Експортний потенціал України та її регіонів

44

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО

ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Кафедра економіки підприємства та економічної теорії

Курсова робота

Тема: «Експортний потенціал України та її регіонів»

Харків 2012

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………..…… 3

1. Теоретико-методологічні основи формування та використання експортного потенціалу України та її регіонів………………………………………………….5

1.1 Сутність та структура експортного потенціалу України та її регіонів...5

1.2. Аналіз поточного стану експорту України………………………..….. 11

2. Передумови та фактори становлення експортного потенціалу України……14

2.1 Переваги економіко-географічного положення………………………..14

2.2 Фактори становлення експортного потенціалу промислових підприємств України………………………………………………………………14

3. Перспективні напрямки використання експортного потенціалу України та її регіонів……………………………………………………………………………..25

Висновки……………………………………………………………………….......31

Список використаних джерел…………………………………………………….33

Додатки…………………………………………………………………………….34

Вступ

              Рівень інтеграції країни до системи світового господарства значною мірою залежить від кількісної та якісної характеристик її експорту. Про цю інтегрованість країни може, зокрема, свідчити такий показник, як експортна квота, а саме - відношення обсягу експорту до валового внутрішнього продукту (ВВП). Чим вища експортна квота, тим більш інтенсивні зовнішні економічні зв'язки країни, а відтак вагоміший рівень інтеграції у світове господарство. Це не стосується екстремальних (кризових) ситуацій, коли відносно велике значення експортної квоти може обумовлюватися низьким рівнем внутрішнього споживання в країні, що нині й характерно для України. Збільшення й раціоналізація експорту завжди розглядалися у більшості країн як позитивний момент в економічному розвитку, бо це, по-перше, шлях до ефективнішого використання економічного потенціалу і, по-друге, можливість задовольняти певні внутрішні потреби за рахунок імпорту. У свою чергу, обсяги й структура експорту країни безпосередньо залежать від її потенціалу, який можна визначити, як максимальну здатність національної економіки при певному розвитку виробничих сил випускати товари та надавати послуги, конкурентоспроможні на зовнішніх ринках. Виходячи з цього, експортний потенціал може розглядатися як найбільш розвинута й топологічна досконала складова економічного потенціалу держави, свого роду індикатор розвитку економіки та її участі в міжнародному поділі праці. Мірою підвищення загального рівня розвитку економіки країни дедалі більша кількість підприємств стає спроможною виробляти товари і послуги, конкурентоспроможні на зовнішніх ринках.

Актуальність теми. Від рівня експортного потенціалу країни значною мірою залежить її місце в системі світового господарства, вплив на загальносвітові процеси, що визначає не лише економічну, а й політичну вагомість країни, авторитет і місце держави в міжнародних відносинах.

Мета цієї роботи. Спроба аналізу реальної конкурентоздатності України на світових ринках, рівня участі її у процесах лібералізації світової торгівлі й активізації зовнішньоторговельних відносин з країнами СНД, ЄС. Крім того, є необхідність розглянути регіональну конкурентоспроможність, адже одним із факторів економічного прогресу країни є високий рівень внутрішньої конкуренції. Розв’язання задач, поставлених  у регіональних програмах розвитку господарства дозволить йому  зайняти відповідне місце в народногосподарському комплексі як регіону, так і країни, створити оптимальні умови для розширення експорту продукції та достойне входження її у світове співтовариство.

Об’єктом дослідження є експортний потенціал регіонів України. Предметом дослідження є розробка теоретико-методологічних проблем експортно-імпортної діяльності регіонів України.

Методологічну і теоретичну основу курсової роботи склав синтез результатів фундаментальних і прикладних досліджень в області регіональної економіки, праці вітчизняних і зарубіжних вчених різних галузей знань, в яких висвітлено фундаментальні теорії розвитку територіальних систем, становлення й розвитку регіональної політики.

1. Теоретико-методологічні основи формування та використання експортного потенціалу України та її регіонів

1.1 Сутність та структура експортного потенціалу України та її регіонів

Інтенсивний розвиток зовнішньоекономічних зв’язків на сучасному етапі розвитку країни зумовлює необхідність дослідження експортного потенціалу регіонів. Сутність експортного соціально-економічного потенціалу регіонів, визначається, як здатність усього суспільного виробництва, розташованого в межах даної території виробляти і реалізовувати на конкретних закордонних ринках у перспективі конкурентоспроможні товари та послуги при досягнутому рівні розвитку економіки і системі організаційно-економічної підтримки експорту.

Пріоритетними у зовнішньоекономічній політиці країни слід вважати орієнтир на розвиток експорту. Провідна роль експорту з реалізації зовнішньоекономічної політики держави у міжнародному поділі праці і системі господарських зв’язків визначаються через постачання конкурентоспроможної продукції та послуг; можливістю одержання країною іноземної валюти, необхідної для модернізації і структурної перебудови економіки на базі новітніх технологій і видів техніки, оплати імпорту тих товарів, для виробництва яких держава не має достатніх ресурсів і сприятливих умов; досягненням позитивної величини платіжного балансу країни. Тобто, теорія та методологія зовнішньоекономічної діяльності – основа розвитку експортного потенціалу – розглядається з позиції формування конкурентних переваг галузей національної економіки

Категорія “експортний потенціал” має двоєдину природу, бо ґрунтується як на національному (галузевому) підході щодо визначення можливостей виробництва, так і на оцінці конкурентних умов світового ринку щодо реалізації. Наявність земельних ресурсів, придатних для сільськогосподарського використання, сприятливі природні умови, традиційна продуктова спеціалізація сільського господарства створюють необхідну сировинну базу для розвитку потужної харчової промисловості з широким асортиментом продуктів експорту. Проте регулювання експортного потенціалу вимагає ґрунтовного обстеження і врахування факторів зовнішнього середовища

У відповідності до ієрархії територіального поділу праці існує економічний потенціал країни, окремих економічних регіонів і територіально-виробничих комплексів. Використовуючи такий підхід, при необхідності, можна продовжити цю класифікацію і виділити економічний потенціал міжгалузевих комплексів, а саме: агропромислового, паливно-енергетичного, транспортного, а також галузей промисловості, сільського господарства тощо. При цьому, зазначимо, що економічний потенціал окремих територій та галузей насамперед визначається рівнем розвитку міжгалузевих і міжтериторіальних зв’язків. В свою чергу ці потенціали є складовими економічного потенціалу країни і певним чином впливають на її конкурентоспроможність. Процес розширеного відтворення або постійного оновлення відбувається згідно об’єктивних законів господарювання і вимагає певного періоду адаптації до ринкових умов, чим, зокрема, визначається наявність перехідного періоду у процесі формування економіки.

У формуванні ефективної регіональної політики важлива роль відводиться методичному забезпеченню та практиці оцінювання інноваційного потенціалу регіонів. Сам об’єкт оцінювання (регіон) – є досить складною соціально – економічною і просторовою системою, тому його потенціал доцільно розглядати з позицій структурної складності і неоднорідності.

У системi міжнародного поділу праці Україна спецiалiзується на виробництвi машин (літаки, судна, ракетно-космічна тexнiкa, тан­кобудування), продукції чорної металургії (залiзна і марганцева руди, прокат), продукції АПК, особливо харчової (цукор, борошно, олія, м'ясо, молоко, овочеві консерви, кондитерські вироби), виробництвi xiмiкaтів, цементу.

Україна має висококвалiфiкований науково-технічний i технологічний потенціали в лiтакобудуваннi. Серед семи розвинених країн світу вона має повний цикл проектування й виробництва лiтакiв. За два ocтaннi роки випущено три принципово нові моделі лiтакiв ­АН-70, АН-140 та АН-38, що вважаються перспективними моделями XXIст.

Великi можливості для виходу на міжнародний економічний простір має вітчизняна ракетно-космічна галузь. Вже нині реалізуються мiжнароднi програми ракетно-космічного комплексу морського базування «Морський старт» i «Глобалстар», де застосовуватимуться Українські ракетоносії «Дніпро», «Зеніт» i «Циклон», здійснюється низка інших міжнародних проектів.

Дев’ять суднобудівних заводів України спроможні виконувати замовлення на будівництво сучасних суден (транспортних, рибо промислових), суден технічного флоту, військових кораблів, а також забезпечити весь комплекс послуг з їх ремонту.

Реалізуються проекти розвитку танкобудування. Україна входить до п’ятірки країн світу iз замкнутим циклом виробництва цієї складної i високотехнологічної продукції. За технічними характеристиками Українські танки не лише не поступаються передовим світовим аналогам, а й за багатьма параметрами перевищують їх.

Високотехнологiчнi конкурентоспроможні виробництва є i в інших галузях машинобудування, зокрема, в приладобудуванні, виробництві енергетичного устаткування та важкому машинобудуванні, в окремих галузях чорної та кольорової металургії.

Значними є потенцiйнi можливості України у виході на світовий ринок з продукцією АПК, зокрема на ринок зерна, цукру, олії. (див. додаток 1) Зовнiшньоекономiчна політика України щодо експорту зерна має враховувати шалену конкуренцію на світовому ринку зерна i можливий у зв'язку з цим усілякий опір з боку інших країн-експортеpiв цієї продукції. Це пов'язано з обмеженою ємкістю світового ринку продовольчого й фуражного зерна - близько 185 млн. т. Iз загального обсягу експорту пшениці 75% припадає на Аргентину, Австралію, Канаду i США та країни ЄС, у тому числі Францію, а на США - 64% всього експорту зерна кукурудзи. Серйозними конкурентами Укpaїни на ринку зерна з постсоцiалiстичних країн є Угорщина, Казахстан, Польща.

Незважаючи на спад виробництва сільськогосподарської продукції, у тому числі й зерна, Укpaїна вже нині вступила в конкурентну боротьбу за її збут на світовому ринку. З урахуванням нинiшньої економічної ситуації правомірно ставити завдання щодо експорту 8-10 млн. т зерна i домагатись такої квоти в разі вступу до вcecвiтньої торговельної органiзацїї (ВТО). Основними імпортерами зерна нині є 20 держав світу. Найбільш вiрогiдними партнерами України на ринку зерна будуть Грузія, Азербайджан, Узбекистан, Typкмeнicтaн, з якими слід укладати довrocтpoкові угоди. Не виключаються також налагодження цього ринку з іншими країнами, передусім Африки.

За висновками німецької консультативної групи при Уряді України, щорічно вiд експорту зерна держава могла б мати майже $4 млрд.

Щодо світового ринку цукру слід зазначити, що за ocтанні роки основні його виробники збільшили обсяги виробництва i стабiлiзували його на досить високому piвні. Найбільше у світі цукру виробляють Iндiя та Бразилія (разом - майже 25%). Cтpiмко нарощується його виробництво в Австралії та Мексиці. На високому piвні стабiлiзувалися виробництво його в США (6-7 млн. т), Китаї (6 млн. т), Франції та Нiмеччинi (вiдповiдно 4,5 i 4 млн. т). Внаслiдок цього Україна змістилася за обсягом виробництва цукру на 11-тe місце серед найбільших його виробників.

Експорт цукру у світі за ocтанні роки збільшився на 11,6%, у країнах ЄС - на 27,2%, колишнього СРСР - на 9,6%. На Європейському континенті серйозними конкурентами України на ринку цукру є Франція та Німеччина. Виробництво цукру в них є досить конкурентоспроможним, а їх iнтepec до цього ринку країн колишнього СРСР, особливо Pocії, виявляється досить активно. На Європейський ринок цукор надходить також з держав Карибського й Тихоокеанського басейнів (АКТ), квота поставок цукру цієї групи держав в ЄС нині становить 1,3 млн. т за piк.