Ліквідність банківської системи у 2013 р

Слід наголосити, що результати виявлених у процесі дослідження циклічних фаз ліквідності банківської системи підтверджено динамікою відсоткових ставок на ринку міжбанківського кредиту (рис. 2).

УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНОЮ ПОЗИЦІЄЮ

Процес управління ліквідною позицією (обсягом банківських резервів) комерційного банку або банківської системи загалом полягає у збалансованому керуванні активами і пасивами. Для цього використовуються методи аналізу грошового потоку, розрахунку коефіцієнтів ліквідності балансу та стрес-тестування на випадок раптового вилучення частини пасивів депозитної установи. Але з метою оптимізації процесу управління ліквідності виникає потреба у визначенні обсягу ліквідних активів, необхідних на певну дату в майбутньому з урахуванням не лише внутрішньобанківської збалансованості активних і пасивних операцій, а й з урахуванням потенціалу можливостей зовнішнього середовища, спричиненого зміною фази циклу ліквідності банківської системи. Крім того, врахування процесу циклічності дає змогу робити акценти на управлінні активами або пасивами залежно від доцільності й економічної ефективності того чи іншого напряму в певній фазі циклу.

Рисунок 7. Динамічний процес управління ліквідною позицією банку

Таким чином, зважаючи на циклічний характер ліквідності банківської системи та можливі напрями оперативного управління ліквідною позицією, можемо побудувати орієнтовний план дій банку щодо управління активно-пасивними операціями як основи менеджменту ліквідної позиції банку.

• У фазі пожвавлення (ЛП+ та ПЛ–) головною оперативною метою управління ліквідною позицією є активне формування ресурсної бази за рахунок залучення депозитів. Також доцільним є поступове відновлення обсягів активних операцій. Серед основних стратегічних дій має бути пошук потенційно дешевших та доступних ресурсів на ринку міжбанківського кредитування.

• У фазі зростання (ЛП+ та ПЛ+) до оперативних цілей слід віднести залучення коштів на ринку міжбанківського кредитування (це є економічно доцільний механізм із низьким ризиком за даних умов), проте головним джерелом ресурсів залишається депозитна база комерційного банку. Стратегічною ціллю управління ліквідною позицією банку в цій фазі циклу має бути розробка моделі потенційного скорочення обсягів активних операцій за ймовірного погіршення ліквідності банківської системи.

• У фазі рецесії (ЛП– та ПЛ+) до оперативних цілей належать обмеження (у випадку значних проблем із ліквідністю — скорочення) обсягів активних операцій у поєднанні зі стратегією залучення коштів на ринку міжбанківського кредитування. До стратегічних цілей у цій фазі циклу належить розробка моделі потенційного рефінансування з боку центрального банку. З  цією метою створюється запас цінних паперів, які можуть бути використані як застава при проведенні рефінансування, здійснюється аналіз можливого обсягу отримання середньострокових кредитів та кредитів “овернайт”.

• У фазі депресії (ЛП– та ПЛ–) до оперативних цілей належить залучення ресурсів шляхом отримання рефінансування від центрального банку та подальше скорочення обсягів активних операцій (у випадку значних проблем із ліквідністю). Стратегічною ціллю є формування підґрунтя для майбутнього активного залучення депозитних ресурсів.

Врахування всіх цих особливостей процесу циклічності дає змогу окреслити логічну послідовність динамічного процесу управління ліквідною позицією банківської установи (системи) з метою мінімізації ризику ліквідності за одночасного широкого використання банківських резервів для проведення активних операцій (рис. 7).

Протягом 2011-2012 років спостерігаються досить високі темпи зростання як вітчизняної економіки в цілому, так і банківського сектору зокрема. Протягом даного періоду діяльність банків характеризувалася розширенням обсягів активних операцій, поліпшенням якості активів, зростанням обсягів депозитів фізичних і юридичних осіб,нарощуванням капітальної бази.

Вилучення коштів відбувалося через:

- валютний канал (від’ємне сальдо інтервенцій НБУ на валютному ринку в березні становило 307,6 млн. дол. США);

- проведення НБУ мобілізаційних операцій – від’ємне сальдо становило 1,3 млрд. грн. НБУ, зважаючи на зростання ліквідності у банківській системі, в січні відновив розміщення депозитних сертифікатів, які починаючи з червня 2012 року не використовувалися як інструмент регулювання грошово-кредитного ринку;

- зростання коштів уряду в нацвалюті на рахунках в НБУ на 28,6% до 3,6 млрд. грн.

 

Риснок 8. Динаміка мобілізаційних операцій НБУ та їхній вплив на ліквідність банківської системи у 2011–2013 рр.

Надходження коштів відбувалося через:

- фондовий канал (обсяг державних облігацій України (за номінальною вартістю) на балансі НБУ в лютому зріс на 3 млрд. грн. проти 6 млрд. грн. у січні);

- кредитний канал (проведення рефінансування комерційних банків на загальну суму 1,3 млрд. грн., у тому числі кредити, надані шляхом проведення тендера на строк 90/360 днів, – 274,8 млн. грн., позитивне сальдо за якими становило лише 108,7 млн. грн.).

За напрямками розміщення у компонентах монетарної бази відбулися такі зміни:

- зростання обов’язкових резервів на окремому рахунку в НБУ – на з 6,3 млрд. грн. у лютому до 7 млрд. грн. у березні;

- скорочення коррахунків на з 27 млрд. грн. у лютому до 23 млрд. грн. у березні;

- зростання готівки поза банками – на 2,3% до 206 млрд. грн.

Зважаючи на зазначене, монетарна база зросла лише на 0,5% до 256 млрд.грн.

 

 

 

 Рисунок 9. Динаміка монетарної бази та грошової маси в 2010–2013 рр., кумулятивно, %

З початку року спостерігається зростання депозитів у нацвалюті на тлі зниження їхньої вартості, що свідчить про поступове відновлення довіри до нацвалюти. Середньомісячна ставка за депозитами у нацвалюті знизилася – з 10,9% у лютому до 10,6% у березні, в інвалюті – з 6,1% до 5,6% відповідно.

Загальний рівень депозитів зріс на 1,3% до 591,4 млрд. грн. лише за рахунок зростання вкладів у нацвалюті (на 3,1% до 345,4 млрд. грн.) при скороченні валютних вкладів (на 1,3% до 246,1 млрд. грн.).

Середньомісячна ставка за кредитами у нацвалюті зросла з 15,6% у

лютому до 15,9% у березні, в іноземній також зросла – з 9,2% до 9,98%.

Рисунок 10. Динаміка кредитування у 2008–2013 рр.(з урахуванням та без урахування девальвації гривні в 2008 р.), %

          Обсяг кредитів в економіку зріс на 0,4%    до 821,3 млрд. грн. за рахунок кредитів в інвалюті, які зросли на 1,9% до 305,5 млрд. грн., тоді як кредити, надані в нацвалюті, зменшилися на 0,5 % до 515,8 млрд. грн.

Грошова маса зросла на 1,5% до 800 млрд. грн.

       Станом на 4 грудня обсяг коштів на коррахунках в банківській системі України склав 23,82 мільярди гривень, що на 21% перевищує середній показник 2012 року і на 36% - середній показник 2011 року. Про це повідомляє прес-служба Незалежної асоціації банків України з посиланням на дані НБУ. Ліквідність банківських установ підтримується в тому числі за рахунок кредитів НБУ. Зокрема, 3 грудня 2013 року 7 банків отримали кредити від Нацбанку на суму 2,01 мільярди гривень на 37 днів (вартість таких кредитів становить 6,5 % річних), 2 грудня регулятор надав 4 банківським установам кредити "овернайт" на суму 0,27 мільярда гривень. Активно підтримував регулятор банківські установи і в листопаді: банкам було надано кредитів "овернайт" на загальну суму 0,84 мльярда гривень. Обсяг коштів, наданих шляхом участі в тендерах з підтримки ліквідності, склав 3,8 мільярдів гривень. Крім того, банківські установи мають можливість доступу до ресурсів НБУ шляхом операцій РЕПО. Підтримка ліквідності банківської системи з боку НБУ забезпечує стабільність на міжбанківському та депозитному ринках. Станом на 3 грудня середньозважена процентна ставка за міжбанківськими кредитами склала 8,9% (у період кризи ліквідності в 2008-2009 роках доходила до 50-67%). Вартість строкових коштів підприємств істотно не змінилася й на 2 грудня склала 8,5% у національній валюті та 5,4% в іноземній валюті відповідно. Про стабільну ситуацію на ринку вкладень фізичних осіб свідчить стійке значення індексу депозитних ставок. На думку НАБУ, банківська система України зберігає достатню ліквідність і в разі потреби може розраховувати на підтримку регулятора. Як повідомлялося раніше, в третьому кварталі 2013 року 152 банки поліпшили свій фінансовий результат.

Ліквідність банківської системи є її якісним динамічним станом, який забезпечує своєчасність, повноту і безперервність виконання усіх грошових зобов’язань банківської системи та достатність коштів відповідно до потреб розвитку економіки. Підтримання оптимального рівня вільної ліквідності банків є одним з найважливіших факторів, який впливає на розвиток банківської системи, стабільність національної грошової одиниці та інфляційні процеси в країні. З огляду на це управління ліквідністю банківської системи визначене серед пріоритетних завдань центральних банків кожної країни.

Відсутність достатньої кількості платоспроможних позичальників, альтернативних кредитуванню напрямків інвестування коштів, недостатній рівень довіри населення до банківської системи, ставлять перед українськими банками надзвичайно складні завдання. У цій ситуації питання управління ліквідністю є життєво важливим для ефективної діяльності банківської системи в цілому. При цьому не слід забувати, що втрата банком своєї ліквідності може стати причиною втрати коштів або навіть банкрутства значної кількості його клієнтів. Це робить банківську ліквідність проблемою не тільки економічного, але й суспільного значення.

Своєчасність і повнота виконання своїх функцій банківськими установами та банківською системою в цілому значною мірою залежить від їх ліквідності, яка є однією із загальних якісних характеристик діяльності банку, що обумовлює його надійність, стійкість та конкурентоспроможність. У процесі своєї діяльності банківські установи постійно наражаються на ризик ліквідності, тобто ймовірності настання ситуації невідповідності між попитом і пропозицією коштів та неспроможності банку своєчасно й у повному обсязі виконати свої грошові зобов’язання.

Причому негативний вплив на діяльність банку має як недостатня, так і надлишкова його ліквідність. Низький рівень ліквідності банку обмежує його платоспроможність, спричиняє втрату довіри клієнтів, зниження доступу та підвищення вартості зовнішніх джерел фінансування для підтримання ліквідності, а відповідно й фінансові проблеми. Враховуючи характер тісних взаємовідносин між банками через ефект „доміно”, криза ліквідності одного банку може поширитись на інші банки, створюючи загрозу дестабілізації усієї банківської системи країни. Надлишкова ліквідність банку свідчить про його неспроможність ефективно розпоряджатися наявними вільними ресурсами і спричиняє збитки та проїдання капіталу. Надлишкова ліквідність усієї банківської системи знижує дієвість інструментів грошово-кредитної політики, а відповідно й її ефективність щодо досягнення поставлених цілей. Крім цього, надлишкова ліквідність створює інфляційний навіс в економіці країни. Це пов’язано з тим, що інфляція є монетарним явищем, а тому без відповідного економічного зростання, середньо і довгострокове розширення пропозиції грошей чинить тиск на ціни у напрямі їх підвищення.

Серед трактувань сутності ліквідності банківської системи існує підхід, за яким вона ототожнюється із спроможністю банківської системи виконувати свої функції.

Характеризуючи ліквідність банківської системи, можна виділити: 
- внутрішню ліквідність банківської системи – здатність виконувати свої зобов’язання перед резидентами України – юридичними і фізичними особами; 
- міжнародну (зовнішню) ліквідність – здатність країни виконувати свої міжнародні зобов’язання, повертати борги. Вона відображає міжнародні резерви та зовнішні вимоги і зобов’язання органів грошово-кредитного регулювання, а також зовнішні активи та зобов’язання банків України.

В ринкових умовах неможливо зберегти достатній рівень ліквідності в усіх банках. Проте втрата ліквідності одного або кількох банків ще не означає втрату ліквідності банківської системи країни. В цілому ліквідність банківської системи є складним явищем, яке визначається сукупною ліквідністю банківських установ другого рівня й обумовлюється багатьма факторами внутрішнього та зовнішнього впливу на мікро та макрорівні, що перебуває в постійній зміні та взаємозв’язку.

          Характеристика змін у ліквідності банківсьокої системи

           

Ознаки зменшення банківської ліквідної	Ознаки зростання банківської ліквідності
- зменшення обсягів коштів банків на кореспондентському рахунку; - зростаючий (великий) попит на кредити рефінансування НБУ; - підвищення залежності ресурсної бази від обсягів міжбанківського кредитування; - зниження залишків готівки  в касах банків; - зростання відсоткових ставок на грошово-кредитному ринку	- збільшення обсягів коштів  банків на кореспондентському  рахунку; - зростання попиту банків  на стерилізаційні операції центрального  банку та зменшення попиту  на операції з рефінансування; - зниження залежності  ресурсної бази від обсягів  міжбанківського кредитування; - зниження відсоткових  ставок на грошово-кредитному  ринку

 

Найдавнішим із головних інструментів регулювання ліквідності банків є обов’язкові резервні вимоги центрального банку. У вузькому значенні під обов’язковими резервами розуміють активи, які використовуються для забезпечення гарантованої ліквідності банків. Дія цього інструмента полягає у встановлені центральним банком нормативу резервування, у межах якого банки зобов’язані частину залучених коштів зберігати на рахунках у центральному банку.