Лекции по экономике

Контрольні питання

1. Які форми і джерела  матеріального стимулювання зниження рівня витрат?

2. На яких принципах  має базуватися розподіл премії  за зниження витрат між учасниками  даного заходу?

Тема 2.3 Сутність і передумови аналізу системи «витрати-обсяг-прибуток»

 

План

2.3.1 Зв’язок витрат, обсягу виробництва та прибутку; розподіл витрат на постійні та змінні

2.3.2 Роль маржинального  прибутку в аналізі та прийнятті  рішень

 

2.3.1 Зв’язок витрат, обсягу виробництва та прибутку; розподіл витрат на постійні та змінні

 

У зарубіжній практиці досить широко застосовується аналіз співвідношення «витрати-обсяг-прибуток». Через оперативність та ефективність цього методу його популярність зростає і в Україні, особливо в останні роки. За своєю сутністю цей метод є досить простим, базується на легко обчислювальних показниках і дає змогу оперативно оцінити вплив величини та структури витрат, обсягу продажу продукції на прибуток, проаналізувати його залежність від рівня цін і структури виробництва, обґрунтувати маркетингову стратегію.

Оскільки прибуток – основний результативний показник діяльності підприємства, важливо знати його залежність від двох попередніх показників – витрат й обсягу продукції. Ця залежність ускладнюється тим, що витрати поділяються на змінні і постійні, а обсяги виробництва і продажу продукції мають непрості зв’язки з цінами на окремі вироби. Крім цього, як відомо, не всі змінні витрати є пропорційними, а постійні витрати включають елементи дегресуючих змінних витрат.

У процесі аналізу обчислюються та аналізуються такі показники: маржинальний прибуток (збиток); коефіцієнт маржинального прибутку; рівноважний обсяг операційної (виробничої) діяльності (точка беззбитковості); рівень безпеки операційної діяльності (обсяг виробництва), що забезпечує цільову прибутковість; операційний ліверидж (операційна залежність), який дає змогу оперативно аналізувати залежність прибутку від динаміки обсягу продукції і структури витрат.

 

2.3.2 Роль маржинального  прибутку в аналізі та прийнятті  рішень

 

Маржинальний прибуток (іноді його називають покриттям або внеском у прибуток) обчислюється як різниця між виручкою від продажу продукції та змінними витратами за цей же період. Отже, маржинальний прибуток дорівнює постійним витратам та операційному прибутку, тобто прибутку від продажу продукції.

Маржинальний прибуток є верхньою межею прибутку за зміни величини постійних витрат, а саме:коли постійні витрати прямують до нуля, прибуток прямує до маржинального прибутку. Ці закономірності цінні для аналізу впливу динаміки обсягу виробництва на прибуток. Коли змінюється обсяг виробництва, постійні витрати залигаються на попередньому рівні, тому прибуток змінюється на величину маржинального прибутку.

Коефіцієнт маржинального прибутку – відношення маржинального прибутку до обсягу виробництва. За даних цін і норм змінних витрат коефіцієнт маржинального прибутку величина постійна. Операційна діяльність з виготовлення продукції або надання послуг уважається врівноваженою, коли виручка від продажу цієї продукції (послуг) дорівнює сукупним витратам. Цей обсяг продукції називають також точкою беззбитковості.

Унаслідок наявності постійних витрат виробництв продукції до певного її обсягу (точки беззбитковості) є збитковим, оскільки загальні витрати в сумі змінних і постійних більше за виручку.

Зі зростання обсягу виробництва за умови, що змінні витрати на одиницю продукції менші за ціну, збитки зменшуються і в точці беззбитковості вони дорівнюють нулю.

У стартовий період діяльності підприємства, коли обсяг виробництва дорівнює нулю, збитки дорівнюють постійним витратам. Зі збільшенням обсягу виробництва і продажу на один виріб збитки зменшуються на питомий маржинальний прибуток. Після досягнення точки беззбитковості відповідно зростає прибуток.

 

Контрольні питання

1. У чому полягає сутність  аналізу «обсяг-витрати-прибуток»?

2. Які передумови він  передбачає?

3. Назвіть показники, що обчислюються та аналізуються в процесі аналізу «обсяги-витрати-прибуток»?

4. Поясніть економічну  сутність і роль коефіцієнта  маржинального прибутку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 2.4 Беззбитковість і безпека діяльності підприємства та його підрозділів

 

План

2.4.1 Аналіз рівноваги та  безпеки операційної діяльності

2.4.2 Визначення беззбиткового  обсягу операційної діяльності  у натуральному та грошовому  вимірниках

 

2.4.1 Аналіз рівноваги та  безпеки операційної діяльності

 

На основі беззбиткового обсягу виробництва визначається рівень безпеки операційної діяльності. Критерієм такої безпеки є ступінь перевищення фактичного (планового) обсягу виробленої продукції над беззбитковим обсягом виробництва.

Коефіцієнт безпеки операційної (виробничої) діяльності Кб обчислюється так:

- у разі натурального виміру обсягу продукції (однопродуктове виробництво):

                          Кб = ( N – Nб) / N,                                                           ( 2.1 )

 

- у разі вартісного (грошового) виміру обсягу продукції (багато продуктове виробництво):

                          Кб = (В – Вб) / В,                                                             ( 2.2 )

 

де N, В – фактичний або плановий обсяг продукції відповідно у натуральному і грошовому вимірі.

Коефіцієнт безпеки операційної діяльності можна вважати мірою операційного ризику. Чим він більший, тим безпечніша ситуація з огляду на прибутковість діяльності. З його зростанням зменшується ризик зниження обсягу виробництва до точки рівноваги, і навпаки, з його зниженням такий ризик зростає.

Прибуток підприємства залежить від його операційної активності, яка на виробничих підприємствах визначається передусім обсягом вироблення і продажу продукції. Якщо йдеться про динаміку активності, тобто темп її зміни, то на величину прибутку істотно впливає й структура витрат, а саме їх поділ на змінні та постійні.

За аналізу залежності прибутку від операційної активності розглядаються такі два питання:

• який обсяг виробництва забезпечує цільовий прибуток підприємства?
• як реагує величина прибутку на зміну обсягу виробництва?

Цільовим у даному випадку називається прибуток, який підприємство хотіло б одержати  в певному періоді виходячи зі своїх стратегічних завдань. Тому постає питання: скільки треба виготовляти і продавати продукції за певних цін і рівня витрат, аби зазначений прибуток забезпечити.

 

Тепер звернемося до відносної реакції прибутку на зміну обсягу виробництва. Цей аспект аналізу називають також операційною залежністю. Вона визначається за допомогою такого показника, як операційний ліверидж (важіль). Він розраховується як відношення маржинального прибутку до операційного:

 

                                      L = Пм / П                                                         ( 2.3 )

 

 Операційний ліверидж  показує, на скільки відсотків зміниться прибуток за зміни обсягу продукції (операційної активності) на 1%.

Якщо, наприклад, L = 2, то за збільшення обсягу виробництва на 10% прибуток зросте на 20%. Прибуток зростає випереджаючими темпами стосовно збільшення обсягу виробництва, тому що є постійні витрати, які не реагують на його зміну.

Операційний ліверидж істотно залежить від частки постійних витрат у сукупних витратах підприємства. З її зростанням величина L збільшується, і навпаки. Чим більша величина операційного лівериджу, тим чутливіша реакція прибутку на зміну обсягів виробництва і продажу продукції.

 

2.4.2 Визначення беззбиткового  обсягу операційної діяльності  у натуральному та грошовому  вимірниках

 

1.Розрахунок точки беззбитковосты (ТБ) за допомогою рівняння

У грошових одиницях:

 

                                                                     ( 2.4 )

 

де Д – дохід від реалізації, грн.;

   ЗВ – змінні витрати на весь обсяг, грн.;

  ПВ – постійні витрати на весь обсяг реалізації, грн.;

  П – прибуток.

 

Оскільки у точці беззбитковості прибуток дорівнює нулю, то відповідно:

 

                                                                         ( 2.5 )

 

де ТБ – точка беззбитковості , грн.

Виходячи з цього рівняння, точка беззбитковості в натуральних одиницях:

 

                                                                     ( 2.6 )

 

2. Розрахунок ТБ за допомогою  показника маржинального доходу

Перетворимо рівняння (2.4 ) таким чином: 

 

                                                               ( 2.7 )

 

де Ц – ціна за 1 виріб, грн./од.;

    N – кількість одиниць реалізованої продукції;

    - змінні витрати на одиницю, грн./од.

   

                                                        ( 2.8 )

 

                                                                   ( 2.9 )

Оскільки знаменник означає маржинальний дохід на одиницю реа-

лізованої продукції, то:

 

                                                               ( 2.10 )

 

де - маржинальний дохід на одиницю, грн.

Точка беззбитковості в грошових одиницях:

 

                                                               ( 2.11 )

 

де - коефіцієнт маржинального доходу.

 

                                                 ( 2.12 )

 

На практиці менеджера більш цікавить обсяг та ціна реалізації, які

забезпечать отримання бажаного прибутку.

Для цього використовуємо рівняння:

 

                                                            (2.13)

 

де - бажаний прибуток, грн.

Змінимо це рівняння наступним чином:

 

                                               ( 2.14 )

 

              Звідси обсяг реалізації в  натуральних одиницях, який забезпечить 

отримання бажаного прибутку:

 

                                               ( 2.15)

 

Бажаний прибуток – це прибуток до оподаткування, але менеджера

може цікавити прибуток, який залишається після сплати податку на прибуток.

Чистий прибуток, що залишається у підприємства після сплати податку

 на прибуток розраховується за формулою:

                    

                                                               ( 2.16 )

 

де t – ставка податку на прибуток(коефіцієнт).

Виходячи з цього:

 

                                                                         ( 2.17 )

 

 

Контрольні питання

1. Як аналітично визначити  беззбитковий обсяг продукції  в одно продуктовому виробництві?

2. Виведіть формулу для  обчислення беззбиткового обсягу  виробництва у грошовому вимірі.

3. Поясніть сутність безпеки операційної діяльності і методику обчислення її рівня.

4. Як визначається обсяг  виробництва, що забезпечує цільовий  прибуток підприємству?

5. Що являє собою операційний  ліверидж (важіль) і як він обчислюється?

6. Як структура витрат впливає на величину операційного лівериджу?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 2.5 Методи цільового формування, структурного аналізу та зниження витрат

 

План

2.5.1 Методи цільового формування  витрат

2.5.2 Методи структурного  аналізу та зниження витрат

 

2.5.1 Методи цільового формування витрат

 

Досвід вітчизняних та іноземних компаній показує, що управління витратами ефективно тільки при його жорсткому погоджуванні із системою бюджетування.

Бюджетне управління (бюджетування) – оперативна система управління фірмою за ЦВ шляхом використання бюджетів, яка дозволяє досягти поставлених цілей шляхом найбільш ефективного використання ресурсів.

Перша фаза бюджетного управління – визначення ключових показників ефективності підприємства та здійснення процесів планування та бюджетування у взаємозв’язку з цими показниками. Наступна фаза життєвого циклу бюджетного управління – облік результатів фактичної діяльності та оперативний контроль виконання планів та бюджетів.

І наприкінці, по завершенню звітного або бюджетного періоду здійснюється аналіз, тобто порівняння досягнутих результатів із запланованими, та  розрахунок відхилень.

Таким чином, якщо компанія послідовно реалізує всі ці процеси  циклу бюджетного  управління, вона отримує ефективний механізм управління своїми витратами.

Необхідною складовою системи бюджетування є прогнозування витрат для проведення сценарного аналізу (що буде, якщо») та побудови різноманітних моделей розвитку бізнесу.

Звичайною практикою для підприємств є розробка  декількох сценаріїв розвитку (стандартом вважається використання як мінімум трьох: оптимістичного, песимістичного та найбільш реального.