Задачи и методы теоретических исследований

1. Завдання та  методи теоретичних досліджень

Мета дослідження полягає  в теоретичному узагальненні та обґрунтуванні методологічних засад статистичного моніторингу ділової активності підприємств на базі кон'юнктурних обстежень підприємств за видами економічної діяльності для удосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення управлінських рішень. Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких наукових завдань теоретичного, методологічного та практично-методичного характеру:

– уточнити трактування категорії моніторингу для визначення функцій та структури системи статистичного моніторингу;

– визначити сутність статистичного моніторингу ділової активності підприємств, що здійснюється на базі кон'юнктурних обстежень, його принципів, функцій, компонентів та місця в системі державної статистики;

– адаптувати методологію кон'юнктурних обстежень, гармонізовану в рамках діяльності міжнародних організацій, до української статистики;

– розробити організаційну схему проведення кон'юнктурних обстежень українських підприємств, що передбачає взаємодію, узгодженість та взаємопов'язаність усіх її складових;

– обґрунтувати систему показників для кон'юнктурних обстежень підприємств за видами економічної діяльності;

– визначити умови забезпечення якості статистичної інформації кон'юнктурних обстежень, що надається користувачам; адаптувати методи багатовимірного аналізу для дослідження розвитку соціально-економічних явищ з використанням показників кон'юнктурних обстежень;

– обґрунтувати напрями використання системи синтетичних індикаторів, створених на базі результатів обстежень, для моделювання тенденцій макроекономічних показників;

– дослідити особливості статистичного моніторингу визначальних аспектів функціонування підприємств на основі інформації кон'юнктурних обстежень;

– визначити систему користувачів як складову статистичного моніторингу ділової активності підприємств та розробити механізм забезпечення їхніх потреб у результатах статистичного аналізу функціонування підприємств.

Об'єктом дослідження  є підприємства за видами економічної  діяльності, ділова активність яких впливає на економічні та соціальні процеси, що відбуваються в суспільстві.

Предметам дослідження є  методологічні та методичні засади статистичного моніторингу ділової активності підприємств.

Методи дослідження базуються  на загальнонаукових засадах і фундаментальних положеннях економічної теорії, статистичної науки, загальної теорії систем, інформатики, теорії прийняття рішень. У процесі дослідження застосовувалися методи системного аналізу та інші загальнонаукові методи: синтез, систематизація, абстрагування. Предмет дослідження зумовив одночасне використання методів соціологічних досліджень та традиційного арсеналу статистичних методів: класифікацій, статистичних групувань, кореляційно-регресійного аналізу, статистичного моделювання та прогнозування, непараметричних методів аналізу зв'язків, вибіркового, індексного методів тощо.

Інформаційною базою дослідження  є законодавчі та нормативні акти, що регламентують функціонування підприємств різних форм господарювання, теоретичні та методологічні розробки вітчизняних і закордонних учених, статистичні та аналітичні матеріали Державного комітету статистики України, Науково-технічного комплексу статистичних досліджень. Методи теоретичних досліджень

Аналогія це метод, відповідно до якого на підставі подібності предметі» за одними ознаками робиться висновок про їх подібність за іншими ознаками.

Аналогія, як і неповна  індукція, сама по собі ще не може гарантувати  достовірні висновки.

Аналогія не дає достовірного знання: якщо роздуми за аналогії є  істинними, то це ще не означає, що його результати будуть істинними.

Екстраполяція (від - над, і - змінюю, виправляю) - метод наукового  дослідження, який полягає в розповсюдженні висновків, отриманих із спостережень над однією частиною об'єкта.

Ідеалізація – це конструювання подумки об'єктів, які не існують у дійсності або практично нездійсненні (наприклад, абсолютно тверде тіло, абсолютно чорне тіло, лінія, площина).

Мета ідеалізації: позбавити  реальні об'єкти деяких притаманних  їм властивостей і наділити (подумки) ці об'єкти певними нереальними і  гіпотетичними властивостями.

Формалізація – це метод, за. допомогою якого змістовне знання відображується у формалізованій мові. Формалізація основана на мисленні, що дозволяє відображати основні закономірності й процеси розвитку об'єктів навколишнього світу в знаковій формі за допомогою спеціальних знаків, символів, формул чи формалізованих мов.

Символіка формалізованих мов  додає стислості викладу, чітко  фіксує конкретні значення досліджених  ознак, властивостей чи відношень і  не допускає їх двозначних тлумачень. Така форма відображення реальних явищ і процесів забезпечує узагальненість підходу до вирішення різних класів завдань і на основі формування знакових моделей дозволяє знаходити найбільш ефективних рішень, справедливих для всіх завдань даного класу.

Аксіоматичний метод – метод побудови наукової теорії, за якого деякі твердження приймаються без доведень, а всі інші знання виводяться з них відповідно до певних логічних правил.

Гіпотеза та припущення. У становленні теорій як системи  наукового знання найважливішу роль відіграє гіпотеза. Гіпотеза є формою осмислення фактичного матеріалу, формою переходу від фактів до законів.

Розвиток гіпотези відбувається за трьома стадіями:

– накопичення фактичного матеріалу та висловлювання на його основі припущень;

– формування гіпотези, тобто виведення наслідків зі зробленого припущення, розгортання на його основі прийнятної теорії;

– перевірка отриманих результатів на практиці та на їхній основі уточнення гіпотези. Якщо при перевірці наслідок відповідає дійсності, то гіпотеза перетворюється на наукову теорію.

Історичний метод дає  змогу дослідити виникнення, формування та розвиток процесів і подій у  хронологічній послідовності з  метою виявлення внутрішніх та зовнішніх зв'язків, закономірностей та суперечностей. Один з основних методів наукового пізнання в суспільних науках.

Системний підхід полягає  в комплексному дослідженні великих  і складних об'єктів (систем), дослідженні  їх як єдиного цілого з узгодженим функціонуванням усіх елементів  і частин. Виходячи з цього принципу, треба вивчити кожен елемент системи в його зв'язку та взаємодії з іншими елементами, виявити вплив властивостей окремих частин системи на її поведінку в цілому, встановити емерджентні властивості системи і визначити оптимальний режим її функціонування.

Систематизація – специфічний метод дослідження, пізнавальний процес упорядкування деякої множини розрізнених об'єктів і знання про них. Упорядкування здійснюється шляхом встановлення єдності і відмінності елементів, що підлягають систематизації, визначення місця кожного елемента відносно один одного. При цьому використовуються логічні операції порівняння, абстрагування, класифікації, аналізу і синтезу, опису та пояснення. Результатом систематизації є відповідна наукова система об'єктів і знань про них.

Метод класифікації. Система  класифікації визначається і характеризується використаним методом класифікації, ознаками класифікації, послідовністю і кількістю рівнів класифікації, кількістю угруповань.

Система класифікації – це сукупність методів і правил розподілу множини об'єктів на підмножину відповідно до ознак схожості або несхожості.

Об'єкт класифікації – елемент класифікаційної множини.

Класифікаційне групування – підмножина об'єктів, отриманих у результаті класифікації.

Метод класифікації – це сукупність правил створення системи класифікаційних угруповань та зв'язки між ними. Розрізняють два основних методи класифікації: ієрархічний та фасетний.

Типологія (від грец. - відбиток, форма, зразок і логос - слово, вчення) – метод наукового пізнання, в основі якого лежить розчленування систем об'єктів і їх групування за допомогою узагальненої, ідеалізованої моделі або типу. Проблеми типології виникають в усіх науках, які мають справу з різнорідними за складом множинами об'єктів (як правило, дискретних) і вирішують завдання впорядкованого опису і пояснення цих множин. Типологія спирається на виявлення подібності і відмінності об'єктів, що вивчаються, на пошук надійного способу їх ідентифікації, а у своїй теоретично розвинутій формі прагне відобразити будову досліджуваної системи, виявити її закономірності, які дають можливість передбачати існування невідомих об'єктів.

Порівняння – метод наукового пізнання, за допомогою якого робиться висновок про подібність чи відмінність об'єктів пізнання. Цей метод дає можливість виявити кількісні якісні характеристики предметів, класифікувати, упорядкувати і оцінити їх.

Гіпотетико-дедуктивний  метод (грец. основа, припущення) – спосіб пізнавальної дійсності, що полягає у побудові гіпотетико-дедуктивної моделі для теорії, структура якої вивчається. Його застосування умовно поділяють на три етапи. Перший полягає у висуванні низки гіпотез про причини явищ, що їх досліджують, другий - у виведенні шляхом дедукції можливих висновків з цих гіпотез, які є описом спостережуваних даних. Виведення висновків передбачає емпіричну інтерпретацію гіпотез, На третьому етапі гіпотези разом з висновками з них виступають як аксіоматична система, де аксіомами є гіпотези, а теоремами - висновки з них.

Теорія – система знань, яка описує і пояснює сукупність явищ певної частки дійсності та зводить відкриті в цій галузі закони до єдиного об'єднувального початку (витоку). Теорія будується на результатах, отриманих на емпіричному рівні досліджень. У теорії ці результати впорядковуються, вписуються у струнку систему, об'єднану загальною ідеєю, уточнюються на основі введених до теорії абстракції, ідеалізації та принципів.

2. Використання  математичних методів в наукових  дослідженнях

Використовують їх для  кількісного аналізу фактичного матеріалу, отриманого у процесі дослідження. Вони надають процесу дослідження чіткості, структурованості, раціональності, ефективності при опрацюванні великої кількості емпіричних даних. У педагогічних дослідженнях широко використовують такі їх види:

– метод реєстрування – виявлення певної якості в явищах та її кількості (наприклад, кількості запізнень на уроки );

– метод ранжування – класифікація даних у певній послідовності (спадання чи зростання показників), визначення місця в цьому ряду (наприклад, складання списку учнів залежно від рівня успішності тощо);

– метод моделюванням – створення і дослідження моделей. Є засобом теоретичного дослідження психологічних явищ через уявне створення життєвих ситуацій, в яких може відбуватися діяльність людини, змодельованої системи. Допомагає пізнати закономірність поведінки людини у певних ситуаціях;

– статистичні методи – методи математичної статистики, що використовуються для опрацювання експериментальних даних з метою підвищення обґрунтованості висновків. У педагогіці та психології вони представлені: а) описовою статистикою (табулювання, графічний вираз та кількісне оцінювання даних); б) теорією статистичного висновку (передбачення результатів за даними обстеження вибірок); в) теорією планування експериментів (виявлення та перевірка причинних зв'язків між змінними).

Завдяки математичним методам  описують кількісні характеристики педагогічних явищ, визначають оптимальні умови управління процесом навчання і виховання. Ефективні тільки при  масовому характері досліджуваних явищ, їх типовості, вимірюваності.

3. Математичний  апарат для побудови математичних  моделей

У загальному випадку математична  модель реального об'єкта, процесу або системи представляється у вигляді системи функціоналів.

Фi(Х,Y,Z,t) = 0,

де X – вектор вхідних змінних,

X=[x1, x2, x3,…,xN] t, Y – вектор вихідних змінних,

Y=[y1, y2, y3,…,yN] t, Z – вектор зовнішніх впливів,

Z=[z1, z2, z3,…,zN] t, t – координата часу.

Побудова математичної моделі полягає у визначенні зв'язків  між тими чи іншими процесами і явищами, створення математичного апарату, що дозволяє виразити кількісно і якісно зв'язок між тими чи іншими процесами і явищами, між фізичними величинами, що цікавлять фахівця, і факторами, що впливають на кінцевий результат.

Зазвичай їх виявляється  настільки багато, що ввести в модель всю їх сукупність не вдається. При  побудові математичної моделі перед  дослідженням постає завдання виявити і виключити з розгляду фактори, що впливають неістотно на кінцевий результат (математична модель звичайно включає значно менше число факторів, ніж у реальній дійсності). Па основі даних експерименту висуваються гіпотези про зв'язок між величинами, що виражають кінцевий результат, і факторами, введеними в математичну модель. Такий зв'язок найчастіше виражається системами диференціальних рівнянь в частинних похідних (наприклад, в задачах механіки твердого тіла, рідини і газу, теорії фільтрації, теплопровідності, теорії електростатичною

та електродинамічного полів).

Кінцевою метою цього  етапу є формулювання математичної задачі, рішення якої з необхідною точністю висловлює результати, що цікавлять фахівця.

Форма і принципи подання  математичної моделі залежить від багатьох факторів.

За принципами побудови математичні  моделі поділяють на:

– аналітичні;

– імітаційні.

В аналітичних моделях  процеси функціонування реальних об'єктів, процесів або систем записуються  у вигляді явних функціональних залежностей. Аналітична модель розділяється на типи залежно від математичної проблеми:

– рівняння (алгебраїчні, трансцендентні, диференціальні, інтегральні),

– апроксимаційні завдання (інтерполяція, екстраполяція, чисельне інтегрування та диференціювання), і задачі оптимізації,