Кредитная деятельность коммерческого банка

 

Водночас спостерігалася тенденція до постійного збільшення впродовж 2006-2012 рр. обсягів простроченої заборгованості за кредитами (з 3145 млн грн до 258408 млн грн), проте за рахунок значного збільшення обсягу кредитного портфеля, частка прострочених кредитів до вересня 2008 р. скоротилася з 3,24 % до 1,31 % [12]. Починаючи із 01.01.2010 р. рівень прострочених кредитів різко зріс – від 2,27 % до 11,92 % станом на 01.01.2012 р. і надалі продовжував зростати. Особливо високий обсяг неповернень виявився у банках, що спеціалізуються на споживчому кредитуванні: у деяких гравців фінансового ринку, за експертними оцінками, проблемна заборгованість перевищувала на той час 30 % виданих позик. Більш високі темпи зростання прострочення в корпоративному секторі зумовлюються порівняно короткими строками кредитування і складностями з рефінансуванням боргів. Найбільш підданими цим ризикам виявились компанії будівельного сектора, оптової і роздрібної торгівлі, у яких боргове навантаження історично високе [18].

 Зазначене свідчить  про істотне погіршення якості  кредитного портфеля українських  банків унаслідок погіршення  фінансового становища значної  кількості позичальників за час  кризи. 

У структурі кредитних  вкладень за видами валют обсяг кредитів, наданих в іноземній валюті до 01.10.2012 р., перевищував обсяг кредитів, наданих в національній валюті, водночас спостерігалася тенденція до його зменшення.

Сьогодні в Україні  надзвичайно гострою залишається  проблема формування джерел інвестиційної  діяльності суб'єктів господарювання. Як свідчать дані табл. 2.3, частка кредитів банків у 2005-2012 рр. змінювалась всього на рівні 8,2-13,7 %, тоді як власні кошти суб'єктів займали понад 50 % [12].

Табл. 2.3. Частка джерел фінансування інвестицій в основний капітал

у 2005-2012 рр.

 

Показник	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Відсотки до загального обсягу
Усього	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
у тому числі за рахунок:
коштів державного бюджету	7,0	10,5	5,5	5,5	5,6	5,0	4,4	6,3
коштів місцевих бюджетів	4,1	4,7	4,2	4,3	3,9	4,2	2,7	2,9
власних коштів підприємств  та організацій	61,4	61,7	57,4	57,8	56,5	56,7	63,3	55,7
кредитів банків	8,2	7,6	14,8	15,5	16,6	17,3	14,2	13,7
коштів іноземних інвесторів	5,5	3,6	5,0	3,7	3,5	3,3	4,5	2,3
коштів населення на будівництво  власних квартир	…	…	…	5,6	5,2	4,1	3,2	3,1
коштів населення на індивідуальне  житлове будівництво	3,6	3,4	3,3	4,1	4,5	5,0	3,6	10,7
інших джерел фінансування	10,2	8,5	9,8	3,5	4,2	4,4	4,1	5,3

Як бачимо з табл. 2.4 загалом інвестиційні кредити за 2007-2011 рр. зросли в абсолютній сумі майже у 3 рази і на 01.01.2012 р. становили 722664 млн грн, а їх частка за цей період змінювалася у межах 17,3-24,6 %) [12].

 

Табл. 2.4  Динаміка та частка інвестиційних кредитів в кредитному портфелі

банків України у 2008-2012 рр., на кінець р.

 

Показник	2008	2009	2010	2011	2012
Кредитний портфель, млн  грн	268294	485368	792244	747348	722664
Обсяги інвестиційних  кредитів, млн грн	46544	88559	178787	192592	178046
Частка інвестиційних  кредитiв, %	17,3	18,2	22,6	25,8	24,6

 

Однак, незважаючи на зростання  обсягів інвестиційних кредитів в абсолютній сумі майже втричі та збільшення їх частки в сукупному  кредитному портфелі, вона досі залишається  незначною порівняно із зарубіжними  країнами, в яких аналогічний показник становить на рівні більш ніж 40 %, а частка таких кредитів в  інвестиційних ресурсах фірм і корпорацій економічно розвинених країн перебуває  у межах 25-60 % [12].

Висновки. Проведений аналіз доводить, що сьогодні вітчизняна система  кредитування самотужки не здатна протистояти  зростанню рівня простроченої заборгованості через:

● відсутність програм  з підвищення кредитної культури позичальників – як в

плані планування витрат і  використання кредитних ресурсів, так  і в плані захисту своїх  прав; відсутність кваліфікованих і  незалежних консультантів з

проблем боргових зобов'язань;

● наявність лише негативної інформації за кредитними історіями  – реєстрація прострочень платежів і кількості кредитів не давали змоги  всебічно поглянути на потенціал  і вартість клієнта для кредитного інституту;

● неможливість налагодження рівноправного діалогу між позичальником  і

власником кредиту (кредитним  інститутом чи колекторським агентством) внаслідок відсутності "зворотних" процедур, таких як введення уповноваженим  органом "позасудового арбітражу" по справах, пов'язаних із заборгованістю (апеляція позичальника щодо неможливості пропозиції іншого графіка погашення  чи неправильного відображення даних  за придбаними кредитами) тощо.

Отже, тенденціями розвитку кредитної діяльності банків України  є: зниження частки кредитів у загальних  активах банків; превалювання кредитів нефінансовим корпораціям і домашнім господарствам, кредитів на поточну  діяльність; відносне зростання частки довгострокових кредитів; мінливість валютної структури наданих кредитів і кредитних залишків; істотне  зростання проблемної заборгованості.

 

 

 

 

 

 

 

 

Глава 3. Концепція вдосконалення  кредитної діяльності комерційного банку

Останнім часом банки все частіше відчувають проблему управління кредитною діяльністю. Рівень простроченої позичкової заборгованості протягом останніх 5-7 років мав стійку тенденцію до зростання.

Зростання прибутку банку  та оптимальний розподіл цілей і  завдань між різними кредитними підрозділами і їхніми співробітниками  неможливий без побудови ефективної структури управління кредитною діяльністю банку.

Виходячи з цього сформулюємо  концептуальний погляд на вдосконалення  організації кредитної діяльності комерційного банку.

Запропонована концепція  ґрунтується на двох групах принципів: загальнонаукові (економічна обґрунтованість, комплексність, системність, безперервність) і специфічні, до яких належать: 1) цілеспрямованість - передбачає виділення головної мети системи управління кредитним ризиком. 2) цілісність визначає межі управлінського втручання в управління кредитною діяльністю; 3) принцип гнучкості передбачає здатність і схильність кредитного ризик-менеджменту до змін у результаті постановки нових завдань; 4) надійність означає функціонування банківських підрозділів, які відповідають за безперервність зв'язків між елементами системи управління кредитною діяльністю; 8) економічність полягає в забезпеченні максимального ефекту від управління кредитною діяльністю при мінімальних [26, с.87].

Метою концепції є максимізація прибутку і зниження кредитних ризиків комерційного банку. Реалізація даної мети вимагає постановки і вирішення конкретних завдань, саме:

• Ефективне формування кредитного портфелю
• Максимізація прибутку та зниження кредитних ризиків
• Забезпечення ефективної кредитної політики банку

Кредитний портфель це - сукупність усіх позик, наданих банком з метою  отримання прибутку.

 

 

Загальнонаукові
Економічна обґрунтованість	Системність	Комплексність	Безперервність

 

Методи

Інструменти

 

 

Рис. 3.1. Концепция вдосконалення організації кредитної діяльності комерційного банку

 

 

 

З метою недопущення збитків  та захисту кредитного портфеля від  можливих втрат через неплатоспроможність  позичальників оцінка кредитних  ризиків здійснюється за всіма кредитними операціями та коштами, що розміщені  на кореспондентських рахунках, які  відкриті в інших банках як у національній, так і в іноземній валюті [11, с.117].

Для ефективного формування кредитного портфелю найбільш актуальним є завдання з підтримування відповідності прибутковості, ризикованості та ліквідності кредитних операцій.,а також формування ресурсної бази, ефективного розміщення залучених коштів в умовах зниження рівня інфляції, стабілізації національної валюти та жорстких вимог органів, які регулюють банківську сферу, для комерційних банків [23, с.162].

Мінімізація кредитного ризику дає змогу не лише запобігти можливим втратам банку від кредитної  діяльності, а й не допустити виникнення серйозних проблем із ліквідністю та платоспроможністю.

Одним із шляхів зниження рівня  кредитних ризиків і підвищення ефективності управління ними є застосування таких фінансових інструментів, як кредитні деривативи, тобто позабіржових похідних інструментів, створених для  передачі кредитного ризику від одного суб’єкта до іншого.

В умовах фінансово-економічної  кризи та з метою забезпечення організації ефективної кредитної діяльності комерційні банки розробляють власну внутрішню кредитну політику та впроваджують практичні механізми її реалізації. Важливим чинником кредитної політики банку та, водночас, одним з головних факторів його фінансової стійкості є рівень кредитних ризиків. Тому ключовим напрямом оптимізації кредитної політики банку для підтримки його стійкості є підвищення ефективності управління кредитними ризиками банку. На ринку споживчого кредитування таким кроком підвищення ефективності управління ризиками може бути проведення політики видачі кредитів під забезпечення короткостроковими депозитами    [17, с.99].

Для досягнення поставленої  мети застосовувались методи та інструменти. Одним з найважливіших методів  е хеджування та розподіл ризику. Хеджування являє собою процес укладення договорів, прийняття позицій, спрямованих на зниження ризику за окремими видами операцій або в цілому по кредитному портфелю. Хеджування– це страхування, зниження ризику від втрат, обумовлених несприятливими умовами [33, с.212]..

Розподіл ризику. Досить розповсюдженим є такий спосіб захисту від кредитного ризику як продаж кредитів, виходячи із проведеної банком оцінки кредитного портфеля. Перевагами такої операції є: по-перше, за рахунок продажу активів із низькою прибутковістю звільняються ресурси для фінансування більш прибуткових активів; по друге, продаж кредитів сповільнює ріст банківських активів, що допомагає керівництву банку досягти балансу між збільшенням банківського капіталу й ризиком, пов'язаним із кредитуванням.

У якості інструментів було використано: модель оптимальної кредитної ставки для максимізації прибутку та стрес-тестування.

Запропонована економіко-математична  модель оптимізації кредитної ставки комерційного банку, яка дозволяє в процесі управління фінансовими ресурсами банку збільшити його прибуток. Мета моделі полягає у визначенні керування управління кредитною ставкою банку з достатнім власним капіталом для кредитування для максимізації прибутку та капіталу банку на кінець періоду та аналізі змін цього управління у відповідності до трансформаційних процесів в Україні.

Стрес-тестування спрямоване на подолання головних невизначеностей (таких як оцінка ставок дефолту або ймовірність різних факторів ризику) за допомогою побудови конкретних економічних сценаріїв і розрахунку адекватності капіталу банку незалежно від можливості настання ризикових подій [19, с.112]..

Критеріями оцінки є:

- ріст прибутковості кредитних  операцій

- зменшення обсягу й  частки проблемних кредитів

- мінімізація кредитних  ризиків.

Для підвищення прибутковості  кредитних операцій комерційного банку  потрібно створити ефективну кредитну політику. Для реалізації ефективної кредитної політики необхідна така організаційна структура кредитного підрозділу, яка буде адекватна видам і напрямам діяльності банку та дозволить динамічно управляти його кредитною діяльністю, забезпечувати ліквідність і стабільність ресурсної бази[31, с.56].

Мінімізація обсягу й частки проблемних кредитів здійснюється за допомогою таких засобів: реструктуризація заборгованості позичальника за заздалегідь розробленими банком кількома варіантами, з огляду на оптимальний варіант для позичальника (пониження ставки, збільшення терміну кредиту, "кредитні канікули" тощо), покращення банківського менеджменту та підвищення ефективності формування кредитного портфелю. Для ефективного формування кредитного портфелю найбільш актуальним є завдання з підтримування відповідності прибутковості, ризикованості та ліквідності кредитних операцій [67, с.132].