Проектний аналіз

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

 

Курсовий проект: 65 сторінок, 24 таблиць, 18 джерел, 2 додатки.

Мета дослідження: Дослідити господарську діяльність при диверсифікації виробництва.

Об’єкт дослідження: КТ «ЗЗВА»

Методи дослідження: розрахунково-аналітичний, логічний, описовий, математичного моделювання.

Основний зміст курсового проекту: Диверсифікація виробництва, її зміст і основні етапи розвитку. Диверсифікація виробництва як напрям підвищення фінансової стійкості підприємства. Загальногосподарська характеристика КТ «ЗЗВА» і його основні фінансово – економічні показники розвитку. Характеристика номенклатури, що виробляється підприємством. Аналіз ефективності використання основного капіталу, оборотного капіталу. Аналіз ефективності використання трудових ресурсів і витрати на оплату праці. Аналіз собівартості, прибутку і рентабельності господарської діяльності.

 

ПРОЕКТНИЙ АНАЛІЗ, ДИВЕРСИФІКАЦІЯ, СОБІВАРТІСТЬ, ПРИБУТОК, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ, ОСНОВНИЙ ТА ОБОРОТНИЙ КАПІТАЛ, ФОНДООЗБРОЄННІСТЬ.

 

Зміст

 

Реферат            2

Зміст             3

Вступ            4

1. Теоретичні основи диверсифікації діяльності підприємства   6
1. Диверсифікація виробництва, її зміст і основні етапи розвитку  6

1.2 Диверсифікація  виробництва як напрям підвищення  фінансової стій-

кості підприємства          8

2. Аналіз фінансово – економічного стану підприємства КТ «ЗЗВА»  11

2.1 Загальногосподарська  характеристика КТ «ЗЗВА» і  його основні 

фінансово –  економічні показники розвитку      11

2.2 Характеристика продукції, що виробляється підприємтсвом   19

3. Аналіз складу і структури майна підприємства     21

2.4 Аналіз ефективності  використання основного капіталу    25

2.5 Аналіз ефективності  використання оборотнього капіталу   32

2.6 Аналіз ефективності  використання трудових ресурсів  і витрати на оп-

лату праці            39

2.7 Аналіз собівартості, прибутку і рентабельності господарської  діяльності 42

3. Формування  заходів по диверсифікації виробництва  і їх вплив на фінан-

сову стійкість  підприємства         52

Висновки            60

Перелік використаних джерел        63

Додатки            65

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Економічні  перетворення докорінно змінили  становище вітчизняних підприємств, змусивши їх самостійно вирішувати багато проблем поточного та стратегічного розвитку. Однією з таких проблем є диверсифікація виробництва - найважливіший напрям розвитку підприємства, що дозволяє не тільки стабільно утримувати рівень економічного потенціалу підприємства, але і в ряді випадків значно підвищувати його. Доцільність диверсифікації виробництва обумовлена можливістю прояву адекватної реакції підприємства на агресивні стани зовнішнього середовища шляхом розширення сфери діяльності та номенклатури продукції, що випускається. Процес диверсифікації виробництва вимагає розробки теоретичних і методологічних положень, а також практичних рекомендацій, що визначають умови ефективного управління диверсифікаційних процесів.

Загальноприйнято  вважати, що диверсифікація підприємтсва - будь то розширення сфери діяльності шляхом відкриття нових виробництв або придбання холдингом нових дочірніх структур іншого, ніж метрополія, профілю - явище двосічне, і в кожному окремому випадку керівництво, вибираючи напрями розвитку, повинно розглядати як негативні, так і позитивні наслідки диверсифікації.

Проблеми переходу спеціалізованих підприємств до диверсифікованих, а також управління диверсифікацією в умовах нестабільної економіки досліджені недостатньо. Тому спроби диверсифікувати виробництво на практиці залишаються мало ефективними або зовсім неефективними.

Жорстка політика уряду України на утримання темпів інфляції за рахунок обмеження грошової маси породила гострий дефіцит "живих" грошей практично у всіх суб'єктів економіки України. Внаслідок цього фінансово-економічний стан традиційних вітчизняних споживачів різко погіршився, знизився платоспроможний попит на будь-яку продукцію. КТ «ЗЗВА» зіткнулося з обвальним падінням обсягів продажів за гроші і різким погіршенням стану "каси". Вищевикладене свідчить про актуальність розробки механізму диверсифікації виробництва на підприємствах, що включає в себе не тільки процес генерації ідеї диверсифікації виробництва та забезпечення в комплексі її реалізації, а й, що найбільш важливо, прогнозування економічної ефективності рекомендованого проекту та строків його реалізації. Перехід до ринкової економіки вимагає від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції та послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом і т.д.

Об'єктом дослідження є КТ «ЗЗВА».

Предметом дослідження  є господарська діяльність КТ «ЗЗВА» та способи диверсифікації виробництва, використовувані з метою підвищення фінансової стійкості підприємства.

Фінансове становище  є результатом взаємодії всіх виробничо-господарських факторів: праці, землі, капіталу, підприємництва. Фінансовий стан проявляється в платоспроможності господарюючого суб'єкта, в здатності вчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників відповідно до господарськими договорами, повертати кредити, виплачувати зарплату, вчасно вносити платежі в бюджет.

Метою курсової роботи є дослідження господарської діяльністі при диверсифікації виробництва. Основні завдання роботи обумовлені поставленою метою і полягають у:

• вивченні змісту та основних етапів розвитку диверсифікації виробництва;
• виявленні зовнішніх факторів, що впливають на фінансову стійкість підприємства;

• аналізі фінансово-економічного стану підприємства КТ «ЗЗВА»;

• розробці заходів щодо диверсифікації виробництва та інвестиційна оцінка їх впливу на фінансову стійкість підприємства КТ «ЗЗВА».

 

1. Теоретичні основи диверсифікації діяльності підприємства

 

1. Диверсифікація виробництва, її зміст і основні етапи розвитку

 

Дослідження організаційно-економічних  механізмів диверсифікації виробництва представляється необхідним почати з з'ясування її сутнісного змісту. Це пов'язано з тим, що в літературі однозначне визначення поняття диверсифікації відсутній і воно має багато різних тлумачень.

Першими найбільш значимими роботами в цій області  стали дослідження відомих економістів Д. Ченнона, Р. Румелта, Б. Скотта, І. Ансоффа, Є. Есінари, М. горта, Р. Майлса, С. Сноу, Дж. Уелса, Р. Акоффа , Дж. Есмарша. У результаті наукових досліджень диверсифікація отримала визнання, як стратегія, що знижує ризик у ринковій діяльності при несприятливих умовах, що підвищує ступінь стійкості компанії.

Сучасні західні  економісти Р. Леман, P. M. Кунц, Т. Коно, Ж. Луівіль, Ш. Херманн в ході подальших  досліджень з проблеми, вивчили питання  взаємозв'язку диверсифікації та ступеня рентабельності господарської діяльності компаній, причини переходу до стратегії диверсифікації, виявили принципові позиції банків по відношенню до диверсифікованих компаніям, проаналізували фактори успіху таких компаній [8. с.61].

Диверсифікація (від лат. Diversificatio - зміна, різноманітність) - це поширення господарської діяльності на нові сфери (розширення асортименту вироблених виробів, видів надаваних послуг, географічної сфери діяльності і т.д.). Отже, диверсифікацію діяльності господарської системи в даному контексті можна розглядати як одну з форм реалізації інновацій та інвестицій. Господарська система визначає для себе можливий спектр прийнятних за тими чи іншими критеріями інновацій та диверсифікує свою діяльність на базі цих інновацій, тобто вкладає кошти (здійснює інвестиції) в ті чи інші передові розробки, технології і т.д.

Диверсифікація - один із напрямів економічної стратегії  виробничого підприємництва, спрямоване на розширення сфери діяльності підприємства шляхом випуску нових товарів або послуг, виробництво яких не пов'язане з основною спеціалізацією, на тих самих виробничих площах, з використанням наявного обладнання та з тим же переліком основних матеріалів за рахунок реалізації внутрішньовиробничих резервів. Основним змістом цієї стратегії є наукові, організаційно-технічні та комерційні заходи щодо впровадження нових напрямів виробництва товарів і послуг.

Диверсифікація  виробництва - одночасний розвиток багатьох, не пов'язаних один з одним, видів виробництва або розширення асортименту вироблених товарів. Розвиток процесів диверсифікації виробництва пов'язане з прагненням підприємств зміцнити своє становище в конкурентній боротьбі, своєчасно відреагувати на зміну економічної кон'юнктури.

Диверсифікація  представляється їм найбільш підходящим шляхом для інвестицій капіталів і зменшення ступеня ризику. Ті ж питання виживання, підвищення стійкості компанії в нестабільних умовах, зменшення ступеня ризику відіграють найважливішу роль і для українських підприємств на сучасному етапі. Ідеальним варіантом діяльності будь-якого підприємства, як відомо, є попередження можливих невдач і втрат продуктивності, які можна отримати з різних прогнозів компанії, що стосуються саме цих показників. Необхідність диверсифікації може бути виявлена в результаті порівняння бажаного і можливого рівнів продуктивності і того рівня, який був досягнутий в результаті діяльності компанії. Для менш успішних компаній, які не планують (чи не можуть спланувати) свої дії на майбутнє, першою ознакою такого розриву показників продуктивності найчастіше є скорочення портфеля замовлень або незайняті у виробництві потужності.

У кожному окремому випадку цілий ряд причин диверсифікації може відігравати важливу роль, але  більш слабкий вплив інших  причин може в кінцевому підсумку призвести до іншого вирішення проблеми. І. Ансофф вважає [8. с.108], що основною причиною є невідповідність належному рівню продуктивності і ефективності. Основна причина диверсифікації - переконання (або обгрунтоване припущення), що перспективи існуючого виду діяльності такі, що в майбутньому підприємство зможе досягти бажаного рівня продуктивності. У конкурентоспроможному суспільстві основний критерій рівня продуктивності може бути виражений наступними показниками: обсягом росту продажів, виручки і прибутку на інвестиції.

Серед теоретичних причин диверсифікації, очевидно, можна виділити наступні:

• виживаність - заходи з протидії несприятливому ринковому, виробничому чи матеріального впливу;
• стабільність - задіювання виробничого балансу в циклічному виробництві;
• виробнича утилізація ресурсів;
• адаптація до зміни потреб покупця;
• зростання.

Створення економічного механізму диверсифікації - закономірний результат розвитку об'єктивного економічного процесу.

Диверсифікація  виробництва і механізм її здійснення мають свою історію і передумови виникнення та розвитку. Важливе значення для управління процесом диверсифікації виробництва має вибір стратегії диверсифікації, і принципів її проведення.

 

2. Диверсифікація виробництва як напрямок підвищення фінансової стійкості підприємства.

 

Існує велика кількість визначень поняття диверсифікація, але всі вони мають єдину цільову орієнтацію - придбання додаткової економічної стійкості та сталого економічного розвитку. У зв'язку з цим виділяють такі передумови диверсифікації господарських систем:

• нерівномірний розвиток галузей економіки;
• падіння норми прибутку в традиційному виробництві;
• розвиток науково-технічного прогресу.

Одним із способів успішного виживання господарських  систем в конкурентному середовищі і нарощування ними фінансових коштів є диверсифікація їх діяльності. Зараз багато господарські системи успішно диверсифікують свою діяльність, гнучко пристосовуючись до умов ринку.

Конкуренція на світових товарних, фінансових ринках, ринках послуг досягає дуже високих показників. Як тільки з'являється вільна ніша, здатна принести хоч якусь прибуток, вона негайно заповнюється конкуруючими економічними суб'єктами. В результаті такої конкуренції багато гинуть або йдуть в іншу галузь. Однак неминуче цей процес повторюється знову. Якщо в основному виді діяльності через велику конкуренцію в даний момент обсяг одержуваного прибутку знижується, то господарська система може вирівняти ситуацію, направивши фінансові потоки з допоміжних видів діяльності в основний, підтримуючи тим самим його необхідний рівень ліквідності і рентабельності, утримуючи ринкову частку в даній ніші.