Лекции по экономике

Другий метод відображення відхилень від нормативів на бухгалтерських рахунках полягає у тому, що на дебет рахунка «НЗВ» відносять фактичну вартість використаних матеріалів, оплати праці та виробничих накладних витрат, а за кредитом цього рахунку відображають нормативну собівартість виготовленої продукції. У цьому випадку для визначення відхилень від нормативів не використовують їх документування, і здійснюють аналітичні розрахунки. Для цього спочатку розраховують нормативну собівартість залишку НЗВ на кінець звітного періоду. З цією метою проводять інвентаризацію НЗВ та його нормативну оцінку. Різниця між фактичною сумою залишку на рахунку «НЗВ» та його нормативною оцінкою показує загальну суму відхилень від нормативів, причини яких і виявляють в оперативному порядку або аналітичними методами. Сума відхилень розподіляється між НЗВ, готовою та реалізованою продукцією і списується на відповідні рахунки.

 

1.11.2 Облік відхилень від  нормативів та їх впливу на  прибуток 

 

Відхилення фактичних витрат від нормативних повинні оперативно виявлятися і аналізуватися менеджерами, відповідальними за управління витратами. При аналізі і оцінці всі відхилення поділяють на сприятливі (які сприяють економії витрат та збільшенню прибутку) і несприятливі (які призводять до зменшення прибутку).

Аналіз відхилень виконують окремо за кожним видом витрат, використовуючи методи факторного аналізу:

1. за прямими витратами матеріалів (на фактичний обсяг діяльності);
2. за прямими витратами на оплату праці (фактичний обсяг діяльності);
3. за виробничими накладними витратами.

Для аналізу відхилення накладних витрат від нормативу складають гнучкий бюджет накладних витрат, в якому передбачають суму змінних витрат на одиницю бази розподілу і загальну суму постійних витрат за період, яка не змінюється в межах релевантного діапазону. Загальна сума виробничих накладних витрат = Постійні витрати + Змінні витрати на одиницю продукції * Обсяг виробництва продукції.

Загальну суму накладних витрат ділять на кількість одиниць вимірювання бази розподілу і визначають нормативну ставку накладних витрат на фактичний обсяг діяльності.

Відхилення за рахунок обсягу діяльності має розрахунковий (умовний) характер. Воно не відображається в обліку. Це – неконтрольоване відхилення, що зумовлене недовиконанням або перевиконанням плану виробництва продукції, а не рівнем накладних витрат. Решта відхилень накладних витрат вважаються контрольованими, вони характеризують ефективність роботи менеджера з управління витратами.

Інформація про відхилення від нормативів звичайно не доводиться до зовнішніх користувачів (акціонерів, інвесторів, постачальників і т.ін.), а повідомляється лише адміністрації. Якщо відхилення від нормативів відображають на рахунках бухгалтерського обліку, то їх включають до звіту про фінансові результати центрів відповідальності (центрів прибутку) лише для внутрішнього використання.

 

3. Методи аналізу відхилень

 

1) за прямими витратами матеріалів (на фактичний обсяг діяльності)

- відхилення за рахунок  зміни норм витрачання матеріалів = (фактичні витрати матеріалів  – нормативні витрати на фактичний  обсяг виробництва) * нормативна  ціна одиниці матеріалів;

- відхилення за рахунок  зміни цін на матеріали = (фактична ціна одиниці матеріалів – нормативна ціна) * фактичний обсяг використаних матеріалів;

- загальне відхилення  витрат на матеріали = (фактична  кількість витрачених матеріалів*фактична  ціна одиниці матеріалів) - )нормативна  кількість матеріалів на фактичний обсяг виробництва*нормативна ціна одиниці матеріалів)= відхилення за рахунок норм + відхилення за рахунок цін;

2) за прямими витратами  на оплату праці (на фактичний  обсяг діяльності)

- відхилення за рахунок  зміни витрат робочого часу (продуктивність праці, трудомісткість виробництва) = (фактичні витрати праці – нормативні витрати праці на фактичний обсяг виробництва) * нормативний рівень оплати праці 1 люд.-год.;

- відхилення за рахунок  рівня оплати праці = (фактичний  рівень оплати праці 1 люд.-год. – нормативний рівень оплати 1 люд.-год.) * фактичні витрати праці в людино-годинах;

- загальне відхилення  з оплати праці = фактичні витрати  на оплату праці – нормативна  сума оплати праці на фактичний  обсяг виробництва = відхилення за  рахунок витрат робочого часу + відхилення за рахунок рівня оплати праці;

3) за виробничими накладними  витратами

- чисте відхилення загальновиробничих (накладних) витрат = фактичні накладні  витрати – розподілені (списані) ЗВВ за нормативною ставкою  на фактичний обсяг діяльності;

- відхилення за рахунок  зміни рівня витрат = фактичні  ЗВВ – ЗВВ за гнучким бюджетом  на фактичний обсяг діяльності;

- відхилення за рахунок  зміни рівня витрат = фактичні  ЗВВ – ЗВВ за гнучким бюджетом  на фактичний обсяг діяльності;

- відхилення за рахунок зміни обсягу діяльності, скориговані при складанні гнучкого бюджету і не включені в суму чистого відхилення = розподілені і списані ЗВВ за бюджетною ставкою на фактичний обсяг діяльності – ЗВВ за статичним (початковим) бюджетом (нормативні витрати на нормативний обсяг діяльності).

 

Контрольні питання

1. Наведіть методи визначення  відхилень від нормативів.

2. Охарактеризуйте порядок  визначення, розподілу і списання  відхилення від нормативу виробничих  накладних витрат.

3. Як використовується  гнучкий бюджет для аналізу відхилень накладних виробничих витрат?

4. Охарактеризуйте поділ  витрат на контрольовані і  неконтрольовані та особливості  виявлення і аналізу відхилень  від нормативу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Модуль 2 Контроль витрат, аналіз системи «витрати-обсяг-прибуток» як інструменту обґрунтування виробничо-маркетингових рішень

 

Тема 2.1 Роль контролю витрат у підтриманні режиму економії

 

План

2.1.1 Основні завдання контролю  витрат, види обліку на підприємстві

2.1.2 Співвідношення видів  контролю за різними класифікаційними ознаками

2.1.3 Методи контролю витрат

 

2.1.1 Основні завдання контролю витрат, види обліку на підприємстві

 

Контроль витрат є важливою складовою системи управління витратами, без якої неможлива повноцінна реалізація її функцій. До основних завдань контролю витрат відносять:

- моніторинг – систематичне  відстежування динаміки витрат  і факторів, які на неї впливають;

- виявлення відхилень  фактичних показників рівня витрат  від їх запланованих значень;

- аналіз відхилень, обґрунтування  необхідності здійснення регулювальних заходів під час виконання планових завдань, участь у їх розробленні.

Елементно в системі управління витратами систему контролю утворюють функції обліку та аналізу.

Система обліку витрат підприємства поєднує в собі три види обліку: оперативний, бухгалтерський та статистичний.

Оперативний облік обслуговує потреби повсякденного управління витратами під час реалізації підприємством його виробничої діяльності. Інформація оперативного обліку характеризує окремі господарські операції чи їх комплексні групи: випуск продукції окремими дільницями цехами, рух деталей і т.п. Зміст оперативного обліку завжди спрямований на управління конкретними господарськими операціями. Отже, необхідність і використання інформації оперативного обліку обмежені часом здійснення цих операцій. Види оперативного контролю: оперативно-технічний, оперативно-виробничий, оперативно-торговий тощо.

У системі бухгалтерського обліку здійснюється суцільне, безперервне і взаємопов’язане відображення господарської діяльності підприємства, узагальнення всіх господарських операцій у вартісному вимірі. В загальній системі обліку інформаційним ядром є саме дані бухгалтерського обліку, оскільки в ньому реєструються всі без винятку операції.

Статистичний облік формує  дані про масові якісно однорідні явища. Статистичні дослідження дають змогу отримати важливу інформацію про закономірності масових господарських явищ. Щодо управління витратами, то з допомогою статистичного обліку отримують відомості стосовно використання робочого часу, виконання норм виробітку, норм витрачання матеріальних ресурсів та ін.. Статистичний облік може бути як суцільним, так і вибірковим. Для своїх потреб статистичний облік використовує дані бухгалтерського та оперативного обліку, а також організує самостійні спостереження.

 

2.1.2 Співвідношення видів  контролю за різними класифікаційними  ознаками

 

Залежно від низки факторів частота контрольних операцій може бути різною. За цією ознакою розрізняють поточний, періодичний і разовий контроль.

За часом здійснення виділяють такі види контролю: попередній, проміжний, підсумковий.

Контроль витрат відповідно до концепції управління витратами за ЦВ ведеться за місцями  і центрами їх формування в порядку, який повторює підпорядкованість структурних одиниць підприємства  в його організаційній структурі: робочі місця, підрозділи певного ієрархічного рівня, підприємство в цілому. Відповідальність підрозділів за рівень витрат установлюється за тими їх елементами, які залежать від роботи цих підрозділів, тобто є для даних підрозділів регульованими.

 

2.1.3 Методи контролю витрат

 

Ефективність роботи ЦВ суттєво залежить від стану технічної складової обліку і контролю витрат. Облік і контроль витрачання безперервних ресурсів (електроенергії, тепла, води) має виконуватися з допомогою відповідних технічних засобів (лічильників тощо).

З допомогою функцій обліку і аналізу СУВ формується механізм управління за відхиленнями. Він характеризується тим, що обернений зв’язок спрямований від виходу системи, що управляється, до органу управління, в якому за фактом недопустимих розбіжностей між запланованими і фактичними результатами розробляються заходи, спрямовані на приведення фактичних результатів функціонування об’єкта управління у відповідність до заданих.

Підприємства можуть вивчати абсолютно всі відхилення за контрольованими показниками або вивчати їх вибірково, а іноді й взагалі нехтувати ними. За вибіркового аналізу відхилень використовують експертні оцінки, а також апарат статистичних моделей.

В умовах СУВ «стандарт-кост» контроль набуває певних особливостей.

Відповідно до сутності «стандарт-косту» за цієї системи обліковується те, що має відбутися, а не те, що реально відбулося, з наступним відображенням відхилень, які виникли.

Постійний пошук і реалізація шляхів зниження витрат на виробництво продукції є важливим аспектом функціонування СУВ, оскільки рівень витрат є одним з головних факторів ефективності функціонування виробничих систем та їх конкурентоспроможності.

Контрольні питання

1. Назвіть основні завдання  контролю витрат.

2. Які види обліку поєднує  в собі система обліку витрат  підприємства.

3. З’ясуйте сутність і сферу застосування оперативного обліку.

Тема 2.2 Стимулювання економії ресурсів

 

План

2.2.1 Форми і джерела  матеріального стимулювання зниження  рівня витрат

2.2.2 Розподіл премії між учасниками заходу з економії витрат

 

2.2.1 Форми і джерела  матеріального стимулювання зниження  рівня витрат

 

Можливості зниження витрат є в усіх підсистемах (сегментах діяльності) підприємства. Тому постає завдання залучення персоналу підприємства до пошуку цих можливостей і використання їх шляхом відповідного впливу на поведінку працівників. Формування потрібної поведінки працівників досягається з допомогою обґрунтованого механізму стимулювання. В його структурі розрізняють моральні (соціально-психологічні) і матеріальні засоби стимулювання. При цьому останнім, як більш універсальним, приділяється основна увага.

В умовах ринкової економіки основною формою матеріально стимулювання є грошова. Як виняток можуть бути застосовані матеріальні блага чи пільги.

Грошові виплати відповідним працівникам за зниження рівня витрат здійснюються або за рахунок собівартості, у т.ч. й у формі додаткової зарплати, або за рахунок прибутку. Зрозуміло, що для підприємства  будь-які виплати вигідніше розцінювати як витрати. З фіскальних міркувань держава законодавчо обмежує такий варіант грошових виплат.

 

2.2.2 Розподіл премії між  учасниками заходу з економії  витрат

Заходи з економії ресурсів, як правило, є комплексними, в їх реалізації беруть участь групи працівників (колективи виробничих дільниць, бригад, цехів, служб). При цьому постає питання щодо справедливого розподілу премії за економію витрат між учасниками даного заходу. На рівні бригад, в умовах використання форми оплати праці за кінцевим результатом, воно розв’язується цілком природно. Загальний заробіток за певної форми оплати праці розподіляється між членами колективу (бригади) згідно з відпрацьованим часом і коефіцієнтом трудової участі (КТУ). Оскільки премія за зниження витрат є складовою загального заробітку колективу бригади, відбувається відповідний розподіл її між членами бригади – учасниками заходу з економії ресурсів. Зрозуміло, що можуть бути використані й інші методики розподілу премії за економію витрат між членами бригади. Але всі вони обов’язково мають враховувати внесок кожного працівника в її здійснення. Те ж саме стосується й підходів до розподілу премії за економію витрат в інших організаційних ланках підприємства.