Дослідження шляхів поліпшення фінансового стану ПАТ «Сумське автотранспортне підприємство 15954»

Слід, зазначити, що особливість системи управління акціонерними товариствами визначає, що загальні збори акціонерів мають найменший доступ до оперативної, точної і повної інформації про результати діяльності та реальний стан справ в компанії. Слід зазначити, що більшість акціонерів не є економістами і аналітиками, а тому результати аналізу фінансового стану необхідно здійснювати за розширеним критерієм, та висновки подавати на перспективу в альтернативних рішеннях, щоб мати змогу обрати саме ту стратегію розвитку (або виживання), з якою погоджується більшість спеціалістів.

У Методичних рекомендаціях щодо підготовки аудиторського висновку при перевірці публічних акціонерних товариств зазначено, що на підставі отриманих облікових даних аудитор здійснює аналіз показників фінансового стану публічного акціонерного товариства, а саме: коефіцієнта абсолютної ліквідності, коефіцієнта загальної ліквідності, коефіцієнта фінансової стійкості (чи незалежності або автономії), коефіцієнта покриття зобов’язань власним капіталом. При розрахунку показників рекомендується наводити в аудиторському висновку як результати, так і порядок розрахунку показників фінансового стану.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється за даними балансу та дозволяє визначити спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання. Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): покриття, швидкої ліквідності, абсолютної ліквідності та чистого оборотного капіталу.

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства здійснюється за даними балансу, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів, ступінь фінансової стійкості і незалежності від зовнішніх джерел фінансування діяльності. Аналіз платоспроможності підприємства здійснюється шляхом розрахунку показників (таблиця 1.1).

 

Таблиця 1.1 – Розрахунок показників фінансового стану акціонерного товариства та їх нормативне значення

 

Переважна більшість економістів ставлять наголос на застосуванні системного методу аналізу фінансової звітності корпорацій Дюпон. Метод Дюпон був розроблений групою спеціалістів компанії «Дюпон» в 20-х роках минулого століття для проведення системного аналізу ефективності бізнесу компанії.

В основі методу лежить гіпотеза про те, що успішність діяльності акціонерного товариства залежить від рішень, які приймаються його органами управління в таких трьох площинах:

- виробнича (основна операційна) діяльність;

- інвестиційна  діяльність;

- фінансова  діяльність.

Метод «Дюпон» заснований на аналізі співвідношень, що створює коефіцієнт прибутковості акціонерного капіталу (формула 1.1):

CE ROE = NI / (1.1)

де ROE – коефіцієнт прибутковості акціонерного капіталу;

NI – чистий прибуток;

CE – акціонерний капітал підприємства.

При здійсненні аналізу фінансового стану акціонерних товариств слід приділяти значну увагу методиці розрахунку показників акціонерного капіталу підприємства (таблиця 1.2).

 

Таблиця 1.2 – Показники акціонерного капіталу підприємства

 

На основі проведення аналізу фінансового становища акціонерного товариства аналітики і обліковці готують фінансову стратегію на перспективу.

Фінансова стратегія акціонерного товариства забезпечує:

- формування  та ефективне використання фінансових  ресурсів;

- виявлення  ефективних напрямів інвестування  та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

- відповідність  фінансових дій економічному  стану та матеріальним можливостям підприємства;

- визначення  загроз з боку конкурентів, вибір напрямів фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.

У процесі розробки фінансової стратегії також особлива увага приділяється повноті виявлення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів та капіталу підприємства.

Таким чином, проведення аналізу фінансового становища акціонерних підприємств передбачає вибір оптимальних форм фінансування, структури фондів, капіталу та резервів підприємства та напрямів їх використання з метою забезпечення високої прибутковості, балансування в часі надходжень і витрат платіжних засобів; підтримання належної ліквідності та своєчасності розрахунків.

На мою думку, фінансовий менеджер повинен вибрати систему показників, які допоможуть йому з достатнім ступенем точності оцінити поточні й стратегічні можливості фірми.

Слід зазначити, що традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення. Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

- горизонтальний (часовий) аналіз – порівняння  кожної позиції звітності з попереднім періодом;

- вертикальний (структурний) аналіз – визначення  структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

- трендовий  аналіз – порівняння кожної  позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);

- аналіз  відносних показників (коефіцієнтів) – розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв’язків показників;

- порівняльний  аналіз – внутрішньогосподарський  аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого акціонерного товариства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками;

- факторний  аналіз – визначення впливу  окремих факторів на результативний показник детермінованих або стохастичних прийомів дослідження.

Однак варто додати, що деякі дослідники виділять окремо такий прийом, як читання звітності. Вони зазначаються, що читання звітності – це вивчення абсолютних показників, представлених у звітності. За допомогою цього методу аналізу звітності визначають майновий стан акціонерного товариства, його короткострокові і довгострокові інвестиції, вкладення у фізичні активи, джерела формування власного капіталу і позикових коштів, оцінюють зв’язки підприємства з постачальниками і покупцями, фінансово- кредитними організаціями, оцінюють доход від основної діяльності й прибуток поточного року.

Крім того, в окремих дослідженнях об’єднуються прийоми порівняння та аналізу відносних показників. Такі науковці зазначають, що фінансові коефіцієнти відображають фінансові пропорції між різними статями звітності.

Перевагою фінансових коефіцієнтів є простота розрахунків. Суть такого напряму полягає, по-перше, у розрахунку відповідного показника і, по-друге, у порівнянні цього показника з конкретною базою:

- загальноприйнятими  стандартними параметрами;

- середньогалузевими  показниками;

- аналогічними  показниками попередніх років (періодів);

- показниками  підприємств-конкурентів;

- іншими  показниками фірми, яка аналізується.

Для фінансового менеджера фінансові коефіцієнти мають особливе значення, оскільки вони є основою для оцінки його діяльності зовнішніми користувачами звітності, найчастіше акціонерами й кредиторами. Тому, приймаючи яке-небудь рішення, фінансовий менеджер повинен оцінити вплив цього рішення на найбільш важливі фінансові коефіцієнти.

Однак слід враховувати, що аналіз фінансової звітності не дозволяє робити категоричні висновки, він тільки орієнтує користувача інформації на оцінку фінансового стану підприємства й визначення його вузьких місць. Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і ґрунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані.

Методи фінансового аналізу – це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства. Варто відзначити, що в економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.

Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та

формалізовані методи аналізу. Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв’язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи: експертних оцінок і сценаріїв, психологічні, морфологічні, порівняльні, побудови системи показників, побудови системи аналітичних таблиць. На нашу думку, ці методи характеризуються певним суб’єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто такі методи: ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, виокремлення ізольованого впливу факторів, відсоткових чисел, диференційний, логарифмічний, інтегральний, простих і складних відсотків, дисконтування.

Крім того, слід додати, що в процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).

Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.

Таким чином, у ході аналізу фінансового стану акціонерного товариства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу, їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку.

Забезпеченість фінансовими ресурсами в межах розрахункової потреби та їх раціональне використання створюють широкі можливості для подальшого поліпшення виробничих показників, підвищення ефективності застосування засобів та предметів праці, робочої сили, сучасних інформаційних технологій.

В той же час на фінансовий стан підприємства впливають усі види його діяльності - комерційна, виробнича, фінансово-господарська. Позитивно впливає на нього, перш за все, безперебійний випуск і реалізація високоякісної конкурентоспроможної продукції. Фінансова діяльність підприємства повинна бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

При успішному виконанні та перевиконанні плану виробництва та реалізації продукції, зниженні її собівартості підприємство одержує надплановий прибуток, утворюються додаткові джерела коштів, що, в кінцевому результаті, сприяє зміцненню фінансового стану підприємства. Тому резервами подальшого покращення фінансового стану підприємства є його успішна виробнича діяльність.

Але існують випадки, коли навіть успішне підприємство відчуває фінансові труднощі, які пов'язані з не досить раціональним розміщенням і використанням існуючих фінансових ресурсів. Саме тому фінансова діяльність має бути направлена на забезпечення систематичного надходження та ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової та кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних та залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Отже, фінансовий стан підприємства є результатом взаємодії не тільки сукупності виробничо-економічних факторів, але й усіх елементів його фінансових відносин.

Разом з тим, фінансовий стан підприємства є однією з найважливіших характеристик економічної діяльності підприємства у зовнішньому середовищі. Він визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, оцінює, наскільки гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів з фінансових, виробничих та інших відносин. Тому однією з основних задач фінансового аналізу є необхідність показати реальний фінансовий стан підприємства для зовнішніх партнерів, інвесторів, органів влади тощо.

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Тому об’єктивна оцінка фінансового стану може здійснюватися лише за допомогою системи показників, що детально та всебічно характеризують господарську діяльність підприємства.

Показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб усі ті, хто пов’язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність встановлення або продовження з ним відносин.