про основні принципи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України.– 1994,–№4.
6. Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997 р.// Голос України.– 1997. – від 26.07.
7. Постанова КМУ від 21 січня 1992 р. № 23 “Про розподіл відрахувань на соціальне страхування” // Урядовий кур’єр від 29.01.92.
8. Постанова КМУ від 27 квітня 1994 р. № 263 “Про розподіл відрахувань на соціальне страхування у 1994 році” // Урядовий кур’єр від 1.05.94.
9. Проект прогнозу економічного і соціального розвитку України до 200 і 2010 року // Урядовий кур’єр. – № 89-90 від 14.05.99.
10. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. – К.: Вища школа, 1997. – 743 с.
11. Статистичний щорічник України за 2000 . – К., 2001.
12. Статистичний щорічник України за 2001. – К., 2002.
13. Вірич О. Учать фінансово-кредитних установ у проведенні пенсійної реформи в Україні // Соціальний захист. – 2001. – №2. – С. 36-37.
14. Коваленко О. На пути к пенсионной реформе: персонифицированный учёт // Персонал. – 2001. - №1. – С. 63-65.
15. Мельник О.М. Реформування пенсійного забезпечення в Україні // Фінанси України. – 2002. - №4. – С. 32-38.

1 Страна мира . Краткий политико – экономич.справочник, - М: Интеркнига, 1996.

2 Павленок П. Д. Основы соц. работы – К: инфра –м, 1998

3 Страны мира. Краткий политико – экономич.справочник, -м: Интеркнига, 1996.

4 Макконнел К. Брю С. «Экономикс» Республика,1992.

5 Макконнел К. Брю С. «Экономикс» Рнспублика, 1992.

6 Павленок П. Д. Основы соц. работы – К: инфра –м, 1998.

7 Павленок П. Д. Основы соц. работы – К: инфра – м, 1998.

8 Макконнел К. Брюс С. «Экономикс» Республика, 1992.