Поняття міжнародної конкурентоспроможності підприємства на зовнішньому ринку та його складові

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 
ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

З дисципліни: «Зовнішньоекономічна діяльність підприємства» 
На тему: «Поняття міжнародної конкурентоспроможності  підприємства на зовнішньому ринку та його складові»

 

 

 

Виконала 
студентка 3-ого курсу 
групи МВ-10-2 
Кирильчук Тетяна 
Перевірив 
викл. Малік М. А.

 

 

 

 

 

 

Донецьк - 2012

Зміст

 

 

 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Для того, аби економіка  країни стабільно та ефективно розвивалась, країні необхідно брати участь у  зовнішньоекономічній діяльності, виходити на зовнішній ринок. Для нормального функціонування на цьому ринку та для плідного співробітництва з іншими країнами країні необхідні товари, які могли б задовольняти потреби великого кола покупців та бути конкурентоспроможними. Без наявності якісної, першосортної продукції немає сенсу навіть намагатися виходити на зовнішній ринок, адже велика кількість конкурентних підприємств просто не дасть вам змоги реалізувати свою продукцію.

На сучасному етапі  розвитку економіки дуже важливою є  проблема конкурентоспроможності як продукції, певних товарів, так і підприємства в цілому. Адже все більше і більше нових виробників виходить на зовнішній ринок в пропонує свою, вже більш досконалу та сучасну продукцію. Тому на даний момент дуже актуальним є з`ясування питання, що ж представляє собою міжнародна конкурентоспроможність підприємства в цілому та з яких складових частин вона складається, як можна її досягти та як нею ефективно управляти.

Це питання також  є достатньо актуальним і саме для нашої країни, адже Україна з кожним роком все більше і більше залучається до світогосподарських процесів, стає повноправним учасником зовнішнього ринку.

Нещодавно Світовий Економічний  Форум (СЕФ) оприлюднив щорічний звіт «Глобальний  огляд конкурентоспроможності 2011-2012 рр.». Згідно з ним Україна посіла 82 місце (між Тринідадом і Тобаго та Намібією) серед 142 країн світу за рівнем Індексу глобальної конкурентоспроможності (торік наша країна посідала 89 місце серед 139 країн).

Для оцінки конкурентоспроможності економіки кожної з країн використовуються відкриті статистичні дані та результати спеціального опитування більш як 14 тис. працюючих у цих країнах менеджерів різних компаній.

Індекс глобальної конкурентоспроможності враховує дванадцять ключових факторів: стан державних і приватних інститутів; інфраструктура; макроекономічна стабільність; охорона здоров’я і початкова освіта; вища та післядипломна освіта; ефективність товарних ринків; ефективність ринку праці; технологічна готовність; ефективність фінансових ринків; обсяг ринку; «розвиненість» бізнесу; інновації.

За даними звіту, Україні  вдалося покращити позиції у  порівнянні з попереднім рейтингом  за такими складовими конкурентоспроможності, як «макроекономічна стабільність»  – 112 місце (на 20 пунктів), «стан державних  та приватних інститутів» – 131 місце (на 3 пункти); «ефективність фінансових ринків» – 116 місце (на 3 пункти).

Разом із тим відбулося  значне погіршення за такими складовими: «інновації» – 74 місце (на 22 пункти); «охорона здоров’я та початкова освіта»  – 74 місце (на 12 пунктів); «інфраструктура» – 71 місце (на 3 пункти) [6].

Як зазначають експерти, зростання за показником «макроекономічна стабільність» відбулося завдяки  відновленню зростання ВВП, зниженню інфляції, стабільності гривні. Проте  за більшістю інших позицій Україна не демонструє прогресу. Насамперед слід звернути увагу на зниження в соціальних складових індексу. Відсутність позитивної динаміки в більшості сфер може стати причиною погіршення рейтингу України.

В даній роботі я намагатимуся висвітлити поняття міжнародної конкурентоспроможності підприємства на зовнішньому ринку, його складові, а також управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства.

 

1. Поняття міжнародної конкурентоспроможності підприємства

 

Перш ніж приступити до висвітлення вивчаємої теми, необхідно дати визначення ключовому поняттю цієї теми, а саме  поняттю «конкурентоспроможність підприємства».

Слід відмітити, що існує декілька підходів до визначення цього поняття.

Згідно з першим, конкурентоспроможність підприємства слід розуміти, як реальну та потенційну спроможність, а також наявні для цього можливості підприємства вивчати попит (ринок), проектувати, виготовляти та реалізувати товари, які за своїми параметрами у комплексі більш для споживачів, ніж товари конкурентів [8].

Також, конкурентоспроможність можна трактувати як комплексну порівняльну характеристику підприємства, що відображає ступінь переваги сукупності оціночних показників його діяльності, які визначають успіх підприємства на певному ринку за певний проміжок часу, по відношенню до сукупності показників конкурентів [5].

Ще одне визначення: конкурентоспроможність – це наявність внутрішніх та зовнішніх  факторів, які відображають відповідність  підприємства вимогам конкурентного  середовища та можливість збуту його продукції [7].

Бондаренко С. М. стверджує, що конкурентоспроможність підприємства залежить від конкурентоспроможності товарів і комплексу економічних  умов їхнього виробництва та збуту. Конкурентоспроможність товару визначається на основі ціни споживання, що складається з ціни товару та витрат, пов’язаних з його експлуатацією порівняно з конкурентами [1].

Міжнародна конкурентоспроможність проявляється у досягненні фірмою конкурентних переваг у міжнародному суперництві. Конкурентні переваги показують, у  яких областях підприємство досягло більш високих результатів, чим конкуренти. Конкурентні переваги дозволяють правильно виробити стратегію позиціонування товарів і послуг на ринку, вибравши цільові ринкові сегменти і сконцентрувати там фінансові ресурси підприємства.

Конкурентоспроможні компанії повинні виробляти і пропонувати ринкові товари, що задовольняють нестаток їх цільових споживачів. У противному випадку підприємства не можуть одержувати доходи, а виходить, бути конкурентоспроможним. Для того щоб задовольнити нестаток споживачів краще, ніж конкуренти, підприємства повинні скорочувати виробничий цикл і витрати, поліпшувати якість продуктів і послуг, зміцнювати співвідношення з постачальниками і споживачами, удосконалювати свої організаційні системи, щоб відповідна реакція на зміну споживчих смаків переваг була як можна швидкою. Інакше кажучи, для досягнення конкурентоспроможності підприємство повинне створювати і розвивати свої конкурентні переваги, що дозволять щонайкраще використовувати фінансові ресурси умовах макросередовища.

Таким чином, при вимірі конкурентоспроможності повинні враховуватися такі моменти: адаптивність організації до змін навколишнього середовища, конкурентні переваги в рамках комплекс маркетингу і результати діяльності.

Отже, на сьогодні існує декілька підходів до визначення сутності конкурентних переваг і найбільш поширеним є визначення конкурентних переваг як тих характеристик, споживчих властивостей товару або марки, які створюють для фірми певну перевагу над її безпосередніми конкурентами і її слід визначати шляхом порівняння найбільш суттєвих характеристик.

Конкурентні переваги підприємства за джерелами їх виникнення можна  поділити на внутрішні і зовнішні. Внутрішні — це характеристики внутрішніх аспектів діяльності підприємства (рівень затрат, продуктивність праці, організація процесів, система менеджменту тощо), які перевищують аналогічні характеристики пріоритетних конкурентів.

Зовнішні конкурентні  переваги - це ті, які базуються на спроможності підприємства створити більш  значимі цінності для споживачів його продукції, що створює можливості більш повного задоволення їхніх потреб, зменшення витрат чи підвищення ефективності їх діяльності.

Саме зовнішні конкурентні  переваги з одного боку, орієнтують підприємство на розвиток та використання тих чи інших внутрішніх переваг, а з другого - забезпечують йому стійкі конкурентні позиції, оскільки орієнтують на цілеспрямоване задоволення потреб конкретної групи споживачів. Можна виділити наступні різновиди внутрішніх та зовнішніх конкурентних переваг підприємства.

Внутрішня конкурентна  перевага базується на перевазі фірми  стосовно витрат виробництва, менеджменту  фірми чи товару, що створює «цінність  для виробника», яка дозволяє досягти  собівартості меншої, ніж у конкурента.

Внутрішня конкурентна перевага є наслідком більш високої продуктивності, яка забезпечує фірмі більшу рентабельність та більшу стійкість в умовах зниження цін продажів, що нав'язуються ринком чи конкуренцією.

Зовнішня конкурентна  перевага базується на визначних  якостях товару, які створюють цінність для покупця за рахунок або скорочення витрат, або підвищення ефективності. Зовнішня конкурентна перевага збільшує «ринкову силу» фірми, оскільки вона (фірма) може примусити ринок приймати ціну продажів вищу, ніж у пріоритетного конкурента, який не забезпечує відповідної визначної якості [5] 

2. Складові міжнародної конкурентоспроможності підприємства 

Міжнародна конкурентоспроможність підприємства включає в себе наступні складові:

1. Ресурси:

- фізичні (наявність природних ресурсів, сировини);

- людські (вартість, кількість, управління);

- інформаційні (обсяг і якість науково-технічної та ринкової інформації);

- грошові (вартість капіталу);

- інфраструктура (її якість і вартість);

2. процеси (технології, інновації підприємства, наявність науково-технологічного прогресу);

3. привабливість підприємства (оцінюється на базі ряду мікроекономічних показників);

До узагальнюючих факторів міжнародної конкурентоспроможності підприємства належать:

- товар; 

- положення підприємства на міжнародному ринку;

- збут;

- просування товару;

- виробництво [1].

Тобто, конкурентоспроможність підприємства водночас залежить від конкурентоспроможності товарів і комплексу економічних умов їхнього виробництва та збуту [1].  Сучасні процеси вказують на загострення питань стосовно рівня втручання держави при створенні найбільш сприятливого середовища для національних суб’єктів. Протиріччя нинішніх світових зрушень підтверджують те, що створення у межах однієї країни або регіонального блоку осередку з високою конкурентоспроможністю можливе лише за умов автаркії. В іншому випадку однобічний процес функціонування одного суб’єкта за рахунок іншого призведе до суттєвих негативних наслідків і позбавить першого можливостей розвитку.

Конкурентоспроможність товару визначається на основі ціни споживання, що складається з ціни товару та витрат, пов’язаних з його експлуатацією порівняно з конкурентами. Розвиток економік багатьох регіонів світу дозволяє «сильним» економікам отримувати доступ до дешевших ресурсів, значно зменшуючи ціну виробництва продукції. Так, ціна робить товар привабливішим для покупців. А отже, через дії окремих виробників, які використовують переваги дешевих ресурсів, неминуче здійснюватиметься тиск на конкурентів. Це змушує останніх або зменшувати ціну, або виходити з ринку. Проте на такій основі відбуватиметься спотворення розвитку конкурентоспроможності: ціна споживання має зменшуватися, а ціна виробництва за рахунок інновацій, прогресивних технологій може і збільшуватися, адже це потребує додаткових капіталовкладень. Натомість триватиме зворотний процес відходу від нецінової конкуренції до її цінових методів, що також негативно впливатиме на конкурентоспроможність [1].

Також варто відмітити, що конкурентоспроможність підприємства включає до себе систему чинників, які на неї впливають. Ці чинники поділяються на дві групи – зовнішні та внутрішні [10]. До зовнішніх чинників належать:

1. фактори виробництва, які впливають на формування конкурентної переваги організації впродовж всього її виробничого процесу (наприклад, наявність на підприємстві висококваліфікованих кадрів, прогресивних технологій, інвестиційних можливостей);
2. активність конкурентів;
3. фактори попиту, що характеризують попит, його рівень, динаміку (наприклад, вимоги споживачів до якості товару);
4. дії влади;
5. випадкові події.

    

До внутрішніх чинників належать: ринкова, психологічна та екологічна ефективність, а також ефективність витрат та менеджменту [10].

       Під ринковою ефективністю варто розуміти максимально можливе задоволення споживачів на основі виконання ряду умов: близькість до споживача; аналіз конкурентів; пошук переваг; інформаційне забезпечення. Близькість підприємства до споживача означає наявність особистих контактів при продажі і інтенсивність післяпродажного обслуговування. Від здатності підприємства аналізувати цілі, стратегії і дії конкурентів і знаходити нові джерела конкурентної переваги залежить як його ринкова ефективність, так і конкурентоспроможність. І, нарешті, діяльність організації в сьогоднішній обстановці, що швидко змінюється, потребує наявності надійної та швидкодіючою системи інформації.