Експортний потенціал України та її регіонів

Зазначені принципи в повній мірі відносяться до категорії «експортний потенціал», тобто можна зробити висновок, що експортний потенціал є системою, яку з одного боку можна структурувати за певними складовими, а з іншого боку, оскільки будь-яка система існує у відповідному оточенні, можна виділити ряд найбільш визначних факторів, від яких залежить розвиток даної системи.

Експортний потенціал ми визначимо як готовність, спроможність підприємства здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, зокрема експортну діяльність, яка полягає у виході на цільові зовнішні ринки збуту. Експортний потенціал є основою для розробки стратегії виходу підприємства на зовнішній ринок. Отже, фактори, які впливають на розвиток експортного потенціалу також опосередковано впливають і визначають процедуру формування стратегії виходу підприємства на зовнішній ринок  та рівень репрезентативності підприємства на зовнішньому ринку.

До найбільш значимих факторів розвитку експортного потенціалу доцільно віднести наступні:

1.  Організація управління підприємством

2.  Інформаційне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності

3.  Планування експортного виробництва

4.  Облік та аналіз експортних поставок

5.  Кадровий менеджмент

Логіка взаємозв’язку факторів розвитку експортного потенціалу та результатів діяльності промислового підприємства на зовнішньому ринку подана на рис. 1.

Рис.1. Взаємозв’язок розвитку експортного потенціалу та результатів діяльності промислового підприємства на зовнішньому ринку

Всі зазначені фактори є системоутворюючими, тобто вони формують експортний потенціал промислового підприємства,  і взаємозалежними, тобто вони об’єднані єдиною метою – забезпечити розвиток зовнішньоекономічної діяльності промислового підприємства.

Для розуміння сутності впливу кожного із визначених факторів на розвиток експортного потенціалу промислового підприємства здійснюємо декомпозицію фактора на окремі елементи.

Так, система загального управління підприємством забезпечує розвиток експортного потенціалу шляхом:

·    Реформування відносин власності.

·    Впровадження нових методів внутріфірмового   менеджменту.

·    Вдосконалення методів маркетингових досліджень.

·    Оновлення організаційної структури управління зовнішньоекономічною діяльністю. 

В умовах побудови і розвитку інформаційного суспільства одним і ключових факторів розвитку експортного потенціалу промислового підприємства є використання інформаційних технологій. Зростаючі потоки інформації як всередині підприємства, так і ззовні, вимагають її оперативної обробки для адекватного подальшого використання. Для цього підприємство має бути забезпечене відповідною технічною базою і підготовленими спеціалістами. Вдосконалення окремих елементів інформаційного забезпечення системи зовнішньоекономічної діяльності промислового підприємства з метою розвитку експортного потенціалу може бути реалізоване за наступними напрямками:

·         Технічне і технологічне забезпечення інформаційної системи.

·         Розробка комплексної програми підвищення кваліфікації кадрів, пов’язаних з інформаційними потоками.

·         Впровадження сучасних засобів зв’язку і передових інформаційних технологій.

·         Створення системи оперативно-інформаційного забезпечення керівництва  підприємства для внутрішнього контролю і прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо експорту продукції.

·         Розробка єдиної інформаційної моделі фінансового, податкового  та  управлінського обліку.

·         Автоматизація робочих місць в різних службах підприємства.

·         Використання автоматизованих систем «Експортний контракт» та «Розрахунок експортної ціни».

·  Інтеграція систем обліку, планування та нормування різних видів витрат при виробництві експортної продукції.

Важливими організаційно-економічними механізмами управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства є системи планування експортного виробництва і обліку та аналізу експортних поставок Вони визначають дієвість економічного забезпечення системи управління зовнішньоекономічною діяльністю промислового підприємства.

Як фактор впливу на розвиток експортного потенціалу система планування експортного виробництва реалізується через:

·         Планування обсягів і номенклатури експортної продукції з урахуванням динаміки ринкових змін.

·         Дослідження кон’юнктури зовнішніх ринків.

·         Взаємоузгодження перспективних та оперативних планів виробництва експортної продукції.

·         Розробку перспективних та річних бюджетів підприємства з урахуванням запланованих обсягів експорту продукції.

·         Вдосконалення методів планування витрат, собівартості та ціни експортної продукції.

·         Розробку цільових програм щодо виробництва та реалізації експортної продукції.

Важливим об'єктом розвитку економіко-фінансової діяльності промислового підприємства є реорганізація внутріфірмового обліку й аналізу зовнішньоекономічної діяльності [6].

Система обліку експортних поставок здатна забезпечити розвиток експортного потенціалу промислового підприємства за рахунок реалізації наступних заходів:

·         Використання іноземного досвіду в сфері формування облікової політики підприємства.

·         Здійснення комплексу заходів щодо реструктуризації бухгалтерського обліку експортної продукції.

·         Координація бухгалтерського (фінансового) управлінського і податкового обліку зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

·         Використання сучасних автоматизованих робочих місць бухгалтерів з метою підвищення оперативності та достовірності облікової інформації.

Система аналізу експортних поставок впливає на розвиток експортного потенціалу шляхом:

·         Вдосконалення методів аналізу кон’юнктури світового ринка товарів, рівня цін та  тенденції їх змін.

·         Використання аналізу за допомогою коефіцієнтів для точної оцінки фінансового стану зарубіжного партнера.

·         Здійснення комплексного підходу при аналізі результатів попередніх експортних контрактів.

·         Формування бази даних для аналізу нормативів сировини та матеріалів для виробництва продукції.

·         Вдосконалення методів аналізу фінансового стану промислового підприємства.

Для ефективного аналізу зовнішньоекономічної діяльності промислового підприємства доцільно об’єднувати різні методи: аналіз за допомогою коефіцієнтів, аналіз на підставі результатів попередніх експортних контрактів, аналіз на підставі статистичних даних про стан світового ринку.

Впровадження сучасних методів обліку і аналізу зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням закордонного досвіду дозволить забезпечити якісно новий рівень управління витратами виробництва і формуванням цін на експортну продукцію, що дозволить підвищити конкурентні можливості промислового підприємства. Своєчасний і якісно проведений аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства дозволить знизити ризикованість на всіх стадіях підготовки і здійснення експортної операції.

Вагомим джерелом посилення експортного потенціалу промислового підприємства є реалізація конкурентної стратегії управління персоналом підприємства, головне завдання якої реорганізації підготовки і навчання кадрів. Необхідна розробка комплексної ефективної системи визнання трудових заслуг, що забезпечувала б посилення трудової мотивації всіх працівників підприємства. Основні компоненти цієї системи наступні [3]:

·         об'єктивна оцінка результатів діяльності кожного працівника;

·         удосконалена система оплати праці всіх категорій працівників підприємства;

·         гнучка система матеріального заохочення;

·         формування процесу зміни психології працівників.

Розвиток експортного потенціалу промислового підприємства за рахунок підвищення ефективності управління персоналом відбувається за рахунок:

·         Реорганізації системи підготовки кадрів.

·         Вдосконалення системи обліку кількості та якості результатів праці кожного робітника.

·         Створення умов для творчої ініціативної праці.

·         Впровадження різних методів заохочення та визнання трудових досягнень кожного робітника.

·         Запровадження механізму відповідальності за забезпечення конкурентоспроможності продукції.

·         Залучення робітників підприємства до прийнятті управлінських рішень.

·         Забезпечення соціального захисту працівників.

Реалізація розглянутих по кожному фактору розвитку експортного потенціалу заходів сприятиме підвищенню конкурентних позицій підприємства, ефективному просуванню продукції підприємства на цільовому зовнішньому ринку. Тобто зазначені фактори впливають не лише на розвиток експортного потенціалу, а в кінцевому результаті вони здатні посилити конкурентоспроможність промислового підприємства в цілому.

До основних елементів підвищення конкурентоспроможності промислового підприємства, що здійснює стратегію розвитку експортного потенціалу можна віднести:

1.         Реалізація програми технічного переозброєння підприємства за рахунок технічних та технологічних, реконструктивно-капітальних заходів.

2.         Зміна структури товарної продукції з метою збільшення питомої ваги випуску рентабельної продукції.

3.         Зниження питомої ваги бартерних операцій і взаємозаліків.

4.         Формування надійних схем забезпечення підприємства сировиною.

5.         Розробка заходів мінімізації негативного впливу зміни цін на внутрішньому та  зовнішньому ринках.

6.         Оновлення стану обслуговуючих та ремонтних служб у відповідності з виробництвом та реалізацією експортної продукції.

Крім перерахованих основних напрямків підвищення ефективності системи управління зовнішньоекономічною діяльністю промислового підприємства велика увага повинна бути приділена оцінці ризиків і формуванню системи безпеки підприємства, удосконаленню методів розробки бізнес-планів, формуванню способів залучення іноземних інвестицій, методикам оцінки ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

Проведені дослідження свідчать, що властива для більшості промислових підприємств функціональна організація зовнішньоекономічної діяльності не відповідає сучасним вимогам зовнішніх ринків, не сприяє адекватному розвитку експортного потенціалу підприємства і не забезпечує очікуваний рівень конкурентоспроможності підприємства. Реорганізація системи управління зовнішньоекономічної діяльності промислового підприємства передбачає якісні структурні зміни перш за все в експортному потенціалі підприємства, оскільки саме на основі наявного експортного потенціалу формуються стратегії і програми виходу підприємства на зовнішні ринки.

Представлене в даній статті дослідження не лише дозволило визначити найсуттєвіші фактори розвитку експортного потенціалу промислового підприємства, а й деталізувати можливі напрямки розвитку експортного потенціалу з метою підвищення конкурентоспроможності промислового підприємства[8].

Ефективна реалізація запропонованих дій щодо оновлення експортного потенціалу промислового підприємства вимагає проведення окремих досліджень щодо організаційного забезпечення стратегії розвитку експортного потенціалу та економічної оцінки зміни експортного потенціалу. Також окремими напрямком перспективних досліджень має бути формування єдиної методики для оцінки експортного потенціалу промислового підприємства, яка б дозволила уніфікувати процес оцінки експортного потенціалу промислових підприємств і створила б відповідне інформаційне підґрунтя для розробки адекватної стратегії виходу підприємства на зовнішні ринки.

3. Перспективні напрямки використання експортного потенціалу України та її регіонів

При оцінюванні конкурентних позицій регіонів надзвичайно важливо враховувати досягнутий рівень економічного розвитку суб'єктів регіональної економіки.

У реальній дійсності великий вплив на конкурентоспроможність регіону мають кон'юнктурні ринкові ситуації й стійке становище галузі та її продукції на міжрегіональному та міжнародному ринках. У зв'язку з цим методично виправданим є рангування конкретних позицій регіонів з урахуванням експертної ефективності та участі в міжрегіональних і міжнародних зв'язках.

Узагальненим чинником, що визначає певні позиції регіонів, є процес поділу праці між регіонами та ефективність міжрайонної інтеграції. У регіональній економіці існують об'єктивні суперечності, між ринком і виробництвом, а також між попитом і пропозицією, які в умовах гнучкого економічного механізму постійно вирішуються, що є запорукою надійності конкурентних позицій.[2]