Кредитная деятельность коммерческого банка

Водночас тотожність цих  понять неможлива й через відмінність  у тлумаченні слів “операція” та “діяльність”, адже останнє в широкому розумінні  означає застосування своєї праці  до чого-небудь; роботу, заняття, активність, діяння; працю людей в якій-небудь галузі; роботу, функціонування якоїсь організації, машини тощо.

Наближене за змістом тлумачення наведено й у більш сучасному  економічному словнику російських авторів: “Економічна діяльність — діяльність з виробництва (або) реалізації товарів (робіт, послуг), а також будь-яка  інша діяльність, спрямована на отримання  прибутку (доходів), незалежно від  результатів такої діяльності” [30, с.161].

Таким чином, кредитна діяльність банку — комплексний процес із відтворення й реалізації кредитних  послуг із метою отримання прибутку.

 

 

 

 

 

Рис. 1.3 Основні етапи організації кредитної діяльності банку [11, с.110].

 

Із розвитком ринкової економіки серед економістів  поширився підхід у дослідженнях банку як специфічного підприємства, суб’єкта підприємництва, фірми, що надає  послуги. Отже, як будь-який суб’єкт  підприємницької діяльності, банк, здійснюючи діяльність, має відтворювати якісь продукти. Важливим для нашого дослідження є з’ясування того, що є кінцевим продуктом від реалізації кредитної діяльності банку, чим  користаються позичальники, вступаючи  у кредитні відносини з банком [11, с.111].

Кредитні операції, хоча й мають зв’язок із рухом позиченої  вартості, насамперед спрямовані на забезпечення внутрішньобанківських технологічних  процесів, відтак не можуть сприйматися  як кінцевий продукт споживання. Тож  передусім з’ясуємо, що є предметом  праці при здійсненні кредитної  діяльності банку. Акумульована банком позичена вартість передається позичальнику в незмінній формі (таких змін вона може зазнати, але під впливом  зовнішніх макроекономічних факторів, зокрема інфляції/дефляції, девальвації/ревальвації  тощо). А банк здійснює пошук потенційних  позичальників, аналіз придатності  до реалізації кредитних проектів за ними (у тому числі оцінку ризиків) та їх подальше супроводження. Отже, позичкова  вартість не є об’єктом впливу окремих  дій банківського персоналу.

Як зазначають І.О. Спіцин та Я.О. Спіцин, “…в основі будь-якого  банківського продукту лежить необхідність задоволення якої-небудь потреби”. При цьому М.Р. Ковбасюк зауважує, що “в дійсності клієнт отримує  не продукт, який має певний набір  властивостей, а його здатність (спроможність) задовольнити деяку свою потребу” [40, с.112]..

Погоджуючись із останньою  тезою, вважаємо, що позичальники отримують  не сам кредитний проект як банківський  продукт, а його спроможність задовольнити потребу в тимчасовому користуванні позичковими коштами.

В Економічній енциклопедії (за ред. С.В. Мочерного) під продуктом  праці розуміють результат виробництва, здатний задовольняти потреби людей. За формою вияву продукти праці поділяють  на матеріальні та нематеріальні. Нематеріальні  продукти праці мають назву “послуги” [37,с. 187].

Враховуючи вищесказане, можна стверджувати, що позичальники, користуючись кредитними послугами  банку, отримують можливості тимчасового  користування кредитними ресурсами, акумульованими банком. Проте можуть бути й винятки: деякі банківські установи вимагають  авансування позичальниками вартості кредитних послуг із розгляду кредитних  проектів, за результатами якого вони можуть виявитися непридатними до реалізації [11, с.113]..

У теорії і практиці оцінювання ефективності активних операцій відбувається переважно на рівні співвідношення різниці між процентними доходами і процентними витратами до обсягу задіяних для цього активів.

Разом із тим відтворення  всіх етапів кредитної діяльності банку (рис. 1.3) дає підстави стверджувати, що процентні витрати є лише однією складовою загальної структури витрат цієї діяльності. Виходячи з етапів кредитної діяльності банку (рис. 1.3) і системи управлінського обліку у вітчизняних банках, непроцентні витрати кредитної діяльності банку структуровано таким чином:

— витрати на утримання  персоналу кредитних підрозділів;

— витрати на утримання  основних засобів і нематеріальних активів, що їх безпосередньо використовують кредитні підрозділи (наприклад, комп’ютерна  техніка, меблі тощо);

— господарські витрати (папір, канцелярські вироби тощо) кредитних  підрозділів;

— поштово-телефонні витрати  кредитних підрозділів;

— витрати на підготовку кадрів кредитних підрозділів [11, с.117].

Висновок. Таким чином, базисним у забезпеченні ефективного розподілу непрямих витрат повинен стати управлінський облік як складова системи обліку банку. Облік непроцентних витрат кредитної діяльності банку має здійснюватися в управлінському обліку за окремими субрахунками для кожної групи витрат.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Глава 2. Сучасні тенденції розвитку кредитної діяльності банків України

Важливим важелем у  стимулюванні економічного розвитку будь-якої країни виступає кредит. Банківське кредитування – важлива складова економіки  і фінансового сектора України. Як свідчить практика банківської діяльності, кредити займають вагому частку в  активних операціях банків, при цьому  саме кредитування приносить банківським  установам значну частину прибутків.

На сучасному етапі  економічного розвитку одним із важливих шляхів виходу України з кризового  стану є подальший розвиток та підвищення ефективності банківського кредитування. Це зумовлено тим, що останнім часом банківські установи дещо уповільнили свою діяльність на ринку кредитування, що є негативним наслідком світової економічної  кризи у більшості країн світу. Зазначимо, що у 2005-2007 рр. банківське кредитування розвивалося стрімкими темпами: за цей період ринок корпоративного кредитування виріс більш ніж  у 5 разів [12]. Зросла і значущість кредитів населення, споживчого кредиту, товарного кредиту тощо, які відігравали важливу роль як для банківського сектора, так і для економіки країни загалом. Співвідношення роздрібних кредитів і ВВП зросло майже в 4 рази [17, с.97].

З початком фінансової кризи  внаслідок неповернення великої  кількості кредитів, зменшення тимчасово  вільних коштів банків, введення обмежень на кредитування, зростання вартості кредитних ресурсів спостерігалося уповільнення темпів видачі кредитів. А наприкінці 2008 р. Національний банк України ввів обмеження на видачу будь-яких видів кредитів, яке розповсюджувалося  мало не на всі вітчизняні банки. Зазначимо, що це був один з найскладніших  періодів становлення та розвитку банківської  системи України. Як наслідок, на кінець 2011 р. лише 10-15 % всіх банків України (із діючих 182 банків) інтенсивно кредитували  реальний сектор економіки, серед яких – ПриватБанк, Укрексімбанк, ВТБ  Банк, Укрсоцбанк, Ощадбанк [17].

Отже, можна зробити висновок, що навіть четверта частина всіх вітчизняних  банків не здійснювала основну діяльність в повному обсязі.

Тенденції розвитку банківської кредитної діяльності досліджено у працях багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців та практиків, зокрема О. Барановського, А. Бєлякова, О. Васюренка, В. Вітлінського, О. Вовчак, Н. Волошина, О. Гейця, А. Герасимовича, В. Грушка, О. Дзюблюка, М. Дмитренка, С. Кабушкіна, М. Козоріз, Л. Кузнєцової, В. Міщенка, А. Мороза, 3. Морсмана, С. Науменкової, Л. Примостки, С. Реверчука, 3. Щибиволока та інших. Однак, незважаючи на досить високий рівень досліджень кредитної діяльності, зміни, які відбуваються у банківській системі і в економіці під впливом глобалізаційних процесів, зумовлюють необхідність поглибленого аналізу кредитної діяльності банків та тенденцій її розвитку на сучасному етапі, що й визначає актуальність досліджуваних у цій роботі питань [13, с.142].

В умовах стрімкого розвитку глобалізаційних процесів істотно  зростає не тільки значення банків у сучасній економіці, а й вимоги до них, що стосуються підвищення рівня  капіталізації, удосконалення систем управління ризиками, підвищення стабільності функціонування тощо. На сучасному  етапі розвитку банківської системи  України кредитна та депозитна діяльність усе ж домінують у вітчизняних  банках, незважаючи на появу порівняно  нових нетрадиційних банківських  операцій, а кредитування економіки  залишається однією з найважливіших  функцій банків. Зазначимо, що в активах  вітчизняних банків частка кредитного портфеля упродовж останніх років становила  майже 80 % (табл. 2.1) [12].

Як бачимо з табл. 2.1 проведений аналіз обсягів кредитного портфеля банків України за 2006-2012 рр. доводить, що обсяг наданих кредитів станом на 01.01.2012 р. становив 757891 млн грн, що майже у 8 разів перевищує обсяг вимог за кредитами на початку 2006 р. (96945 млн грн) [12]. У структурі кредитів найбільшу частку займали кредити суб'єктам господарювання (від 56,9 % до 75,17 %).  

 

Табл. 2.1 Частка кредитного портфеля в активах банків України

на 01.01.2006-2012 рр.

 

№ з/п	Показник	На 01.01. 2006	На 01.01. 2007	На  01.01. 2008	На 01.01. 2009	На 01.01. 2010	На 01.01. 2011	На 01.01. 2012
1	Активи, млн грн	134348	213878	340179	599396	926086	880302	942280
2	Кредитний портфель, млн  грн	96945	156268	268294	485368	792244	747348	757891
3	Частка кредитного портфеля в активах, %	72,16	73,06	78,87	80,98	85,55	84,90	80,43

 

Не менш важливе значення має частка кредитів. Як свідчать дані табл. 2, частка кредитів, наданих фізичним особам, зростала до 2010 р. і становила 33,94 % (станом на 01.01.2007 р. вона дорівнювала 15,05 %). Упродовж 2011-2012 рр. обсяги кредитів, наданих фізичним особам, скоротилися (з 268857 млн грн до 191197 млн грн), темп приросту зазначених кредитів також уповільнився, а їх частка станом на 01.01.2012 знизилася до 25,23 % [12].

 

 

 

Табл. 2.2 Склад і структура кредитного портфеля банків України

у 2006-2012 рр.

№ з/п	Назва показника	На 01.01. 2006	На 01.01. 2007	На 01.01. 2008	На 01.01. 2009	На 01.01. 2010	На 01.01. 2011	На 01.01. 2012
1.	Кредитний портфель, млн  грн	96945	156268	268294	485368	792244	747348	757891
1.1	У тому числі: кредити, надані суб'єктам господарювання	72875	109020	167661	276184	472584	474991	502752
1.2	Кредити, надані фізичним особам	14599	33156	77755	153633	268857	222538	191197
2.	Довгострокові кредити, млн  грн	45531	86227	157224	291963	507715	441778	420194
3.	Прострочена заборгованість за кредитами, млн грн	3145	3379	4456	6357	18015	69935	90319
4.	Резерв на відшкодування  можливих втрат за кредитними операціями, млн грн	6367	8328	12246	18477	44502	99238	114774
1.	Кредитний портфель, %	100,00	100,00	100,00	100,00	100,00	100,00	100,00
1.1	У тому числі: кредити, надані суб'єктам господарювання	75,17	69,76	62,49	56,90	59,65	63,56	66,34
1.2	кредити, надані фізичним особам	15,05	21,22	28,98	31,66	33,94	29,78	25,23
2.	Довгострокові кредити, %	46,97	55,18	58,60	60,15	64,09	59,11	55,44
3.	Прострочені кредити, %	3,24	2,16	1,66	1,31	2,27	9,36	11,92
4.	Резерв на відшкодування  можливих втрат за кредитними операціями, %	6,56	5,33	4,54	3,81	6,11	16,38	20,02