Негативні наслідки монополізму і недобросовісної конкуренції

Міністерство фінансів України

Львівська державна фінансова академія

 

 

 

 

 

 

Індивідуальне науково-дослідне завдання

на тему:

Негативні наслідки монополізму  і недобросовісної конкуренції

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала 

Студентка 108 групи

Волошин Юлія

 

 

Львів 2011

ПЛАН

ВСТУП

1. Основні причини виникнення  та історичний розвиток монополії  і конкуренції.

2. Основні форми, види та типи  функціонування монополій. Монополія  – як крайня форма недосконалої  конкуренції. Негативні наслідки монополізму та недобросовісної конкуренції.

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

ВСТУП

Спосіб ринкової поведінки економічних  суб’єктів залежить від індивідуального  попиту та пропозиції, які складаються  на той чи інший час на ринку. Чисельність  продавців та покупців і їхня економічна сила є тими критеріями, які визначають тип ринкової поведінки кожного  з суб’єктів.

В теоретичному аспекті можна виділити два типи ринкової поведінки: досконалу (вільну, чисту) й недосконалу конкуренцію. На практиці домінує недосконала  конкуренція. Вона виникає тоді, коли далеко не всі фірми галузі можуть запропонувати певний товар за діючою ціною. Залежно від кількості  продавців і покупців одного і  того ж товару чи послуги, на ринку  розрізняють типи їхньої ринкової поведінки  і ймовірні результати ринкової діяльності кожного з суб’єктів.

Найпростішим типом ринкової поведінки  економічних суб’єктів є монополія.

В основі її виникнення був процес розвитку продуктивних сил наприкінці дев’ятнадцятого – на початку  двадцятого століття[2:355]; становлення  розвинутої підприємницької діяльності вимагало відповідної робочої сили, бази у вигляді машинного виробництва; з розвитком техніки невеликі виробники не могли конкурувати  з гігантами, адже новітня техніка  була дорогою, а, отже, недоступною для  дрібних виробників.

Проблеми монополізації господарського життя, конкуренція на товарних ринках привертають сьогодні увагу не лише спеціалістів, але й широкі маси населення.

З початку 90-х років ці проблеми гостро постали перед економікою України. Успіх економічних перетворень  в значній мірі залежить від зваженої, обміркованої системи регулювання  державою монопольних процесів і  конкурентних відносин. В нашій державі, промисловості якої у спадок залишився  цілий комплекс гігантів-монополістів, особливо важливою стає проблема демонополізації  економіки і недопущення посилення  ролі вже діючих на ринку монополій.

Виходячи з актуальності теми в  даній курсовій роботі ми розглянемо основні причини виникнення монополій  та конкуренції, принципи їх взаємозв‘язку  та співвідношення, розглянемо поняття  “монополії” та “конкуренції”  в структурі ринку, їх основні  види та характеристики.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Основні причини виникнення  та історичний розвиток монополії  і конкуренції.

Проблеми монополізації господарського життя, конкуренція на товарних ринках привертають сьогодні пильну увагу  не тільки спеціалістів, але і широких  прошарків населення.

Наприкінці ХІХ ст. ринок чи не вперше за багатовікову історію свого  існування та розвитку зіткнувся  з серйозними проблемами. Саме в  той час виникла досить реальна  загроза функціонування того атрибуту, існування якого було просто необхідним для існування самого ринку — конкуренції. На її шляху виникли вагомі та істотні перепони у вигляді монополістичних утворень.

Історія монополії вираховується  тисячами років і сягає глибокої давнини. Ще видатний давньогрецький філософ  Аристотель згадував про неї, відносячи  її до “мистецтва наживати майно”. Він  зазначав, що “вигідно в розумінні  наживання майна, якщо хтось зуміє  захопити будь-яку монополію”.

Англійський філософ Томас Гоббс  описував монополії, створені ще феодальною державою для зарубіжної торгівлі. Він їх називає корпораціями, зазначаючи, що “метою подібної корпорації є збільшення прибутків шляхом монопольного права  купівлі і продажу як вдома, так  і за кордоном”.

Проте в обох цих випадках поява  монополій пов’язувалась із накопиченням багатства, прибутків, а засобом досягнення цього вважалося панівне становище на ринку.

Взагалі монополістичні тенденції  в різних формах та з різною силою проявлялися на всіх етапах розвитку ринкового суспільства (з IV тисячоліття до н.е. до останньої третини ХІХ ст.), проте панівними вони стають лише наприкінці ХІХ ст. Саме в цей час (а особливо під час економічної кризи 1873 р.) почалася їх новітня історія. Взаємопов’язаність цих двох явищ — криз та монополій — показує одну з причин монополізації, а саме: намагання багатьох фірм вберегтися від кризових потрясінь у монополістичній практиці. Не випадково тогочасна економічна література давала досить дотепну і влучну назву монополіям: “діти криз”.

Що ж являють собою різноманітні монополістичні утворення? У вузькому розумінні монополія означає  виключне право на володіння будь-чим  або на здійснення якихось заходів. В економічній теорії під монополією розуміють велике підприємство, фірму  або об’єднання (спілку), що концентрують значну частину виробництва і  збуту певного виду продукції, пануючи на ринку з метою одержання монопольного прибутку. Завдяки цьому такі підприємства посідають домінуюче становище на ринку, набувають можливості впливати на процес ціноутворення, домагаючись вигідних для себе цін і, як результат, отримують більш високі (монопольні) прибутки. Отже, найбільш визначальним критерієм монопольного утворення є панування на ринку (проте тут слід звернути увагу: як для контролю над акціонерним товариством потрібно зосередити в одних руках 20, а інколи й 10% акцій, і цього буде достатньо, так і для панування на ринку одному великому підприємству буде достатнім виробляти 10-20% продукції. У світовій же практиці монополією вважається зосередження в одних руках 30% ринку). Таке домінування дає змогу підприємцю самостійно, або разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку певного товару.

Взагалі монопольного становища бажають  досягти кожен підприємець чи підприємство. Це дозволило б їм уникнути цілого ряду проблем та небезпек, пов’язаних з конкуренцією, зайняти  привілейовану позицію на ринку. Шляхом концентрації у своїх руках  переважної більшості виробництва, маючи так звану господарську владу, такі підприємства в змозі  нав’язувати іншим суб’єктам  ринкових відносин свою волю. По суті справи, це можна вважати підкоренням інтересів суспільства власним інтересам фірми. Така тенденція була чітко висвітлена у відомому вислові: “Що вигідно для “General motors”, те вигідно й для Америки”.

Сучасна ринкова економіка являє  собою складний організм, що складається  з різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють на тлі розгалуженої системи правових норм, і об’єднуються єдиним поняттям - ринок.

За визначенням ринок - це організована структура, де "зустрічаються" виробники  і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії попиту споживачів (попитом називається  кількість товару, яку споживачі  можуть купити за певною ціною) і пропозиції виробників (пропозиція - це кількість  товару, яку виробники продають за певною ціною) встановлюються і ціни товарів, і обсяги продаж. При розгляді структурної організації ринку  визначальне значення має кількість  виробників (продавців) і кількість  споживачів (покупців), що беруть участь у процесі обміну загального еквіваленту  вартості (грошей) на якийсь товар. Ця кількість  виробників і споживачів, характер і структура відносин між ними визначають взаємодію попиту і пропозиції.

Наприкінці XIX сторіччя ринок чи ледве  не вперше за свою багатовікову історію  розвитку зіткнувся зі складними  проблемами. Виникнула реальна погроза  для функціонування конкуренції (цього  необхідного атрибута ринку). На шляху  конкуренції виникнули істотні  перешкоди у виді монополістичних  утворень в економіці.

Центральним поняттям, що виражає  сутність ринкових відносин є поняття  конкуренції (competition). Конкуренція - це найважливіша ланка всієї системи  ринкового господарства. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення перевершити інших. Предметом конкурентного суперництва  на ринках є частки ринку, контрольовані  тими чи іншими товаровиробниками. Конкурентна  боротьба - це динамічний процес. Вона сприяє ліпшому забезпеченню ринку  товарами.

В якості засобів в конкурентній боротьбі для поліпшення своїх позицій  на ринку компанії використовують, зокрема, якість виробів, ціну, сервісне обслуговування, асортимент, умови  поставок і платежів, рекламу.

Що являють собою монополістичні утворення? Якщо звернути увагу на промислове виробництво, то це окремі значні підприємства, об'єднання підприємств, господарські товариства, що роблять значну кількість продукції визначеного виду, завдяки чому займають домінуюче положення на ринку; одержують можливості впливати на процес ціноутворення, домагаючись вигідних цін; одержують більш високі (монопольні) прибутки.

Що ж таке монополія? Монополія  являє собою виключне право, що надається  державі, підприємству, організації, фізичній особі на здійснення якої-небудь діяльності. В той же час монополія —  це концентрація виробництва, об’єднання технологічних, інтелектуальних та фінансових ресурсів. Отже, монополія — шкода чи благо?

В Концепції національної безпеки  однією з “економічних” загроз названа і наявність монополізму  виробників. “Монополія”, “монополізований ринок”, “монопольна ціна”, “монополістичний протекціонізм” — все це є антиподи обов’язковому атрибуту ринкової економіки, без якого не можна будувати ринкові відносини — вільній та необмеженій конкуренції.

Монополії спричиняють зниження продуктивності, погіршення якості, ріст цін, перебої  в постачанні, недобросовісність  у виконанні договірних зобов’язань, “відкачку” з економіки і без  того недостатніх коштів; вони поглиблюють  проблему неплатежів, утруднюють залучення іноземних інвестицій, здійснюють основний тиск на уряд, чинячи перешкоди проведенню економічних реформ, закріплюють чиновницьку владу.

“Монополізм” — поняття змінне, діалектичне. Так, в міру наближення до ринкових відносин відбувається модифікація звичних структур і на зміну традиційним монополіям приходять нові. Для прикладу: за рахунок обвальної приватизації в Україні таких елементів інфраструктури ринку, як складське господарство та транспортування вантажів виникла нова монополія — монополія посередників у сфері вантажообігу.

Чому ж монополії взагалі  почали своє існування? В чому полягають причини їх виникнення? Перед розглядом цих причин необхідно зазначити, що існують різні види монополій, які можна звести до трьох основних: природної, адміністративної та економічної.

Природна монополія виникла  внаслідок об’єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на даний  товар чи послугу найкраще задовольняється  однією або декількома фірмами. В  її основі полягають особливості технології виробництва та обслуговування споживачів. Тут конкуренція неможлива, та вона й небажана. Прикладом можуть слугувати енергозабезпечення, телефонні послуги, зв’язок, трубопровідний транспорт і т.д.

Адміністративна монополія виникає  внаслідок дії державних органів. З одного боку, це надання одній або декільком фірмам виключного права на виконання певного роду діяльності. Так, англійській Ост-Індській та голландській Вест-Індській компаніям на початку XVII ст. держава надала виняткове (монопольне) право на торгівлю з Індією.

З іншого боку, це організаційні структури  для державних підприємств, коли вони об’єднуються і підпорядковуються різним главкам, міністерствам, асоціаціям. В цьому випадку, як правило, групуються підприємства однієї галузі. Вони виступають на ринку як єдиний господарський суб’єкт і між ними немає конкуренції. Так, економіка колишнього СРСР була однією з найбільш монополізованих у світі. Провідну роль відігравала саме адміністративна монополія, де основна влада знаходилася у руках всесильних міністерств і відомств. У СРСР взагалі існувала абсолютна монополія держави на організацію та управління економікою, що базувалася на державній власності на засоби виробництва. Істотною ознакою цієї системи є прямий розподіл всіх основних ресурсів, що також є потужним помічником адміністративній монополії.

Таким чином, адміністративна монополія, що виникає в неринковому середовищі, має набагато більше монопольної влади, аніж економічна, про яку буде вестися далі.

Економічна монополія є найпоширенішою. Саме її при розгляді проблеми монополізму  найбільше торкаються в економічній  літературі. Її поява зумовлена економічними причинами, вона виростає на базі закономірностей господарського розвитку. Ці причини пов’язані передусім зі змінами в технологічному способі виробництва. Передумовою цих змін була промислова революція кінця XVIII - початку ХІХ ст., поява цілої низки винаходів, виникнення нових галузей промисловості та швидкий розвиток виробництва в багатьох із них, насамперед у легкій промисловості. Так , обсяг промислового виробництва в Англії у першій половині ХІХ ст. зріс у чотири рази.

 

2. Основні форми, види та типи  функціонування монополій. 

Монополія – як крайня форма недосконалої конкуренції. Негативні наслідки монополізму та недобросовісної конкуренції.

Форми монополій різноманітні, вони змінювалися з розвитком імперіалізму. Вперше монополії виникли в кінці XIX ст., насамперед у важкій промисловості, а потім почали розповсюджуватись  в інших галузях виробництва. Зокрема, після кризи 1873 року вони почали виникати в легкій та інших галузях  промисловості, а потім охопили  й інші галузі економіки. На початку XX ст. монополістичні об’єднання стали  основою господарського життя.

Існує багато форм монополістичних  об’єднань. Найпростіші з них - це конвенції, корнери, пули, ринги. Це короткочасні угоди про ціни. Такі угоди мають  тимчасовий характер, вони розпадаються при зміні умов на ринку. Вищими, основними формами монополістичних  об’єднань є картелі, синдикати, трести і концерни. На початку XX ст. такі об’єднання капіталістів дістали  найбільшого поширення.

Монополії проникають в усі сфери  суспільного відтворення – безпосереднє виробництво, обмін, розподіл і споживання. Першою монополізується сфера обігу. На цій основі виникають найпростіші  форми монополістичних об’єднань - картелі і синдикати.

Картель ( від франц. – “союз” ) - це така форма монополістичного об’єднання, учасники якого зберігають власність  на засоби виробництва і вироблений продукт, а також виробничу і  комерційну самостійність. Це означає  що виробництво і збут продукції  кожне підприємство, яке входить  до картелю, здійснює самостійно. Учасники картелі складають угоди про  регулювання об’ємів виробництва, умов збуту продукції ( розподіл ринків збуту ), визначають єдині монопольно високі ціни, обмін патентів на нову техніку, найм робочої сили з метою  вилучення монополістичного прибутку.