Попит і пропозиція на ринку праці та їх регулювання

З розвитком людини (як біологічної  і соціальної істоти, людини економічної) вдосконалюється і робоча сила, еволюція якої в процесі трудової діяльності, набуття освіти тощо активно впливає  на розвиток людини. Найповніше цей  процес виявляється в розвитку творчих  й організаторських здібностей, економічного мислення, психофізіологічних якостей  сучасної людини. Усе це в поєднанні  з моральним, соціальним, історичним та інтернаціональним елементами вартості робочої сили зумовлює зростання  її вартості.

Щодо проблеми динаміки вартості робочої  сили дискусія точилася упродовж кількох  десятиліть. Проте в більшості  підручників і навчальних посібників 90-х років XX ст. ця проблема взагалі  не порушується, що є серйозним недоліком  з боку теорії, методології і методики викладання основ економічної теорії. Від правильного вирішення цієї проблеми залежить науковий підхід до з'ясування динаміки реальної заробітної плати, характеристика соціально-економічної  природи сучасного капіталізму  та ін.

У навчальному посібнику, підготовленому харківськими вченими, обґрунтовано стверджується  наявність двох протилежних за напрямом факторів у розвитку вартості та ціни робочої сили: до підвищення і до зниження. Підвищення зумовлюють: зростання  потреб робітничого класу, всього суспільства; підвищення культурно-технічного рівня  працівників; інтенсифікація праці. В  умовах НТР дія згаданих факторів посилюється. Підвищення вартості та ціни робочої сили, на їх погляд, є наслідком  зростання продуктивності праці, розширення контингенту робочої сили, що залучається  у процес праці за рахунок жінок, підлітків, пенсіонерів, а також широке застосування неповного робочого дня, праці за гнучким графіком тощо. На цьому ґрунтується їх висновок, що "в одні періоди панує тенденція до зниження вартості робочої сили, а в інші — тенденція до її підвищення".

Такій класифікації бракує комплексного аналізу усіх факторів, розмежування чинників, які впливають на вартість робочої сили та її ціну, оскільки між  ціною і вартістю існує відмінність. Так, важливим фактором, що зумовлює відхилення ціни робочої сили від її вартості, є не збігання попиту і пропозиції на цей товар, зокрема зростання  кількості безробітних (внаслідок  чого ціна робочої сили відхиляється вниз від вартості). Недостатньо  обґрунтованим видається і висновок, що в окремі періоди панує тенденція  до зниження вартості робочої сили, а в інші — до підвищення. Він  може бути прийнятним стосовно короткотривалого періоду, пов'язаного зі зміною кон'юнктури. Але нетривалому проміжку часу, що властиво дії таких тенденцій, домінуватиме лише одна з них. Наприклад, після  Другої світової війни у розвинутих країнах діяла тенденція до підвищення вартості товару робоча сила, яка є  основою зростання реальної заробітної плати.

Знижує вартість товару робоча сила зростання суспільної продуктивності праці (насамперед у галузях, де виробляються предмети особистого споживання, оскільки при цьому меншою стає вартість життєвих засобів, необхідних для відтворення  робочої сили найманого працівника та членів його сім'ї); зниження якості праці (що демонструє зв'язок мінової  вартості робочої сили з її споживчою  вартістю); застосування жіночої і  дитячої праці, праці мігрантів. Так, навіть у Європі налічується  до 1,5 млн працюючих дітей віком  від 5 до 14 років. Вплив цих факторів послаблює дію морального, соціального  та інших елементів вартості робочої  сили внаслідок її здешевлення. Крім того, заробітки жінок і дітей  здешевлюють сукупні витрати  на відтворення життя всієї сім'ї.

Підвищення вартості робочої сили відбувається внаслідок зростання  інтенсивності праці (фізичної і  розумової) та матеріальних, духовних і соціальних потреб, зумовленого  насамперед дією об'єктивного економічного закону зростання потреб; ускладнення робочої сили, тобто підвищення її загальноосвітнього і кваліфікаційного рівнів, потреб у набутті кількох спеціальностей, значною мірою породженого дією закону переміни праці; погіршення стану навколишнього середовища, особливо у великих містах, що вимагає додаткових витрат на відтворення робочої сили нормальної якості; подорожчання послуг у сфері освіти, охорони здоров'я, комунальних послуг та ін.; поліпшення якості праці. Усі ці фактори найвідчутніше виявляються у зростанні реальної заробітної плати як грошового вираження вартості і ціни робочої сили та результативності праці. Так, у США у XX ст. реальна заробітна Плата зросла приблизно у б разів, в окремі періоди темпи її зростання випереджали темпи підвищення продуктивності праці. Наприклад, у 1947— 1960 рр. річна продуктивність праці зросла в 1,4 рази, а реальна річна заробітна плата — в 1,5 рази.

Водночас вартість і ціна робочої  сили збігаються лише за рівності попиту і пропозиції на цей специфічний  товар. На думку Я. Певзнера та С. Брагінського (яка відображає теорію загальної  рівноваги), за рівноваги попиту і  пропозиції вартість послуг усіх факторів (у тому числі робочої сили) відповідає їх граничній продуктивності, тобто  внеску у виробництво продукту (вартості). Саме вона і виплачується продавцю послуг праці. Конкретніше ця величина визначається не тим, як оцінює підприємець  потреби робітника для підтримання  його життє- і працездатності, а результатами праці, тобто продуктивністю праці  кожного власника робочої сили зокрема. Такий підхід засвідчує спробу оцінити  вартість товару з точки зору не лише суспільних затрат виробництва, а  і його корисності, тобто корисного  ефекту. Однак при розгляді вартості робочої сили (або послуг робочої  сили, послуг праці) автори застосовують його частково, трактуючи її лише з  погляду корисного ефекту праці, нехтуючи суспільно необхідними  затратами виробництва на відтворення  робочої сили. Проблема здебільшого  трактована стосовно капіталіста, а  не найманого робітника.

Намагаючись обґрунтувати доцільність  застосування категорії "вартість послуг праці", вони посилаються на те, що на підтримку відтворювального процесу сучасна держава змушена витрачати до 1/8 національного доходу. Це свідчить про пріоритетність застосування категорії "вартість робочої сили", та що вартість цього товару не знаходить адекватного виміру лише з огляду на його граничну корисність. Вирішальну роль тут відіграє підхід з точки зору вартості суспільно необхідних затрат для відтворення робочої сили нормальної якості. Суспільство в особі держави неспроможне зробити це у межах корпоративної власності, тому витрачає значну частину національного доходу на соціальні цілі. Такий підхід слід доповнити оцінкою вартості товару робоча сила з огляду на її корисний ефект.

У колишньому СРСР не було багатьох факторів об'єктивного формування вартості робочої  сили. Зокрема, за формальної юридичної  свободи існувала паспортна система (збереглась модифікованою і донині), яка перешкоджала вільному формуванню ринку робочої сили. Був відсутній  ринок житла, панувала "зрівнялівка", формалізована система колективних  договорів тощо. Усе це зумовлювало  встановлення вартості робочої сили на нижчому рівні, ніж у багатьох розвинутих країнах.

Після проголошення незалежності України  деградувала і споживча вартість робочої сили більшої частини  працездатного населення. Це спричинено значними масштабами явного і прихованого  безробіття протягом тривалого часу, скороченням мережі професійно-технічних  училищ, міграцією робочої сили та ін. Водночас під впливом всебічного зростання цін на споживчі товари майже до рівня світових, поширення  системи платного отримання освіти та інших подібних явищ вартість робочої  сили дещо зростала. Але не виважені дії більшості урядів блокували  економічну реалізацію об'єктивного  процесу зростання вартості цього  специфічного товару через штучне заморожування  реальної заробітної плати на значно нижчому рівні від вартості робочої  сили. Це суттєво погіршило умови  її відтворення, змусило велику кількість  працездатного населення емігрувати, знизило рівень життя в Україні.

Найповніше структура вартості сучасної робочої сили розкрита в  Міжнародній класифікації вартості праці, яку доцільно вважати класифікацією  вартості робочої сили.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

Мочерний С. В. Економічна теорія: Посібник. - К.: Видавничий центр  «Академія», 2003. - 656 с.

http://pidruchniki.ws/ekonomika/popit_propozitsiya_rinku_pratsi_regulyuvannya

http://pidruchniki.ws/ekonomika/vartist_tsina_robochoyi_sili

 

Можлива використана  література

Література

Алле М. Экономика как  наука. — м.: Наука для общества, 1995.

Банківська енциклопедія / Під ред. А. М. Мороза. — К.: Слід, 1993. — 328 с

Барр Р. Политическая экономия: В 2 т.: Пер. с франц. — м.: •Международные отношения*. 1994.

Башнянин Г. І., Лазур П. Ю., Медведев В. С. Політична економія. — К.: "Ніка-Центр Ельга", 2000.

Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. — М., 1999.

Блауберг И. В., Юдин Э. Г. Становление  и сущность системного подхода. —  М.: Наука, 1973.

Блауг М. Экономическая мысль  в ретроспективе. — М.: Дело, 1994. — 720 с.

Боди 3., Мертон Р. Финансы: Пер. с англ.: Учеб. пособие. — М.: Изд. дом -Вильяме-. 2000.

Большой экономический словарь / Под ред. А. н. Азрилияна. — 3-е изд. — м.: Институт новой экономики, 1998. — 864 с.

Борисов Е. Ф. Экономическая  теория: Учебник. — М.: Юристъ, 1997. — 568 с.

Брагинский С. В., Певзнер  Я. А. Политическая экономия: дискуссионные  проблемы, пути обновления. — М.: Мысль. 1991.

Булатов М. А. Логические категории  и понятия. — К.: Наукова думка, 1982.

Бьюкенен Дж. Избранные  труды. — М.: Альфа пресс, 1997.

Вводный курс по экономической  теории / Под ред. Г. П. Журавлевой. —  М.: ИНФРА-М. 1997.

Вехи экономической мысли. Теория потребительского поведения  и спроса / Под ред. В. М. Гальперина. — СПб.: Экономическая школа. 2000. —Т. 1.

Вечканов Г. С, Вечканова  Г. Р., Пуляев В. Г. Краткая экономическая  энциклопедия.—СПб.: Петрополис, 1998. — 509 с.

Войтов А. Г. Экономика. Общий  курс: Учебник. — М.. 1999.

Гаврилишин Б. Дороговкази  в майбутнє. До ефективніших суспільств: Доповідь Римському клубові. — К.: Наукова думка, 1990. — 206 с.

Гальчинський А. С, Єщенко П. С, Палкій Ю. І. Основи економічної  теорії: Підручник. — К.: Вища школа, 1995. — 471 с.

Гегель Г. Собрание сочинений: В10 т. — М. — Л.. 1930. — Т. 9.

Горкіна Л. П. М. I. Туган-Барановський в економічній теорії та історії. — К.: ІЕ НАН України, 2001. Горкіна  Л. П. Нариси з історії політичної економії в Україні (остання третина XIX — перша третина XX ст.). — К.: Наукова думка, 1994. — 244 с.

Гэлбрейт Дж. К. Новое индустриальное общество. — М., 1969.

Даглас Н. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки: Пер. з англ. І. Дзюб. — К.: Основи, 2000.

Дзюбик С, Ривак о. Основи економічної теорії. — К.: Основи. 1994.

Дмитриченко Л. И. История  экономических учений. — Донецк: -Китис"; Дон. ГУ, 1999. — 452 С

Довбанко М. В. Видатні  незнайомці (наукові ідеї, здобутки та життя економістів — лауреатів  Но* белівської премії). — Київ, 2000.

Економіка України: стратегія  і політика довгострокового розвитку / За ред. В. М. Гейця. — К.: Ін-ст. екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. — 1008 с.

Економічна енциклопедія: У 3 т, / Редкол.: ...С. В. Мочерний (відп. ред) та ін. — К,: ВЦ -Академія". 2000—2002.

Економічний словник-довідник / За ред. С. В. Мочерного. — К.: Феміна. 1995. — 368 с

Жбанкова И. И. Философские  принципы в научном познании. —  Минск, 1974.

ЗагородніЙ А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий словник. — К,: -Знання-. 2000. — 587 С

Задоя А. А., Петруня Ю. Е. Основы экономической теории. — М.: "Рубари", 2000. — 479 с

Иноземцев В. Л. За пределами  экономического общества. — М., 1998.

Иноземцев В. Л. К теории постэкономической  общественной информации. — М., 1995.

Исследования по общей  теории систем. — М„ 1969.

Історія економічних учень / За ред. Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко. — К.: КНЕУ, 1999. — 564 с

Історія економічної думки. — К.: Фенікс, 1996. — 412 с.

Канторович Л. В. Оптимальные  решения в экономике. — М.: Наука, 1972.

Кейнс Дж. М. Избранные произведения. — М.: Экономика. 1993.

Ковальчук В., Сарай М. Економічна думка минулого і сьогодення: Навчальний посібник. — Тернопіль: ТАНГ — "Астон", 2000. — 325 с.

Коропецький І. С. Українські економісти XIX століття та західна наука. — К.: Либідь, 1993. —192 с.

Коуз Р. Фирма, рынок и  право: Пер. с англ. — М.: -Дело ЛТД* при участии иэд-ва -Саіаііаху". 1993.

Курс переходной экономики / Под ред. Л. И. Абалкина. — М.: Т.-Финстаинформ. 1997.

Курс экономической теории / Под ред. М. Н. Чепуриш, Е. А. Киселевой. Киров: Изд-во "АСА", 1996.

Ленін В. І. Повне зібр. творів.

Леонтьев В. В. Экономическое  эссе. — М.. 1990.

Лукинов И. И. Эволюция экономических  систем. — М.: Экономика. 2002. — 567 с.

Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Аналітична економія. Принципи, проблема і політика. Мікроекономіка. — Львів, 1999.

Маркс К., Енгельс Ф. Повне  зібрання творів.

Маршалл А. Принципы политической экономии. — М.: "Прогресе", 1983. — Т. 1,2. Менгер К. Основание политической экономии. Австрийская школа в  политической экономии. — М.. 1992.