Ліквідність банківської системи у 2013 р

Ліквідність банківської системи є її динамічним станом, який забезпечує своєчасність, повноту і безперервність виконання всіх сукупних зобов'язань банківської системи та достатність коштів відповідно до потреб розвитку економіки країни. З огляду на ту роль, яку відіграє ліквідність банківської системи у забезпеченні її платоспроможності, фінансової стійкості, розширеного розвитку та ефективності трансмісійного механізму монетарної політики, вона є важливим об'єктом управління центрального банку. 

Управління ліквідністю банківської системи — складний процес створення передумов, забезпечення та підтримання оптимального рівня банківської ліквідності на макрорівні. Оптимальним, на нашу думку, є такий рівень ліквідності, який дає можливість виконувати банківській системі свої грошові зобов’язання, а також нарощувати обсяги операцій банків відповідно до потреб і циклу економічного розвитку без створення дисбалансів, загрози фінансовій стійкості та розвитку інфляційних процесів у країні. 

В Україні управління ліквідністю банківської системи здійснює Національний банк України в процесі регулювання грошово-кредитного ринку за допомогою законодавчо визначених механізмів та інструментів. На сучасному етапі розвитку грошово-кредитної політики відповідно до чинної нормативної бази для забезпечення та управління ліквідністю Національний банк України може використовувати такі інструменти банківського нагляду, як економічні нормативи — насамперед ліквідності (миттєвої, поточної, короткострокової) та адекватності капіталу, а також такі основні інструменти грошово-кредитної політики: обов'язкові резерви, процентну політику, операції з рефінансування банків (кредити овернайт, кредити строком до 14 днів і 365 днів), операції прямого та зворотного РЕПО, операції з обміну іноземної валюти на національну (своп), стабілізаційний кредит, операції з власними борговими зобов’язаннями (депозитні сертифікати овернайт, до 14 днів і до 365 днів), операції з державними облігаціями України, довгострокові кредити під заставу майнових прав на кошти банківського вкладу. 

Регулюванню ліквідності банківської системи передує аналіз стану та чинників, що її зумовлюють. Ліквідність банківської системи формується під впливом чинників попиту на неї та багатьох зовнішніх (автономних) і внутрішніх (неавтономних) чинників її пропозиції.

У сучасній економічній теорії немає єдиного підходу щодо визначення причин економічних криз та способів виходу з них. Основні чинники циклічних коливань економічного розвитку вчені пояснюють із різних позицій, свідченням чого є наявність розмаїття теорій та поглядів на проблему циклічності. Проте слід зазначити, що у перебігу економічного циклу (пожвавлення, зростання, рецесія і депресія) важливу роль відіграє кредитно-фінансова система, стабільність якої забезпечується оптимальним рівнем ліквідності комерційних банків як провідних фінансових посередників грошового ринку. Цьому питанню присвячена велика  кількість наукових праць.

Відповідно до проведених одним із авторів досліджень рівень ліквідності банківської системи є найнижчим саме перед економічним спадом, і, навпаки, економічне піднесення є неможливим без накопичення банками значних обсягів ліквідності. Обмеженість ліквідних ресурсів на піку економічного циклу призводить до скорочення активних операцій комерційних банків, що, в свою чергу, призводить до зниження ділової активності та припинення процесу грошово-кредитної  мультиплікації як домінуючого механізму розширення грошової маси.

Крім того, зниження рівня ліквідності депозитних фінансових установ провокує зростання недовіри до них з боку вкладників у результаті погіршення оперативності обслуговування їх по-точних та строкових рахунків. Таким чином, збільшення обсягу пасивів у банківській системі скорочується (а за найгіршого сценарію розвитку – навіть відбувається скорочення загально-го обсягу залучених коштів), що також спричиняє уповільнення економічної активності й скорочення грошової маси. На дні економічного циклу процеси розгортаються у зворотному напрямі. Розширення ліквідності стимулює процес економічного зростання в ре-зультаті пришвидшення кредитно-інвестиційних операцій.

Для досягнення цієї мети було проведено аналіз офіційних даних Національного банку України за 2007 – І кв. 2013 рр., а саме: залишків на кореспондентських рахунках комерційних банків;

– обсягу операцій на міжбанківському ринку;

– сальдо операцій НБУ з регу люван ня ліквідності.

Рисунок 1. Обсяг операцій на ринку міжбанківського кредиту в Україні за 2007 – І кв. 2013 рр.

Джерело: розраховано за даними Національного банку України: www.bank.gov.ua/files/ CREDITLAST.xls.

Ці показники є основними індикаторами стану ліквідності банківської системи України.

З метою аналізу оперативного попиту на ліквідні ресурси з боку банківської системи було проаналізовано динаміку операцій на ринку міжбанківського кредитування (рис. 1). Обсяг операцій на цьому ринку зростав із початку 2007 року до третього кварталу 2008 року, при цьому відсоткові ставки позичених ресурсів залишалися на відносно низькому рівні (рис. 2).

Рисунок 2. Динаміка відсоткових ставок на ринку міжбанківського кредиту в Україні за 2007 – І кв. 2013 рр.

Джерело: розраховано за даними Національного банку України: www.bank.gov.ua/files/PInterestRates_Facts.xls.

Зростання обсягу операцій свідчить про те, що ринок міжбанківського кредиту в цей час використовувався як джерело залучення відносно дешевих ресурсів. Наступні півроку (ІV квартал 2008 р. – І квартал 2009 р.) обсяг операцій зменшувався, але попри великі відсоткові ставки, залишався на високому рівні. Ця ситуація дає підстави стверджувати, що банки використовували міжбанківський ринок уже переважно для покриття дефіциту ліквідності, а не як джерело дешевого ресурсу. В наступному періоді (другий квартал 2009 року – перший квартал 2010 року) обсяг кредитних операцій був на рекордно низькому рівні, хоча відсоткові ставки не перевищували 6% річних. Для цього періоду характерними є брак мотивації та небажання одних комерційних банків надавати кредити іншим. Спричинено це тим, що навіть системні банки в цей період притримували кошти про всяк випадок як “подушку безпеки” (існували очікування погіршення ситуації).

Період із четвертого кварталу 2009 року до третього кварталу 2010 року  фактично був етапом відновлення після кризи. Про це свідчить те, що залишки на кореспондентських рахунках комерційних банків (рис. 3) збільшувалися, а обсяги операцій на ринку міжбанківського кредитування за той самий період залишалися приблизно на однаковому рівні. Таким чином банки все ще тримали надлишкову ліквідність, побоюючись погіршення ситуації.

З початку 2010 року до першого кварталу 2012 року обсяг операцій на ринку міжбанківського кредитування поступово зростав, хоча у першому – другому кварталах 2012 року відбулася циклічна зміна тенденції. Фактично з метою оперативного виконання активних, пасивних та розрахунково-касових операцій залишки на коррахунках банків необхідно підтримувати на оптимальному рівні. Аналіз коштів комерційних банків на кореспондентських рахунках підтверджує це, а також свідчить, що за період із початку 2007-го до І кв. 2013 року залишки коштів коливалися в певному діапазоні, утримуючись при цьому приблизно на однаковому рівні.

 

Рисунок 3. Обсяг залишків на кореспондентських рахунках банків України в 2007 – І кв. 2013 рр.

Джерело: розраховано за даними Національного банку України: www.bank.gov.ua/files/Vzal.xls.

У докризовий період це свідчило про стабільність у банківській системі. Банки надавали кредити і водночас залучали потрібні їм кошти. Зважаючи на те, що приплив ресурсів до банків із другої половини 2008 року суттєво зменшився, це призвело до скорочення обсягів активних операцій. А вже з четвертого кварталу 2009 року відбулося поступове збільшення залишків коштів комерційних банків на коррахунках (унаслідок розширення пасивних операцій в умовах незначного пожвавлення кредитування). Проте починаючи з четвертого кварталу 2010 року, ситуація стабілізується завдяки відновленню активних операцій банківськими установами.

Крім обсягів операцій на ринку міжбанківського кредитування та залишків коштів на кореспондентських рахунках комерційних банків, для проведення системного аналізу динаміки ліквідності банківської системи необхідно також дослідити обсяг операцій НБУ з підтримки ліквідності та мобілізації її надлишків. Для більшої інформативності ці дані наведено у вигляді чистого сальдо операцій НБУ (підтримка мінус мобілізація) (рис. 4).

 

Рисунок 4. Чисте сальдо операцій НБУ (підтримка – мобілізація) в 2007 – І кв. 2013 рр.

Джерело: розраховано за даними Національного банку України: www.bank.gov.ua/files/PInterestRates_Facts.xls.

До кризи 2008–2009 рр. процесам рефінансування комерційних банків не була притаманна надмірна волатильність. Чисте сальдо операцій з підтримки/мобілізації ліквідності Національним банком України практично дорівнювало нулю і лише у деяких кварталах спостерігалося відхилення цього показника від рівноважного  значення (переважно в бік мобілізації ліквідності, яка фактично відбувалася за рахунок стерилізації надлишкової грошової маси в результаті проведення інтервенцій із придбання іноземної валюти на валютному ринку). Це свідчить про те, що Національний банк або проводив дуже мало операцій, або ж вони балансувалися (підтримка дорівнює мобілізації), що свідчить про відсутність ознак суттєвих кризових явищ у банківській системі. Найбільше сальдо, як і передбачалося, було у четвертому кварталі 2008 року. Це кризовий період, коли банки стикнулися з проблемою ліквідності й вирішували її переважно за рахунок отримання рефінансування від НБУ. Потім ситуація змінилася на протилежну. Починаючи з другого кварталу 2009 року, відбувалася чиста мобілізація коштів. Більше того, її обсяги постійно зростали аж до третього кварталу 2010 року. Цей процес також можемо пояснити тим, що банки притримували кошти, очікуючи подальшого погіршення ситуації. Саме тому вони не здійснювали у цей період активного кредитування економіки. Порівняно з докризовим періодом кредити надавалися лише обмеженому колу надійних клієнтів, тому обсяги кредитування були незначними, а кошти переважно мобілізувалися Національним банком України і не надходили до реального сектору. Комерційні банки мали з цього хоч невеликий, але прибуток, водночас не було ризику неповернення коштів, як це могло статися у випадку кредитування юридичних чи фізичних осіб. Після відновлення кредитування ситуація кардинально змінилася. Спостерігається скорочення обсягів мобілізації коштів, а в третьому кварталі 2012 року ситуація взагалі змінюється: наголос робиться на підтримці ліквідності банківської системи.

Проте у першому кварталі 2013 року були передумови для пожвавлення ділової активності як результату суттєвого поліпшення ліквідності банківської системи.

Для виявлення процесу циклічності ліквідності банківської системи та проведення на базі цього глибшого аналізу було побудовано сукупність синтетичних графіків, а саме – чистої ліквідної позиції та загальної пропозиції ліквідності банківської системи України.

Рисунок 5. Чиста ліквідна позиція банківської системи України в 2007 – І кв. 2013 рр.

Джерело: розраховано на основі даних рисунків 3 і 4.

Чиста ліквідна позиція банківської системи (рис. 5) представлена як різниця між залишками на кореспондентських рахунках комерційних банків і сальдо операцій НБУ з підтримки/мобілізації ліквідності.

Загальний стан пропозиції ліквідності за той самий період часу подано як різницю між обсягами операцій на ринку міжбанківського кредитування та сальдо операцій НБУ з підтримки/мобілізації ліквідності (рис. 6).

 

Рисунок 6. Загальна пропозиція ліквідності банківської системи України в 2007 – І кв. 2013 рр.

Джерело: розраховано на основі даних рисунків 1 і 4.

Графіки побудовано на основі квартальних абсолютних величин показників ліквідності банківської системи України та розраховано їх середньоквартальні значення (зображені у вигляді суцільної кривої лінії). Якщо абсолютні значення перевищують середньоквартальні, це свідчить про відсутність негативних тенденцій. І навпаки.

Одночасний аналіз побудованих рисунків 5 та 6 дає змогу виявити процес циклічності ліквідності банківської системи України в класичному форматі чотирьох фаз (пожвавлення, зростання, рецесія, депресія). Розглянемо їх детальніше.

• Фаза пожвавлення (на рисунках 5 та 6 позначена сірим кольором) характеризується перевищенням чистою ліквідною позицією її середньоквартального значення (скорочено: ЛП+) за одночасного перевищення середньоквартальним значенням загальної пропозиції ліквідності її абсолютного значення за квартал (скорочено: ПЛ–). У цій фазі циклу зменшується обсяг активних операцій та/або збільшується приплив депозитів (банки залучають додаткові кошти). Комерційні банки намагаються утримувати (резервувати) значний обсяг ліквідних коштів на випадок погіршення ситуації. Це призводить до зменшення обсягів операцій на ринку міжбанківського кредитування. Ситуація характерна для періоду, коли криза вже минає, але банки ще не наважуються нарощувати обсяги активних операцій в очікуванні можливого погіршення ситуації.

• Фаза зростання (на рисунках 5 та 6 позначена зеленим кольором) характеризується перевищенням чистою ліквідною позицією її середньоквартального значення (скорочено: ЛП+) з одночасним перевищенням загальною пропозицією ліквідності її середньоквартального значення (скорочено: ПЛ+). У цій фазі відбувається зростання обсягів залучення депозитів за паралельного зростання обсягів кредитування як на ринку міжбанківського кредитування, так і поза ним. Очікувань погіршення ситуації на ринку не відбувається.

• Фаза рецесії (на рисунках 5 та 6 позначена жовтим кольором) характеризується перевищенням середньоквартального значення чистої ліквідної позиції над її абсолютним значенням за квартал (скорочено: ЛП–) за одночасного перевищення загальною пропозицією ліквідності її середньоквартального значення (скорочено: ПЛ+). У цій фазі в деяких банків виникає нестача ліквідних коштів, які вони починають активно залучати на ринку міжбанківського кредитування, що може бути спричинене або випереджаючим зростанням обсягів активних операцій, або відпливом депозитів з окремих комерційних банків.

• Фаза депресії (на рисунках 5 та 6 позначена червоним кольором) характеризується перевищенням середньоквартального значення чистої ліквідної позиції над її абсолютним значенням за квартал (скорочено: ЛП–) з одночасним перевищенням середньоквартального значення загальної пропозиції ліквідності над її абсолютним значенням за квартал (скорочено: ПЛ). Ця фаза по суті є повною кризою ліквідності банківської системи. У комерційних банків не вистачає ліквідних коштів. Навіть системні банки обмежують кредити на міжбанківському ринку і дедалі частіше виступають на ньому лише як чисті позичальники. Обсяг операцій суттєво зменшується, кошти залучити майже неможливо.

Досліджуючи динаміку зміни чистої ліквідної позиції банківської системи та загальної пропозиції ліквідності, можемо виявити циклічність появи зазначених вище фаз упродовж 2007–2012 років. Зміна фаз стану ліквідності відбувається у чіткій послідовності, що дає нам змогу прогнозувати майбутню ситуацію з ліквідністю в банківській системі. Раптові зміни кон’юнктури ринку відбувалися в третьому кварталі 2008 року, другому кварталі 2011 року і третьому кварталі 2012 року, але вони не вплинули на загальний процес зміни фаз циклу ліквідності банківської системи, тому їх можемо цілком пов’язати насамперед із суттєвим екзогенним впливом валютного ринку на загальний стан ліквідності банківської системи України. Знаючи це, менеджмент може заздалегідь приймати важливі оперативні та стратегічні рішення щодо управління ліквідністю окремої банківської установи або банківської системи загалом, а також вживати конкретні ефективні заходи щодо уникнення кризових явищ.